Сонячні та місячні затемнення цікавіші явища природи, знайомі людині з давніх часів. Вони бувають порівняно часто, але побачити їх можна не з будь-якої точки планети і тому багатьом здаються рідкими.

Сонячні затемнення проходять в новолуння, коли Місяць рухаючись навколо Землі, опиняється між Сонцем та Землею і повністю або частково затуляє його. Місяць розташований ближче до Землі ніж Сонце майже в 400 разів і втом же час Сонце більше його майже в 400 разів. Тому видимі розміри Сонця та Місяця майже однакові і Місяць може закрити собою Сонце.

Здавалося б , що затемнення мають проходити 29.5 діб, тобто в кожне новолуння, але в дійсності це не так. Справа в тому, що Місяць рухається навколо Землі з заходу на Схід, і його видимий шлях на небі перетинається під кутом 5 градусів з елептикою – видимим шляхом, по якому рухається Сонце на фоні зірок. Точки перетину місячного шляху з елептикою називають місячними вузлами і стоять один від одного на 180 градусів.

Коли новолуння проходять далеко від місячних вузлів, Місяць не затуляє Сонце. Але приблизно кожні пів року новолуння бувають біля місячних вузлів і тоді проходять сонячні затемнення. Коли новолуння наступає на відстань не більше 11 градусів від вузла, місячна тінь та напівтінь потрапляють на Землю у вигляді овальних плям, які зі швидкістю 1 км/сек. Пробігають по земній поверхні з заходу на схід. В районах, які опинилися у місячній тіні видно повне сонячне затемнення, тобто Сонце повністю закрито Місяцем. В місцевостях, які покриті напівтінню проходить часткове сонячне затемнення, тобто Місяць закриває лише частину сонячного диску. За межею напівтіні затемнення зовсім не відбувається. Таким чином затемнення видно не на всій поверхні Землі, а тільки там де пробігають тінь та напівтінь

Шлях місячної тіні по земній поверхні називається полосою повного сонячного затемнення. Ширина цієї полоси й час повного сонячного затемнення залежать від взаємних відстаней Сонце, Землі та Місяця в момент затемнення.

Найбільша можлива ширина полоси повного сонячного затемнення не перевищує 270 км., найбільший час повної фази затемнення не перевищує 7 мин. 31 сек. , але частіше це дві , три хвилини.

Сонячне затемнення починається з правого краю сонця. Через темний світлофільтр добре видно, як Місяць затуляє Сонце. Коли ж Місяць затулить Сонце настане напівтемрява, як в темні смерки, на потемнілому небі з’являться самі яскраві зірки та планети, а навколо Сонця красиве променисте сяйво перлинного кольору – сонячна корона, яка являє собою зовнішні шари сонячної атмосфери, не видимі поза затемненням через їх невелику яскравість в порівняні с яскравістю денного неба. Над усім горизонтом спалахує рожеве кільце – це в місцевість покриту місячною тінню проникає сонячне світло із сусідніх зон, де повного затемнення не виникає.

Скоро, всього через дві, три хвилини, місяць відкриває правий край Сонця, повна фаза закінчується, пропадає корона, швидко світлішає, гаснуть зірки, планети. До речі, вид корони із року в рік змінюється в залежності від сонячної активності.

Наступає день затемнення...

Природа живе своїм звичайним життям. В небі яскраво світить Сонце. Ніщо не передвіщає майбутнього явища. Але ось сонячний диск приймає форму серпа, зверненого опуклістю вліво. Сонячне світло поступово слабішає. Стає прохолодніше. Серп робиться зовсім тоненькім і ось раптом ця вузенька смуга розкладається на дві і згодом за чорним диском зникають останні яскраві точки. На всю окружну місцевість лягає темрява. Небо приймає нічний вигляд, на ньому спалахують яскраві зірки. Це наступило повне сонячне затемнення. На місці погашеного світила бачимо чорний диск, з сріблястим сяйвом.

Налякані раптовою темрявою звірі та птиці замовкають і поспішають сховатися, багато рослин ховають листя. І знову спалахують яскраві сонячні промені , гаснуть зірки. Сонце знову приймає вигляд серпа, повернутого знову приймає вигляд серпа, повернутого Затемнення Сонця та Місяця відносяться до таких явищ природи, о даті яких заздалегідь відомо. Астрономи завжди ретельно готуються до спостереження затемнень, а до місць де їх можна побачити збирають цілі експедиції.

Сонячне затемнення – дуже величне та красиве явище природи. Ніякої шкоди рослинам, тваринам та людині воно, звичайно, заподіяти не може.

Але не так думали люди в далекому минулому. Сонячне затемнення знайомо людству з древності. Але люди не знали чому воно виникаєю Воно викликало у людей великий жах.

До числа необичайних явищ входять також і місячні затемнення. Виникають вони так: повни й світлий круг Місяця починає темніти у

у свого лівого боку, на місячному диску з’являється бура тінь, вона рухається далі і через годину охоплює весь Місяць. Місяць стає червоно-бурого кольору. Діаметр Землі більше від діаметра Місяця у чотири рази, а тінь від Землі навіть на відстані Місяця від землі більша у 2,5 рази від розмірів Місяця. Тому Місяць може цілкому зануритися у земну тінь. Повне місячне затемнення набагато довше від сонячного: воно може продовжуватися 1 годину 40 хв.

З тієї ж причини, що сонячні затемнення бувають не кожне новолуння , місячні затемнення виникають не кожне повнолуння. Найбільша кількість затемнень на рік – 3, але бувають роки, які проходять взагалі без затемнень. Місячні затемнення повторюються через той же проміжок часу, що й сонячні. Під час затемнення Місяць не зникає взагалі, як Сонце під час сонячного затемнення, а буває слабо видимою. Трапляється це тому, що частина сонячного проміння проходить через атмосферу Землі, переломлюється в ній, входить в земну тінь і потрапляє на Місяць. Так як червоні промені спектра найменш розсіюються та ослаблюються в атмосфері, Місяць під час затемнення приймає мідно-червоний або бурий відтінок.