Реферат на тему:

“Республіка Індія у період 1945-1996рр”

учня 11-Б класу

загальноосвітньої школи №16

І-ІІІ ступенів м.Тернополя

Тернопіль 1997

Індія-одна із найдревніших країн світу. Протягом майже 200 років була під владою англійських колонізаторів. Індійський народ вів вперту боротьбу за свою незалежність.

Громадська непокора набула великого розмаху під час другої світової війни. Визвольна боротьба, очолена Мохандосом Карамчандом (Махатмою Ганді) та Джавахарвалом Неру, набула ненасильницької форми опору владі колонізаторів. Проявом опору були мітинги та страйки, бойкот виборів у “представницькі” органи влади, відмова від служби в армії та інші масові ненасильницькі заходи.

Значним поштовхом до антибританських виступів стали судові процеси над офіцерами Індійської національної армії, яку створив в окупованій на той час японськими військами Бірмі керівником національної боротьби бенгальського народу Субхас Чандра Бос. Субхас Чандра Бос вважав, що досягнути незалежності Індія зможе тільки з допомогою Японії. Індійський народ сприймав Індійську національну армію як силу, що бореться за визволення своєї Батьківщини від колонізаторів.

Всі судові процеси у Калькутті над солдатами національної армії супроводжувалися виявами протесту серед мирних жителів проти колонізаторів. Одну з таких дамонстрацій, що відбулася в листопаді 1945р було придушено силою. Багато людей загинуло під час цих заворушень, ще більше було поранено.

У лютому 1946р почалися нові сутички цивільного населення з офіційною владою і знову сотні вбитих та близько двох тисяч поранених.

І ось збулася багатовіковікова мрія індійського народу-проголошено незалежність Індії. Під впливом народних виступів британський уряд пішов на переговори з представниками національно-визвольних сил Індії. В результаті переговорів було прийнято угоду, яку потім ратифікував парламент Великобританії про незалежність Індії, який набув чинності з 15 серпня 1947р. Згідно цього закону проголошувалось створення двох домініонів-Пакистан та Індійський Союз.

26 січня 1950р була прийнята конституція, яка проголосила державу “суверенною демократичною республікою”. У конституції Індію проголошено унітарною державою з елементами федералізму. В Основному законі зроблено також чіткий поділ влади на три гілки: законодавчу, виконавчу, судову.

За роки незалежності під керівництвом партії Індійський національний конгрес (ІНК), що прийшла до влади в 1947р, в Індії були здійснені деякі соціально-економічні перетворення. Зменшення кількості земельних володінь приватного сектора та збільшення державного сектору в економіці, створення основ для розвитку галузей важкої промисловості, піднесення сільського господарства, закріплення політичної самостійності держави.

Після короткого періоду (1977-1979рр), коли при владі був блок опозиційних партій, в січні 1980р ІНК знову одержав впевнену перемогу на виборах до парламенту Індійської республіки та на виборах до законодавчих зборів більшості штатів (в травні 1980р). Після виборів ІНК продовжує займати достатньо міцні позиції в політичному житті Індії (в Народній палаті парламенту володіє 350 мандатами із 544).

У внутрішньому житті держави зберігається гостра політична та соціальна напруга: продовжується зростання безробітності, залишається на дуже низькому рівні матеріальне становище міліонів недоторканих, представників решту племен, періодично загострюється становище в стратегічно важливих районах країни-Пенджабе,Ассаме та інших Пн.Сх. штатах, де проходять виступи сепаратистських та релігійно-общинних сил не без втручання ззовні.

Уряд ІНК прикладає всіх зусиль для вирішення цих та інших проблем. Головну увагу він приділяє покращенню економічного стану країни, зростанню промислового потенціалу та виробництва сільськогогосподарської продукції, стабілізації цін на товари першої необхідності. В січні 1982р була обнародувана урядова програма з 20 пунктів, що свідчить про наміри керівництва держави домагатися здійснення аграрних реформ, зменшення соціальної нерівності, полегшення становища найбільш знедолених прошарків індійського суспільства.

В області зовнішньої політики Індія традиційно проводить курс неприєднання, мирного існування та співробітництва зі всіма країнами. Швидкими темпами розвивалися двосторонні стосунки між Індією та СРСР. 20-26 вересня 1982р відбувся офіційний дружній візит в СРСР прем’єр-міністра Індії Індіри Ганді, що став важливою подією в міжнародному житті світу.

Інідія послідовно проводить лінію на нормалізацію ситації на азіатському континенту. В останні роки вирішенні деякі суперечливі питання між Індією, з однієї сторони, і Бангладешом, Шрі-Ланкою і Непалом-з іншої. Спроби індійського уряду нормалізувати відносини з Китаєм не принесли яких-небудь результатів. Протиріччя по прикордонним питанням між двома країнами, вирішення яких Індія вважає важлививою умовою нормалізації індійсько-китайських відносин, так і залишається глибоким.

Індійський уряд виступає проти збільшення кількості військ інших держав в районі Індійського океану і Персидської затоки, за перетворення Індійського океану в зону миру. Індія виступає проти масових поставок зброї Пакистану зі сторони США, інших реакційних сил, що представляє собою значну загрозу для безпеки держави. Уряд Індії солідарний з боротьбою арабських народів проти американського імперіалізму.

В березні 1983р в Делі відбулася VII Конференція глав держав і урядів неприєднавшихся країн, в якій взяло участь близько 100 держав.

Як я вже й казав після невеликої перерви (1977-1979рр) Індіра Ганді знову повернулася до влади, а ІНК здобув у парламенті дві третини місць. Діяльність нового уряду почалася на загальному тлі внутрішньо-політичних, етнічних, релігійно-общинних та кастових проблем. У 1980-1981рр відбулися зіткнення на релігійному грунті між мусульманами та індусами у штатах Джамбу та Кашмір. Протягом 80-х років дуже частими були конфлікти на тлі етнічних конфліктів. Але деякі з цих конфліктів набували кровопролитного характеру.

Навесні 1984р сикхські терористи захопили всесвітньо-відомий Золотий храм в Амрітсарі. Індіра Ганді видала указ провести військову операцію з метою очищення Золотого храму від терористів. Цей указ можна назвати роковим, тому що після нього дільший розвиток подій набув трагічного характеру. 31 жовтня 1984р. Індіра Ганді була вбита своїми охоронцями у резиденції прем’єр міністра. Це призвело до ще більших сутичок на тлі етнічних переконань.

На виборах 1984р ІНК одержав рекордну кількість голосів (401 місце у парламенті з 545). Пост прем’єр-міністра посів син Індіри Ганді-Раджів Ганді. У програмі новообраного уряду передбачалось підвищення життєвого рівня населення.

За час правління уряду на чолі з Раджівом Ганді Індія досягла значних успіхів у розвитку народного господарства. На сучасному етапі Індія-індустріально-аграрна держава, в якій розвинута електронна, автомобільна та деякі інші високотехнічні галузі промисловості.

На нових парламентських виборах, що відбулися в 1989р жодній політичній силі не вдалося здобути потрібну кількість голосів для того, щоб створити однопартійний уряд. ІНК перйшов в опозицію.

І знову вбивсто глави уряду. На цей раз 21 травня 1991р від рук терористів загинув Раджів Ганді. На наступних виборах до влади повернувся ІНК. Уряд очолив Нарасімха Рао. Але авторитет ІНК без керівництва нею родини Неру значно послабився.

У внутрішньо-політичному житті Індії знову виникли серйозні конфлікти на тлі знову ж таки етнічних та релігійних проблем.

На наступних парламентських виборах, що відбулися в травні 1996р перемогу здобула “Бхаратія джаната парті”. Уряд очоли лідер цієї партії Атал Біхарі Ваджпаї.

Крах комуністичної системи сильно позначився на становищі Індії, як міжнародному так і внутрішньому. Відбулися деякі зміни в економіці держави. Було відкрито індійську економіку для іноземних капіталовкладень, що дозволить Індії досягти значного розвитку економіки.

Література

1. “Страны мира”: Короткий політ.-екон., довідник.-М.: Политиздат, 1989.

2. “Большой энциклопедический словарь”: В 2-х т./ Гол., ред. А.М.Прохоров.-М.: Рад. Енциклопедія, 1991.