Організаційні форми контролю.

Організаційні форми контролю визначаються його суб‘єктами. За суб‘єктами контроль поділяється на:

• Державний

• Незалежний

• Контроль власника

1) Державний контроль здійснюють органи державної влади та управління, а саме Фонд державного майна України, Міністерства фінансів, економіки, статистики, Національний банк України. Фонд державного майна України є державним органом, який здійснює політику у сфері приватизації державного майна. Вінт розробляє проекти державних програм приватизації , орггнізровує контроль їх виконання. Міністертво фінансів здійснює контроль за виконаннями підприємствами та організаціями залежно від форм власності зобов‘язань перед бюджетом по внесках платежів, за економічним іправильним витрачанням бюджетних коштів, а також до додержання фінансової дисципліни підприємств і організацій, що перебувають на державному бюджеті. Совї функції Міністерство фінансів здійснює через Державну контрольно-ревізійну службу і Головну Державну податкову інспекцію.

Міністерство економіки контролює виконання планів економічного та соціального розвитку держави, окремих галузей народного господарчтва, вживає заходи щодо запобігання відхилень від визначених за планом показниківю

Національний банк України – заберпечує контроль за викоританням кредитів за цільовим призначенням, додержанням підприємтсвами касової дисципліни та правильних розрахунків, за наявністю грошей в обігу, здійснює емісію (випуск)грошей та регулює грошові відносини в державі. Крім того перевіряє діяльність комерційних банків.

Міністерство статистики – контролює за даними звітності збалансованість товарного ринку та реалізацію екрономічних та соціальних програм розвитку держави вцілому та її регіонів зокрема, державними комітетами і відомствами, концернами, асоціаціями а також підпорядковаих їм підприємствами, нормативно- правової бази і забезпечення достовірності звітності. Крім цього в межах своєї компетенції державнрий контроль здійснюють також спеціалізовані органи контролю, а саме : Антимонополььний комітет, Державний комітет у справах захисту прав споживачів, державна інспекція України по контролю за цінами, державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації.

Окремо виділяють таку організаційну форму контролю як муніципальний, який здійснюється радами народних депутатів та їх комісіями. До компетенції виконавчих комітетів місцевих рад народних депутатів віднесено контроль за станом обліку і звітності на підприємтсвах і установах які є комунальною власністю за додержанням зобов‘язань підприємств щодо платежів до бюджету місцевого самоврядування

2) Згідно закону України “Про підприємства в Україні” основна відповідальність за оргнізацію фінансово-господарського контролю на кожному підприємстві покладена на його власника, який несе певну відповідальність за ефкективне використання матеріальних, тудових та фінансових ресурсів.

Контроль власника поділяється на:

• Відомчий або внутрішньосистемний

• Внутрішньогосподарський

Відомчий контрольи за діяльністю підприємства здійснюється вищими органами управління (міністерствами, відомствами, концернами, асоціаціями іт.п.) шляхом проведення комплексних ревізій або контрольних перевірок. Об‘єктоом внутрішнього-господарського контролю є економічна та господарська діяльність структурних підрозділів підприємства.

Проведення внутрішньоговподарського контролю відповідно до чинного законодавства покладена на керівника підприємства.

В умовах ринкової економіки зменшується одиниці зовнішніх (по відношенню до підприємства) суб‘єктів контролю у зв‘язку з чим підвищується роль внутрішньогосподарського контролю, що здійснюється власником підприємства.

Нормативними актами про фінансово-господарський контроль та нормами цивільного права передбачено, що результати ревізії оформляють актом, який підписують керівник і головний бухгалтер підприємства діяльність якого підлягає контролю.

Акт ревізії – це службовий документ, який стверджує факт проведення ревізії діяльності суб‘єкиів підприємницької діяльності, складений службовими особами, а також відображає результати ревізії щодо наслідків проведення окремих господарських операцій чи діяльності підприємства вцілому, виявленні недоліків в господарюванні ьта дадержанні нормативно-правових актів.

Акт комплексної ревізії виробничої і фінансової діяльності підприємситва складає ревізійна комісія, призначена органом контролю.акт комплексної ревізії є юридичним доказом недоліків, порушень законодавчих актів, внаслідок чого завдано власнику збутків виявлених в процесі ревізії. Обов‘язково вказують документи, перевірені суцільно і вибірково, щоб у разі потреби можна було встановити, чи була конкретнатгосподарська операція об‘єктом перевірки ревізора і які висновки зробила ревізія.

Акт комплексної ревізії складається із вступної частини, а також додатків.

Вступна частина включає дату і місце розташування підприємства, яке ревізують, склад ревізійної бригади, ревізійний період, підстави для проведення перевірки, час проведення її та ін, дані про повноту перевірки окремих операцій, коштів, періодів перевірки тощо.

Основну частину акта комплексної ревізії складають за розділами відповідно до програми, затвердженої керівником організації, яка призначила ревізію. Розділи акта мість систематизований виклад недоліків за економічною однорідністю об‘єктів. Відомчими інструкціями до ревізії передбачено розділи акта та їх зміст.

Іх об‘єднують у три групи:

1. розділи ревізії виробництва і реалізації продукції, робіт і послуг, їх собівартості і рентабельності

2. розділи, де викладають результати ревізії використання матеріальних, фінансових і трудових ресурсів

3. рлзділи ревізії інвестицій, фондів, резервів, розрахунків, результатів фінансово-господарської діяльності підприємства.

Проміжні акти складають у процесі діяльності МВО, тобто тоді, коли необхідно зафіксувати результати контрольно-ревізійної процедури у моментїї виконання. Підприсують ці акти члени ревізійнох бригади і МВО або ін. Посадові особи. Зміст проміжних актів не повторюють в основному акті комплексної ревізії. Проміжні акти і пояснювальні записки МВО додають до основного акта комплексної ревізії разом з іншими систематизованими і згрупованими матеріалами.

На основі зібраних факиів ревізор узагальнює виявлені недоліки в акті, посилаючись на складені ним документи. Додатки до акта нумерують у хронологічному порядку і підписують ревізори та особи, відповідальні за фінансово-господарську діяльність підпримства.

Складаючи акт комплексної ревізії, не треба застосовувати терміни, які містять юридичну кваліфікацію діяльності окремих осіб, як «зловживання», «халатність», «крадіжка», «привласнення коштів» тощо. Оцінюючи господарські операції або діяльність службових осіб. Слід обмежуватися екномічною термінологією «нестача», «лишок», «матеріальний збиток». Необхідно конкретно вказувати, які нормативно-правові акти, інструкціїї, положення порушуються на підприємстві, у чому цевиявляється, хто і якою мірою відповідальний за заподіяні збитки, необхідно вказувати конкретну особу, вид відповідальності і суму збитку.