Реферат

Реферат Роль мінеральних речовин у харчуванні дітей

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 23.11.2024


Гурткова робота

з педіатрії:

Роль мінеральних речовин у харчуванні дітей

Мінеральні речовини входять в склад тканин організму людини, ферментів, гормонів. Вони відіграють велику роль в пластичних процесах, у формуванні і побудові тканин організму, особливо скелету, підтримання кислотно-лужної рівноваги, створення фізіологічної концентрації іонів водню в тканинах і клітинах, міжтканинних і міжклітинних рідинах, надання їм властивостей необхідних для оптимального протікання процесів обміну.

Мінерали містяться у внутрішньоклітинній рідині, регулюють її склад, приймають участь у формуванні клітин крові, кісток, в процесах функціонування нервової системи, регуляції м’язового тонусу, включаючи тонус м'язів серцево-судинної системи.

Подібно до вітамінів, мінерали функціонують як коензіми, беруть участь в процесах формування енергії росту і відновлення організму. Всі ферментативні процеси в організмі проходять за участю мінералів, тому вони необхідні для утилізації вітамінів та інших поживних речовин (Тутельян В.А. із співавт., 1999; Романовський В.Е. 2000; Махатов Б.К., 1998).

Ці “першоцеглини” життя – початок синтезу всіх компонентів від білків до жирів, від ферментів до гормонів в організмі людини.

Мінеральні речовини поступають в організм людини з їжею і водою. Більшість хімічних елементів надходять в кістки людини.

Концентрація мінералів в організмі неоднакова. Якщо кількість вмісту рядку хімічних елементів обчислюється в тканинах людини грамами, то концентрація більшості інших елементів в тканинах організму складає 1 : 100000 і нижче.

Хімічні елементи, вміст яких обчислюється в організмі людини грамами називають макроелементами, а елементи, що зустрічаються в дуже малих концентраціях – мікроелементами.

З віком вміст мінеральних речовин в тканинах організму людини зазнає змін. Причому, в період інтенсивного росту і розвитку організму іде значне зростання вмісту мікроелементів, яке поступово сповільнюється, а потім припиняється до 17-20 років.

(таблиця)

Мінеральний склад тіла дорослої людини вагою 70 кг

п/п

Назва елементу

Кількість

у г

У %

1

Кальцій

1510

2,2

2

Фосфор

840

1,2

3

Калій

245

0,35

4

Сірка

105

0,15

5

Хлор

105

0,15

6

Натрій

105

0,15

7

Магній

70

0,1

8

Залізо

3,5

0,005

9

Цинк

1,75

0,0025

10

Мідь

0,07

0,00011

Мікроелементи із врахуванням виконуваних ними функцій поділяються на ессенціальні, умовно ессенціальні і умовнотоксичні.

Ессенціальні: залізо, мідь, цинк, селен, йод, кобальт, марганець, хром, молібден, кремній.

Умовноессенціальні: мишяк, бор, бром, фтор, літій, нікель, кремній, ванадій.

Умовно токсичні і токсичні: амоній, свинець, кадмій, ртуть, берилій.

Існує необхідна кількість кожного мікроелементу для забезпечення нормального функціонування організму.

Недостатнє забезпечення мікроелементами приводить до гіпомікроелементозів, а надлишкове поступлення в організм до гіпермікроелементозів.

Цинк – символ молодості.

Розподіл в організмі

Загальна кількість цинку в організмі людини складає 1400-2400 мг. Висока

концентрація цинку в гіпофізі, підшлунковій залозі, сітківці ока, статевих залозах, печінці, скелеті, нігтях, волоссі.

В крові і в еритроцитах – до 80%, а всередині клітин в ядрі і мітохондріях. В кістковій тканині міститься до 20% всього цинку.

Біохімічне значення цинку

Відіграє важливу біохімічну роль в організмі. Входить в склад ряду найважливіших ферментів, гормонів і вітамінів, тобто фактично забезпечує основні життєві процеси в клітинах, тканинах, органах:

  • кровотворення;

  • регуляція поділу клітин;

  • синтез нуклеїнових кислот (РНК і ДНК);

  • регуляція Т-клітинного імунітету;

  • синтез ферментів;

  • синтез інсуліну підшлунковою залозою;

  • синтез статевого гормону – тестостерону;

  • синтез білків печінкою;

  • утворення білків пам’яті в ЦНС;

  • ріст волосся і нігтів;

  • ріст і розвиток організму;

  • процеси регенерації шкіри;

  • формування колагенових волокон;

  • окисно-відновні реакції;

  • енергетичний обмін клітин.

Добова потреба – 3-15 мг

В добовому харчовому раціоні міститься біля 11-13 мг цинку. При цьому в травному тракті всмоктується біля половини прийнятої кількості цинку (тобто 5-6 мг).

Цинк виводиться, головним чином, з калом – до 10 мг, сечею – 0,5 мг, потом – до 2 мг.

Жінка – годувальниця виділяє з грудним молоком до 25% поступаю чого в її організм цинку (тобто 2,5 – 3,5 мг).

Цікавий той факт, що грудні діти здатні засвоювати до 30% цинку жіночого молока, але з припиненням годування груддю засвоєння цинку із штучних молочних сумішей знижується до 10-15%. Таким чином, ризик виникнення захворювань крові, порушень росту і статевого дозрівання більш високий у дітей, що знаходяться на штучному вигодовуванні.

Цинк набагато краще всмоктується із продуктів тваринного походження, ніж із рослин.

Клінічні ознаки порушень обміну цинку

Недостатність цинку в харчовому раціоні викликає ряд глибоких порушень в організмі людини:

  • різку затримку росту (карликовість);

  • порушення формування шкірних покровів: надмірну сухість і ранимість шкіри, схильність до алергічних поражень, екземи;

  • порушення волосяного покрову (рідке волосся, раннє облисіння) і захворювання нігтів;

  • різноманітні розлади статевої функції, що приводять до безпліддя:

  • простатит і аденома простати;

  • передчасні роди та народження ослаблених, маловагових дітей;

  • ураження головного мозку;

  • порушення загортальної системи крові;

  • анемії гемолітичного характеру;

  • апластичні анемії;

  • зниження імунного статусу.

Харчові джерела

Концентрація цинку в тваринних тканинах значно перевищує його вміст в тканинах рослинного світу.

в морській воді вміст цинку 0,002 мг

в рослинах – 0,2-0,8 мг;

в органах і тканинах тварин – від 1,5 до 20,0 мг.

Високий вміст цинку виявлено в тканинах морських організмів: креветках, устрицях, сельві, макрелі.

Особи, що потребують додаткового прийому цинку: вегетаріанці, люди старше 55 років, діти дошкільного віку, хворі хронічними захворюваннями, алкоголіки, наркомани, ті, що перенесли недавно хірургічні операції, травми, опіки, страждаючі хронічною діареєю.

При тривалому прийомі цинку повинен призначатися прийом 2-3 мг міді на день.

Залізо - основа клітинного дихання.

Дефіцит заліза і здоров'я.

Залізодефіцитні стани зустрічаються надзвичайно часто серед всього населення земної кулі.

Англія визнана однією із ведучих проблем світової системи охорони здоров'я, що торкається найбільш вразливої частини населення – жінок репродуктивного віку і дітей ранніх років життя.

Згідно аналізу результатів епідеміологічним досліджень ВООЗ (1998 р.) в світі більше половини населення (3,85 млрд.) страждають залізодефіцитною анемією.

Більше ніж у 1/3 жінок репродуктивного віку і 2/5 дітей раннього віку діагнозується анемія. В США і Європі поширеність анемії серед жінок і дітей раннього віку складає 7-12%. В країнах, що розвиваються частота ЗДА серед вагітних жінок складає 56%, не вагітних – 44%, дітей дошкільного віку – 42% і шкільного віку – 53%.

Розподіл в організмі.

В організмі людини міститься біля 5000 мг заліза. Виділяють 3 депо – заліза.

1. До 80% загальної кількості заліза міститься в гемоглобіні циркулюючих еритроцитів (допомагає червоним клітинам крові періодично зв’язувати то кисень (в легенях), то вуглекислий газ (в тканинах).

2. В клітинах м'язів, де залізо входить в склад клітинного гемоглобіну, в печінці і селезінці, тут іде неперервний процес руйнування старих еритроцитів і “вливання” у них заліза гемоглобіну.

3. “Витратний” запас на всі екстрені випадки. Це залізо ферритину (крупна молекула білка, яка або зв’язує залізо при його достатку або віддає тканинам – при недостатності).

Біохімічне значення.

Саме цей мікроелемент обраний природою для виконання однієї із найважливіших функцій організму – процесу дихання.

4) Залізо входить в склад дихальних пігментів, в тому числі гемоглобіну і міоглобіну.

Також міститься у багатьох ферментах і білках, що неотримають і обмін холестерину знезараження отруйний речовин печінкою; кровотворення, синтез ДНК, якість імунної відповіді на вірусні чи бактеріальну інфекцію, окисно- відновні реакції, енергетичний обмін клітин, реакції утворення вільних в тканинах організму.

Добова потреба 10-18 мг

Їжа – основне джерело заліза (у воді його дуже мало). При звичайному раціоні харчування проходить засвоєння 3% заліза, що міститься в їжі. Існують суттєві статеві і вікові відмінності в засвоєнні заліза.

Відомо, що у жінок заліза з їжі всмоктується у 4 рази більше, ніж у чоловіків. У дітей до 1 року засвоюється до 70% заліза їжі, до 10 років – 10%, у дорослих – 3%, а у літніх людей ще менше.

Залізо м’яса всмоктується на 40-50%, а залізо риби – тільки на 10%. Найбільш легко всмоктується залізо печінки тварин.

Людина втрачає залізо різними шліхами. З сечею втрачається незначна частина – тільки 1% добової потреби, а от із потом – 80% загальних втрат заліза. Втрати заліза також виникають у менструальний період у жінок – 5-8%.

Клінічні ознаки порушення обміну заліза:

  • анемія (малокрів'я);

  • висока втомлюваність;

  • погіршення навчання;

  • підвищення змерзання (внаслідок зниження t0 тіла);

  • зниження фізичної і розумової працездатності;

  • зниження функцій щитовидної залози;

  • деформація нігтів;

  • зміни смакових відчуттів;

  • неврологічні розлади.

Найчастіше дефіцит заліза визначається в наступних випадках: при незбалансованому харчуванні, у недоношених дітей, жінок дітородного віку, дітей, що знаходяться на штучному вигодовуванні, дівчаток-підлітків, швидко ростучих дітей, хворих з хронічними крововтратами.

Харчові джерела

Високим вмістом заліза характеризуються: квасоля, вівсяна і гречана крупа, зелень петрушки, білокачанна капуста, сушені фрукти (абрикоси, груші, яблука), теляча печінка, мідії, гриби, какао, яєчний жовток.

В організмі пацієнтів, що страждують хронічною нирковою недостатністю, ревматоїдним артритом залізо може анулюватися в небезпечних кількостях.

Тривалий прийом високих доз може викликати гемохроматоз (порушення запасів заліза), що приводить до діабету, порушенню печінки, імпотенції і проблемами із серцем.

Ранні ознаки передозування: діарея з кров'ю, сильна нудота, болі в животі, блювання з кров'ю.

Пізні ознаки: слабкість, блідість, посиніння губ, нігтів, поверхневе дихання, кома, слабке серцебиття. Надлишок заліза підвищує ризик ракових захворювань і ішемічної хвороби серця.


1. Доклад на тему Пекинская опера
2. Реферат Развитие американской прессы во второй половине ХХ века
3. Реферат История танцевальной культуры Карелии
4. Сочинение на тему Глобализация как причина изменения трудовых отношений Профессия психолога в условиях глобализации
5. Курсовая на тему Художественный метод в творчестве Кафки
6. Курсовая на тему Проектирование и разработка программы ЧАТ для локальной сети
7. Курсовая Анализ связи онкологической заболеваемости и загрязнения атмосферного воздуха
8. Реферат Исламский фактор в общественно-политических процессах Поволжья
9. Курсовая на тему Чай и его товароведная характеристика
10. Реферат Разработка и применение пакетов прикладных программ 2