Осип Осипович Мочутковський

і його героїчні

заслуги.

Минуле нашої науки багате унікальними фактами, основаними на природі інфекційних захворювань і методах боротьби з ними. Ці факти зберігають свою цінність і тепер.

В розвитку мікробіології велику роль відіграв О.О.Мочутковський. У встановленні наукових знань про висипний тиф великі заслуги двох вчених – Г.Н.Мінха і О.О.Мочутковського. В Європі, в період діяльності цих вчених не припинялись епідемії висипного і поворотного тифу, що привело до смерті багатьох людей.

О.О.Мочутковський родився в 1845 році в Херсонській губернії. В 1868 році він закінчив Київський університет і поступив ординатором в Одеську міську лікарню. З 1870 по 1877 рік Осип Осипович завідував тут терапевтичним і інфекційним відділом. Потім він займався невропатологією.

Працюючи в інфекційному відділені, Осип Осипович займався вивчення двох інфекцій – висипного і поворотного тифу. Ідеї дослідницької роботи Мочутковського мали багато спільного з діяльністю Мінха.

21 квітня 1877 року на засіданні медичного факультету Київського імператорського університету О.О.Мочутковський успішно захистив дисертацію на ступінь доктора медицини на тему “Матеріали для патології і терапії поворотного тифу”.

Робота складалась з трьох частин:

1. Дані для патології крові поворотного тифу;

2. Основи для його терапії;

3. Факти для вирішення питання про відношення жовчного тифоїду до поворотного тифа.

Роботи, здійснені Мочутковським на протязі перших років його клініко-дослідницької діяльності, досить високо підняли його науковий авторитет.

О.О.Мочутковський працював в тій міській лікарні в Одесі, в якій Мінх в 1874 році для вивчення заразності поворотного тифу ввів собі в руку кров хворого тифом і через декілька днів захворів тяжкою формою висипного тифу. Осип Осипович вивчав заразність трьох тифів – поворотного, висипного і черевного. Вивчення здійснювалось на людях – перш за все на самому собі, близьких співробітниках, які погодилися на такі дослідження, і одночасно на тваринах – мавпах, кроликах, собаках і котах.

По відношенню заразності поворотного тифу Мочутковський повторив вже відомий дослід Мінха самозараження поворотного тифу. В цій послідовності вивчено ряд питань патогенеза і епідеміології.

Крім того вивчалась заразність не лише крові, а й молока, поту, слини, мочі, фекалій, але заразною залишалась тільки кров.

Мочутковським було встановлено, що спірохети зберігають свою життєздатність, рухомість при зберіганні крові в запальній скляній трубці при температурі +10^о на протязі двох днів. Кров зберігала заразність і при розведені її пополам 0,1% водним розчином солянокислого хініна.

Спостереження і досліди О.О.Мочутковського, проведені ще на зорі розвитку науки про поворотний тиф, стало основою сучасного вчення про патогенез та епідеміологію цієї інфекції. Експериментальні дані Мочутковського настільки переконливі, що сучасна практика використовує їх для ідентифікації спірохет поворотного тифа. Лабораторні тварини не сприйнятливі до спірохет поворотного тифу, який передається вошами.

На кінець, Осипом Осиповичем получені деякі експериментальні дані, що дозволяють судити про імунітет при поворотному тифі. Особі, що перенесла дане захворювання, через три місяці була введена кров поворотнотифозних хворих. Захворювання не виникло.

Вивчаючи шляхи і способи поширення висипного тифу, Мочутковський і Мінх, прийшли до висновку про перенесення тифозних інфекційних захворювань кровосмоктучими комахами.

Таким чином було розкрито інфекційну природу і шляхи поширення поворотного і висипного тифу, науково обґрунтовано раціональні специфічні міри боротьби з ними на благо людства.

Проведені опити, спостереження і висновки О.О.Мочутковського, показали його, як видатного вітчизняного вченого-новатора.