РЕФЕРАТ
на тему: „Стилі життя сучасної молоді”.

ПЛАН
ВСТУП.
1. Проблеми культури сучасної епохи.
2. Розвиток культури та «субкультури» кінця ХХ початку ХХІ століття.
3. Основні стилі життя молоді нашого часу.
Висновки.
Список використаної літератури.

Вступ.
Культура є невід’ємною частиною кожного суспільства, кожної групи людей та особи. Саме на основі культурних цінностей будуються основні стереотипи суспільства, основні його характеристики. Визначаються напрямки розвитку молоді, що водночас є і основним носієм культури, основним її перетворювачем.
На сучасному етапі розвитку суспільства як перед ним так і перед конкретними індивідами постає питання про подальший культурний розвиток особи, національності, нації, народності, суспільства в цілому. Цим питанням переймалися та переймаються багато відомих вчених світу висуваючи різні концепції розвитку світового суспільства. але основна проблема полягає в тому, що не всі теорії розвитку, не всі концепції можуть бути сприйняті спільнотою і тому більшість з них так і залишається лише теоретичними.
Суспільство та його внутрішні процеси розвиваються за своїми власними законами, які мало залежать від зовнішніх чинників. Основною рушійною силою цього розвитку є і інтереси та потреби людей, а отже ї єдиними, хто може впливати на процеси розвитку культури є індивіди, особистості.
Отже, розвиток культури суспільства повністю залежить від самосвідомості людей, їх духовного розвитку та свідомої оцінки ситуації, що складається в суспільстві. Певним чином культурний розвиток залежить і від держави, яка має проводити активну та гнучку політику стосовно розвитку та захисту культури.
Сучасний етап розвитку культури більша частина вчених, спираючись на концепцію розвитку яка визначає розвиток як процес, що йде по колу, характеризує як етап занепаду культури. Спробуємо розібрати основні причини занепаду культури, а також її вплив на формування стилів життя молоді як в конкретній державі так і в усьому світі.
1. Проблеми культури сучасної епохи.
Молодь, як окрема від дітей та дорослих група, привернула до себе увагу дослідників, політиків та соціологів, на протязі всього ХХ століття, і початок нового часу не виключення. Цікавість до молоді настільки зросла, що можна казати вже про нову молодіжну еру. Особливого розмаху ця цікавість у нашій країні почала розвиватися на початку 2000 року, коли почалися активні демократичні перетворення. З цього моменту інтерес до молоді не спадав до молоді через велику необхідність знайти підтримку держави серед населення. Нею цікавляться на державному рівні, одна за іншою розробляються стратегії молодіжної політики, програми виховання патріотичного духу та свідомості, ведеться пошук нових шляхів духовного відродження молоді. Велика частина таких документів фіксується на політичному рівні, адже влада шукає механізми мобілізації молодіжного ресурсу в ситуації глибокого ціннісної кризи. Але поряд з тим необхідно розглянути і інший аспект розвитку молоді: це культурний аспект. Саме на його основі формуються основні принципи сучасної молоді, формуються основні світоглядні традиції, а також політичні, економічні та інші цінності.
Саме через кризу в культурі відчувається і криза в усіх інших сферах суспільного життя. Використовуючи різні джерела, можна сказати, що не дивлячись на всі державні заходи не лише в України а й в світі не вдається сформувати єдиного погляду на сучасну культурну ситуацію в світі. На думку різних дослідників культура даного періоду є або етапом піку, або етапом занепаду. Така різниця у поглядах пов’язана з великим плюралізмом поглядів на життя в цілому.
Прикладом можна взяти хоча б відношення до процесів глобалізації, які особливо активно проходять в останнє десятиліття розвитку. Так, за прогнозами  деяких вчених, через декілька десятиліть буде утворена єдина культура, а отже – єдине суспільство та єдина світова держава, аби принаймні велика світова співдружність. Це явище можна розглядати з двох боків. З одного – ідентифікація цінностей, чітке визначення основних пріоритетів в світі призведе до створення чіткої системи культури та її елементів, будуть сформовані основні стереотипи поведінки та життя. Але і в цьому випадку є одне застереження: неможливо сформувати абсолютну культуру, яка б задовольняла всі нації, народи, окремих індивідів. Адже при забороні одного та нав’язування іншого відбувається примусовий перехід до нав’язуваних елементів, а отже настає і певний дискомфорт у середовищі, який може призвести о світової кризи суспільства.
Інший підхід до процесів глобалізації – критика того, що відбувається. І на мою думку, у більшій мірі вона є абсолютно справедливою. Процеси глобалізації можуть бути доцільними і навіть необхідними при створенні світового ринку, проведенні політики для співпраці з іншими державами, встановленні миру та припинення антиагрессорської політики різних держав світу, але ця політика ні в якому разі не може бути ефективною у випадку, коли вони стосуються культурного життя кожного окремого суспільства. Кожна  держава – це окрема історія розвитку, це своя історія, релігія, традиції, звичаї. При їх уніфікації втрачається і сама сутність держави. втрачається її культура, мова, досягнення. Держава перестає існувати як окремий суб’єкт, як захисник культури, яку створює її народ. Ці процеси можуть також призвести до певної культурної анархії, яка може встановитися в світі, через бажання кожного індивіда вирізнятися з-поміж інших, бути індивідуальністю а не копією іншого.
Таким чином, серед причин занепаду культури можна назвати такі:
1.                Процеси глобалізації в світі;
2.                Розбіжності в бажаннях осіб, їх поглядах на цінності;
3.                Відсутність єдиної ціннісної системи в державі;
4.                Перехідний період держав, коли ще не сприйняті нові цінності, а старі стали непотрібними, відмерлими та застарілими;
5.                 Поступове послаблення виховання особи з боку суспільства, сім'ї, держави тощо.
2. Розвиток культури та «субкультури» кінця ХХ початку ХХІ століття.
Простір молодіжної культури це нескінченна дорога, нескінченний шлях до різного роду місць, які є цінними для конкретної особи або для групи осіб. Саме цей простір і визначає структуру культури групи.
Найактивніше дослідженнями молодіжної культури займаються британські та північноамериканські вчені. І до цього моменту молодіжне дослідницьке поле є одним з найцікавіших та захоплюючих. У багатьох випадках це породжує високий емоційний тон багатьох субкультур них текстів, на відміну, наприклад, від постмодерністської реконструкції.   
Для позначення сучасної культури багато вчених використовують таке поняття як субкультура. Інколи це поняття можна порівняти з пережитками минулих літ, тобто тією культурою, що є культурою занепаду. У накопичився різноманітний субкультур ний капітал різноманітних молодіжних угруповань який більше працює як ринковий сегмент. Молодь шукає простору для свого самовираження, а держава різними способами протидіє цьому, нав’язуючи політичні погляди. Саме цей аспект розвитку культури є основним при характеристиці її розвитку у ХХ – ХХІ століттях. Незважаючи на це найважливіші зміни відбуваються таки в культурному середовищі – в області перерозподілу права на культурне домінування, яке пов’язане з  культурною владою. Наприклад, ключовим моментом підтримання групової ідентичності все частіше стають елементи естетичного, художньо – креативного мистецтва.

3. Основні стилі життя молоді нашого часу.
Залежно від рівня культури населення, а зокрема молоді, формуються і стилі її життя. У зв’язку з великим впливом сучасних технологій: телефонів, комп’ютерів, телевізорів, Інтернету, високих темпів росту автоматизації суспільного життя кардинально змінилися і погляди на саме життя, його сенс та сутність. Життя людини сучасного світу стало більш пасивним, інертним, у деяких випадках навіть бездіяльним.
Що ж стосується молодого покоління, то цей негативний вплив відобразився на ньому найбільше. Для багатьох людей, починаючи ще з дитинства основною розвагою є комп’ютер, який у багатьох випадках заміняє живе спілкування з друзями, батьками, однолітками. Вже виходячи з цього можна виявити той факт, що люди менше уваги приділяють власному фізичному та розумовому розвитку.
Для молоді характерним є захоплення сучасними нетиповими музичними течіями, комп’ютерними іграми, телефонами, спілкуванням через Інтернет. Майже відсутнім в Україні є захоплення образотворчим мистецтвом, класичною музикою,  художньою літературою, яка в останні роки в Європі почала набувати істотного значення серед культурних цінностей. Також, однією з характерних ознак нашої держави є те, що у ній відсутні якісні закони, які могли б регулювати культурне життя суспільства, відсутні кваліфіковані кадри для створення якісних програм з розвитку молоді, погано розвинена інфраструктура населення. Саме через це населення країни піддається активному впливу з боку інших культур і не має змоги створити своєї власної системи цінностей, своєї власної стійкої тенденції розвитку держави та населення по відношенню до іноземного впливу.

ВИСНОВКИ.
Створення стилю життя кожної людини – одна з основних завдань культури. Саме від рівня розвитку культури залежить спосіб життя, який обере людина. Дуже важливим є і те, що для самовираження, вирізнення з-поміж інших особа не має вдаватися до таких методів як куріння тощо. Повинна існувати межа між мірою самовизначення та безкультур’ям. Саме ця межа і має встановлюватись не лише державою, але й суспільством, визначатися його побутовими та культурними цінностями.
Кожна держава має мати свою систему цінностей, згідно якої особа могла б визначити свої пріоритети, визначити свій спосіб життя, свої вподобання, можливості тощо. Звичайно, ніхто не забороняє тих явищ, які відбуваються у процесі розвитку суспільства, і навіть через деякий проміжок часу вони стануть абсолютно нормальними, але це не означає, що це свідчитиме про високий рівень розвитку культури суспільства, про його високу свідомість.
Кожний має вибирати з запропонованого те, що йому подобається, але в той самий час, усе це не має суперечити ціннісній орієнтації людини та суспільства, воно не має виходити за межі культури даного періоду.
Останніми роками в Європейських державах почався розквіт традиційної культури, але це зовсім не означає, що вони відмовилися від модернізації та автоматизації життя. Навпаки, усі сучасні досягнення активно сприймаються державами, але йдуть не на знищення, старих усталених цінностей, а навпаки, на їх захист та збереження. Так, серед молоді знову стали користуватися попитом спортивні гуртки, музеї, мистецтво, що свідчить про нове культурне піднесення держав заходу, і саме з цих держав має брати приклад Україна та її молоде покоління.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
1.                О. Омельченко//Стаття «Початок молодіжної ери чи смерть молодіжної культури», 2006р.
2.                Т. Щепанська// «Традиції субкультури» стаття, 2004р.
3.                В. Степаненко// Українська соціологія в пошуках себе, періодичне видання,2006р.
4.                Соціологія// Словник.
5.  О. Бармак //Стилі життя сучасної молоді, стаття 2003р.