Реферат

Реферат Колхеарія чебрець боровий чебрець звичайний

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Выберите тип работы:

Скидка 25% при заказе до 8.11.2024


Лікарські рослини

та їх застосування

(Колхеарія,

Чебрець боровий,

Чебрець звичайний)

Кохлеарія (Cochlearia arctica), цинготна трава, мор­ська салата.

Родина хрестоцвітих — Gruciferae.

З лікувальною метою використовують її траву.

Поширена в Північній Європі та в Північній Америці, її виро­щують подекуди і в Радянському Союзі (в Сибіру, на Далекому Сході).

Кохлеарія — дворічна рослина. На перший рік життя розвиваються розетки прикореневих листків; листки з довгими черешками, майже округлі, цілокраї; навесні наступного року ви­ростав квітконосне стебло заввишки 15—40 см. Стеблові листки чергові, округлі, як і прикореневі, або злегка виїмчасто-зубчасті, яйцевидні, сидячі або майже обіймають стебло. Квітки білі, зібрані в китицю. Пелюстки вдвоє довші за чашолистки. Плоди — округло-яйцевидні стручки з довгим червоно-бурим насінням.

Препарати з кохлеарії е в'яжучим, сечогінним, проти­цинготним і освіжаючим засобом, їх вживають усередину й застосовують зовнішньо (для полоскання), рекоменду­ють їх і при ревматизмі, водянці, білях (у жінок), непри­ємному запаху з рота (для полоскання) та як сечогінний засіб (з медом).

Способи застосування. Відвар: 20,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Настойка: на спирті — 25,0; по 20 крапель; на горіл­ці — 8 частин трави на 6 частин горілки; настоювати 8 днів; вживати в тій самій дозі.

Для полоскання: відвар або настойка, розведена у від­ношенні 1 : 10.

Чебрець боровий (Thymus serpyllum)

чабер, материн­ка, мала материнка, боровий чепчик.

Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують траву рослини.

Поширений по всій території Радянського Союзу, в тому числі й на Україні, особливо на Поліссі, та в Сибіру й на Кавказі.

Боровий чебрець (мал. 131) — трав'яниста або напівкущова рослина. Стебла в нього бурі, тонкі, повзучі, місцями закріплюю­ться в грунті, квітучі — висхідні. Листки супротивні, частіше еліп­тичної форми, дрібні, до 15 мм завдовжки й до 7 мм завширшки; мають ароматний запах, який посилюється при розтиранні, й гір­куватий смак. Квітки рожевуваті, іноді фіолетово-червоні, зі­брані по кілька в пухкі головчасті суцвіття. Цвіте рослина з травня до вересня. Збирають боровий чебрець у червні — липні.

У траві цієї рослини, крім дубильних і гірких речовин, є й ефірна олія.

У науковій медицині цю рослину застосовують для ароматичних ванн і вживають усередину — у вигляді ек­стракту як відхаркувальний і болетамувальний засіб: при кашлі, при радикулітах та при інших нервових хво­робах; входить вона й до складу спеціального препарату від кашлю — пертусину.

В народній медицині боровий чебрець використовують значно ширше — всередину й зовнішньо як болетамуваль­ний засіб при радикулітах і невритах. Всередину вживають відвар 15,0—200,0 по 1 столовій ложці 3 рази на день, а зовнішньо прикладають теплі жмаки на хворе місце. З настойки або екстракту (розведених у відношенні 1 : 10) роблять примочки.

Крім того, цю рослину застосовують і як сечогінний, потогінний (пополам із кмином), відхаркувальний, боле­тамувальний і заспокійливий засоби.

При коклюші застосовують відвар у тій самій дозі, що й при інших хворобах, але краще використовувати екстракт. Його готують так: відв-ар борового чебрецю вмішаний пополам з відваром кореня лікарської рожі (10,0—200,0), випаровують до половини й додають 1—2 чайні ложечки чистого меду на склянку відвару. Хворій дитині дають по 1 чайній ложечці 3 рази на день.

Боровий чебрець має властивість тамувати біль, оче­видно, завдяки тому, що в ньому є ефірна олія. Тому пре­парати з нього застосовують при болях у шлунку й кишеч­нику та при хворобах нирок, невралгії, безсонні й цинзі. Настойку рослини рекомендують при болях у суглобах, замість мурашиного спирту золототисячника. Вживають ці ліки по 1 столовій ложці З рази на день; строк лікування — 2—3 місяці.

Як знезаражувальний і болетамувальний засоби засто­совують примочки з борового чебрецю на рани.

Ароматичні ванни з трави борового чебрецю в народі застосовують при хворобах, що спричинені порушенням обміну речовин.

Способи застосування. Відвар: 15,0— 200,0; по 1- столовій ложці 3 рази на день.

Екстракт: 10 г трави борового чебрецю на 90 мл окропу, або 2 чайні ложечки трави на V2 склянки окропу; випару­вати до половини й давати по 1 чайній ложечці (краще з медом) 3—4 рази на день.

Настойка: 10,0; по 15 крапель 3 рази на день.

Ванни: 50 г трави на відро окропу.

Чебрець звичайний (Thymus vulgaris), чепчик.

Родина губоцвітих — Labiatae.

З лікувальною метою використовують його листя.

Росте в дикому стані в північно-західній частині Середземно­морського узбережжя, в Іспанії та на півдні Франції. Вирощують його в Криму, в країнах Західної Європи та Північної Америки.

Чебрець звичайний — невелика напівкущова росли­на. Корінь у нього стрижневий, розгалужений. Стебло прямостоя­че або підведена (а не повзуче, як у борового чебрецю), в нижній частині здерев'яніле, дуже гіллясте, заввишки до 20—40 см. Лист­ки дрібні, до 0,8 см завдовжки, з короткими черешками, довгасто-ланцетовидні, сіруваті, усіяні з обох боків крапками, ефірноолій-ними залозками, густо опушені, дуже запашні (запах тимолу).

Краї листків у звичайного чебрецю дуже завернуті всередину, і саме по цьому його можна відрізнити від борового чебрецю, бо ці дві рослини дуже схожі одна на одну. Крім того, їх можна відріз­нити одну від одної ще й за кольором віночків: у борового чебре­цю вони фіолетово-червоні, а в звичайного чебрецю — лілувато-рожеві, а іноді й білі.

Квітки у звичайного чебрецю дрібні й зібрані в суцвіття — кільця й напівкільця. Цвіте ця рослина в кінці серпня або на почат­ку вересня, тоді й збирають її листя.

Хімічні властивості звичайного чебрецю достатньо ви­вчено. В ньому є ефірна олія і багато тимолу й завдяки цьому ліки з нього е сильним антисептичним засобом. Вживати звичайний чебрець корисно при бронхіті та ін­ших захворюваннях дихальних шляхів, особливо при кок­люші (треба додавати по стільки й рожі лікарської).

У науковій медицині застосовують пертусин, який виробляють з екстрактів звичайного чебрецю і борового чебрецю (по 1 столовій ложці 3 рази на день, а для дітей — по 1/а або по 1 чайній ложечці).

У народній лікувальній практиці звичайний чебрець застосовують як потогінний, сечогінний, проти судомний і заспокійливий засоби: при коклюші, невралгії, судомі й спазмах шлунка.

У вигляді примочок і мазей звичайний чебрець засто­совують при гострому ревматизмі, ранах або виразках і при різних хворобах шкіри. Ліки з звичайного чебрецю виявляють майже таку саму дію на організм, як і ліки з насіння кмину і кропу та з борового чебрецю.

Способи застосування. Відвар: 15,0— 200,0; по 1 столовій ложці 3 рази на день.

Настойка: 10,0; по 15 крапель 3 рази на день.

Мазь: 1 частина порошку на 5 частин основи або 1 частина настойки чи згущеного відвару на 4 частини основи.


1. Диплом Исламский фактор в палестинском национально-освободительном движении в XX веке
2. Реферат Налогообложение иностранных организаций в России
3. Реферат Социально биографического аспекта калужских предпринимателей XVIII в
4. Биография на тему Тынянов Юрий
5. Сочинение на тему Приёмы раскрытия характера в романе И С Тургенева Отцы и дети
6. Реферат на тему Essay On Jealosy Essay Research Paper There
7. Реферат на тему Medea Essay Research Paper H1 of Work
8. Реферат Арендные отношения
9. Курсовая Экономическая политика Республики Беларусь
10. Реферат Станаўленне беларускай дзяржаўнасці