Реферат Исследование украинского рынка сельскохозяйственной и пищевой продукции
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Дослідження
українського ринку
сільськогосподарської
та харчової продукції
ЗМІСТ
ЗМІСТ............................................................................................................................ 2
Короткий виклад.......................................................................................................... 3
1. Розвиток національної системи стандартизації та сертифікації України у зв’язку з довгостороковими стратегіями ISO.................................................................................................... 5
1.1. Правова база та принципи формування стандартів в Україні.................. 5
1.2. Відповідність українських стандартів міжнародним................................... 6
1.3. Стандарти і система контролю якості............................................................ 8
1.3.1. Вдосконалення контролю якості.................................................................... 8
1.3.2. Радіоактивний та інший контроль у сфері стандартів............................. 9
1.4. Сертифікація в Україні: умови, принципи, відповідність світовим вимогам 9
2. Можливість експорту української продукції..................................................... 12
2.1. Необхідні умови для експорту....................................................................... 12
2.2. Можливість гарантій для закордонного споживача.................................. 12
3. Вивчення попиту українського споживача на сільськогосподарську та харчову продукцію 14
3.1. Продукції якого походження надає перевагу український споживач...... 14
3.2. Огляд дослідження українського ринку сільськогосподарської та харчової продукції 14
Загальна оцінка можливостей просування сільськогосподарської та харчової продукції України 16
Додатки....................................................................................................................... 18
Короткий виклад
Послідовна інтеграція України в Європейську економічну Спільноту відкриває великі можливості для просування української продукції на ринки Європи.
Важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого та майбутнього законодавства України з законодавством Спільноти.
З весни 1998 р. набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом. У рамках виконання цієї Угоди Україна взяла на себе зобов’язання щодо поступового узгодження законодавства, норм, правил та стандартів, а також процедур оцінювання відповідності (сертифікації) з європейськими нормами. Оголошення Україною наміру стати асоційованим членом ЄС означає готовність до прискореного виконання взятих на себе зобов’язань. Реалізація асоційованого членства в ЄС, зокрема режиму вільної торгівлі, вимагає впровадження в націонільне законодавство України багатьох директив ЄС, що встановлюють вимоги до продукції, а також не менше, ніж 80 відсотків існуючих європейських стандартів.
Із державних (національних) стандартів, яким надано чинності, 18,5% – пряме впровадження міжнародних, 42% – часткове впровадження (гармонізовані з міжнародними).
Національний орган з стандартизації України (Держстандарт України), створюючи національну систему технічного регулювання, орієнтується на довгострокові стратегії Міжнародної організації з стандартизації ISO, а саме: запровадження міжнародних стандартів, заохочення українських виробників до конкуренції і інтеграції до світових ринків, підвищення якості та вдосконалення продукції, забезпечення безпеки життя і здоров’я людей, охорону навколишнього середовища.
Основними факторами, які безпосередньо впливають на подальший розвиток національної системи стандартизації, метрології та сертифікації є багатовекторна зовнішня політика, спрямована на інтеграцію України в ЄС, вступ до Світової організації Торгівлі (СОТ), співробітництво з країнами СНД та багатьма країнами світу.
З урахуванням згаданих факторів і відповідно до Указу Президента України Держстандарт України як єдиний національний орган здійснює державну технічну політику в галузі стандартизації, сертифікації, метрології, державного нагляду, спрямовану на сприяння економічному розвитку країни, інтеграцію до світової економіки, підтримку вітчизняного виробника та захист прав громадян України на споживання безпечної для життя, здоров’я та довкілля продукції.
Для цього, а також для підвищення якості та конкурентоспроможності продукції Указом Президента України в 1997 р. створено Національну раду з питань якості, одним з головних завдань якої є формування національної політики в галузі забезпеченя якості, розробки та реалізації державних та інших програм, спрямованих на забезпеченя належної якості української продукції. Організаційне забезпечення Ради покладено на Держстандарт України. Зараз в Україні зареєстровано 17 сертифікатів на систему якості у відповідності з ISO серії 9000.
Надзвичайно важливае значення у своїй діяльності Держстандарт надає удосконаленню процедур оцінки відповідності, зближення їх з вимогами міжнародних і європейських норм і правил з метою створення сприятливих умов для експорта української продукції та захисту прав вітчизняних виробників і споживачів.
За станом на 1 вересня 1998 р. в галузі стандартизації, метрології та сертифікації укладено 40 угод з 29 країнами, в тому числі 17 на міжурядовому рівні.
Укладення угод стало свідченням визнання української національної системи сертифікації УкрСЕПРО іноземними країнами – торговельними партнерами України. Крім цього, визнання іноземних сертифікатів, виданих в міжнародних системах сертифікації, членом яких є Україна, здійснюється у відповідності до правил і процедур конкретної міжнародної ситеми сертифікації.
Механізм зовнішньоекономічних зв’язків України в даний час знаходиться ще в стадії становлення. Для здійснення зовнішньоторговельних операцій суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності необхідно перебувати під митним контролем. Головним економічним регулятором зовнішньої торгівлі є Митний тариф України. Митне оформлення здійснюється після декларування товарів або майна. Пердбачені для експорту товари сільськогосподарської та харчової промисловості ліцензуванню та квотуванню не підлягають.
Гарантіями для закордонних партнерів, які імпортують українські товари, можуть виступати умови угоди, яку вони укладають з українськими партнерами, де можуть оговорюватись, наприклад, вимоги до сертифікатів тощо. Державних гарантій по захисту закордонного споживача не існує.
Щодо сільськогосподарських та харчових продуктів – український споживач надає перевагу продукції українського походження. Що ж стосується промислової та іншої продукції, включаючи товари народного споживання, то тут український споживач надає перевагу товарам іноземного походження.
З цього приводу проводилась низка досліджень суто галузевих напрямів. В основному – товаровиробниками (для внутрішнього використання) та дослідницькими установами, які займаються галузевими проблемами.
Можна зробити загальний висновок, що існують можливості для просування вітчизняної сільськогосподарської та харчової продукції.
В звіті використовуються наступні терміни та скорочення:
Стандартизація – система управління стандартами
Метрологія – система управління і контролю вимірювальних процесів
Сертифікація – система процедур оцінювання відповідності стандартам, вимогам та нормам
Системи якості – сукупність видів діяльності, спрямовані на забезпечення якості продукції (процесів, робіт, послуг)
ВМД – вантажна митна декларація
ГАТТ – Генеральна асамблея по Тарифах і Торгівлі
ЄС – Європейський Союз
НДІССІ – науково-дослідний інститут Стандартизації сертифікації та інформатики
СОТ – Світова організація Торгівлі
УкрСЕПРО – система сертифікації України
1. Розвиток національної системи стандартизації та сертифікації України у зв’язку з довгостороковими стратегіями ISO
1.1. Правова база та принципи формування стандартів в Україні
Корінне реформування і становлення вітчизняної економіки, розвиток ринкових відносин в умовах соціально-економічної кризи зумовили необхідність створення нових механізмів державного та ринкового регулювання виробництва України. Послідовна інтеграція України в Європейське економічне Співтовариство відкриває великі можливості для просування української продукції на ринки Європи.
Важливою умовою для зміцнення економічних зв’язків між Україною та Співтовариством є зближення існуючого та майбутнього законодавства України з законодавством Співтовариства.
З 1 березня 1998 р. набула чинності Угода про партнерство та співробітництво між Україною та Європейським Союзом. У рамках виконання цієї Угоди Україна взяла на себе зобов’язання щодо поступового приведення законодавства, норм, правил та стандартів, а також процедур оцінювання відповідності (сертифікації) у відповідність з європейськими нормами. Оголошення Україною наміру стати асоційованим членом ЄС означає готовність до прискоренного виконання взятих на себе зобов’язань. Реалізація асоційованого членства в ЄС, зокрема режиму вільної торгівлі, вимагає впровадженя в націонільне законодавство України багатьох директив ЄС, що встановлюють вимоги до продукції, а також не менше, ніж 80 відсотків існуючих європейських стандартів.
Державний комітет України по стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України) є органом державного управління, який забезпечує реалізацію державної полтики в галузі стандартизації, єдності вимірювань, акредитації органів та випробувальних лабораторій, сертифікації і державного нагляду, представляє інтереси України в міжнародних організаціях. Національний орган з стандартизації України орієнтується на довгострокові стратегії Міжнародної організації з стандартизації ISO, а саме: запровадження міжнародних стандартів, заохочення українських виробників до конкуренції і інтеграції до світових ринків, підвищення якості та вдосконалення продукції, забезпечення безпеки життя і здоров’я людей, охорону навколишнього середовища.
Законодавчою базою створення національної системи сертифікації є Декрет Кабінету Міністрів України “Про стандартизацію та сертифікацію” від 10 травня 1993 р. Також видано понад 30 законів і законодавчих актів України, в яких встановлено вимоги до сертифікації окремих видів продукції.
Основними факторами, які безпосередньо впливають на подальший розвиток національної системи стандартизації, метрології та сертифікації є багатовекторна зовнішня політика, спрямована на інтеграцію України в ЄС, вступ до Світової організації Торгівлі (СОТ), співробітництво з країнами СНД та багатьма країнами світу.
Враховуючи важливість гармонізації українських стандартів з міжнародними, поступового наближення їх до технічних правил (директив) Європейського Союзу, застосування в Україні європейських процедур оцінки відповідності, Держстандарт проводить роботи щодо вступу України до європейських організацій з стандартизації. Наприклад, за підтримки Кабінету Міністрів і Міністерства закордонних справ з 1 квітня 1997 р. Україна стала членом за підпискою Європейського комітету з стандартизації CEN.
Стандартизація в Україні спрямована на забезпечення:
· єдиної технічної політики;
· захист інтересів вітчизняних виробників та споживачів продукції (процесів, робіт, послуг);
· економії всіх видів ресурсів;
· відповідності продукції (процесів, робіт, послуг) світовому рівню якості і надійності;
· гармонізації національних нормативних документів зі світовими аналогами;
· відповідності вимог нормативних документів законодавчим актам.
Вже зараз Україна належить до числа країн, надзвичайно залежних від зовнішнього ринку. Так у 1997 р. 40% українського внутрішнього валового продукту (ВВП) було реалізовано за кордоном. Для порівняння: в Японії ця цифра становить 10%, Польщі – 19%, Франції – 20%. Тобто, вже сьогодні Україна без формального членства в Генеральній асамблеї по тарифах і торгівлі/ Світовій організації Торгівлі (ГАТТ/СОТ) набагато інтенсивніше бере участь у міжнародній торгівлі, ніж її торговельні партнери.
Аналіз ситуації, яка складається в результаті інтеграції України у світову економічну систему, свідчить про те, що домінування на внутрішньому ринку імпортної харчової продукції три роки тому (65%) змінилося сьогодні на користь українського товаровиробника (95%), але при збереженні сировинного характеру українського експорту (крім алкогольних напоїв). При помітному темпі зростання м’ясної та молочної промисловості, виготовлення прохолодних та лікеро-горілчаних напоїв, відстають такі базові галузі, як спиртове та цукрове виробництво.
Стандарти на сільськогосподарську та харчову продукцію, що використовуються зараз, досить застарілі. Але Держстандарт планує роботи по їх удосконаленню і приведенню до світових вимог.
1.2. Відповідність українських стандартів міжнародним
На початку 1998 р., як уже зазначалося, була укладена Угода між Україною і Європейським союзом, цілий ряд статей якої саме і передбачають зближення української системи технічного регулювання з європейською. Саме з цією метою була прийнята постанова Кабміну України „Про заходи щодо поетапного впровадження в Україні вимог директив Європейського Союзу, санітарних, екологічних, ветеринарних, фітосанітарних норм та міжнародних і європейських стандартів“, яка передбачає розробку 25 Законів України, а також підготовку 14 галузевих програм оновлення нормативної бази з урахуванням міжнародних та європейських стандартів.
З 25 законів, передбачених цією постановою, набув чинності з січня 1998 р. Закон України „Про якість і безпеку харчової продукції та продовольчої сировини“. Розроблені також проекти законів „Про молоко і молокопродукти“, „Про рибу, морепродукти та продукцію з них“ та інші (сільськогосподарської та харчової промисловості не стосуються).
Держстандарт послідовно проводить активну політику, спрямовану на укладання двосторонніх міжнародних угод про співробітництво в галузі стандартизації, метрології та сертифікації, а також угод про взаємне визнання результатів робіт з оцінки відповідності.
Всього станом на 1 жовтня 1998 р. укладено 40 таких угод з 29 країнами, з них 17 на міжурядовому рівні.
Проте укладання угод – це тільки перший етап на шляхові міжнародного співробітництва в сфері діяльності Держстандарту. Основне завдання – їх реалізація та ефективність від спільної роботи з партнерами. Укладені угоди передбачають взаємне визнання результатів робіт із сертифікації на основі взаємної акредитації випробувальних лабораторій, тому наступним важливим кроком є визначення таких лабораторій.
Взаємні практичні дії обговорюються в межах угод з Туреччиною, Естонією, Латвією, Литвою, Польщею, Болгарією, Словакією, Фінляндією. Інші (наприклад, КНР, Хорватія, Франція, Ізраїль, Греція, Словенія, Канада тощо) – ще не визначились і займають спостережну позицію.
Але прболеми функціонування, розвитку і удосконалення національної системи стандартизації, метрології та сертифікації необхідно розглядати лише у тісному зв’язку з політичними, економічними і соціальними перетвореннями, які відбуваються в Україні. Розвиток технічного регулювання має відповідати рівню розвитку національної економіки. Перехідний період до ринкової економіки вимагає здійснення поетапного удосконалення національної системи технічного регулювання. Сліпе копіювання зовнішніх атрибутів систем стандартизації і сертифікації розвинених країн світу за умови відсутності ефективного ринкового конкурентного середовища може призвести до фактичного знищення існуючої системи стандартизації, метрології та сертифікації.
Це залишить Україну без ключового елементу національного технічного регулювання, тобто створить реальну загрозу для національної економічної безпеки і державного суверенітету. Також чинником, який став одним з визначальних, є тиск, який здійснюють імпортери, спираючись на підтримку окремих кіл в середині держави, для отримання нічим не виправданих односторонніх поступок в торговельних режимах (наприклад, як цього вимагають США).
Із державних (національних) стандартів, яким надано чинності, 18,5% – пряме впровадження міжнародних, 42% – часткове впровадження (гармонізовані з міжнародними).
В Україні з 1996 р. набули чинності міжнародні стандарти ISO серії 9000, з січня 1998 р. – стандарти ISO серії 14000, з 1 липня 1998 р. – ISO серії 45000. Зараз в Україні зареєстровано 17 сертифікатів на систему якості у відповідності з ISO серії 9000.
Українська система технічного регулювання докладно аналізувалась в ході переговорів з Світовим Банком щодо виконання умов кредитної угоди про позику на розвиток підприємств. На основі всебічного аналізу експерти вищеозначеного Банку дійшли висновку, що українська система стандартизації та сертифікації, створена з метою реалізації права України як суверенної держави на національне технічне регулювання, відповідає цілям та принципам ГАТТ/СОТ.
Подальший розвиток національних систем стандартизації, метрології та сертифікації визначається стратегічним курсом України на інтеграцію до світової економіки, проголошеним Президентом України, програмою дій Кабінету Міністрів України.
1.3. Стандарти і система контролю якості
З приєднанням до світового ринку неминуче постає питання про конкурентоспроможність товарів, продукції та послуг українських виробників на внутрішньому і зовнішньому ринках, де поруч з конкурентністю ринкових цін рівнозначно виступає конкурентність якості продукції. Отже, визначальним критерієм конкурентоспроможності виробників, а разом з цим і сподіваного успіху, є розуміння і задоволення потреб та вимог покупців світового ринку.
Інтеграція у світові структури накладає на органи виконавчої влади і на кожного виробника завдання застосовувати такі регулювальні норми для підвищення якості своєї продукції, які б забезпечували ринковий попит на продукцію й однозначно створювали умови для зацікавленості інвесторів у капіталовкладеннях у вітчизняне виробництво та розвитку партнерства з виробниками України.
Рішення цих завдань можливе за умови розроблення та реалізації національної політики щодо якості продукції та її конкурентоспроможності, прийняття норм і правил, які діють на світовому ринку, впровадження міжнародного досвіду у сферу виробництва продукції, товарів і послуг.
1.3.1.
Вдосконалення контролю якості
Для підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки національних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову економіку Указом Президента України в 1997 р. створено Національну раду з питань якості, одним з головних завдань якої є формування національної політики в галузі забезпеченя якості, розробки та реалізації державних та інших програм, спрямованих на забезпеченя належної якості української продукції. Організаційне забезпечення Ради покладено на Держстандарт України.
Досвід розвинутих країн світу, в першу чергу Японії, свідчиь про доцільність комплексного, системного підходу до вирішення питань підвищення якості і конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Саме тому в Україні намічена розробка національної програми з цих питань. Виконання програми сприятиме прискоренню структурних змін в економіці, впровадженню сучасних технологій, заохоченю з боку держави підприємців і промисловців до підвищення рівня якості та конкурентоспроможності продукції.
Влітку 1999 р. була схвалена Концепція реформування національних систем стандартизації, сертифікації та акридитації. Вона передбачає багато завдань, в тому числі розширення сфери законодавчого регулювання безпечності та якості продукції та послог.
Як уже зазначалося, з метою підвищення якості і конкурентоспроможності продукції, підтримки вітчизняних товаровиробників, захисту прав споживачів і сприяння інтеграції України у світову економіку при Президентові України створено Національну раду з питань якості.
Згідно з положенням Національна рада:
· розробляє методологію та основні принципи забезпечення якості продукції в Україні, гармонізовані з європейськими і міжнародними;
· здійснює аналіз ефективності застосування правових, економічних, організаційних механізмів, спрямованих на реалізацію політики в галузі забезпечення якості продукції, та виконує низку інших функцій, які охоплюють широкий спектр проблем та завдань щодо забезпечення якості й управління якістю на державному (регіональному) та галузевому рівнях.
Важливе місце належить створенню та удосконаленню нормативних прав засад і механізмів забезпечення підвищення якості. З огляду на це Держстандарт України протягом 1994–1999 рр. послідовно здійснює розроблення та введення в дію стандартів з питань якості, а саме: стандартів на терміни та визначення, пряме впровадження як добровільних стандартів серії ISO 9000 та ISO 10000, рекомендацій системи сертифікації УкрСЕПРО щодо побудови керівництва з якості для органу з сертифікації систем якості під час його акредитації.
Стандарти ДСТУ ISO 9001, ДСТУ ISO 9002, ДСТУ ISO 9003 надають концептуальний і системний підхід до сучасного та ринкового розуміння систем якості, перехід від “виявлення” до “запобігання”.
Слід зазначити, що стандарти серії ISO 9000 та ISO 10000 планували як універсальні, придатні для використання в будь-якій сфері економіки. Практика засвідчує, що в деяких сферах діяльності потрібно уточнювати певні аспекти управління якістю та забезпечення якості, що призводить до розроблення та прийняття додаткових міжнародних документів.
Нещодавно в Україні створена Українська ліга споживачів і виробників “Українська якість”, мета якої об’єднати на добровільних засадах інтереси вітчизняних споживачів і виробників щодо захисту українського ринку від небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян продукції.
В системі сертифікації УкрСЕПРО акредитовані 13 органів з сертифікації систем якості. В державному реєстрі зареєстровано 17 сертифікатів на систему якості, існує інститут аудиту цього напрямку.
1.3.2.
Радіоактивний та інший контроль у сфері стандартів
Радіоактивний та інший контроль у сфері стандартизації України здійснюється відповідними органами (органами з сертифікації та випробувальними лабораторіями) з дотриманням норм та правил українського законодавства. Підтвердити дані можна у Торгово-промисловій палаті. Вимоги до таких норм відповідають світовим.
1.4. Сертифікація в Україні: умови, принципи, відповідність світовим вимогам
Впрвадження міжнародних стандартів дозволяє виробникові не тільки підвищити якість своїх товарів до рівня міжнародних вимог, але і забезпечує перебудову виробництва, його організацію, технологію, систему управління якістю до рівня розвинутих країн світу. А наявність сертифікату відповідності міжнародного стандарту забезпечить доступ для українського виробника на міжнародний ринок.
Державна (національна) система сертифікації створена в Україні в ході економічних реформ як новий, ринковий інструмент регулювання. Обов’язкову сертифікацію продукції впроваджено в Україні в 1993 р. Ця сертифікація проводиться на відповідність продукції вимогам, що забезпечують її безпечність для життя, здоров’я і майна громадян, охорону навколишнього природного середовища, сумісність і взаємозамінність продукції, вимогам техніки безпеки і гігієни праці, а також метрологічним нормам, правилам, вимогам і положенням, що забезпечують достовірність та єдність вимірювань.
Як інструмент захисту споживача від недоброякісних і небезпечних товарів, що надходять на ринок України, сертифікація відіграє свою позитивну роль. На теперішній час, коли обов’язковій сертифікації підлягає 34 види продукції (послуг) (стосовно сільського господарства – двигуни тракторів і сільськогосподарських машин, дорожні транспортні засоби, машини сільськогосподарські для рослинництва, тваринництва, птахівництва і кормовиробництва, харчова продукція та продовольча сировина), сертифікація є достовірною формою підтвердження відповідності для продукції, що є небезпечною для життя, здоров’я та майна громадян і навколишнього природного середовища. Сертифікацію здійснюють 137 органів із сертифікації і 673 випробувальних лабораторії, акредитованих в системі УкрСЕПРО. Сертифікація в законодавчо регульованій сфері, яка проводиться виключно в державній системі сертифікації, була б набагато ефективнішою за умови скоординованої роботи всіх органів виконавчої влади, які відповідають за стан внутрішнього ринку України.
Сертифікація як нетарифний регулятор ринку є інструмунтом для реалізації торгової політики. Тому Держстандарт вважає своїм обов’язком розвивати систему сертифікації таким чином, щоб забезпечити рівноправність українських підприємств у міжнародній торгівлі, усуненні непотрібних перешкод для доступу української продукції на ринки інших країн.
Всього протягом 1998 р. українськими органами з сертифікації видано більше 17,5 тис. сертифікатів на промислову продукцію і майже 19 тис. на харчову, а також більше шести тисяч свідоцтв про визнання сертифікатів на харчову продукцію, виданих органами із сертифікації інших країн.
Держстандартом розробляються і впроваджуються правила сертифікації однорідних видів продукції та послуг. Такі Правила, в першу чергу, мають охоплювати ті види продукції, які підлягають обов’язковій сертифікації.
В Україні проводиться сертифікація продукції згідно з „Переліком продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації“. Сертифікація харчової продукції проводиться згідно Наказу Держстандарту „Про затвердження Правил обов’язкової сертифікації харчових продуктів“.
Як уже зазначалося, сертифікація проводиться в Системі сертифікації УкрСЕПРО відповідно до вимог стандартів цієї Системи. Вимоги цих стандартів обов’язкові для членів та учасників Системи, а також для підприємств та організацій, що одержали доступ до неї.
Система призначена для обов’язкової та добровільної сертифікації продукції (процесів, послуг).
У Системі здійснюються такі види діяльності:
· сертифікація продукції (процесів, послуг);
· сертифікація систем якості. Атестація виробництва;
· акредитація випробувальних лабораторій (центрів);
· акредитація органів з сертифікації продукції;
· акредитація органів з сертифікації систем якості;
· акредитація аудиторів за переліченими видами діяльності.
Ці документи розроблені на основі настанов міжнародних організацій із стандартизації ISO/IEC2, ISO/IEC25, ISO/IEC40, ISO/IEC61, ISO/IEC62 та з урахуванням рекомендацій Комітету ISO з оцінки відповідності CASCO і рекомендацій європейських стандартів серії EN 45000. Вони відповідають принципам СОТ (WTO), зокрема угоді про технічні бар’єри в торгівлі СОТ.
В ЄС не існує відомчих систем сертифікації. Органи державного управління для оцінки окремих видів продукції використовують акредитовані за єдиними правилами, визначеними стандартами EN 45000 органи з сертифікації, що уповноважені урядами своїх країн за поданням відповідних органів влади.
Україна, яка зацікавлена у взаємному визнанні сертифікатів на відповідність систем якості вимогам ISO серії 9000, активно брала участь в обговоренні питань щодо процедури визнання сертифікатів відповідності цієї серії.
Подальший розвиток державної системи сертифікації Держстандарт пов’язує з переходом до модульного принципу сертифікації, і в першу чергу після створення необхідної законодавчої бази стосовно відповідальності виробника і постачальника за випуск і реалізацію дефектної продукції широкого використання декларації постачальника про відповідність вимогам нормативних документів. Для цього підготовлений проект нормативного акту щодо впровадження модульного підходу оцінки відповідності з урахуванням вимог директиви ЄС 93/465 щодо введення додаткових схем сертифікації, зокрема сертифікації на етапі розробки продукції та сертифікації на етапі виробництва.
Таким чином, реалізація державної політики у сфері технічного регулювання, в тому числі удосконалення національної системи стандартизації, метрології та сертифікації, можлива лише у тісному зв’язку і взаємодії з іншими розділами державної економічної науково-технічної та промислової політики з урахуванням стану народного господарства, поблем структурної перебудови національної економіки та технологічної модернізації на шляху переходу до ринкової економіки.
