РЕФЕРАТ

на тему:

“Харкотиння при туберкульозі. Особливості лабораторної діагностики.

Бактеріоскопічне і бактеріологічне дослідження”

ПЛАН

1. Туберкульоз – інфекційне захворювання

2. Харкотиння при туберкульозі:

а) макроскопічне дослідження;

б) мікроскопічне дослідження.

3. Бактеріоскопічне дослідження харкотиння:

а) метод флотації; покраса по Цілю-Нільсону;

б) люмінісцентний метод.

4. Бактеріологічне дослідження харкотиння.

1. Туберкульоз – це хронічне інфекційне захворювання, яке викликається мікобактеріями туберкульозу. В залежності від локалізації пораження збудником, виділяють туберкульоз органів дихання. Туберкульоз шкіри, периферичних лімфатичних вузлів, костей, суглобів, сечостатевої системи, і т.д. Діагностика туберкульозу дуже складна. У розпізнаванні туберкульозу органів дихання важливе значення має дослідження харкотиння на наявність в ній мікобактерій.

2. Харкотиння – це паталогічний секрет, що виділяється при відкашлюванні з дихальних шляхів. Клінічне дослідження харкотиння складається з огляду вимірювання кількості, вивчення фізичних, хімічних властивостей, мікроскопічне, бактеріоскопічне, бактеріологічне дослідження.

Важливо пам’ятати про правила збирання харкотиння для дослідження. Вранці, після ретельного полоскання ротової порожнини і горла у суху складну банку, або чашку Петрі.

Характер харкотиння визначається її складом. При туберкульозі виділяється слизисто-гнійно-кров’янисте, або кров’янисте харкотиння. Консистенція в’язка, густа, за рахунок великої кількості форменних елементів. При наявності каверн, виділяється трьохшарове харкотиння з різким, неприємним, гнилісним запахом.

Роздивившись у чашці Петрі на чорно-білому полі, користуючись лупою, при туберкульозі можна виявити: рисові тільця (лінзи Коха) – зеленувато-жовтуваті, досить щільні утворення сироподібної консистенції величиною від головки шпильки до невеликої горошини.

Мікроскопічне дослідження харкотиння проводять в свіжих нефарбованих і фіксованих фарбованих препаратах. Прожареною лопаточкою, або металічною петлею з харкотиння вибирають всі підозрілі зернятка, кров’яні прожилки, комочки і готують препарати, розміщуючи на предметному склі.

Елементи харкотиння, які виявляють у препараті розділяють на три групи: клітинні елементи, волокнисті і кристалічні утворення.

При туберкульозі зустрічаються клітинні елементи: поодинокі клітини плоского епітелію, великі клітини – овальні, або круглі діаметром до 60 мкм, які містять від 5 до 15 ядер, лейкоцити, еритроцити. Волокнисті утворення: еластичні волокна, які вказують на розпад легеневої тканини, іноді зустрічаються коралові волокна, звап’янілі еластичні волокна, фібринозні волокна. Із кристалічних утворень знаходять тетраду Еріха – це кристали холестерину, зважнілий детрит, волокнисті волокна, мікробактерії туберкульозу.

Покраса по Романовському – Гімзе використовується для дослідження клітинних елементів крові у харкотинні. При туберкульозі диференціюють нейтрофіли, лімфоцити у збільшеній кількості, поодинокі еритроцити.

Покраса по Цілю-Нільсону. Фарбують карболовим фуксином Ціля над полум’ям горілки до трьохкратної появи парів (на препарат кладуть фільтрувальний папір, наливають фуксин Ціля, пінцетом беруть скло і тримають над полум’ям горілки). Вистужують, знімають папір, промивають водою, занурюють в 3% спиртовий розчин соляної кислоти до знебарвлення, промивають водою, потім дофарбовують метиленовим синім 0-30 секунд, промивають водою і висушують на повітрі. Мікобактерії туберкульозу фарбуються в червоний колір (всі решту елементи – в синій). Вони мають вигляд тонких, злегка вигнутих паличок різної довжини з потовщеними на кінцях, або посередниці, розміщуються групами, або

по одній. Дослідження фарбованого мазка, приготовленого звичайним способом, дає позитивний результат лише при вмісті мікобактерій туберкульозу більш 100000 в 1 мл харкотиння. В зв’язку з цим, при негативних результатах у випадках підозри на туберкульоз, слід використовувати методи концентрації. Найбільш розповсюдженим методом концентрації мікобактерій туберкульозу є метод флотації, який дає можливість визначити їх наявність при концентрації біля 50000 в 1 мл харкотиння.

Харкотиння в кількості 10-15 мл поміщають у вузькогорлу колбу. Доливають подвійну кількість 0,5% розчину лугу і змішують 10-15 хв.

Потім доливають 1 мл ксилолу (бензолу, толуолу) 100 мл дистильованої води, змішують 1015 секунд.

Доливають дистильованою водою так, щоб рівень рідини піднявся до горловини колби і залишають стояти 40-50 хв. Піпеткою знімають верхній шар і наносять краплями на підігріте скло (кожну наступну на попередню висушену). Фіксацію і покраску препарату проводять по Цілю-Нільсону.

Із флотаційного кільця пастерівською піпеткою наносять декілька крапень для приготування препаратів, які фарбують флюорохромами і фуксином, і досліджують під люмінісцентним мікроскопом. Принцип цього дослідження: туберкульозні мікобактерії під дією ультрафіолетових промені мають вигляд золотистих, світящихся паличок (цей метод менш трудомісткий і більш швидкий), також цей метод високо чутливий (особливо при мікроскопії харкотиння, що містить малу кількість мікобактерій, можливість виявити збудника із зміненими культуральними і тинкторіальними властивостями.

Бактеріальне дослідження мокроти направлене на виділення збудника інфекції. Мікобактерії туберкульозу виявляють у хворих деструктивним формами, застосовуючи методи посіву на поживні середовища.

Культуральні методи виявлення мікобактерій туберкульозу із харкотиння відрізняються більшою чутливістю, ніж бактеріоскопічні. Вони дозволяють виділяти збудника при наявності в харкотинні декількох десятків життєздатних мікобактерій. Хоча методика попередньої обробки матеріалу доволі складна. Для виділення потрібні спеціальні поживні середовища, а для росту – тривалий час від 1 ½ до 12 тижнів. Основною перевагою культурологічного методу є можливість одержання чистої культури мікобактерій, що дозволяє провести її ідентифікацію, вивчення вірулентності, біохімічних і біологічних особливостей. А також визначити чутливість до лікарських форм.

Чутливість мікобактерій туберкульозу до ліків визначають за допомогою бактеріологічних методів розведень на густому чи рідкому середовищах. Вона може бути виявлена за допомогою прямого чи непрямого методів. При прямому – необхідна наявність в харкотинні, взятому від хворого, бактеріоскопічно виявлених мікобактерій; при непрямому – потрібний попередній посів і одержання росту культури.

Чутливими до протитуберкульозних засобів рахують ті мікобактерії туберкульозу, на які препарат має бактеріостатичну або бактеріоцидну дію, в концентрації, яка досягається у вогнищі інфекції. Чутливість вимірюється мінімальною концентрацією препарату, що затримує їх ріс при стандартних умовах.

ЛІТЕРАТУРА

1. Велика медична енциклопедія

том 15 ст 370

том 25 ст 362

2. “Посібник по клінічних лабораторних методах дослідження” ст. 313, 327, 328.

Л.В. Козловські

М.А. Мартинова