Реферат на тему:

Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

1. Носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача чи збут вогнепальної зброї (крім гладко-ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв без передбаченого законом дозволу —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Носіння, виготовлення, ремонт або збут кинджалів, фінських ножів, кастетів чи іншої холодної зброї без передбаченого законом дозволу —

караються штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк від двох до п’яти років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

3. Звільняється від кримінальної відповідальності особа, яка вчинила злочин, передбачений частинами першою або другою цієї статті, якщо вона добровільно здала органам влади зброю, бойові припаси, вибухові речовини або вибухові пристрої.

1 Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної і холодної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтро-льованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.

2. Предметом злочину можуть бути: 1) вогнепальна зброя (крім гладкоствольної мисливської); 2) бойові припаси; 3) вибухові речовини; 4) вибухові пристрої (ч. 1 ст. 263); 5) холодна зброя (кинджали, фінські ножі, кастети) (ч. 2 ст. 263).

Про поняття вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв див. коментар до ст. 262 і 410.

Кинджали, фінські ножі — вид холодної зброї колючо-ріжучої дії. Характеризуються наявністю рукоятки з упором, що обмежує входження ножа в тіло, та клинка специфічної форми: кинджал — довгого, вузького, заточеного з обох боків, такого, що звужується до кінця, гостроконечного; фінський ніж (“фінка”) — короткого, товстого, заточеного з одного боку, наприкінці звуженого і вигнутого гострою стороною. Кастет — вид холодної зброї ударної дії. Являє собою металеву пластину, яка надягається на пальці й затискається в кулак, з отворами для пальців та виступами, якими й заподіюється удар. Інша холодна зброя — будь-які предмети, що спеціально призначені чи пристосовані для заподіяння тілесних ушкоджень. Це, зокрема, довгоклинкова холодна зброя (шабля, меч, шпага), метальні знаряддя (бумеранг, спис, праща, лук, арбалет), ударно-роздроблюючі пристосування (нунчаку, булава, кистень), рубаючі предмети (томагавк, бойова сокирка).

Питання про віднесення тих чи інших предметів до певних видів Зброї вирішується з урахуванням об’єктивних і суб’єктивних критеріїв. За об’єктивними ознаками зброєю є предмети, що здатні заподіяти шкоду життю та здоров’ю людини з врахуванням їх форми, маси, міцності (зокрема твердості матеріалу, з якого виготовлено вражаючі частини), конструктивних особливостей. Суб’єктивно вони призначені для враження живої сили — ушкодження тіла іншої людини, тобто не повинні мати іншого призначення — господарського, побутового, спортивного, обрядового тощо. Питання про визнання зброєю предметів “подвійного” призначення — наприклад, лука, який може виступати і спортивним снарядом, і мисливським знаряддям, і предметом, призначеним для заподіяння смерті чи тілесного ушкодження,— вирішується з врахуванням мети дій, вчинених з такими предметами.

3. Об’єктивна сторона злочину може бути викопана шляхом здійснення альтернативних суспільно-небезпечних діянь: 1) носіння; 2) зберігання; 3) придбання; 4) виготовлення; 5) ремонт; 6) передача; 7) збут. Всі вони характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. Під носінням зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід розуміти дії по їх переміщенню, транспортуванню винною особою безпосередньо при собі (в руках, в одежі, сумках, спеціальних футлярах, в транспортному засобі тощо) за умови можливості їх швидкого використання — здійснення пострілів, вибуху, нанесення удару. Виготовлення — це створення зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи пристроїв заново чи перероблення будь-яких предметів, завдяки чому вони набувають властивостей відповідних загальнонебезпечних предметів. Це, наприклад, виготовлення обріза з гладкоствольної мисливської рушниці, пристосування газового пістолета для стрільби бойовими патронами. Як ремонт розцінюються дії з відновлення вражаючих властивостей зброї чи вибухових пристроїв, завдяки чому вони знову можуть бути використані за цільовим призначенням, а як. збут — сплатне відчуження зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи пристроїв особам, які не мають права на їх придбання (продаж, обмін, оплата за виконані роботи чи надані послуги і т.п.).

Зберігання — Ідо дії, пов’язані з володінням незалежно від його тривалості вказаними предметами, які знаходяться не при винній особі, а у вибраному і відомому їй місці. До придбання належать дії, які полягають в сплатному чи безоплатному набутті відповідних предметів будь-яким способом (крім вказаних у ст’. 262) — купівлі, обміну, одержання як плата за виконану роботу чи надані послуги, привласнення знайденого, одержання в подарунок чи як відшкодування боргу тощо. Передача — це безоплатне надання відповідних предметів іншим особам, які не мають права на їх придбання (дарування, надання у тимчасове користування).

Зберігання, придбання і передача холодної зброї не тягнуть кримінальної відповідальності.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною виною.

6. У ч. З ст. 263 передбачене звільнення від кримінальної відповідальності за незаконні дії зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами чи пристроями, передбачені ч. 1 або 2 ст, 263. Його єдиною умовою є добровільне здавання органам влади зброї, бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв.

При цьому добровільним здавання с тоді, коли воно вчинене за власною волею, незалежно від мотивів, однак не в зв’язку з тим, що органами влади виявлено факт зберігання відповідних предметів. Потрібно також, щоб особа здала всю наявну у неї зброю та Інші предмети, щодо яких вчинялися незаконні дії.

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів

Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів, якщо це спричинило загибель людей або інші тяжкі наслідки,—

карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк.

1. Основним безпосереднім об’єктом злочину є громадська безпека в частині дотримання встановлених правил зберігання зброї або бойових припасів У зв’язку із загальнонебезпечними властивостями цих предметів встановлюються спеціальні правила їх зберігання особами, які володіють зброєю та бойовими припасами на законних підставах Недотримання цих правил загрожує тим, що такі предмети потраплять до рук сторонніх осіб, будуть неправомірно використані ними. Хоча відповідні правила адресовані тим, хто володіє відповідними предметами на законних підставах, видається, що відповідальність за ст. 264 повинні нести й особи, які зберігають їх незаконно, вчиняючи ще й злочин, передбачений ст. 263, Додат-

ковим обов’язковим об’єктом альтернативне виступають життя, здоров’я, власність або інші блага.

2 Предметом злочину є: 1) вогнепальна зброя; 2) бойові припаси, На відміну від розглянутих злочинів (ст. ст. 262 І 263), в даному :кладі злочину предметом є будь-яка вогнепальна зброя, включаючи і гладкоствольну мисливську та боєприпаси до такої зброї. Така зброя і боєприпаси виступають предметом даного злочину тоді, коли вони зберігаються як законно, так І незаконно.

Не є предметом цього злочину вибухові речовини і вибухові пристрої.

3. З об’єктивної сторони злочин характеризується недбалим зберіганням вказаних предметів злочину. Воно має місце годі, коли не виконані передбачені нормативним актами умови зберігання зброї або бойових припасів, насамперед ті, які спрямовані на убезпечення їх від сторонніх осіб. Обов’язковою ознакою злочину є суспільне небезпечні наслідки у вигляді: 1) загибелі людей; 2) інших тяжких наслідків,

Загибель людей означає смерть хоча б однієї особи. До інших тяжких наслідків належать, зокрема, заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження. Ці наслідки повністю охоплюються

ст. 264 і додаткової кваліфікації за ст. 119 і І28 не потребують.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона характеризується необережною виною у вигляді злочинної самовпевненості. Знаючи небезпечні властивості зброї та бойових припасів і правила поводження з ними, винний завжди передбачає можливість заподіяння ними шкоди, що виключає злочинну недбалість. Тобто, недбало зберігаючи зброю або бойові припаси, винний передбачає можливість настання наслідків, але легковажно розраховує на їх Відвернення, При цьому особа необґрунтовано розраховує на обачність інших осіб, на те, що вони не використають зброю чи боєприпаси, які зберігаються з порушенням встановлених правил.

Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами

1. Придбання, носіння, зберігання, використання, передача, видозмінення, знищення, розпилення або руйнування радіоактивних матеріалів (джерел іонізуючого випромінювання, радіоактивних речовин або ядерних матеріалів, шо перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді) без передбаченого законом дозволу —

караються позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Ті самі дії. якщо вони спричинили загибель людей або інші тяжкі наслідки- —караються позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Об’єктом злочину є громадська безпека в частині убезпечення від шкоди, якою загрожують радіоактивні матеріали.

2. Предметом цього злочину є радіоактивні матеріали, що перебувають в будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді. До них належать: 1) джерела іонізуючого випромі-

нювання, 2) радіоактивні речовини; 3) ядерні матеріали, що перебувають у будь-якому фізичному стані в установці або виробі чи в іншому вигляді.

Джерела іонізуючого випромінювання — це фізичний об’єкл крім ядерних установок, що містить радіоактивну речовину, абс технічний пристрій, який створює або за певних умов може створювати іонізуюче випромінювання. Під іонізуючим випромінюванням розуміють потік електричко заряджених часток (атомів, протонів), тобто електромагнітні чи корпускулярні промені, які випускаються джерелами іонізуючого випромінювання. До джерел іоні зуючого випромінювання належать, зокрема, транспортні засоби устаткування, інші предмети, що побували в зонах радіаційного забруднення і набули радіоактивності.

Про поняття радіоактивних, речовин див. коментар до ст. 201.

Ядерні матеріали — це ядерне паливо, за винятком природного урану і збідненого урану, яке може виділяти енергію шляхом само-підтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядер ним реактором самостійно або у комбінації з будь-яким іншим матеріалом, та радіоактивні продукти і відходи, за винятком невеликої кількості радіоактивних продуктів, радіоактивних відходів та ядерного палива, що встановлюються нормами, правилами і стандартами з ядерної і радіаційної безпеки, за умови, що ця кількість не перевищує максимальні межі, встановлені Радою керуючих Міжнародного агентства з атомної енергії.

3. Об’єктивна сторона злочину полягає у виконанні таких дій щодо радіоактивних матеріалів без відповідного дозволу: 1) придбання; 2) носіння; 3) зберігання; 4) використання; 5) передача; 6) видозмінення; 7) знищення; 8) розпилення; 9) руйнування.

Під придбанням, носінням, зберіганням радіоактивних матеріалів розуміються такі ж дії, як і щодо вогнепальної зброї. Про їх поняття див. коментар до ст. 263.

Використання радіоактивних матеріалів — це отримання їх корисних властивостей, застосування як джерела іонізуючого випромінювання. Передача радіоактивних матеріалів включає як сплатне, так і безоплатне їх вручення постійно чи тимчасово іншій особі. Видозмінення радіоактивних матеріалів — це переведення радіоактивних матеріалів із одного виду в інший. При цьому мається на увазі зміна агрегатного стану (з твердого в рідкий чи газоподібний), проведення хімічних реакцій з такими матеріалами, внаслідок чого змінюється їх хімічна формула; зміна концентрації (збагачення) радіоактивних матеріалів; ядерні реакції, які призводять до переходу радіоактивної речовини в інший вид за складом елементів. Знищення радіоактивних матеріалів означає приведення до такого стану, коли вони не можуть бути використані за цільовим призначенням. Воно включає в себе хімічні перетворення, механічні ушкодження, фізичні зміни, у т.ч. і на ядерному рівні. Це, зокрема, пошкодження джерел іонізуючого випромінення, внаслідок чого припиняється направлений і контрольований потік електромагнітних чи корпускулярних часток; введення до радіоактивних речовин домішок, які перешкоджають збагаченню таких речовин, що є умовою їх подальшого застосування в промисловості, медицині, науці; зміни до ядерного палива, через які воно втрачає здатність підтримувати ядерну реакцію; приведення радіоактивних продуктів і відходів до стану, в якому унеможливлюється чи утруднюється їх утилізація. Розпилення радіоактивних матеріалів — це їх розподіл дрібними частками по багатьох місцях, що призводить до зниження їх ‘концентрації і втрати радіаційних властивостей. При цьому відбувається зменшення інтенсивності випромінювання до таких меж, коли такі матеріали не можуть бути зібрані та використані за призначенням. Розпилення може здійснюватися шляхом випуску радіоактивних газів в атмосферу, виливання рідких радіоактивних матеріалів — у водні об’єкти, розсипання порошку над поверхнею, а також через змішування радіоактивних матеріалів з комунальними чи виробничими відходами, додавання їх у сировину, з якої продукуються вироби тощо. Руйнування радіоактивних матеріалів — це також один із способів їх приведення до непридатного стану. Воно охоплює, насамперед, фізичні зміни — механічні пошкодження захисних оболонок джерел іонізуючого випромінювання, збірок ядерних тепловиділяючих елементів і т.п. Крім того, руйнуванням є зміни на ядерному рівні — перетворення одних матеріалів в інші шляхом опромінення, проведення ядерної реакції.

Відповідним дозволом є ліцензія на здійснення відповідної діяльності з радіоактивними матеріалами або ж разовий дозвіл на проведення операцій (дій) такими матеріалами в певному конкретному випадку. При цьому потрібно, щоб дозвіл було видано уповноваженим на те органом в межах його компетенції; дії вчинялися в межах строків, визначених у дозволі; виконувалися дії з дотриманням видів і розмірів радіоактивних матеріалів, визначених у дозволі; були дотримані вимоги щодо використовуваного устаткування, технології поводження з радіоактивними матеріалами тощо.

4. Суб’єкт злочину загальний.

5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується умисною або необережною виною. Суб’єктивне ставлення до наслідків, вказаних у ч, 2 ст. 265, може виражатися лише в необережності.

6. Кваліфікований вид злочину (ч. 2 ст. 265) утворюють зазначені вище дії, які спричинили: 1) загибель людей; 2) інші тяжкі наслідки..

Під загибеллю людей слід розуміти смерть хоча б однієї особи, До інших тяжких наслідків можуть бути віднесені заподіяння потерпілому тяжкого тілесного ушкодження, заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень кільком особам. Крім того, тяжкі наслідки можуть полягати у специфічній шкоді, яка викликана радіаційним забрудненням території чи певних об’єктів і полягає у неможливості їх використання, необхідністю великих матеріальних затрат на дезактивацію, відселення людей, завезення “чистих” продуктів харчування і т.п.

Закон України “Про використання ядерної енергії то радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995р

Закон України “Про поводження з радіоактивними відходами від ЗО червня

1995р.

Положення про дозвільну систему. Затверджене постановою КМ №575 від & жовтая 1992р.

Положення про осйовні засовуй організації перевезення радіоактивних матеріалів територією України. Затверджене постановою КМ № 1332 від 29 листопада 1997р.