Реферат

Реферат Любисток лікарський рута пахуча

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 23.11.2024


Волошка синя— Centaurea cyanus L.

Однорічна або дворічна сіро-пухнаста трав'яна рослина. Стебло пряме, гілчасте, заввишки 30—80 см. Листки лан-цетолінійні, нижні — черешкові, верхні — сидячі. Квіт­ки зібрані в суцвіття — кошики на довгих ніжках, кра­йові квітки лійкоподібні, сині, нерівномірно п'ятизубчас­ті, а середні — трубчасті, фіолетові, з тичинками і маточ­кою. Плід — сім'янка з коротким чубком з цупких воло­синок.

Цвіте з травня до серпня.

Росте на пісках і супісках як бур'ян серед посівів жита, пшениці, льону, рідше на парових полях.

Райони поширення — вся територія СРСР (крім по­сушливих зон і Крайньої Півночі).

Збирають і заготовляють пере­важно на Україні, в. Білорусії, Краснодарському краї, Архан­гельській і Вологодській областях, Західному Сибіру.

Для виготовлення ліків вико­ристовують квітки волошки.

Збирають у липні—серпні до­стиглі яскраво-сині крайові лій­коподібні квітки, спочатку відри­вають цілі квіткові кошики, а по­тім з кошиків висмикують віноч­ки крайових синіх квіток, нама­гаючись не зачепити внутрішні трубчасті квітки (вміст останніх у незначній кількості допусти­мий). Побляклі віночки викидають. Зібрані віночки не­гайно сушать у затемненому приміщенні, що добре про­вітрюється, розтрусивши віночки тонким шаром на папері або чистому рядні і часто перетрушуючи з метою збережен­ня натурального кольору.

У квітках є глюкозиди центаурин і цикоріїн, ефірна олія, гіркі речовини, барвники, мінеральні солі, дубильні, білкові речовини, сапоніни.

У науковій медицині експериментально встановлено сечо- і жовчогінну дію волошки.

Любисток лікарський — Levisticum officiiiale Koch.

Багаторічна трав'яна рослина. Стебло кругле, труб­часте, заввишки до 2 м, порожнисте, голе, вгорі гілчасте. Листки двічі пірчасторозсічені, надрізано-зубчасті, глян­цеві, великі. Квітки дрібні, світло-жовті, зібрані на кінцях стебла і гілок у круглі зонтики, оточені біля основи багато­листими обгортками. Плід — довгасто-овальна сім'янка. Вся рослина дуже пахуча, на смак — гостро-пряна

Цвіте у червні—липні.

Росте на вологих грун­тах, на городах, полях, у садах.

Район поширення — Україна.

Для виготовлення лі­ків використовують ко­рені любистку.

Збирають корені восе­ни, старанно очищають від землі, нанизують на мо­тузок і сушать на віль­ному повітрі, у теплому приміщенні, на печі; збе­рігають у закритих ко­робках у сухому місці, бо корінь любистку вбирає вологу і приваблює ко­мах.

Містить ефірну олію (терпенол), жир, крохмаль, камедь, цукор, яблучну і ангелінову кислоти, смоли. У народній медицині відвари і настої використовують для лікування серця, водянки, як сечогінний і відхарку­вальний засіб.

Застосовують: 1) як сечогінний засіб при набряках серцевого походження — відвар 2 столових ложок кореня любистку на 1 л води п'ють по 1 склянці 4—5 разів на день;

2) як відхаркувальний засіб — відвар з 2 столових ложок подрібненого кореня на 2 склянки води п'ють по 1/2 склянки 3 рази на день.

Рута пахуча — Ruta graveolens L.

Багаторічна сірувато-зелена, дуже запашна рослина. Стебло пряме, гілчасте, гладке, заввишки 30—100 см. Листки чергові, довгасто-яйцевидні, злегка м'ясисті, сі­рувато-зелені, двічі або тричі пірчасторозсічені, з крапча­стими залозками, що просвічують. Квітки зеленувато-жовті на коротких квітконіжках, зібрані в щитковидну волоть. Запах ароматичний, смак гострий, пряний, гір­кий.

Цвіте в червні—липні і частково в серпні.

Росте у дикому ви­гляді в Криму, куль­тивується на городах і в садах, також пере­важно в Криму.

Для виготовлення ліків використовують листки рути.

Збирають тільки ли­сточки на початку цві­тіння (червень—ли­пень).

Сушать на вільному повітрі в затінку. Вису­шені листки дуже за­пашні.

Рута — одна з най­давніших лікарських рослин.

У народній медицині застосовують у випадку хвороб серця, розладу нервової системи, маткових кровотеч, при суглобовому ревматизмі та ішіасі.

Рута пахуча містить глюкозид рутин, ефірну олію, гіркоту, рутові і яблучні кислоти 0,5—1 % кумариноподібних сполук, ароматичні кетони, алкалоїд кокуксагін та ін.

В гомеопатії руту використовують при спазматичних захворюваннях шлунково-кишкового тракту і як заспо­кійливий засіб. Рута належить до сильнодіючих засобів і тому треба додержувати вказівок щодо дозування.

В аптеках є препарат рутин (належить до вітаміну Р), який застосовують у випадку порушеної проникності су­дин, а також для профілактики при лікуванні дикумариноподібних та іншими антикоагулянтами.


1. Реферат Краснокрылый тонкоклювый попугай
2. Реферат на тему Влияние физических упражнений на опорно двигательный аппарат
3. Реферат на тему Xnteractive Tv Essay Research Paper Interactive TVThe
4. Контрольная работа Законодательные права и гарантии профсоюзов России
5. Курсовая на тему Компонентный анализ и его применение в лингвистическом исследовани
6. Диплом на тему Диалектика развития понятия функции в школьном курсе математики
7. Реферат на тему Историческое развитие литературы
8. Реферат на тему Кальций фосфорно магниевый метаболизм
9. Курсовая на тему Операции с векселями 4
10. Реферат на тему The Comparative Abundance Of The Elements Essay