МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УЖГОРОДСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра Конституційного права та порівняльного правознавства

РЕФЕРАТ

на тему:

«Прийняття та зміна Конституції Угорщини»

студента другого курсу

денного відділення

Дербака О.Ю.

Науковий керівник:

Асист.Дідик В.В.

УЖГОРОД-2008

ЗМІСТ

І. ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ СПЕКТ

ІІ. ЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УГОРЩИНИ

ІІІ. ШИРОКА РЕФОРМА

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

І. ІСТОРИКО-ПРАВОВИЙ СПЕКТ

Наростаючі темпи створення тоталітарного суспільства і державної влади знаходили безпосереднє відображення в конституційному законодавстві східноєвропейських країн. Перші конституції держав Центральної і Східної Європи були прийняті в другій половині 40-х — першій половині 50-х рр. Серед них і Конституція Угорщини 1949 р. Їй передували перехідні закони, що закріпили принципи формування і діяльності державного апарату. Так, Закон про державний лад 1946 р. Угорщини повідомляв про ліквідацію монархії, про створення Угорської Народної Республіки, проте не торкався її соціально-економічних основ. Цього питання торкнулася лише сама Конституція 1949 р., яка закріпила соціалістичну власність на засоби виробництва як економічну основу суспільства.¹

Розглядаючи питання підготовки і прийняття Конституції Угорської Народної Республіки автор вважає доцільним виділити наступні етапи:

1. У 1947—1949 роках у розвитку угорської держави народної демократії наступив історичний переворот як з політичної, так і з економічної точки зору. Капіталістичні елементи були витиснуті з органів державного управління і винятковим власником влади став робітничий клас у союзі з працюючим селянством.² Цей принцип згодом відобразила у своєму змісті ст. 2, у якій відносини класів у зв'язку з політичною владою фіксувалися формулою “союзу робітничого класу із трудовим селянством під керівництвом робітничого класу”.

Закріплюючи структуру державного апарату, органів державної влади, конституція проголошувала, що органи влади й управління повинні сприяти активній участі трудящих в управлінні "державними і суспільними справами" (ст. 32 Конституції УНР).¹

За таких історичних умов задача розробки основного закону — Конституції – набула невідкладного і реального характеру. Питання про нову Конституцію було піднято улітку 1948 р. у програмній заяві Угорської партії трудящих. З цього часу розробка і прийняття Конституції стали справою всієї країни.

У якості однієї з найважливіших задач прийняття нової конституції також намітив Угорський народний фронт незалежності (лютий 1949 р.). Так, у декларації народного фронту містилася вимога «створити нову Конституцію Народної Республіки, що закріпила б, як основний закон народно-демократичної держави, великі політичні і соціальні завоювання угорського народу». Після вирішального успіху, здобутого під час парламентських виборів 15 травня 1949 р., проведених під гаслами народного фронту, уряд негайно приступив до рішення цієї задачі.

2. Своєю постановою від 27 травня 1949 р. Рада Міністрів утворила комісію для підготовки проекту Конституції. Ця комісія розробила перший проект Конституції, опублікований Радою Міністрів 5 серпня 1949 р. Проект обговорювався самими широкими масами трудящих на масових мітингах, зборах, на заводах і фабриках, населенням міст і сіл. Активна участь населення в обговоренні проекту Конституції було зовсім новим явищем в історії угорського законодавства.

Слідом за всенародним обговоренням комісія з підготовки проекту Конституції з урахуванням внесених пропозицій підготувала остаточний текст проекту Конституції, що був представлений на розгляд Державних Зборів.

3. Проект Конституції був внесений Радою Міністрів 10 серпня 1949 р. Через його велике історичне і політичне значення проект був обговорений 12 серпня на спільному засіданні політичної, конституційно-правової і державно-правової комісій Державних Зборів і прийнятий з незначними редакційними поправками. Після тривалих дебатів, що відбулися 17 і 18 серпня 1949 р., депутати одноголосно¹ прийняли представлений на розгляд Державних Зборів проект Конституції.

Конституція була опублікована в офіційному виданні 20 серпня 1949 р. у формі закону XX від 1949 р. і відповідно до § 70 цього ж закону в той же день набрала чинності.

ІІ. ЗНАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УГОРЩИНИ

Відзначаючи значення Конституції, необхідно підкреслити, що її прийняття було надзвичайно важливим як для подальшого розвитку законодавства, так і для роботи з питання застосування права.³

Конституція визначила напрямок подальшого розвитку законодавства, встановила основу розвитку і будівництва угорської соціалістичної державно-правової системи. Будучи основним законом, Конституція не виключає, а, навпаки, припускає подальшу правотворчу діяльність різних державних органів, і, насамперед, законодавчих. Це, зокрема, випливає з того, що вона закріплює насамперед найважливіші положення, що характеризують правову систему для того, щоб вони надалі одержали більш детальне врегулювання в нормах права. Відповідно до цього ст. 2 § 70 Конституції передбачає, що «Рада Міністрів зобов'язана представити Державним Зборам проекти законів, необхідних для проведення в життя Конституції». Прийняття Конституції мало велике значення і для застосування права. У цій області вона також була основним джерелом права: з одного боку, не підлягали застосуванню старі правові норми, що суперечили Конституції, з іншого боку, безпосередньо на основі Конституції в багатьох випадках вирішувалися ті правові питання, що ще не були врегульовані іншим джерелом права. ²

Якщо звернутися до самого змісту конституції, то суттєвим на думку автора є той момент, що вона виходила з організаційно-правового принципу єдиновладдя Рад, яким формально приділялася роль повновладних органів влади в центрі і на місцях. Так, вищим органом державної влади, по Конституції УНР, були однопартійні Державні збори, що обирали Президію УНР і Раду Міністрів. При "повновладді Рад", як правило, по ряду найважливіших питань громадського життя рішення приймалися без усякого правового оформлення. Повністю виключався політичний плюралізм, що формує такий могутній важіль впливу на владу, як суспільна думка. Зростання ролі Державної ради спостерігалася також у тому, що її компетенція формально розширювалася по оновленій Конституції УНР (у редакції 1972 р.) шляхом закріплення за нею таких повноважень, як обговорення і затвердження урядових програм, звітів про виконання державного бюджету, надання права ратифікації від імені УНР міжнародних договорів і ін. ¹

Як і будь-яка конституція, Конституція УНР 1949 р. в процесі розвитку держави потребувала певних змін і доповнень. Проте такі зміни потребують додержання особливого порядку. Так, стабільність Конституції УНР забезпечувалася насамперед тим, що питання про її зміну могло бути вирішене лише Державними Зборами (ст. 4, § 20). Крім того, Конституція ВНР передбачала, що рішення про внесення змін у Конституцію дійсне лише у випадку, коли відповідний законопроект прийнятий кваліфікованою більшістю, тобто 2/3 голосів усіх депутатів Державних Зборів.

З часу вступу в силу Конституції неодноразово виникала необхідність у відповідних виправленнях, у зв'язку з чим Державними Зборами було прийнято ряд законів, суттєво оновлюючих зміст Конституції. Ними стали:

а) Закон IV від 1950 р., що привів органи юстиції у відповідність із системою Рад, створених законом I від 1950 року. У зв'язку з цим внесені зміни до § 36, 39 Конституції, скасовані інститути вищих судів і вищих державних прокуратур (оскільки радянські органи на відповідному їм рівні не функціонували). Тим самим була приведена у відповідність побудована по територіальному принципі система радянських, судових і прокурорських органів.

б) Закон VI від 1953 р. у зв'язку з потребами розвитку поповнив склад Ради Міністрів; уводилася посада перших заступників і заступників голови Ради Міністрів; до Ради Міністрів вводився голова Державного планового керування. Відповідно до цього змінений § 23 Конституції.

в) Закон VIII 1954 р., приймаючи до уваги зміни, що відбулися в розвитку Рад, вніс виправлення до § 20, 25, 29, 31, 33 і 34 Конституції.

г) Закон II від 1937 р. доповнив § 22 Конституції, що містить визначення Ради Міністрів, словами, що останній є «Угорським революційним робітничо-селянським урядом». Цим же законом було внесене виправлення в § 24 і встановлювалося, що перелік міністерств, що раніше містився в § 24 Конституції, буде визначений особливим законом. Той же закон вніс виправлення в § 67—68 Конституції і знову змінив герб і прапор Угорської Народної Республіки.

д) Відповідно до колишнього § 24, Конституція повинна була містити перелік усіх міністерств. Це створювало необхідність слідом за зміною числа міністерств, їхніх назв і компетенції щоразу приймати відповідні закони про зміну § 24 Конституції. Такий характер мали закони IV від 1950 р., I від 1951 р., I від 1952 р., IV від 1953 р., VI від 1953 р., III від 1954 р., VII від 1954 р., II і IV від 1955 р. і III від 1956 р.¹

ІІІ. ШИРОКА РЕФОРМА

Конституції відбулася в 1972 р. У зв’язку з настанням нової політичної ситуації. Новий конституційний текст, відрізнявся від старого головним чином словесно, хоча і слід зазначити деяку демократизацію конституційно-правових інститутів. Тут cпостерігається закріплення широкого переліку прав і свобод громадян. Більше того, з’являються нові формальні права, що супроводжуються усуненням ряду обмежень. Так, наприклад, було сформульоване положення про право кожного громадянина брати участь у керуванні суспільними справами, вносити в державні і громадські організації пропозиції і встановлювати обов'язок цих організацій розглядати їх. Права громадян при цьому супроводжувалися широким колом обов'язків: дотримуватися конституції і законів, охороняти Батьківщину і соціалістичну власність, сумлінно виконувати суспільні доручення та ін. Серед прав і свобод головними вважалися соціально-економічні права на працю, безкоштовне медичне обслуговування, освіту, волю "від експлуатації людини людиною".¹

Серйозним недоліком розглядуваной конституції було те, що незважаючи на достатню наявність декларативних демократичних положень, тут не передбачалося, створення ні органів конституційного контролю, як несумісних із принципом єдності державної влади і заснованому на ньому принципу верховенства Рад, ні органів конституційного правосуддя по захисту прав громадян.²

Суттєві виправлення, вносяться у Конституцію в першій половині 80-х років, особливо у 1987 році, коли істотно було обмежене право колегіального глави держави — Президії УНР підмінювати парламент — Державні збори.

Серйозна демократизація основного закону почалася в січні 1989 року, коли був заснований інститут референдуму, укріплена самостійність Державних зборів шляхом передачі його головою ряду повноважень від Президії ВНР і його помічника, заснований Конституційний суд замість більш слабкої Конституційно-правової ради, передбаченої конституційною зміною 1983 року. Було також переформульоване право громадян на об'єднання і на збори і передбачена можливість заміни військової служби альтернативною цивільною.

У квітні 1989 року в Конституцію була включена процедура парламентської відповідальності уряду. Визначені порядок і наслідки вираження йому недовіри Державними зборами.

У жовтні 1989 року здійснена широка конституційна реформа — прийнята нова редакція Конституції, яка повинна була б діяти до прийняття майбутньої Конституції.¹

У червні 1990 року Державні збори здійснили нову велику конституційну реформу, що торкнулася значної частини її тексту і цілком виключила з Конституції положення, зв'язані з «соціалізмом».²

У липні був прийнятий ще один закон про зміну Конституції, однак він містить лише опис герба республіки.

У серпні 1990 року Державні збори здійснили нову конституційну реформу, що головним чином торкнулася організації влади на місцях.³³

Одже, слід зазначити, що хоч і складається з безлічі законів, проте формально продовжує діяти Конституція 1949 року, хоча не тільки від її первісного тексту, але і від редакції 1972 року майже нічого не залишилося. Нинішній її текст являє собою принципово інший Основний закон.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ

1. История государства и права зарубежных стран./ Под. ред. О. А. Жидкова и Н.А. Крашенинниковой.– М.: Издательство НОРМА, 2002. – ст.407.

2. Я. Беер, И. Ковач, Л. Самел. Государственное право Венгерской Народной Респубики. – М., 1963. – ст.106.

3. Страшун Б. А. Конституционные перемены в Восточной Европе 1989 – 1990. – М.: Юрид. лит., 1991. – с.82 – 84.

4. Черленяк Іван Іванович Особливості парламентської виборчої системи Угорщини // Стратегічні пріоритети, №4(5), 2007 С. 41-43