Залози внутрішньої секреції

Це залози, які не мають вивідних протоків, і виділяють свою “продукцію” - гормони, безпосередньо в кров, яка омиває ці золози. Саме через це їх називають залозами внутрішньої секреції (ендокринні залози). У людини до ендокринних залоз відносять: епіфіз, гіпофіз, щитоподібну, загрудинну, паращитоподібні, наднирники, острівці Лангерганса підшлункової залози та ендокринну частину статевих залоз. В зв'язку з цим підшлункову залозу та статеві залози відносять до змішаних залоз за типом секреції.

Всі залози виникли в процесі еволюції в різний час, у різних місцях та з різних джерел. В зв'язку з цим розташування, розміри, форма, будова і функції цих органів дуже різноманітні.

Епіфіз (corpus pineale; шишкоподібне тіло; пінеальна залоза) - конусоподібний виріст проміжного мозку (епіталамус), верхній мозковий придаток. У філогенезі виник із тім'яного органу зору (тім'яне око), який у сучасних круглоротих ще зберіг окоподібну будову, а у безхвостих амфібій є підшкірним рудиментом. У ссавців тім'яне око перетворюється у ендокринну залозу. Епіфіз (8 х 4-6 мм) - сплюснутий у краніально-каудальному напрямку, розташовується у поздовжній борозні (між горбками) даху середнього мозку і сполучений з проміжним мозком через спайку повідків надгорбкової ділянки. У людини епіфіз важить 100-200 мг.

Трансдуктор - перетворює нервовий імпульс у гормон. Досліджена ця

залоза недостатньо.

Васкуляризація від гілок задньої артерії великого мозку та безпосереднім контактом із спинномозковою рідиною (відтікає кров у сплетення 3-го шлуночка. За кровопостачанням поступається ниркам.

Епіфіз складається із світлих, багатих на цитоплоазму клітин з великим ядром (пінеалоцити) та дрібних - з темним ядром та вузькою смужкою цитоплазми.

Гіпофункція у людини - передчасне статеве та фізичне дозрівання.

Гіперфункція - недорозвиток статевих залоз та вторинних статевих ознак.

Іннервація: симпатичною нервовою системою. Отримує колатералі від

зорового тракту.

Гіпофіз (hypophysis) - нижній мозковий придаток, у хребетних утворюється із вип'ячування стінки глоткової кишені ротової бухти (аденогіпофіз, передня частка; складає 70-80% маси всього гіпофіза) і виросту (лійки) проміжного мозку (задня частка, нейрогіпофіз). У людини невеликого розміру (10 х 15 х 5 мм, маса - 0,3 - 0,7 г) овальної форми тіло рожевого кольору. Розташований у ямці турецького сідла клиноподібної кістки основи черепа, діафрагмою сідла (частина твердої мозкової оболонки) відділений від порожнини черепа. Гіпофіз зв'язаний невеличкою ніжкою (вершина лійки 3-го шлуночка) з сірим горбом.

Аденогіпофіз - поліморфна ендокринна залоза. Більша частина гормонів цієї частки виконує роль регуляторів інших залоз - тобто тропні або гландотропні гормони.

Крім тропних гормонів у передній частці гіпофізу утворюються гормони, які виконують самостійну функцію (тобто є ефекторними): пролактин - регулює лактацію у ссавців, диференціацію різних тканин, ростові і обмінні процеси, інстинкти вихожування нащадків; ліпотропін (альфа і бета) - регулятори жирового обміну і прогормони факторів, які регулюють процеси, що відбуваються у головному мозку.

Нейрогіпофіз (нейрогліальне походження) побудований в основному із пітуіцитів - клітин, що нагадують собою клітини нейроглії. Нейрогіпофіз - ендокринний орган, який акумулює і секретує гормони (окситоцин і АДГ), синтезовані в нейросекреторних клітинах (супраоптичних та паравентрикулярних) ядер гіпоталамуса. Терміналі аксонів нейросекреторних клітин утворюють тісні контакти із капілярами гіпофіза, у які виділяються гормони. Аксони - це гіпоталамо-гіпофізарний тракт лійки. Процес виділення гормонів із аксонів нагадує такий виведення медіатора у синапсі у відповідь на генерацію потенціалу.

Вузька проміжна частка утворена багатошаровим епітелієм, серед яких часто виникають псевдофолікули. (Не всі погоджуються із виділенням цієї частки). Ця частина залози продукує меланоцитостимулюючі гормони (МСГ; інтермедіни альфа і бета). Вони регулюють пігментний обмін покривних тканини. Є вказівки на участь цих гормонів у формуванні пам'яті.

Кровопостачання: нижні (внутрішні сонні артерії) і верхні (судини артеріального кола мозку) гіпофізарні артерії, Верхні артерії ідуть до сірого горба і лійки, тут вони анастомозують між собою і розпадаються на капіляри (первинна сітка гемокапілярів). На капілярах закінчуються розгалуження аксонів нейросекреторних клітин гіпоталамуса (синапси). Тут нейросекрети виділяються в кров. Із петель цієї сітки формуються воротні венули, які ідуть до передньої частки гіпофіза і переходять у широкі синусоїдні капіляри утворюючи вторинну гемокапілярну сітку. Капіляри вторинної сітки обплітають групи секреторних клітин. Капіляри вторинної сітки зливаючись утворюють виносні вени, відтікає кров звідси у велику вену мозку.

Задня частка гіпофізу васкуляризується переважно за рахунок нижніх гіпофізарних артерій (від внутр. сонної). Відтікає кров у пещеристі синуси.

Щитоподібна залоза (glandula thyroidea) розташована на передньо-латеральній поверхні верхніх відділів трахеї і низу гортані. У ній виділяють дві частки (праву і ліву) і перешийок, який лежить на рівні дуги перстнеподібного хряща. Приблизно у 30 % випадків від перешийка догори відходить відросток (пірамідальна частка залози). Ця залоза ніби охоплює гортань спереду і з боків. Маса - 20-30 г.

Багато васкуляризована (крові надходить в 3-7 разів більше ніж маса залози) і має багато лімфатичних судин.

Залоза вкрита сполучнотканинною капсулою, яка досить міцно зростається з гортанню. Від капсули всередину залози відходять слабо виражені перегородки - трабекули. Паренхіма залози складається з міхурців - фолікулів, які є структрною і функціональною одиницею залози. Стінка фолікулів побудована одним шаром тиреоцитів, які лежать на базальній мембрані. Кожний фолікул обплетений густою сіткою кровоносних і лімфатичних капілярів.

Гормони залози - тиреоглобуліни (стимуляція окислювальних реакцій, а звідси обмін речовин, рост, розвиток, диференціювання тканин) та тиреокальцитонін (обмін кальцію і фосфору) - впливають на енергетичний обмін, прискорюють розвиток організму, активують ц.н.с.

Кровопостачання: праві і ліві верхні (гілка зовнішньої сонної артерії) і нижні (гілка щитошийного стовбуру, а вона - гілка підключичної артерії) щитоподібні артерії.

Іннервація: гілки блукаючого нерва і шийних симпатичних вузлів.

Паращитоподібні залози (glandula parathyroidea) (дві верхні і дві нижні) - невеликі (6 х 4 х 2 мм) тільця овальної або округлої форми, масою кожна до 0,09 г. Розташовані вони біля полюсів задньої поверхні правої і лівої часток щитоподібної залози і вкриті спільною з нею капсулою. Від капсули всередину проходять перетинки, між прошарками яких розташовані залозисті клітини - паратиреоцити.

Гормон залози - паратгормон - регулює обмін кальцію і фосфору в організмі.

Кровопостачання і іннервація як і у щитоподібної залози.

Вилочкова залоза (thymus) (Тімус, Зобна залоза, Загрудинна залоза) - непарний лімфоїдно-залозистий орган - складається із правої і лівої часток, сполучених між собою рихлою сполучною тканиною. Розташована у верхній частині переднього середостіння позад рукоятки грудини. Нижній кінець може досягати перикарду, а верхній - виходити за межі грудної клітки. У новонародженого вона важить близько 12 г, швидко росте в перші 2 роки життя дитини. Найбільшої маси (40 г) досягає у віці 11-15 років. З 25-річного віку починається вікова інволюція залози з поступовим заміщенням її жировою клітковиною.

Вкрита сполучнотканинною капсулою, від якої відходять відростки, які поділяють залозу на часточки. В кожній часточці є коркова і мозкова речовина. Коркова речовина містить більше ніж мозкова лімфоцитів і темніша за забарвленням.

Тімус, як і кістковий мозок, є центральним організатором імуногенезу, в якому із стовбурових клітин (надходять із кісткового мозку) дозрівають і діференціюються Т-лімфоцити - відповідальні за клітинний і гуморальний імунітет клітини.

Кровопостачання: внутрішні грудні гілки аорти та нижніх щитоподібних артерій (гілка підключичної).

Іннервація: вузли шийного симпатичного стовбуру, гілки блукаючого

нерва і шийних спинномозкових нервів.

Підшлункова залоза (pancreas) належить за типом секреції до

змішаних залоз. Ендокринну діяльність у ній здійснюють острівці Лангерганса - клітинні скупченя з густою сіткою кровоносних капілярів. У залозі налічується 1-2 млн острівців діаметром - 100-300 мкм. У острівцях переважають бета клітини (60-80 %; продукують інсулін). Є ще альфа (10-30 %; продукують глюкагон) та дельта (продукують соматостатин) клітини.

Наднирники (glandula suprarenalis) - це власне дві самостійні ендокринні залози: кора і мозковий шар. Розташовані наднирники в заочеревинному просторі прилягаючи до верхнх полюсів нирок в товщі навколониркового жирового тіла. Маса наднирнирка - 20 г.

На передній поверхні наднирників є ворота, крізь які виходить їх

центральна вена. Наднирніки вкриті сполучнотканинною капсулою, від якої в середину залози відходять тонкі прошарки, які ділять коркову речовину на тяжі з густою сіткою кровоносних капілярів.

Коркова речовина (кора) утворена із мезодерми і розвивається із тих же елементів, що і статеві залози. Кора складається із 3-х зон, не зв'язаних із симп.н.с.: поверхнева (клубочкова; мінералокортикоїди), середня (найширша, пучкова; глюкокортикоїди) і внутрішня (сітчаста; статеві).

Кортикоїдні гормони регулюють обмін вуглеводів і білків, які приймають участь в інтеграції процесів неспецифічної адаптації організму.

Мозкова речовина має ектодермальне походження. Вона розвивається із елементів вузлів симпатичного стовбуру, які мігрують на периферію і перетворюються в хромафінобласти. Виробляють катехоламіни - адреналін і норадреналін. Контролюють вуглеводний і жировий обмін, регулюють діяльність с.с.с., функції гладенької мускулатури, зсідання крові, відіграють важливу роль в мобілізації “гострих” адаптивних реакцій

організму.

Хромафінна тканина є і в деяких симпатичних гангліях (парагангліях).

Кровопостачання: від гілок нажньої діафрагмальної і ниркової артерії та від черевної ділянки аорти.

Іннервація: гілки блукаючого і великого нутряного нервів.

Статеві залози, як і підшлункова, відносяться до залоз змішаної секреції. В яєчниках продукуються естроген і прогестрон. Естроген продукується у зернистому шарі фолікулів, які дозрівають. Прогестрон -

жовте тіло яєчника, яке формується на місці фолікула, з якого виділилася яйцеклітина після дозрівання (рубцева тканина) при настанні вагітності.

В ділянці воріт яєчника є клітини, які виробляють невелику кількість чоловічих статевих гормонів.

В яєчках продукуються чоловічі статеві гормони - андрогени. Ендокринні клітини яєчок розташовані між петлями звивистих сім'яних канальців.

В яєчках виробляється і невелика кількість жіночих статевих гормонів - естрогенів.