Назва реферату: Недоліки хеджування, практика хеджування
Розділ: Цінні папери

Недоліки хеджування, практика хеджування

План.

Недоліки хеджування.

Практика хеджування.

1. Можна зробити висновок, що хеджування доцільно проводити учасниками реальної торгівлі, оскільки ці операції вигідні. Але необхідно знати і ті труднощі, які можуть виникнути при проведенні операцій хеджування.

Крім ризику з варіаційною маржою є ще інші недоліки:

Базисний ризик. Із-за зміни базису ф’ючерсний контракт може не забезпечити повного захисту від цінових коливань наявного ринку. Базисний ризик збільшується тим більше, чим більший сорт наявного товару відрізняється від специфіки ф’ючерсного контракту. Лише в окремих випадках на дуже нестійких ринках, або коли кореляція нестійких і ф’ючерсних цін мала, базисний ризик може бути більше цінового ризику довгої чи короткої позиції.

Витрати. Будь-яка ф’ючерсна угода має витрати по операції і витрати на кліринг, хоч вони і незначні, але можуть з часом також зростати.

На кожній біржі існує підрозділ, який покликаний забезпечити операційну і фінансову цілісність всіх угод, що заключені на даній біржі. Цей підрозділ називається кліринговою (розрахунковою) палатою.

Крім того, є ще витрати, пов’язані з відсотками на маржеві суми. Оскільки хеджування варіаційної маржі не завжди можливе (особливо якщо кількість контрактів незначна), або коли ціни чи процентні ставки дуже нестійкі, то це необхідно передбачити заздалегідь. Навіть, якщо хеджер може ефективно використати механізм хеджування варіаційної маржі, важливо мати готівкові гроші для того, щоб не перервати вдалий хедж із-за проблеми з готівкою.

Несумісність наявного і ф’ючерсного ринку. Ф'ючерні контракти є стандартними, вони не завжди співпадають з любими умовами зобов’язань наявного ринку. Кількість може бути більша чи менша, ніж одиниця ф’ючерсного контракту. Існує і різниця в якості, а також різниці в часових рамках форвардної угоди наявного ринку і місця постачання ф’ючерсного контракту.

Ліміт цін. Ф'ючерсна торгівля може бути обмежена денними коливаннями цін, може скластися неможливість для хеджерів відкрити чи ліквідувати позицію в певні дні із-за зміни співвідношення цін реального ринку котувань. Ця ймовірність дуже мала, але може створити значні незручності.

І, якщо хеджер здійснює свої операції на кількох біржах, то йому необхідно дуже вивчити всі правила кожної конкретної біржі, на яких він має справи, бо кожна біржа має свої правила і регламенти.

2.

1) Хеджування продукції сільського господарства.

Специфікація полягає в тому, що цей товар реалізується один раз в рік після збору урожаю. Основна причина хеджу – це зафіксувати ціну майбутнього урожаю. Виробники витрачають значні засоби на протязі сільськогосподарського року і чи будуть ці затрати покриті з необхідними рівнем прибутку, дуже залежить від цін в момент збору урожаю.

Фермери мають 2 способи забезпечити собі ціни в момент збору урожаю: продати свій урожай по форвардному контракту з фіксованою ціною, або продати відповідну кількість ф’ючерсних контрактів.

2) Хеджування циклічного випуску продукції.

Виробництво багатьох біржевих товарів, як тваринництво, кольорові метали і інші, мають циклічний характер, тому сама стратегія фінансування ціни продукції залишається такою самою, але виробник повинен відкривати позиції на ф’ючерсному ринку на ті місяці, які відповідають його цінам випуску продукції. Для цього необхідно знати графік виробництва, а також розуміти різницю між різними ф’ючерсними місяцями. В інших галузях цілісним виробництвом рішення можуть бути більш складними або більш спекулятивними.

3) Хеджування торгових запасів.

Хеджування використовується як і для купівлі, так і для продажу товара по так званих онкольних угодах.

Онкольна угода представляє собою угоду на постачання реального товару через кілька місяців чи тижнів з розрахунком покотуванню, діючому на момент постачання. Такі угоди називаються також угодами з наступною фіксацією цін, або угоди з наказом, який необхідно виконати.

В таких угодах, одна сторона надає право іншій установити ціну в любий момент в період між підписанням контракту і постачанням товару. Ціна в таких угодах складається з біржового котування (ф'ючерса) і надбавки чи скидки з неї. Величина цієї скидки чи надбавки визначається різницею в якості товару, умовах поставок і т.д. Але, як правило, вона не перевищує 3% біржового котування.

Онкольні угоди переважно укладаються в ситуації, коли сировину необхідно мати виробникам через кілька місяців, а придбати і на їх думку, необхідно заздалегідь в період найкращої кон'юктури. З іншої сторони виробники не зацікавлені наперед оплачувати товари, так як не залучає додаткові витрати на відсотки по кредитах.

Для уникнення втрат від росту цін на сировину в момент розрахунку покупці хожують шляхом купівлі ф'ючерсів і ліквідують при одержанні реального товару. У випадку, росту котування прибуток від ф’ючерсної угоди іде на покриття збитків по онкольній ціні.

Продавець в цьому випадку для страхування від падіння цін продає ф’ючерсні контракти і ліквідує їх після закінчення визначення ціни онкольного контракту. Таким чином, хедж дозволяє кожній із сторін на рівні котування на день заключення контракту.

Продавці проводять такі операції коли очікують зниження цін на біржі, а покупці, коли очікують підвищення котування.

Виробники дуже часто заключають форвардні контракти на свої товари до її виробництва.

4) Хедж для захисту непокритого форвардного продажу.

Якщо фабрикант має замовлення з постачанням через кілька місяців, то він базується на поточній ціні сировини та витратах виробництва і встановлює фіксовану ціну і підписує контракт. Але ціна сировини може за цей час зменьшитись, що може знизити його прибуток (якщо ціна підвищилась), або принести йому збитки. (а придбати сировину, зразу немає змоги – склади і т.д.) Тому в цьому випадку використати хедж буде дешевше. В цьому випадку він може розраховувати навіть на те, що ціни на сировину знизиться і таким чином ф’ючерсні контракти захистить ціну.

5) Хеджування нафтопереробки.

Переробник повинен порівняти свою продажну ціну на момент дійсного продажу з наявною ціною в момент, коли він починає хедж, а точніше з форвардною ціною, оскільки форвардні ціни є більш важливим індикатором стину цін в майбутньому, ніж наявні. Але багато хеджерів роблять помилки, порівнюючи свою кінцеву ціну з ціною наявного ринку, яка існувала в момент початку хеджу.

6) Хеджування валюти імпортерам.

Наприклад, купівля обладнання за німецькі марки американською фірмою. Тут дуже важливо врахувати курс валют на момент заключення договору.

В цьому випадку для захисту від коливань курсу валют імпортер може здійснити форвардну купівлю німецьких марок 2-а способами: 1) заключити угоду форвардну з банком і купити необхідну суму нім. марок з постачанням в необхідний термін. Ціна продажу ф’ючерсного ринку може бути нижчою, ніж банку і купівля ф’ючерсного контракту може здаватися вигіднішою, але це не обов’язково так. Імпортер знає, що купівля ф’ючерсного контракту включає щей комісійні і необхідна буде першопочаткова мережа.

Другим фактором, який ускладнює цю ситуацію – це кількість контрактів, які треба купити.

Тому в такій ситуації , ф’ючерсний контракт і його витрати зробили банк кращим хеджером.

Хоча на висококорективних ринках переваги банка можуть бути пережиті перевагами ф’ючерсного ринку.

Література:

1. О.І. Дегтярьова “Біржова справа”, М.: 1997 р., Банки і біржа. 1997р. ст. 269-276.