Реферат Ватикан - держава без податків
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Реферат
Ватикан - держава без податків
Зміст
Вступ
1. Історичний аспект вивчення економіки держави Ватикан
2. Економічна основа держави Ватикан
3. Основні джерела доходів держави Ватикан
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Ватикан - папське держава-місто, резиденція глави католицької церкви, розташований в західній частині Риму - столиці Італії, на пагорбі Монте-Ватикан. Ватикан був створений на основі виданого Папою, як главою католицької церкви Конституції від 1 червня 1929 р. , і майже з усіх боків обнесений кам'яною стіною;
Глава держави - Папа - обирається довічно таємним голосуванням дорадчого органу - колегією кардиналів, що призначаються папою довічно. Папі належить верховна законодавча і виконавча влада. Функції прем'єр-міністра виконує держсекретар.
Адміністративне управління територією Ватикану здійснює спеціальна Папська комісія у складі 5 кардиналів і підлеглий їй губернатор. У 1968 з метою управління була створена Консульт - дорадчий орган до складу якого входить 30 чоловік мирян (24 з них проживають у Римі, а 6 почесні члени - іноземці).
Охорона Ватикану і церемоніальні функції покладені на швейцарську гвардію.
Економіка Ватикану є своєрідним унікумів, оскільки функціонує без податкової системи.
Тому, тема даного реферату «Ватикан - країна без податків» передбачає розкриття ключової проблеми: як держава може існувати без основного джерела доходів переважної числа країн - податків. Відповідно до даної проблемою роботи можна укласти, що метою даного реферату є розкриття економічної основи держави Ватикан, і виявити першочергові завдання, а саме:
розкрити історичний аспект функціонування держави Ватикан;
виділити головні напрямки його економічної діяльності;
розглянути основні джерела його доходів.
1. Історичний аспект вивчення економіки держави Ватикан
Назва «Ватикан» походить від назви однойменного пагорба на березі Тибру, на якому в період раннього середньовіччя був побудований палац, що став з кінця 14 століття постійною резиденцією глави католицькоїцеркви. Після об'єднання Італії і приєднання до неї Риму в 1870 році було покладено край світської влади римського папи. Папа не визнав об'єднаного італійської держави, оголосив себе «ватиканським в'язнем». Конфлікт між «святим престолом» і урядом Італії була ліквідована в 1929 році Латеранські угоди. Згідно з цими угодами, було утворено держава Ватикан, визначені його нинішні кордони і за «святим престолом» визнавався безперечний суверенітет у міжнародній області. Італія виплачувала Ватикану щорічну грошову компенсацію, а католицизм признавався державною релігією Італії.
Держава Міста Ватикану не має кодифіковану конституції. Вона складається з Основного Закону 2001 р. і актів, Латеранські угоди, що включають три акти: Політичний договір між Святим престолом і Італією, Конкордат і Фінансову конвенцію, діють і понині. Політичний договір визнає за Ватиканом суверенітет у міжнародних справах, а за Святим престолом - виняткову й необмежену владу і юрисдикцію над Ватиканом. Конкордат регулює відносини між римсько-католицькою церквою і італійською державою. Фінансова конвенція вирішує питання компенсації Святому престолу втрат у зв'язку з ліквідацією Папської області. Конкордат двічі доповнювався в післявоєнний час. Латеранські угоди в 1984 р. було замінено новим законодавчим актом, який, подібно попередникові, встановлював повний суверенітет Папського престолу (юрисдикція Папи Римського) всередині Ватикану. На відміну від попереднього, новий конкордат надає італійцям формально повну свободу вибору релігії.
Крім державних у Ватикані функціонують церковні органи. Так, вищими консультативними органами служать Вселенський Собор римсько-католицької церкви, Колегія кардиналів і Єпископський синод. Політичної, релігійної та економічною діяльністю римсько-католицької церкви керує Римська курія. У її складі - Державний Секретаріат, інші секретаріати, Рада з державним справах, шість канцелярій, три трибуналу, десять згромаджень (духовних відомств) та інші служби. Ці церковні органи, безумовно, впливають і на вирішення низки державних справ.
Як випливає з Політичного договору й Основного Закону, головною метою створеного держави є забезпечення незалежності тата в здійсненні "його вселенської місії".
Ватикан має всі атрибути суверенної держави, крім армії (охорона територіальної цілісності довірена Італії).
Ватикан - абсолютна теократична монархія. Законодавча, виконавча і судова влада належить папі, довічно що обирається колегією кардиналів. Функції прем'єр-міністра виконує державний секретар. Адміністративне управління територією здійснює губернатор, який призначається папою.
В даний час Ватикан відіграє активну роль у міжнародних відносинах, підкреслює свою зацікавленість у розвитку позитивних міжнародних процесів, вважаючи, що нормальний політичний клімат у світі забезпечить більш сприятливі умови для діяльності католицької церкви і буде сприяти підвищенню її престижу на міжнародній арені.
Ватикан виступає з конструктивних позицій з ключових міжнародних проблем, включаючи ліквідацію зброї масового знищення, врегулювання регіональних конфліктів, охорону навколишнього середовища. У центрі уваги Ватикану - проблеми світу, що розвивається (відсталість, бідність, голод і злидні, безробіття), насамперед у країнах Азії, Африки та Латинської Америки.
Позиції Ватикану та його роль визначаються тим впливом, який має католицька церква на маси віруючих, і тим контролем, який Ватикан, як найбільший релігійно-ідеологічний центр католицизму, здійснює над масовими католицькими організаціями, численними католицькими навчальними закладами, католицької печаткою, радіо, кіно, телебаченням.
Роль Ватикану в світовій політиці та економіці визначається його впливом на католицьке населення планети (близько 1 млрд. чоловік), і виходить за межі його території. З допомогою величезного апарату церковнослужителів (св. 400 тис. священиків, понад 1 млн. членів чернечих і полумонашескіх орденів), католицьких організацій, благодійних товариств Ватикан надає безпосередній вплив на політичне життя Італії і ряду інших капіталістичних країн світу, населення яких сповідує католицизм.
Держава бере участь у 33-х міжнародних (міжурядових) організаціях та органах (наприклад, в Міжнародному агентстві з атомної енергії, Міжнародної організації праці), є спостерігачем в ООН, бере участь у десяти регіональних міжурядових організаціях та органах (у тому числі є членом ОБСЄ і делегатом Ліги арабських держав).
Таким чином, можна зробити висновок, що держава Ватикан, незважаючи на невелику площу займаної території, відіграє важливу роль у міжнародній політичного та економічного життя, оскільки значно впливає на католицьке населення світу, концентрує величезні фінансові ресурси і бере участь при вирішенні важливих проблем світового масштабу.
2. Економічна основа держави Ватикан
Економіка Ватикану заснована тільки на обслуговуванні Папської резиденції і туристів, проте сюди стікаються величезні фінансові кошти всього католицького світу, що і є основою багатства цього крихітного за розмірами держави.
Ватикан має в своєму розпорядженні великої нерухомістю в Європі, Латинській Америці, співпрацює з міжнародними банками і монополіями (банк Ротшильда, Моргана, «Креді Сюіс» тощо) та італійськими банками (Банк Риму, Комерційний банк Італії, Банк «Святого Духа» та багатьма іншими) . Вклади Ватикану в італійські банки складають 32 000 млрд. лір.
Ватикан володіє великими капіталами, інвестованими у промислові підприємства різних країн - США, Швейцарії, Великобританії, Франції та деяких латиноамериканських, але близько 3 / 4 капіталів Ватикану вкладено в Італії. Ватикан є учасником низки концернів (у сфері виробництва електрики, гумової, хімічної та інших галузей промисловості і т. п. ). Ватикан проник в усі сектори економіки Італії і володіє акціями багатьох компаній в електронній, хімічній, текстильній, харчовій і інших галузях промисловості. Майно Ватикану в США оцінюється в 40 млрд. дол
Ватикан є, також, великим земельним власником в Італії, Іспанії, ФРН та інших країнах (сплачується з орендованих земель десятина служить джерелом величезної прибуток). Також в Італії йому належить 482 тис. га оброблюваної площі, включаючи кілька тис. га. в районі Рима.
Таким чином, не дивлячись на те, Ватикан, держава-карлик, не має власної промисловості, населення не займається сільським господарством, його участь у світовій економіці відчутно, оскільки він є великим власником капіталу, землі і має добре налагодженими зв'язками з міжнародними організаціями та банками .
3. Основні джерела доходів держави Ватикан
Економічну основу діяльності держави в ім'я здійснення папою "вселенської місії" складають доходи, які надходять до Ватикану з трьох головних джерел:
а) Інститут релігійних справ;
б) "Грош Святого Петра" (пожертвування віруючих особисто Папі Римському);
в) власна підприємницька діяльність (доходи від туризму, продажу поштових марок, капіталовкладень).
Отже, «Інститут у справах релігії» є Центральним банком Ватикану. Він був заснований в 1887году. Згодом у 1989 році він був реорганізований, і в даний час здійснює операції міжнародного характеру. Бюджет цієї організації обчислюється мільярдами доларів. Через Інститут у справах релігії Ватикан встановив зв'язки з провідними фінансовими установами світу: "Морган Гарант", "Кредит Свісс", "Чейз Манхеттен", чиказьким "Континенталь Іллінойс". Крім того, це ужрежденіе набуває пакети акцій сталевих, сільськогосподарських і страхових корпорацій, йому належить 15% будівельної компанії Immobiliare, яка, у свою чергу, володіє "Уотергейт-готелем" у Вашингтоні, курортами Мексики і житловими комплексами в Монреалі. Діючи через "Чейз Манхеттен", ватиканський банк отримав пакети акцій "Дженерал Моторс", Gulf Oil, Bethlehem Steel, TWA, IBM і інших найбільших компаній.
Ватикан живе за рахунок внесків, що надходять від католицьких церков різних країн світу пожертвування від віруючих, збори податків на церкву стікаються до Ватикану з усього світу, але в основному із США. Прибувають до Ватикану групи паломників з різних країн світу і туристи вносять свою лепту (« гріш Святого Петра ») до бюджету Святого Престолу. Для координації фінансової діяльності Ватикану в 1968 році була створена спеціальна Префектура з економічних справах (подоба Міністерства Фінансів).
Фінансова та економічна діяльність власних підприємств Ватикану полягає в реалізації великої друкованої продукції, виробленої поліграфічної промисловістю, а також отримання значних доходів від туризму. Крім того, Ватикан чеканить власні монети і випускає власні марки (у 2005 папське держава заробила на продажі своїх поштових марок надзвичайно велику суму - 4,5 млн євро. ).
Традиційно найрідкіснішими і найдорожчими вважаються марки з написом "вакантний Престол" - вони випускаються після смерті одного Папи і до обрання нового і дійсні тільки в цей період.
Поштові марки міста-держави Ватикан в основному купуються колекціонерами, їх рідко наклеюють на конверти та листівки. Крім марок, Святий Престол випускає і власні монети (раніше це були ліри, а зараз - євро). Ці гроші також майже не використовуються як платіжні засоби - практично всі монети стають здобиччю нумізматів.
Крім власності і величезних пожертв віруючих джерелом доходів Католицької церкви є і надходження з бюджетів тих країн, з якими у Ватикану укладено конкордат - угода про особливий статус католицизму. Такі угоди були у Ватикану з фашистською Італією та нацистською Німеччиною. Тільки в 1943 році Kirchensteuer, або церковний податок, приніс у скарбницю Ватикану $ 100 млн. , а тато в цей час цілком лояльно ставився до гітлерівської агресії проти решти світу.
Згідно з офіційними даними Ватикану, протягом 2000-2003 рр. . бюджет папського престолу, головного адміністративного органу католицької церкви, залишався дефіцитним. Таку ж сумну картину являє собою і бюджет держави Ватикан, який за традицією складається окремо від бюджету папського престолу.
Однак економіка Святого Престолу за 2005 р. продемонструвала позитивну динаміку з балансом в 9,7 мільйонів євро, що в три рази перевищило результат 2004 року. Це найзначніше досягнення за останні 8 років. Це стало можливим завдяки правильному проведення фінансової діяльності, кращою кон'юнктурі фінансових ринків.
Пожертвування, що надійшли для допомоги Папі в його апостольської місії, а також зібрані в рамках ініціативи «Петров гріш», в 2005 році склали суму в 59 млн. доларів - майже на 15% більше, ніж у 2004 році.
Ватикан не має податкової системи і почав публікувати дані про свій бюджет тільки в 1998 р. Взагалі Ватикан мало повідомляє про розміри своїх капіталів, мабуть, дотримуючись думки папи Павла VI: "Церква не тільки повинна бути бідною, але й виглядати такий". У Середні, та й більш пізні століття за розголошення цифри доходів папської скарбниці винному загрожувало відлучення від церкви. Відома історія, коли Лоренцо, скарбник Папи Сикста II, в 258 році віддав перевагу померти під тортурами, ніж повідомити імператору Валеріанові джерела церковних доходів. За це він був згодом возведений у святі і до цього дня вшановується як духовний покровитель ватиканських фінансистів. Таким чином, загальна сума доходів ретельно ховається, проте відомо, що в 2000 році вони тільки в США склали $ 7, 5 млрд. , по всьому світу ця цифра наближається до $ 100 млрд. щорічно. Вартість папського майна в США давно перевищила $ 50 млрд. , а у світі - $ 500 мільярдів.
Відносини італійської держави з Римо-католицькою церквою регулюються спеціальними угодами - Латеранський конкордат, підписаним главою італійського уряду Муссоліні і статс-секретарем Святого престолу кардиналом Гаспаррі від імені Папи в 1929 році. Згідно з цим документом, підтвердженому в новітній час, церква не є економічним суб'єктом і тому жодних податків державі не платить. Навпаки, держава в Італії, так само, як у Німеччині та низці інших країн Європи, фактично субсидує діяльність церкви. По тому першому конкордат фашистський уряд безпосередньо брала на себе зобов'язання виплачувати платню священикам. Проте в текст угод, оновлений в 1984 році, була введена нова, більш сучасна система: кошти на потреби церкви надходять безпосередньо від віруючих через спеціальний податок вісім на тисячу. Тобто держава перераховує церкви частину коштів, зібраних в якості прибуткового податку з фізичних осіб, ця частка була визначена як вісім з кожної тисячі зароблених лір, що складає 0,8 відсотка від розміру особистого доходу.
Історія цього податку нараховує близько двох століть, спочатку церковний збір отримав назви грошик святого Петра. Католики, і не тільки в Італії, справляли це пожертвування 29 червня - в церковне свято Святих апостолів Петра і Павла. Відзначимо, що зараз церква фінансується не за рахунок добровільних пожертвувань (це, зрозуміло, вітається), а саме за державний рахунок, оскільки відрахування йдуть від суми прибуткового податку, який громадяни платять у будь-якому випадку. Платник податків має право, заповнивши анкету, вказати, який саме конфесії слід направити його гроші. Якщо людина з якоїсь причини не хоче, щоб його кошти йшли на церкву, то він може вказати в якості одержувача держава. Більшість італійців традиційно вважають себе католиками. Тому основна частина суми восьми з тисячі перераховується католицької церкви.
У 2002 році, наприклад, Італійська єпископальна конференція (вища національна церковна інстанція) отримала з держбюджету 908 млн. євро. На другому місці серед одержувачів стоїть сама держава (13 відсотків), потім йдуть протестантські конфесії та єврейська громада. При цьому в списку конфесій, які мають право на отримання «церковного податку», православна церква не значиться.
Проте основну частину доходів Ватикану становлять відрахування, які щорічно направляють Святому престолу католицькі єпархії різних країн. Деякі з них, в першу чергу в США, традиційно мають в своєму розпорядженні солідними коштами. Приносять певний прибуток і ватиканські музеї, і поштове відомство, яке, так само як і монетний двір, обслуговує в першу чергу колекціонерів. Обсяг дохідної частини бюджету ватиканського офіційно заявлений в 200 млн. Доларів.
Роблячи висновок, можна укласти, що, незважаючи на відсутність податкової системи, доходи Ватикану складають досить значну суму. Це є наслідком надходження до бюджету держави пожертвувань віруючих; грошових коштів від реалізації туристам власної друкованої продукції (і перш за все, марок); доходів від інвестицій у великі компанії, концерни, банки.
Висновки
Ватикан, безперечно, є примітним і цікавим об'єктом для дослідження та вивчення, оскільки є державою, ефективно функціонує без податкової системи.
Незважаючи на невелику площу займаної території, Ватикан грав у минулому і продовжує грати в даний час важливу роль у міжнародній політичного та економічного життя, тому що значно впливає на католицьке населення світу, концентрує величезні фінансові ресурси і бере участь при вирішенні важливих проблем світового масштабу, - це, у свою чергу, розкриває історичний аспект його функціонування.
Держава не має власної промисловості, населення не займається сільським господарством, його участь у світовій економіці відчутно, оскільки він є великим власником капіталу, землі і має добре налагодженими зв'язками з міжнародними організаціями та банками, - в цьому виявляється економічна активність держави.
У висновку, можна сказати, що, незважаючи на відсутність податкової системи, доходи Ватикану складають досить значну суму. Це є наслідком надходження до бюджету держави пожертвувань віруючих; грошових коштів від реалізації туристам власної друкованої продукції; доходів від інвестицій у великі компанії, концерни, банки.
Таким чином, економічною основою держави Ватикан є: власна підприємницька діяльність, пожертвування від католиків і відносини з міжнародними фінансовими організаціями, що забезпечує розвиток держави без податків.
Список використаних джерел
1. В. А. Виноградов, «Фінанси України», № 9, вересень, 2002р.
2. Інтернет джерело: Географічний довідникhttp://geo. historic. ru
3. Інтернет джерело: http://www. karliki. ru
4. Малий атлас світу / ст. ред. Н. М. Терехов-М. : ГУГК, 1980 р. , 147 с.
5. Країни світу: Короткий політ. екон. справочнік. -М. : Політвидав, 1980, 497 с.
