Тема 7. Податкове регулювання в аграрному секторі економіки

1. Особливості системи оподаткування в аграрному секторі.

2. Платежі до бюджету сільськогосподарських підприємств

3. Можливості вдосконалення системи оподаткування в АПК.

1. Особливості системи оподаткування в аграрному секторі

Податкова система — найважливіший інструмент державної дії на аграрні відносини, який об’єднує всі види податків. Тому оподаткування підприємств аграрного сектора є складова частина аграрної політики держави. Податки при оптимальних формах і розмірах (ставках) більш дієві і в меншій мірі стимулюють інфляцію, ніж інші фінансові важелі держави. Податкова дія на сільськогосподарське виробництво виступає одним з найважливіших методів непрямого регулювання цін на макрорівні. Крім того, визнано, що податки безпосередньо впливають на економічне зростання господарств. Це дає підставу вважати, що регулювання системи оподаткування повинне бути основною функцією держави в регулюванні аграрної економіки. В розвинених країнах використовується практика диференційованого оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Так, у Франції існують декілька систем оподаткування, а сільськогосподарські організації, що не займаються роздрібною торгівлею і промисловою діяльністю, мають можливість вибрати той або інший порядок сплати податку на добавлену вартість. Все це свідчить про необхідність використання більш гнучких підходів до встановлення податкових пільг і квотування в АПК.

Платником податку в АПК – є юридична або фізична особа, на яку, згідно з чинним законодавством, покладаються зобов’язання сплачувати податки.

Об’єктом оподаткування – кількісно виміряний економічний феномен, що підлягає оподаткуванню (прибуток, додана вартість, майно, доход тощо).

Податкова база – частка об’єкта оподаткування, на яку нараховується податок (вона менша за об’єкт оподаткування, оскільки законодавством може бути встановлені пільги).

Ставка податку – частка податкової бази, що вилучається (вимірюється у %).

В економічній літературі виділяються наступні особливості використання системи оподаткування аграрних товаровиробників:

необхідність більш низьких ставок по податках в порівнянні з іншими галузями;

всебічне стимулювання інвестиційної діяльності і прибутковості організацій;

важливість застосування більш простого порядку стягування податку;

потреба в скороченні простроченої заборгованості по внесках до централізованого грошового фонду держави.

В цілях кращого виконання податковою системою своїх функцій в аграрному секторі необхідно, щоб в аграрній політиці постійно розв'язувалися питання:

про кратність каналів системи платежів до бюджету,

необхідні зміни по окремих податках,

підвищення ролі платні за землю і майно,

бухгалтерський облік сільськогосподарських угідь,

про санкції за податкові порушення і ін.

Все це необхідно для надання сприятливих податкових умов товаровиробникам, що є найважливішим чинником справжньої економічної стабілізації. Якщо держава постійна буде підтримувати порядок в податковій системі, буде невигідно приховувати прибутки.

Нова податкова система в сільському господарстві почала створюватися одночасно з розбудовою самостійної держави, на основі відпрацьованих в багатьох країнах світу принципах.

Принципами податкової системи в АПК є:

Обов’язковість сплати податків – передбачає встановлення відповідальності платників податків за порушення податкового законодавства

Принцип рівності – забезпечується однаковим підходом до суб’єктів господарювання щодо визначення зобов’язань зі сплати податків

Соціальна справедливість – означає організацію соціальної підтримки, запровадження економічно обґрунтованого оподаткування

Принцип стабільності – незмінність податкових ставок, податкових пільг протягом бюджетного року

Принцип наукової обґрунтованості – передбачає встановлення податків на підставі реальних показників стану та фінансових можливостей національної економіки. При цьому враховується необхідність досягнення збалансованості видатків бюджету з його доходами

Принцип рівномірності сплати – встановлення термінів сплати

Принцип компетентності – встановлення і скасування загальнодержавних податків і пільг лише ВР України

Принцип єдиного підходу – одинаків підхід до розробки різних законів

Принцип доступності – відкритість норм податкового законодавства для платників податків.

Положення податкової системи в АПК України закріплені законодавчо (ЗУ “Про внесення змін і доповнень до З УРСР “Про систему оподаткування” від 2 лютого 1994 року).

Основними способами податкової дії на сільськогосподарських суб'єктів є пільги по податках. В сільському господарстві практично по всіх видах податків аграрним товаровиробникам надаються пільги – найчастіше, це повне або часткове звільнення від податку.

Податкові пільги в аграрній економіці мають широкий спектр впливу. Так, податкові пільги регулюють об'єми капіталовкладень, розвиток науково-технічного прогресу, прискорення практичної реалізації технологічних новацій, соціальну забезпеченість сільського населення. Це особливо важливо, оскільки перераховані напрями вимагають крупних додаткових капітальних вкладень з великими термінами окупності. В практиці господарювання доцільно поєднувати різні підходи для встановлення податкових пільг товаровиробникам, що знижують собівартість і ціни на продукти харчування, розвиваючим соціальну і виробничу інфраструктуру, розширювати дію податкових інструментів на інвестиційну діяльність. Зниження податкообкладеної бази на величину засобів, що вкладаються в модернізацію виробництва, поліпшення земель, може стати серйозним стимулом збільшення інвестицій.

У ряді країн з розвиненою ринковою економікою (наприклад, в США) дані підходи реалізуються через надання прав фермерським господарствам інвестувати в пріоритетні напрями виробничого розвитку до 25% прибутків без сплати податку на вкладений капітал. В країнах ЄС використовується практика компенсації з національних бюджетів частини податкових платежів на приріст інвестицій в державні аграрні програми. Крім того, діє практика прискореної амортизації, коли до 50% вартості набутої техніки може бути списано на витрати в рік покупки і в два подальших роки, що зменшує суму прибутку, а отже, і величину податку. Така податкова політика дає можливість сільськогосподарським виробникам залежно від конкретних умов і видів діяльності формувати податкообкладену базу залежно від перекладу інвестицій в поточні витрати, капіталізації поточних витрат, тимчасового перерозподілу витрат і прибутків.

2. Платежі до бюджету сільськогосподарських підприємств

Основними джерелами доходів бюджету в АПК є:

Прибутковий податок з громадян

Податок на прибуток підприємств – 30%, в АПК ставка зменшена.

Податок на додану вартість (ПДВ) відноситься до непрямих податків. Це один з найзначніших грошових потоків до бюджету. Разом з тим він збільшує ціну товару, а тому виступає чинником посилення інфляції. Величина ставки ПДВ на сільськогосподарську продукцію в різних країнах коливається від 6 до 10%. Вчені виказують думку, що для української аграрної економіки ставка ПДВ 20% велика і пропонують її понизити на період проведення реформ з тим, щоб дозволити галузі знайти додаткові засоби для розвитку.

ПДВ сплачують споживачі продукції. Тому він є дещо завуальованим: складається враження, що платниками податків є аграрні підприємства, хоча насправді вони виступають лише збирачами податку. Таке враження ще складається тому, що ПДВ побудований таким чином, що підприємства сплачують до бюджету різницю між ПДВ, який надійшов до господарства у складі реалізованої продукції (робіт, послуг), і ПДВ, сплаченим за придбані виробничі ресурси. Таким чином виявляється чистий результат який є тотожним тому, коли б обчислена додана вартість оподатковувалася самостійно.

Акцизи сплачують тільки ті організації, які проводять підакцизні товари (винно-горілчані вироби, спирт, спиртні соки, тютюнові вироби і др.), підакцизні товари з давальницької сировини.

Один з важливих податків в українській економіці — це земельний податок. Річ у тому, що Україна має в своєму розпорядженні величезні земельні фонди, які складають 41,817 млн. га.

Результатом здійснення економічних перетворень стала поява множини землевласників: десятки мільйонів сільських і міських жителів. Вони можуть продавати, дарувати, здавати в заставу і проводити інші операції із земельними ділянками. Тому проблема управління земельними ресурсами України сьогодні особливо гостра і актуальна, від правильного її розв'язання залежить добробут всього населення.

У зв’язку з роздержавленням і приватизацією земель відбулось зменшення їх площ у державній власності і збільшення у приватній власності громадян:

1990 р. – 100% держ. вл.

1995 р. – 91,4% дв, 6,2% кв, 2,4% пв.

2002 р. – 49,7% дв, 49,4% пв, 0,9% кв.

Разом з тим, аналітики відзначають зниження родючості грунтів, збільшення площі ерозованих, заболочених і забур’янених земель, кислих грунтів. Повсюди зберігається низький рівень культури землеробства, не виконуються заходи, намічені комплексною програмою підвищення родючості грунтів.

В селянських господарствах є невикористані землі, які не обробляються за відсутністю у господарів засобів на закупівлю техніки, насіння, пального, змащувальних матеріалів.

У зв'язку з цим вчені і практики надають важливе значення платному землекористуванню. Закон У "Про плату за землю" від 8 січня 2001 р. передбачає щорічне обкладення власників землі, землевласників і землекористувачів земельним податком. За передані в оренду землі стягується орендна платня.

Основні цілі введення платні за землю полягають в стимулюванні:

раціонального використання земель;

підвищення родючості грунтів;

вирівнювання соціально-економічних умов господарювання на землях різної якості;

забезпечення розвитку інфраструктури в населених пунктах, формування спеціальних фондів для здійснення цих заходів;

освоєння і охорони землі.

Головним із видів платні за землю є земельний податок. Ставка земельного податку встановлюється з урахуванням якості землі, її площі, складу угідь, місцеположення (по землях сільськогосподарського призначення), а також місцеположення, зон містобудівної цінності, соціально-культурного потенціалу територій (по несільськогосподарських землях).

Для земель різного цільового призначення існують різні ставки податку, так ставки земельного податку з 1 га с.-г. угідь встановлюються для ріллі, сіножатей і пасовищ 0,1% від їх грошової оцінки, а для багаторічних насаджень – 0,03%, тобто величина земельного податку не залежить від результатів господарської діяльності землі.

Від сплати земельного податку повністю звільнені:

наукові організації, досвідчені, експериментальні і учбово-досвідчені господарства науково-дослідних установ і учбових закладів сільськогосподарського, лісогосподарського і іншого профілю (за земельні ділянки, безпосередньо використовувані для наукових, науково-експериментальних, учбових цілей і для випробування сортів сільськогосподарських і лісогосподарських культур);

організації Української академії сільськогосподарською наук.

Пільги щодо сплати земельного податку мають:

• Інваліди І і ІІ груп;

• Учасники ВВВ;

• пенсіонери;

• громадяни, члени сімей яких проходять військову службу;

• учасники Чорнобильської катастрофигромадяни, які виховують 3-х і більше дітей.

Закон про платню за землю кваліфікується по-різному. На думку ряду дослідників він не позбавлений суперечностей. Головним його недоліком є відсутність обгрунтованої методичної бази для об'єктивної оцінки земельних угідь і диференціального прибутку. Належить удосконалювати законодавчу базу земельних відносин.

В Україні сільськогосподарські виробники мають змогу сплачувати податок на добавлену вартість, акцизи, земельний податок, податок на майно, прибутковий податок, страхові внески до державних позабюджетних фондів тощо (всього 12 податків) в рахунок фіксованого сільськогосподарського податку.

Фіксований сільськогосподарський податок впроваджено з метою підтримки аграрного сектора економіки. Він включає 12 обовязкових зборів і платежів:

1. податок на прибуток підприємств

2. п. на землю

3. п. з власників транспортних засобів

4. п. комунальний

5. збір за геологорозвідувальні роботи

6. з. до фонду щодо ліквідації наслідків ЧАЕС

7. з. на соціальне страхування

8. з. на будівництво, реконструкцію і ремонт доріг

9. з. на обов’язкове державне пенсійне страхування

10. з. до інноваційного фонду

11. з. за здійснення торгівельної діяльності

12. з. за використання природних ресурсів

За економічною сутністю фіксований с.-г. податок є різновидом земельного податку. Він не залежить від фінансового стану підприємства, а тому повинен сплачуватися навіть при отриманні збитків від господарської діяльності.

Перевагою цього виду податку є те, що він дозволяє власникам сільськогосподарських підприємствта потенційним інвесторам спланувати грошові потоки від вкладення коштів у сільське господарство.

Платником фіксованого сільськогосподарського податку може стати сільськогосподарське підприємство будь-якої організаційно-правової форми господарювання за умови:

Наявності сільськогосподарських угідь;

Виробництва, переробки, збуту с-г продукції;

Що виручки за звітний рік, отримана від реалізації с-г продукції власного виробництва, перевищує 50% загальної суми валового доходу.

Сплата податку проводиться щомісячно до 20 числа наступного місяця у розмірі третини суми податку, визначеного на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: у І кварталі – 10%; ІІ – 10%, у ІІІ – 50%, ІV – 30%.

3. Платежі до бюджету сільськогосподарських підприємств і можливості їхнього вдосконалення

В ході реформи були внесені численні зміни в податкове законодавство. Це сприяло впорядкуванню системи платежів до бюджету. Але багато питань далеко ще не вирішено. В цілях створення кращих економічних умов для виробничої і інвестиційної діяльності підприємств аграрно-промислового комплексу вченими сформульовані наступні пропозиції по вдосконаленню оподаткування сільськогосподарських товаровиробників (юридичних і фізичних осіб):

звести фіскальну функцію держави до рівня, коли можлива стабілізація цін і прибутків для суб'єктів господарювання підприємств АПК;

використовувати для всіх організаційно-правових форм господарювання в аграрному комплексі диференційовану систему платежів до бюджету, націлену на ефективний облік всіх чинників діяльності — засобів виробництва, включаючи земельні і трудові ресурси;

удосконалити обчислення ПДВ і по податку на прибуток виходячи з фактичних цін з тим, щоб не припустити вилучення у платників податків оборотних засобів і інших фінансових ресурсів. Це дозволить їм компенсувати втрати від диспаритету цін і отримати засоби для розвитку виробництва, виплати дивідендів власникам земельних часток і майнових паїв, розв'язання соціальних проблем, створення фінансових і матеріально-технічних передумов розширеного відтворювання;

зробити землекористування платним. Для цього встановити земельний податок і орендну платню на рівні диференціальної ренти, що підвищить відповідальність за користуватися угіддями, буде сприяти їхньому збереженню і поліпшенню, встановить соціальну рівність територій, зробить невигідним мати необроблювані або неефективно використовувані землі;

ввести купівлю-продаж землі як об'єкта сільськогосподарської діяльності з урахуванням її реальної вартості для створення механізму впливу ринку землі на ринок готової сільськогосподарської продукції;

сформувати умови для використання економічних методів охорони сільськогосподарських угідь: провести оцінку сільгоспугідь, організувати їхній бухгалтерський облік, закріпити їх за матеріально-відповідальними особами, встановити матеріальну відповідальність за зниження родючої сили землі;

підвищити відповідальність за своєчасність, правильність і справедливість стягнення сум податків і недоплатили сум з урахуванням причин недоплат сум податків до бюджету. З цією метою використовувати класифікацію податкових порушень по двох параметрах: змісту порушення і збитку, заподіяному бюджету у зв'язку з недоотриманням прибутків, а також порядок встановлення конкретних санкцій з урахуванням пом'якшувальних і загострюючих обставин.

застосовувати практику диференціації санкцій залежно від тягаря податкового правопорушення (навмисний намір). Механізм санкцій зробити більш гнучким, щоб зменшити наслідки недотримання податкового законодавства для організацій, що припустили такі порушення унаслідок затримки фінансування з бюджету або із інших незалежних від них причин;

поліпшувати механізм збору податків і створювати умови неможливості прикриття прибутків від обкладення. Від оподаткування ухиляється четверта частина валового внутрішнього продукту, а у сфері послуг і торгівлі ця частка досягає 40%. Міжнародний досвід свідчить, що подібне джерело вимагає для свого повноцінного використання розвиненої і кваліфікованої податкової служби, яка складається десятиріччями в результаті наполегливої організаційної роботи. Доцільно упорядкувати і фінансову відповідальність за кожне порушення податкового законодавства;

продовжити удосконалювати санкції за податкові порушення з урахуванням їхнього змісту і заподіяного бюджету збитку, умов порушення законодавства, а також відповідальності податкових органів за необґрунтоване нанесення збитку платнику податків.

Питання по темі

1. Що таке податок?

2. Яку роль відіграють податкові пільги в аграрній сфері?

3. В чому полягає значення податку на землю?

4. Які цілі введення платні за землю?

5. Хто звільнений від сплати земельного податку?

6. Розкрийте сутність фіксованого сільськогосподарського податку

7. Дайте пояснення положенню: податкова політика — інструмент державного регулювання цін і прибутків сільськогосподарських товаровиробників.

8. Назвіть важливі, на вашу думку, напрями вдосконалення оподаткування сільськогосподарських товаровиробників.