МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ
НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ
«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»
Кафедра психології і педагогіки
Реферат
з дисципліни «Педагогіка вищої школи»
на тему «Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів» (№ 3 )
Київ 2009

Зміст
Вступ
Основна частина
І. Основні терміни, поняття та їх визначення
ІІ. Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів
Приклад рейтингової шкали оцінювання успішності студентів в вищих навчальних закладах України
Приклад рейтингової шкали оцінювання успішності студентів в вищих навчальних закладах США
Рейтингова система оцінювання знань, вмінь і навичок студентів в УО «Білоруський державний економічний університет» (БДЕУ)
Академічний рейтинг студентів в МДІМВ(У) (Московський Державний інститут міжнародних відносин (університет) МВС Росії)
Висновки
Перелік посилань

Вступ
Сучасна людина повинна володіти кількома спеціальностями та постійно підвищувати свою кваліфікацію. Протягом активного, творчого періоду життя вона повинна мати можливість змінювати місце навчання, переходити, при необхідності, з одного навчального закладу до іншого для повного розкриття та реалізації своїх природжених потенційних можливостей. Реалізації такого підходу до процесу освіти для мешканців більшості європейських держав сприяє європейське співтовариство учасників Болонського процесу, який розпочався у 1999 році та за головну мету має створення відкритої європейської зони освіти та професійної підготовки, де студенти і викладачі можуть переміщатися без перешкод.
Державами, які підписали Болонську конвенцію, створена Європейська система перезарахування кредитів – ECTS, яка призначена для підвищення ефективності та удосконалення європейської міжвузівської кооперації як засобу покращення якості освіти і розвитку мобільності громадян з можливістю їх працевлаштування. ECTS сприяє полегшенню визнання навчальних досягнень студентів європейськими ВНЗми через використання загальнозрозумілої системи оцінювання - кредити і оцінки. При цьому знання, одержанні студентом в одному ВНЗі, повинні мати силу та адекватно цінитися в усіх державах – учасницях Болонського процесу.
Україна, як одна із значних європейських держав, не може залишатися в стороні від Болонського процесу, бо неучасть у цьому русі в перспективі неминуче вплине на репутацію вітчизняної освіти, а значить на притік у майбутньому іноземних студентів, яких на Україні сьогодні 27 тисяч.
Важливою складовою навчальної діяльності була і залишається система контролю і оцінювання, діагностика навчальних досягнень студентів. Формальні, спрощені методи діагностики знань змінюються інтенсивними комплексними системами, які водночас забезпечують й об'єктивність оцінювання навчальних досягнень студентів, і їх мотивацію до плідної роботи упродовж усього періоду навчання. Традиційна система контролю недостатньо враховує індивідуально-психологічні особливості студентів, не відповідає сучасним вимогам, не задовольняє потреб систематичного діагностування успішності студентів [2]. Перехід на модульно-рейтингову систему навчання є першим кроком на шляху перетворень, метою яких є підвищення ефективності навчального процесу ВНЗ.

Основна частина
Принциповим моментом в системі ECTS є те, що кредити ECTS призначаються для розділів курсу і відображають "кількість роботи" з кожного блоку курсу відносно загального обсягу роботи студента на протязі навчального року. Але присвоюються кредити лише тим студентам, які успішно завершили курс і одержали позитивні оцінки. Іншими словами, студенти не одержують кредитів ECTS просто за відвідування занять у ВНЗі  вони повинні задовольнити всі вимоги щодо оцінювання, визначені у місцевому чи закордонному ВНЗі, щоб продемонструвати, що вони виконали заплановані навчальні завдання для даного розділу курсу і засвоїли матеріал на належному рівні.
І. Основні терміни, поняття та їх визначення
Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів);
Заліковий кредит – це одиниця виміру навчального навантаження необхідного для засвоєння змістових модулів або блоку змістових модулів.
Модуль – поіменована, цілісна, структурована та певним чином задокументована змістова частина освітньо-професійної програми підготовки фахівця, яка повинна бути засвоєна студентом шляхом реалізації різних форм навчального процесу (аудиторні заняття, практика, курсовий проект (робота), дипломний проект (робота), самостійна та індивідуальна робота, контрольні заходи).
Модуль – це навчальна дисципліна або її частина, група навчальних дисциплін, практика, курсовий проект (робота), дипломний проект (робота) тощо.
Змістовий модуль – це логічно завершена частина теоретичного та практичного навчального матеріалу з дисципліни і містить у собі, як правило, декілька лекційних тем, практичних (семінарських) занять, лабораторних робіт, розрахункових завдань і т.д.
Поточно-модульний контроль (ПМК) – це один з видів контролю стану засвоєння знань та вмінь студента з модуля навчальної дисципліни. Поточно-модульний контроль включає оцінювання знань студента під час проведення практичних (лабораторних, семінарських) занять, виконання завдань самостійної роботи тощо і проведення модульного контролю (тестування, колоквіум, контрольна робота тощо).
Підсумковий контроль (ПК) – це контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента з в цілому з навчальної дисципліни, для якої навчальним планом передбачений екзамен.
З навчальних дисциплін, для яких навчальним планом передбачений залік, контроль рівня засвоєння знань та вмінь студента в цілому визначається за результатами поточно-модульного контролю.
Індивідуальний навчальний план студента (ІНПС) – це документ, за яким навчається окремий студент протягом навчального року. Він містить перелік нормативних та вибіркових дисциплін відповідно до робочого навчального плану.
Індивідуальні навчальні заняття (ІНЗ) – вид навчальних занять, що проводяться з окремими студентами з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей. ІНЗ організовуються за окремим графіком з урахуванням ІНПС і можуть складати частину або повний обсяг занять з однієї або декількох навчальних дисциплін.
Рейтинг (rating – англ.) – це клас, розряд, оцінка, деяка чисельна характеристика деякого якісного поняття. У педагогіці під рейтингом розуміється інтегральна оцінка, яка враховує попередню історію накопичення навчальних досягнень [1]. У практиці західних педагогічних систем рейтинг – це деяка чисельна величина, яка вимірюється, як правило, за допомогою багатобальних шкал (найчастіше 100-бальної), що інтегрально характеризує успішність і знання студента з одного або декількох предметів упродовж визначеного періоду навчання (тема, модуль, семестр, рік тощо).
Самостійна робота студента (СРС) – це форма навчального процесу у ВНЗ, що є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом у час, вільний від обов'язкових навчальних занять. Навчальний час, відведений на СРС, регламентується ІНПС і рекомендується згідно вимог ЕСТS не менше 50 % загального обсягу трудомісткості навчання з дисципліни.
Рейтинговий показник з дисципліни – це числова величина, яка дорівнює сумі набраних студентом балів під час вивчення та контролю знань з усіх модулів дисципліни за встановленою для даної дисципліни шкалою розподілу балів.
Рейтингова система – сукупність правил, методичних вказівок і відповідного математичного апарату, реалізованого в програмному комплексі, що забезпечує обробіток інформації як по кількісним, так і по якісним показникам індивідуальної учбової діяльності студентів, що дозволяє присвоїти персональний рейтинг (інтегральну оцінку, число) кожному студенту в розрізі будь-якої учбової дисципліни, будь-якого виду занять, а також узагальненого по ряду дисциплін.
Шкала оцінювання знань студента встановлює взаємозв'язки між рейтинговим показником з дисципліни, національною шкалою оцінювання знань студента і шкалою оцінок ECTS (табл. 1).
Сьогодні ECTS гарантує визнання навчання за кордоном, впроваджуючи систему оцінювання та порівняння студентських досягнень та їх передачу з одного закладу до іншого. В основі цієї системи лежить шкала оцінювання ECTS (табл. 1), яка була розроблена для того, щоб допомогти закордонним ВНЗам переносити оцінки, виставлені місцевим закладом.

Таблиця 1
Шкала оцінювання ECTS 

Оцінка ECTS	Відсоток студентів, які зазвичай успішно досягають відповідної оцінки	Визначення оцінки
А	10	ВІДМІННО – відмінне виконання лише з незначною кількістю помилок
В	25	Дуже ДОБРЕ – вище середнього рівня з кількома помилками
С	30	ДОБРЕ – в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок
D	25	ЗАДОВІЛЬНО– непогано, але зі значною кількістю недоліків
Е	10	ДОСТАТНЬО – виконання задовольняє мінімальні критерії
FX	–	НЕЗАДОВІЛЬНО – потрібно попрацювати перед тим, як отримати залік
F	–	НЕЗАДОВІЛЬНО – необхідна серйозна подальша робота

Кількість оцінок у шкалі оцінювання ECTS (див. табл.1) є компромісною. Менша кількість оцінок дала б занадто мало інформації, більша кількість оцінок означала б певні уточнення, яких не існує, та спричинила б збільшення механічної роботи у виставленні оцінок. Визначення п'яти "прохідних" рівнів оцінок від "А" до "Е" було обране для максимізації значення оцінок "А" та "Е".
Оцінки системи ECTS від "А" до "Е" присвоюються за умови здачі іспиту (заліку), а оцінки від "FX" до "F" присвоюються у випадку його нездачі; відмінність між "FX" та "F" сприятиме визначенню майбутнього навчального плану для деяких не дуже успішних студентів. Ті ВНЗи, які не спроможні розрізнити рівні незадовільної здачі іспиту (заліку), застосовуватимуть тільки оцінку "F", не беручи до уваги оцінку "FX". Таким чином, збільшується кількість градацій оцінки знань порівняно з чотирибальною системою. Оцінки у свою чергу повинні виставлятися тільки на підставі набраних балів.
Однією із основних засад шкали оцінювання системи ECTS є те, що вона досить чітко визначена для того, щоб заклади прийняли свої рішення з приводу застосування цієї шкали. Спосіб відповідності кількості балів ВНЗу до шкали оцінювання ECTS такий [2]: ВНЗ встановлює максимальну та мінімальну кількість балів (наприклад, від 1 до 100 балів), яка може бути присвоєна студенту; для того, щоб отримати розподіл балів за, відсотковою моделлю 10-25-30-25-10 (див. табл.1), межі між оцінками повинні відповідати 10 %, 35 %, 65 % та 90 % загальної кількості успішних студентів.
Важливим моментом для встановлення оцінок є розподіл балів з курсу, який може змінюватися з року в рік, при цьому можуть мати місце відмінності між кількісним та якісним ступенем занять. Чим більше наближення закладу до єдиного критерію між своїми балами та шкалою оцінювання системи ECTS, тим легше відбудеться процес оцінювання, але невимушеність цієї дії повинна бути збалансованою проти можливої несправедливості по відношенню до студентів за рахунок значного відхилення шкали оцінювання.
Коли місцевий та закордонний заклади вирішать, як їхні бали відповідатимуть оцінкам системи ECTS, відбувається перезарахування оцінок, наприклад:
а) студент з Італії складає іспит у закладі Франції, отримавши 13 балів із 20 можливих. У цьому закладі 13 балів означає, що робота виконана на «добре» та відповідає оцінці "С" у системі ECTS. Перелік оцінок дисциплін представляє наявність 13-ти балів та оцінку "С" в ECTS. На основі цієї інформації місцевий заклад в Італії присвоює 27 балів із 30 можливих;
б) студентка із Португалії у Нідерландах отримує 9 балів із 10 можливих, завдяки чому вона стає однією із кращих студентів, які становлять 10 % академічної групи. Вона отримує оцінку "відмінно" і перелік оцінок дисциплін демонструє дану кількість отриманих балів та оцінку "А" у системі ECTS. Місцевий заклад у Португалії використовує цю інформацію для присвоєння 19 - ти балів із 20 можливих.
Як можна побачити із вищенаведених прикладів, заклади вищої освіти вільні застосовувати шкалу оцінювання системи ECTS найбільш доцільним, на їхню думку, чином. Проте проявлення незначної гнучкості наполегливо рекомендується, оскільки шкалу оцінювання системи ECTS створено для відображення різних систем оцінювання, які існують у країнах-членах ЄС.

ІІ. Порівняльний аналіз рейтингових систем оцінки рівнів підготовки студентів
Приклад рейтингової шкали оцінювання успішності студентів в вищих навчальних закладах України
Загальний порядок оцінювання знань студента за кредитно-модульною системою, порядок розподілу балів, форми і види завдань, критерії оцінювання знань тощо для кожної навчальної дисципліни доводяться викладачем до відома студентів на початку навчального семестру.
Поточно-модульний контроль передбачає перевірку стану засвоєння визначеної системи елементів знань та вмінь студентів з того чи іншого модулю.
Оцінювання знань з того чи іншого змістового модулю проводиться викладачем за результатами проведення практичних (лабораторних, семінарських) занять, виконання студентами самостійної роботи та інших завдань, передбачених робочою навчальною програмою та обов'язкового виконання студентом модульної контрольної роботи.
В основу рейтингового оцінювання знань студента закладена спеціальна, рекомендована Міністерством освіти і науки України, 100-бальна шкала оцінювання (максимально можлива сума балів, яку може набрати студент за всіма видами контролю знань з дисципліни з урахуванням відвідування занять, поточної успішності, самостійної роботи, науково-дослідної роботи та інше).
З дисциплін, для яких навчальним планом передбачено проведення підсумкового контролю (екзамену) на поточно-модульний контроль виділяється 75 балів, на підсумковий контроль – 25 балів. З дисциплін, для яких підсумковий контроль передбачено у формі заліку, на поточно-модульний контроль виділяється 100 балів.
З навчальної дисципліни, яка вивчається 2 і більше семестрів за наявності підсумкового семестрового контролю (екзамен, залік) поточна успішність у кожному семестрі оцінюється в межах від 0 до 100 балів.
Бали за відвідування занять не нараховуються.
В межах змістового модулю кількість балів може розподілятися (за вибором кафедри) за такими видами навчальної діяльності студента:
- усна відповідь на колоквіумах, практичних, семінарських заняттях;
- виконання лабораторних робіт і підготовка відповідних звітів;
- підготовка рефератів, доповідей;
- розв'язання завдань;
- самостійна робота із змістового модулю;
- тощо.
Модульні контролі (МК) є обов'язковими для студентів і складаються, як правило, для модулів (навчальних дисциплін), обсяг яких перевищує три кредити ЕСТS (108 годин, 1 кредит ЕСТS = 36 академічним годинам) і для яких навчальним планом передбачено екзамени.
Модульний контроль проводиться, як правило, у письмовій формі, після вивчення всіх змістових модулів у формі опитування, тестування, розв'язання ситуаційних завдань тощо. Форма і зміст модульного контролю визначається кафедрою. Викладачем (кафедрою) може бути запроваджено зменшення кількості балів за пропуск занять без поважних причин.
До модульного контролю допускаються студенти у разі виконання ними усіх передбачених видів робіт і завдань, визначених робочою навчальною програмою для даного модулю, в тому числі завдання самостійної роботи, лабораторні роботи, реферати, контрольні, розрахункові роботи тощо.
У разі, коли студент не з'явився на проведення модульного контролю роботи без поважних причин, він отримує нуль балів.
Перездача модульного контролю допускається у строки, які встановлюються викладачем.
Якщо студент при вивченні дисципліни набрав 60 і більше балів він може за бажанням не складати підсумковий контроль, а викладач виставляє оцінку за набраними під час вивчення дисципліни балами. Наприклад, студент за час вивчення дисципліни отримав 75 балів. За національною шкалою це відповідає оцінці "добре", а за оцінкою ЕСТS – "С/75".

Знання студента з певного модуля вважаються незадовільними, якщо сума балів за час його поточної успішності і за модульний контроль складають менше 61 відсотка від максимально можливої суми за цей модуль. В такому випадку можливе повторне перескладання модуля у терміни встановлені викладачем.
Рейтингова сума балів з навчальної дисципліни після складання модулів та підсумкового контролю виставляється як сума набраних студентом балів протягом семестру та балів набраних студентом на підсумковому контролі.
До підсумкового контролю допускаються студенти, які виконали всі модульні контролі, передбачені для даної навчальної дисципліни і за рейтинговим показником набрали не менш як 35 балів.
Якщо у підсумку студент отримав за рейтинговим показником оцінку "FX", то він допускається до повторного складання підсумкового контролю з дисципліни. Студент, допущений до повторного складання підсумкового контролю зобов'язаний у терміни, визначені деканатом, перездати невиконані (або виконані на низькому рівні) завдання поточно-модульного контролю, виконати модульні контролі і скласти підсумковий контроль. Рейтинговий показник студента з навчальної дисципліни при цьому визначається за результатами повторного складання підсумкового контролю і не впливає на загальний рейтинг студента.
У разі отримання студентом за рейтинговим показником оцінки "F", то він повинен пройти повторний курс вивчення цієї дисципліни протягом наступного семестру (навчального року) за графіком, встановленим деканатом. Бали, отримані студентом при вивченні дисципліни у попередній період, анулюються.
Курсові роботи (проекти) з дисциплін та звіти з виробничої практики, що передбачені навчальним планом оцінюються окремо за національною шкалою та шкалою ЕСТS.
Приймаючи за основу рекомендовану Міністерством освіти і науки України 100-бальну шкалу рейтингової оцінки знань професійної підготовки студентів з кожного курсу дисципліни, який оцінюється [3], наведемо приклад порівняльного оцінювання успішності студентів за шкалою ECTS та національною шкалою (табл. 2).
Таблиця 2
Порівняльне оцінювання успішності студентів у ВНЗах України (на прикладі 100-бальної рейтингової шкали)

За шкалою ECTS			За національною шкалою
Оцінка ECTS	Визначення оцінки	Можливий розподіл балів за шкалою ВНЗу	Оцінка відносно до шкали ECTS	Визначення оцінки	Можливий розподіл балів за шкалою ВНЗу
А	ВІДМІННО	90-100	А	5 (відмінно)	90-100
В	ДУЖЕ ДОБРЕ	85-89	ВС	4 (добре)	75-89
С	ДОБРЕ	75-84
D	ЗАДОВІЛЬНО	70-74	DE	3 (задовільно)	60-74
Е	ДОСТАТНЬО	60-69
FX	НЕЗАДОВІЛЬНО	35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	35-59
F	НЕЗАДОВІЛЬНО	1-34	F	2 (незадовільно) з обов'язковим повторним курсом	1-34

Примітки:FX – означає: "незадовільно" – студенту необхідно виконати певну додаткову роботу (індивідуальне завдання) для успішного повторного складання іспиту (заліку) у найближчий узгоджений термін; F – означає: "незадовільно" – необхідна значна подальша робота з обов'язковим повторним вивченням всього курсу.
Перелік оцінок дисциплін являє собою основний документ для повного визнання навчання студента і перезарахування кредитів за системою ECTS і підтверджує досягнення студентів при навчанні за кордоном для майбутніх роботодавців.
Передбачається, що усі випускники ВНЗів – учасників ECTS будуть одержувати докладний додаток до диплома, де будуть вказані ВНЗ, профіль, опис курсів, які прослухав студент, перелік оцінок, вивчених ним дисциплін, його підсумковий рейтинг, визначений у балах або відсотках, та інші дані, які дають детальний опис досягнень студента у навчанні. Дивлячись на такий диплом, роботодавець може оцінити здібності молодого фахівця та складність робіт, які він зможе виконувати.
Приклад рейтингової шкали оцінювання успішності студентів в вищих навчальних закладах США
В практиці оцінювання результативності навчання у вузах США використовується зважений по об’єму навчальних дисциплін середній заліковий бал, при цьому в якості "ваги" використовуються залікові одиниці навчальної дисципліни, що дорівнюють числу годин аудиторних занять в тиждень по цій дисципліні. При цьому буквеним оцінкам відповідають певні числові значення [1].
Середній заліковий бал студента отримують в результаті додавання вагових оцінок по всім навчальним дисциплінам і ділення отриманої суми на суму залікових одиниць всіх учбових дисциплін. Таким чином, такий спосіб оцінювання дозволяє враховувати також і об’єм навчальної дисципліни, тобто «вагу» в змісті освіти.

Рейтингова система оцінювання знань, вмінь і навичок студентів в УО «Білоруський державний економічний університет» (БДЕУ)
Система включає підрахунок і врахування балів, отриманих студентами на протязі семестру на практичних, лабораторних і семінарських заняттях, оцінку по індивідуальній (письмовій контрольній) роботі й екзаменаційну оцінку.
Підсумкова оцінка виставляється на основі визначення середньовагової оцінки за роботу на семінарських заняттях, за письмові контрольні роботи і за відповідь на екзамені з використанням "вагових" коефіцієнтів:
·                     0,2 – семінарскі заняття;
·                     0,2 – письмові контрольні роботи;
·                     0,6 – відповідь на екзамені.
Методика виведення підсумкової оцінки основана на множенні оцінки, що виставлена по 10-бальній шкалі в кожній колонці відомості, на відповідний "ваговий" коефіцієнт. Заокруглення оцінок відбувається по арифметичним правилам заокруглення. Так, в числових прикладах заокруглення оцінки 5,4 виконується екзаменатором до 5 балів, оцінки 6,8 – до 7 балів, оцінки 8,6 – до 9 балів.

Академічний рейтинг студентів в МДІМВ(У) (МОСКОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН (УНІВЕРСИТЕТ) МВС РОСІЇ)

Рис. 1. Алгоритм розрахунку підсумкового рейтингового показника по дисципліні за семестр
P дисц. – рейтинговий показник по дисципліні за семестр
ОРсем. – підсумковий рейтинговий показник по всім дисциплінам, що вивчаються на протязі семестру
Рейтингова система не тільки знімає багато протиріч в контролі знань студентів, але і оптимально сприяє вирішенню проблем підсилення мотивації до навчальної діяльності; показує динаміку успіхів і невдач в процесі навчання.

Висновки
Виділимо переваги рейтингової системи контролю навчальних досягнень в порівнянні з традиційною. По-перше, рейтингова система забезпечує накопичення поточної успішності студентів і тим самим значно активізує їх самостійну роботу. По-друге, вона створює основу для диференціації студентів за рівнем успішності, що особливо важливо для посилення моральної стимуляції, мотивації навчання. По-третє, знімається психологічний стрес «двійки».
Таким чином, рейтингова система навчання й оцінювання успішності студентів дає можливість поєднати в собі всі переваги традиційних способів контролю і звести до мінімуму недоліки кожного з них. Ця система усуває упереджений підхід до оцінювання знань студентів; є ефективним засобом заохочення до навчально-пізнавальної діяльності; підвищує відповідальність студента за результати навчання; сприяє реалізації принципу індивідуалізації навчання; усуває проблему відвідування занять; вивільняє студентові час на заняття за інтересами; в аудиторії превалює дух співпраці, викладач перестає бути наглядачем тощо. Викладач повинен вдумливо і творчо підходити до використання критеріїв і норм оцінювання навчальних досягнень студентів. Він має керуватися науковими основами організації навчального процесу і ВНЗ, уважно ставитись до кожного студента, враховуючи його нахили, інтереси і прагнення, виявляти високу принциповість і такт.
Проаналізувавши існуючу систему оцінювання знань, з’ясували, що студент протягом семестру має два модульних контролі, за результатами яких він може отримати оцінку за семестр або спробувати продемонструвати свої знання на іспиті. Модульний контроль переважно передбачає відповідь на 2-3 запитання, іноді розв'язання задачі. Іспит побудовано за цією ж схемою, тільки питання охоплюють не половину матеріалу, а весь. Загалом процес значною мірою нагадує лотерею – пощастить чи не пощастить. Та й часто виходить, що метою контролю є не визначити розуміння матеріалу, а перевірити здатність до запам'ятовування. Ось і виявляється, що матеріал швидко "завчений" так само швидко і зникає із пам'яті студента.
Отже, необхідно шукати інші вирішення проблем контролю знань. Контроль знань здійснюється, в першу чергу, з метою виявлення рівня знань отриманих студентом протягом певного часового проміжку. Необхідність відповісти на два-три питання з можливих сотень – негативно впливає на підготовку студентів до такого контролю. Деякі механічно завчають відповіді на заздалегідь відомі питання, кількість яких, як правило, близько 60. Інші покладають надії на фортуну чи підглядання у конспект (інші допоміжні матеріали). Відповідно ефективність контролю та його відповідність призначенню різко знижується.
Пропозиції щодо вдосконалення системи.
1.                Максимально збільшити кількість питань контролю. (Кількість питань прямо пропорційна об'єктивній оцінці знань).
2.                Дати питання у тестовій формі, пропонуючи декілька варіантів відповідей (це примусить студента думати логічно, а при значній кількості питань унеможливить відповіді на удачу).
3.                Розділити питання на три блоки: перший блок питань простих, що відповідають задовільному рівню знань (умовно, кожне питання 1 бал), другий – доброму рівню знань (2 бали), третій – відмінний (3 бали).
Пропорції кількості питань можна застосувати різні. Наприклад, для іспиту, при стобальній системі оцінювання, 40-15-10 (1, 2 і 3 рівня складності відповідно). Таким чином, замість кількох питань ми отримуємо 65 питань. Відповідним чином можемо складати питання для модульних контролів.
4.                Час, що відводиться на іспит.
Ще одним важливим параметром є час. Слід порахувати відповідну кількість часу, що необхідна для відповіді на задану кількість питань, а не прив'язуватись до академічної години чи пари. Наприклад, для наведеного вище іспиту такий розрахунок може складати: на питання першого рівня 30 секунд, другого рівня – 1 хвилина, третього рівня 2 хвилини, відповідно загальний час становить 20 +15 + 20 = 55 хвилин. Для об'єктивності можемо додати приблизно 10% часу тобто 5 хвилин для повторного перегляду питань, на які студент не зміг відповісти одразу. Таким чином, тривалість іспиту повинна становити астрономічну годину. Протягом іспиту студент може покинути аудиторію лише завершивши іспит. Обмеження в часі сприятимуть тому, що переважна більшість студентів буде мати час лише на свої питання.
Пропонується дозволити використання друкованої літератури – знання, де знайти в об'ємі матеріалу відповідь на конкретне запитання, теж повинне оцінюватись. Фактор часу мінімізує вплив використання допоміжних матеріалів на об'єктивність тестування. Слабким місцем є підхід до лабораторних робіт та їх співвідношення з відповідним лекційним курсом. Дуже часто практичні заняття випереджують лекційний курс, що призводить до ситуації, коли студентів примушують робити лабораторні вправи із матеріалу, який буде вивчатись пізніше. Це, безумовно, категорично негативно впливає на якість знань та об'єктивність їх оцінювання.
5.                Треба змінювати і ситуацію, коли оцінюється відвідування – оцінюватись повинні знання. Теоретично відвідування занять є особистою справою студента, він зобов'язаний лише з'явитися на контроль та продемонструвати відповідний рівень знань.
6.                Кожен лектор створює конспект лекцій у електронному вигляді. Кафедра створює директорію в мережі, де можна прочитати конспекти усіх лекцій, які читають викладачі кафедри. Ця папка входить до каталогу відповідного Інституту/ факультету, що формує загальноуніверситетський каталог. До цього інформресуру можна включити описи лабораторних робіт, теми семінарів, практичних занять, необхідну літературу.
В першу чергу, це надасть можливість студентам оперативно отримати повну інформацію про відповідний курс лекцій (практичні, семінари тощо), на заняттях зосередитись над змістом лекції, а не проходити курси скоропису, краще готуватись до контрольних. Окрім того, це дасть можливість мінімізувати негативних особистісний фактор лектора, контролювати якість та об'єм знань, що отримує студент з відповідного предмету.
7.                Якщо в екзаменаційній відомості усім студентам виставлена оцінка «5», то маємо яскраве свідчення того, що такий лекційний чи семінарський курс є "ненасиченим", не університетського рівня, а такий собі пізнавальний курс, що дає лише неглибокі знання, і його осилить без особливої підготовки будь-яка людина, або викладач фактично не читає лекції і мусить бути "добрим" до всіх, або все це разом. Очевидно, що такий курс потрібно зняти зовсім або оцінювати знання студентів позначкою «залік незалік», а не іспитом.
Таким чином, запровадження рейтингової системи оцінювання знань студентів забезпечує постійне прагнення студентів набрати більше балів, підвищує їхній інтерес до навчальної діяльності, тим самим організовує систематичну, ритмічну роботу студентів і як результат підвищує мотивацію до навчальної діяльності.

Перелік посилань
1.                Верещагин Ю.Ф., Ерунов В.П. Рейтинговая система оценки знаний студентов, деятельности преподавателей и подразделений вуза: Учебное пособие. – Оренбург: ОГУ, 2003. – 105 с.