Реферат Олік готівкових і безготівкових розрахунків

Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28

Поможем написать учебную работу

Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.

Предоплата всего

от 25%

Подписываем

договор

Имя

Выберите тип работы:

Принимаю Политику конфиденциальности

Скидка 25% при заказе до 23.11.2024

Розділ 1.

Теоретичні основи обліку готівкових і безготівкових розрахунків
1.1.
Економічна сутність грошових операцій

Гроші — складна економічна категорія, спеціальною особливістю якої є її системний багатофункціональний характер. Зрозуміти складну економічну сутність грошей можна лише на основі всебічного розуміння закономірностей із виникнення. Діалектика економічного життя і розвиток відносин невіддільні від об'єктивного процесу саморозвитку грошей і грошових відносин. Національні гроші сьогодні є неодмінним атрибутом державності. Гроші закономірно виникають у процесі генезису сфери товарного обміну. Теоретична ідея про саморозвиток грошей підтверджується й сучасною практикою розвитку конкретно-історичних функціональних грошових форм, насамперед появою так званих електронних грошей. Економічна сутність і закономірності виникнення й розвитку грошей взаємопов'язані і взаємозумовлені. В економічній науці традиційно виділяють дві основні концепції походження грошей:

1)                     раціоналістична;

2)                     еволюційна.

Наявність різних точок зору на походження грошей свідчить про складність і наявність, таємничість ( про що писали багато економістів) цієї економічної категорії.

не штучна соціальна умовність" (П.Самуельсон). Питання про механізм еволюції грошей, про те, звідкіля й куди „йдуть" і як „змінюються" гроші як економічна категорія залишається відкритим також для сучасної науки. Виникнення грошей було закономірним об'єктивним економічним процесом, завдяки якому з'явився ефективний прискорювач руху товарної маси, інструмент достовірної оцінки економічної інформації. Людство з давніх-давен і до нашого часу випробувало на роль грошей чимало різних товарів, відшукуючи такий з них, що найліпше відповідав своєму призначенню. Такі гроші мають назву „Товарні гроші". Наприклад, у давнину на Русі в цій якості деякий час застосовували хутро соболя. Але хутро соболя дуже стійке, та вже ж із часом зношувалось, що знижувало його вартість. Фізично стійкішою була така грошова одиниця, як „гривня" — зливок срібла вагою 200г. Але такі гроші були по-перше, надто важкі й інколи завеликі як одиниця міри вартості. Тому, починаючи з ХНІ сторіччя, в Новгороді входить в обіг „рубель", який отримували, перерубуючи гривню навпіл. Звідси й назва. Але й такі „гроші" були важкуваті, та й відрубувати було не завжди зручно. У Північній Європі роль „потрібного" всім товару певний час відігравали сокира та стріли, у Африці - худоба, у американських індіанців - намисто із черепашок або бісеру, в ескімосів - кістки риби. І цей перелік далеко не повний. Не так вже й давно (першими американськими колоністами) в якості грошей використовувалися такі товари, як тютюн та віски, шоколад та сигарети - в Європі під час другої світової війни (особливо в таборах полонених, в яких можна було одержувати посилки з шоколадом, сигаретами, сиром тощо). Упродовж не одного сторіччя люди зробили чимало експериментів у цьому напрямку, відхиляючи одним за одним можливих претендентів на роль грошей. Бо гроші повинні мати певні властивості для реалізації своїх основних функцій. Виконання грошових функцій історично здійснювалося різними видами і формами грошей. Гроші пройшли складний процес свого розвитку, зміни форм і видів. Роль грошового товару виконували різноманітні речі. Повне закріплення за золотом ролі грошей і панування золотого монометалізму стало можливим тоді, коли у світі

Раціоналістична концепція виходить з того, що гроші виникли як результат певної раціональної угоди між людьми; з огляду на необхідність виділення спеціального інструмента для обслуговування сфери товарного обігу і підвищення ефективності її функціонування. Конкретна грошова форма виникає тоді, коли люди усвідомлюють її необхідність і організаційно забезпечують її впровадження в господарський оборот. Еволюційна концепція підкреслює об'єктивний характер виникнення грошей. Гроші виділяються із загальної товарної маси як найбільш придатні для виконання функціональної ролі грошового товару. Той чи інший товар стає грішми лише в межах певної особливої суспільної форми товарного виробництва в обігу. Тільки на цій основі гроші стають ефективним інструментом контролю за рухом товарів. Виникнення золотих грошей, як це показали ще А.Сміт і К.Маркс, відбувається в процесі еволюції товарного обміну і форм вартості. Грошова форма вартості - це кінцева підсумкова форма товарного світу. Проте, якщо виникнення золотих грошей було в основному стихійним об'єктивним процесом, то поява паперових грошей не могла відбутися поза свідомої об'єктивної раціональної діяльності державних структур. Поява грошей невіддільна від виділення із маси товарів золота, яке починає виконувати роль і функції грошового товару. Проте історія грошового обігу показала, що роль золота як грошей є минущою. У сучасних умовах золото і срібло як реальні, повноцінні гроші вже не функціонують, їхнє місце зайняли паперові, кредитні гроші, які не мають власної вартості. їх поява стала можливою лише на основі певної суспільної угоди - державної гарантії щодо їх повноцінності. Зникнення золота як основи (золотого вмісту) сучасної грошової одиниці, відсутність її реальної матеріальної субстанції роблять на ділі гроші економічною (соціальною) умовністю, яка підтримується тільки угодою, яка підтримується тільки угодою між людьми. „У всіх цивілізованих народів гроші стали загальним знаряддям торгівлі, завдяки якому продаються і купуються всякого роду товари або обмінюються один на одного" (А.Сміт). „Гроші - як гроші, а не як товар - потрібні не самі по собі, а заради тих речей, які на них можна купити. Гроші - з'явились в обігу 25 і 50 карбованців. У складі Радянського Союзу Україна не мала власних національних українських державних грошей. Після 1991 р. Доводилося друкувати національні гроші за кордоном. Лише з березня 1994 р. Почалося друкування національних грошей - гривні і карбованця - в Україні, на Банкнотній фабриці Національного банку України. В сучасних умовах відбувається широке впровадження електронних платіжних засобів (так званих електронних грошей) в системі безготівкових розрахунків. Електронні гроші - це умовна назва коштів, які використовуються їх власниками на основі електронної системи банківських послуг. Електронні гроші застосовуються завдяки впровадженню у розрахунках комп'ютерної техніки і сучасних систем зв'язку. На сьогодні це найбільш прогресивний, економічний і зручний носій грошових функцій. Основними компонентами системи електронних грошей є банківські автомати, кредитові і дебетові картки, електронна система розрахунків у торгових пунктах тощо. Поява електронних грошей була б неможлива без надійного захисту від несанкціонованого доступу до бази даних, запобіжних заходів щодо занесення вірусі і електронну систему, достовірного і правильного використання магнітних карток. Електронні платіжні засоби діють у рамках спеціального каналу зв'язку з банком, тим самим вони значно прискорюють взаєморозрахунки, а отже й обіг товарів і грошей. Перехід на сучасні технології безготівкових розрахунків здійснюється на основі впровадження „пластикових" грошей - особливих магнітних карток.

Дослідженню питань обліку і контролю грошових коштів присвячені праці відомих вітчизняних та зарубіжних економістів, зокрема
М.Т. Білухи, І.О. Бланка, Ф.Ф. Бутинця, Л.О. Лігоненко, А.А. Мазаракі,
Є.В. Мниха, Л.В. Нападовської, Ю.І. Осадчого, П.Г. Пономаренка,
Г.В. Ситника, В.В. Сопка, В.Т. Сусіденка та ін. Проте динамічна система грошового обігу в Україні в умовах ринкових відносин та розвитку інформаційних технологій потребує подальшого поглибленого наукового вирішення питань управління економікою торгівлі, підвищення інформатизації через облік і контроль із метою оптимізації економічних взаємовідносин.

Питання обліку, аналізу та контролю операцій, пов’язаних з безготівковими розрахунками розглядалися в роботах ряду як вітчизняних (М. Білухи, І. Бланка, Ф. Бутинця, С. Голова, В. Горелкіна, В. Завгороднього, А. Кузьмінського, А. Мазаракі, Є. Мниха, В. Сопка та ін.), так і закордонних науковців (Д. Блейка, Ф. Вуда, Є. Брігхема, Глена А. Велша, Деніела Г. Шорта та ін.).

У процесі господарської та іншої діяльності підприємства постійно вступають у взаємовідносини з іншими суб'єктами господарювання при здійсненні угод, що оформлюються і закріплюються договорами: з постачальниками - за одержані від них товарно-матеріальні цінності, з покупцями - за придбані ними товари, з банками - за одержання коштів і погашення кредитів, з іншими юридичними та фізичними особами - за транспортні та інші послуги, електроенергію, паливо тощо, з працівниками - із заробітної плати, наданих їм позик тощо.

Відносини між підприємствами, які виникають внаслідок кругообігу господарських засобів, називаються розрахунками. Розрахунки – одне з найбільш масових явищ у господарському житті кожного підприємства. Вони опосередковують розподіл і перерозподіл суспільного продукту, перехід його з товарної форми в грошову, і навпаки. Необхідно зайважити, що існує три види розрахунків (рис 1.1.)

Розрахунки

Готівкові

Безготівкові

Бартерні

Рис. 1.1. Види розрахунків

   Таким чином, розрахунки між підприємствами, організаціями та установами є однією з необхідних ланок розширеного відтворення. Вони опосередковують розподіл та перерозподіл суспільного продукту, перетворення його з товарної форми на грошову та навпаки, яке пов’язане при цьому із зміною форм власності. Розрахунки здійснюються на економічній основі кругообороту засобів у процесі виробництва та є суспільним визнанням того, що продукція підприємства має попит у споживачів.

Розрахунки становлять собою відносини, що виникають між підприємствами, організаціями та підприємцями в процесі реалізації, розподілу та перерозподілу суспільного продукту на підставі здійснення статутної діяльності. Розрахунки базуються на переміщенні товарів у відповідності до укладених договорів. Господарські договори укладаються безпосередньо підприємствами, а розрахунки за продукцію, що відпускається за цим договорами, як правило, здійснюються через банк.

Грошові платежі здійснюються за допомогою готівки чи в безготівковій формі. Сукупність усіх грошових платежів, незалежно від їх форми, складає грошовий або платіжний оборот.

Грошовий оборот – це виявлення сутності грошей у русі. На обсяг і структуру грошового обороту на підприємстві впливають стадії виробництва та споживання.

Грошові розрахунки можна класифікувати на внутрішні – пов’язані з виплатою заробітної плати та підзвітних сум працівникам, дивідендів акціонерам та ін.; та зовнішні – обумовлені фінансовими взаємовідносинами у процесі реалізації продукції (робіт, послуг), закупівлі сировини та матеріалів, сплати податків та платежів до позабюджетних фондів, отримання та повернення кредиту та ін.

Грошовий оборот на підприємстві пов’язаний з такими основними напрямками:

забезпечення процесу виробництва (закупівля сировини, матеріалів, комплектуючих, виплата заробітної плати);

o                                                                                                                                      реалізація продукції (відшкодування витрат, формування доходів);

o                                                                                                                                      сплата податків, обов’язкових відрахувань, зборів;

o                                                                                                                                      забезпечення спільної діяльності підприємств;

o      забезпечення функціонування кредитних договорів.

o      отримання і погашення кредитів і сплата відсотків за кредит кредитним установам.

Грошовий оборот класифікується на безготівковий та готівковий. Це розмежування грошового обороту стає інструментом регулювання об’єкта грошового обороту – грошової маси.

Грошові кошти підприємства підрозділяються на два види:

1)       кошти в касі підприємства. При необхідності на тому чи іншому конкретному підприємстві може відкриватися відразу кілька рахунків (субрахунків) обліку готівки. Наприклад:

а)       каса підприємства (при бухгалтерії підприємства);

б)      операційна каса (що знаходиться в тому чи іншому підрозділі).

в)       валютна каса (вводиться при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності і направленні працівників у закордонні відрядження);

г)       каса філії (вводиться при наявності відособленої чи філії представництва, виділеної на окремий баланс).

2)       кошти на рахунках у банках:

а)   поточні рахунки в національній валюті відкриваються юридичним особам в установах банків для зберігання вільних коштів і ведення безготівкових розрахунків у національній валюті;

б) поточні рахунки в іноземній валюті, призначені для збереження вільних коштів і здійснення безготівкових розрахунків в іноземній валюті;

в) спеціальні рахунки для безготівкових розрахунків з контрагентами (рахунок акредитива, рахунок лімітованої чекової книжки);

г)   спеціальні рахунки для бюджетного фінансування і цільових надходжень (бюджетні рахунки для цільових заходів);

д) позикові рахунки, що відкриваються для обліку позик шляхом оплати розрахункових чи документів перерахування позикових коштів на поточні, акредитивний чи інші рахунки відповідно до умов кредитної угоди;

е)   депозитні рахунки відкриваються на певний строк для збереження вільних коштів, що перелічуються з поточних рахунків на рахунок депозиту, а після закінчення терміну збереження відповідно до депозитного договору повертаються на той же рахунок з відсоток по депозитних вкладах.

Отже грошові розрахунки можуть набирати як готівкової, так і безготівкової форми. Безготівковим грошовим розрахункам, як правило, віддають перевагу. Це пояснюється тим, що за використання безготівкових розрахунків досягають значної економії витрат на їх здійснення. Широкому застосуванню безготівкових розрахунків сприяють банківські установи, у них також заінтересована держава — не тільки з погляду економного витрачання коштів, а й з погляду вивчення, регулювання і контролю грошового обороту.

Сферу готівкових і безготівкових розрахунків розмежовано. Готівкова форма розрахунків застосовується за обслуговування населення — виплата заробітної плати, матеріального заохочення, дивідендів, пенсій, грошової допомоги. Отримуючи грошові доходи, населення витрачає їх на купівлю товарів, продуктів харчування, оплачує послуги і здійснює інші платежі.

Звичайно, що існують певні правила, установлений порядок для здійснення операцій з готівкою. Це - касова дисципліна. Основним документом бухгалтерського обліку встановленої форми, що застосовується для здійснення обліку готівки в касі підприємства є касова книга. Приміщення або місце, що призначене для приймання, видачі та зберігання готівкових коштів, інших цінностей і касових документів де, як правило, ведеться касова книга називається касою підприємства.

Касові операції - операції підприємств між собою та з підприємцями i фізичними особами, що пов'язані з прийманням і видачею готівкових коштів при проведенні розрахунків через касу підприємства, спеціально ізольоване приміщення, обладнане сигналізацією, сейфами, незгораючими шафами для зберігання грошей та цінних паперів. з відображенням цих операцій у касовій книзі, книзі обліковому регістрі, призначеному для обліку касових операцій касиром підприємства. Касир несе повну матеріальну відповідальність за прийняті на зберігання гроші і цінні папери і за збитки, скоєні організації, підприємству, як в результаті навмисних дій так і недбалого або недобросовісного відношення до своїх обов'язків. Тому при прийнятгі касира на роботу з ним заключається договір про повну матеріальну відповідальність. Касиру забороняється передовіряти доручену йому роботу іншим особам. Головні бухгалтера та інші працівники, які користуються правом підпису касових документів, не можуть виконувати обов'язки касира.

Під час здійснення операцій двері до приміщення каси мають бути замкнуті з середини. Доступ до приміщення каси особам, які не мають відношення до її роботи, забороняється.

Вся готівка на підприємствах має зберігатися у вогнетривких металевих шафах, а в окремих випадках – у комбінованих і звичайних металевих шафах, які після закінчення роботи каси замикаються ключем і опломбовуються сургучною печаткою касира. Ключі від металевих шаф і печатки зберігаються у касира.

Дублікати ключів в опечатаних касиром пакетах або скриньках зберігаються у керівника підприємства.

Керівник підприємства зобов’язаний забезпечити зберігання грошових коштів при їх транспортуванні, обладнати касу та забезпечити в ній належне зберігання грошей.

У випадку раптової відсутності касира на роботі (з причини хвороби тощо) цінності, що знаходяться у нього під звітом, негайно перераховуються іншим касиром, якому вони передаються, у присутності керівника і головного бухгалтера підприємства або у присутності комісії, призначеної керівником підприємства, про що складається відповідний акт.

При необхідності суб’єкти підприємницької діяльності одержують готівку з власних рахунків у банку в межах наявних на них коштів на цілі, зазначені у чеку на отримання готівки.

Підприємства і організації складають касові заявки, в яких повідомляють установу банку про строки виплати заробітної плати. Банк задовольняє вимоги клієнтів на одержання готівки, однак не допускає видачі грошей на виплату заробітної плати раніше встановлених строків, за винятком окремих випадків.

Підприємства та індивідуальні підприємці мають право здійснювати розрахунки між собою, а також з фізичними особами як у готівковій, так і у безготівковій формах. При цьому сума платежу готівкою між суб’єктами підприємницької діяльності протягом одного дня не повинна перевищувати 10000 грн.

Здійснення готівкових розрахунків обов’язково має бути підтверджено відповідним обліково-розрахунковим документом (податкова накладна, рахунок-фактура, товарний чек, акт виконаних робіт тощо).

Для видачі заробітної плати, премії і при других масових виплатах, наказом керівника можуть зазначатися спеціальні особи (громадські касири); під розписку вони одержують в відповідності з потребою грошей в касі, а потім звітуються перед касиром.

Підприємства можуть мати у касі готівку тільки в межах лімітів залишку. Ліміт залишку готівки – це гранична сума грошових коштів, яка може знаходитися в касі підприємства.

Всю готівку понад суми встановлених лімітів підприємства повинні здавати для зарахування на поточний рахунок у порядку та в строки, встановлені і узгоджені з установою банку, в якому відкритий поточний рахунок.

Ліміт залишку готівки в касі для кожного підприємства встановлюється банками з урахуванням режиму і специфіки роботи підприємства, його віддаленості від установи банку, розміру касових оборотів, встановлених строків і порядку здавання касової виручки.

Понадлімітні залишки готівки в касі підприємства визначаються прямим розрахунком за кожен робочий день шляхом порівняння залишку готівки в касі субєкта господарювання на кінець дня з встановленням йому (або самостійно визначеним) обслуговуючою установою банку лімітом залишку готівки в касі, незалежно від того, здійснювались в цей день касові операції (надходження і витрачання готівки) чи ні.

У випадку, якщо підприємству ліміт залишку готівки в касі не встановлений, вся наявна в його касі на кінець дня готівка вважається понадлімітною.

Готівка, видана в підзвіт, але з об’єктивних причин не витрачена (частково або в повній сумі), має бути повернена до каси підприємства одночасно з авансовим звітом не пізніше наступного робочого дня після її видачі.

Гроші, отримані підприємствами із банку, повинні використовуватись ними суворо по цільовому призначенню.

Грошовими документами вважаються документи, що знаходяться в касі підприємства: оплачені путівки в санаторії, пансіонати і будинки відпочинку; поштові марки; проїздні квитки тощо.

Згідно з Порядком, встановленим Національним банком України бланки акцій також зберігаються в касі.

Грошові кошти в дорозі - це гроші, здані до банку або інкасатором, але не зараховані на поточний рахунок (до 24-ої години наступного дня).

Звіт касира - це документ, який передається касиром підприємства в бухгалтерію, і представляє собою відривний листок касової книги з додатком прибуткових та видаткових касових документів.

З огляду на той факт, що використання готівки підприємством викликає спокуса витрати їхній не по цільовому призначенню, держава контролює даний процес шляхом уведення нормативних актів. Так, у відповідності зі ст. 40 Закону № 679 Національний банк України встановлює правила, форми і стандарти розрахунків банків і інших юридичних і фізичних осіб в економічному обороті України з застосуванням як паперових, так і електронних документів і готівки, координує організацію розрахунків.

Безготівкові розрахунки — це грошові розрахунки, які здійснюються за допомогою записів на рахунках у банках, коли гроші (кошти) списуються з рахунка платника і переказуються на рахунок отримувача коштів.

Безготівкові розрахунки поділяються на міжбанківські та міжгосподарські, які обслуговують, відповідно, відносини між банками та між клієнтами банків. Безготівкові розрахунки є розрахунками (платежами) за продукцію та послуги, що здійснюються двома основними способами: акцептно-інкасовим, коли поставка передує оплаті, та акредитивним, - коли оплата передує відправленню продукції. Акцепт у даному разі виступає як згода на оплату розрахункових документів. Інкасо - це банківська розрахункова операція, завдяки якій банк одержує гроші за дорученням клієнта і зараховує ці гроші на його банківський рахунок на підставі поданих розрахункових документів. Акредитив - це розрахунковий документ, за яким один банк доручає іншому здійснити за рахунок спеціально заброньованих для цього грошових коштів оплату товарно-транспортних документів за відвантажені чи надані послуги.

Безготівкові розрахунки здійснюються за двома основними грошовими потоками. Це по-перше, надходження грошових коштів на рахунок; по-друге, витрачання коштів з рахунку.

Як правило, безготівкові розрахунки поділяються за об’єктом розрахунків, тобто залежно вид призначення платежу, на дві групи:

• розрахунки за товарні операції - платежі за товарно-матеріальні цінності, надані послуги і виконанні роботи;

• розрахунки за нетоварні операції - сплата податків та перерахування інших платежів до бюджету, одержання і повернення банківських позичок, страхових сум тощо.

В залежності від місця проведення безготівкових розрахунків виділяють:

• внутрідержавні (внутриміські, що здійснюються в межах одного населеного пункту, і міжміські - за межами цього пункту);

• міждержавні розрахунки (між господарськими суб’єктами, які знаходяться на територіях різних держав).

Безготівкові розрахунки класифікуються також як:

• гарантовані, тобто, такі що забезпечують гарантію платежу за рахунок депонування грошових засобів;

• негарантовані, тобто, такі за яких платіж не гарантується;

Залежно від способу реалізації продукції безготівкові розрахунки можуть буди:

• прямі - здійснюються безпосередньо між постачальниками;

• транзитні - здійснюються за наявності проміжних структур (ланок).

Безготівкові розрахунки між підприємствами, організаціями та установами всіх форм власності, підприємствами без створення юридичної особи і фізичними особами здійснюються у національній валюті України через банки шляхом перерахування коштів з рахунка платника на рахунок одержувача коштів. Кошти з рахунка клієнта списуються за розпорядженням його власника, крім випадків, у яких чинним законодавством передбачене безспірне стягування та безакцептне списання коштів. Розрахункові документи приймаються банком до виконання тільки в межах наявних на рахунку клієнта коштів. Платежі одного клієнта за рахунок коштів іншого не допускається. Господарські суб’єкти самостійно обирають форми розрахунків та вказують їх при укладенні договорів. Установи банків здійснюють контроль за додержанням правил розрахунків, а також за станом розрахунків підприємств. Підприємства (платники та одержувачі коштів) зі свого боку також мають контролювати проведення безготівкових розрахунків.

Виділяються такі основні принципи організації безготівкових розрахунків:

1. Грошові кошти всіх господарських суб’єктів (як власні, так і залучені) підлягають обов’язковому зберіганню на розрахункових, поточних та інших рахунках в установах банків. При кризовому стані економіки недотримання цього принципу призводить до відтоку грошей з легальних каналів грошового обороту і, як наслідок, до посилення тіньового характеру економіки.

2. Грошові розрахунки і платежі підприємств (організацій) усіх форм власності здійснюється через установи банків, як правило, в безготівковому порядку за документами, що передбачені правилами проведення цих розрахунків. Готівкові розрахунки характерні лише для невеликих за сумою міжгосподарських платежів і обмежених витрат на внутрігосподарські потреби. В кризовій економіці здійснення розрахунків між господарськими суб’єктами готівкою (а часто й валютною іноземних держав), минаючи установи банків і поза їх нім контролем, посилює нелегальний режим функціонування багатьох підприємств і організацій, призводять до розширення дефіциту реальних “живих” грошових коштів.

3. Розрахунки з покупцями за товарно-матеріальні цінності і послуги проводяться, як правило, після відпуску продукції або надання послуг. Максимальне наближення моменту проведення платежу до терміну відпуску товарів - необхідна умова забезпечення економічності безготівкових платежів. Проведення оплати товарів і послуг після їх відвантаження (відпускання, надання) без затримки платежу свідчить про високу платоспроможність підприємств і ефективну платіжну та договірну дисципліну в народногосподарському обороті країни.

4. Платежі за товари і послуги з рахунка підприємства здійснюються, як правило, за згодою (акцептом) платника (власника рахунка) після перевірки виконання постачальником договірних умов. У разі порушення умов договору платник може відмовитися від оплати розрахункових документів, про що повідомляє постачальника у порядку і в терміни, непередбачені договором. Цей принцип організації безготівкових розрахунків відображає основоположну роль споживача (покупця) в системі ринкових відносин.

5. Безготівкові розрахунки проводяться за рахунок і в межах коштів, шо є на рахунку платника, або його права на одержання кредиту (банківського чи комерційного). Якщо на рахунку покупця немає достатніх грошових коштів, платежі не можуть бути здійснені в принципі “Не постачати, не маючи гарантій оплати” - правило ринкових відносин. Банком відкривається і обслуговується картотека неоплачених вчасно розрахункових документів. Платежі проводяться в міру надходження грошових коштів на рахунок платника.

6. Зарахування коштів на рахунок одержувача відбувається після списання відповідних грошових сум з рахунка платника. Банк зобов’язаний проконтролювати ці рахунки, щоб попередити зловживання, що мають місце під час оплати безтоварних документів. Якщо буде встановлено факт подання в банк безтоварних розрахункових документів, то банк зобов’язаний стягнути штраф з підприємства (організації), яке виписало такий документ.

7. Постачальники і покупці (споживачі) мають право вільного вибору форми безготівкових розрахунків і способу платежу, що узгоджується при укладанні договорів поставок або договорів підряду. Банк не втручається у договірні відносини та вибір форм розрахунків і способу платежу. Платники й одержувачі коштів контролюють вчасне проведення розрахунків і претензій, що виникають, розглядають їх у встановленому претензійно-позовному порядку без участі банківських установ. Необхідним є використання найраціональних форм і способів безготівкових розрахунків у даних фінансово-господарських умовах.

Загалом можна побачити, що між готівковою і безготівковою формами розрахунків існує тісний зв’язок. Так, одержуючи виручку за реалізовану продукцію в безготівковій формі, підприємство повинно отримати в установленому порядку в банківській установі готівку для виплати заробітної плати, покриття різних витрат, на господарські потреби тощо. У цьому разі гроші, що надійшли в безготівковій формі, можуть бути отримані в банку в готівковій формі.

Підприємства торгівлі, сфери обслуговування населення, реалізуючи товари, виконуючи замовлення, надаючи послуги, отримують плату за це, як правило, готівкою. Водночас їхні розрахунки з постачальниками, фінансово-кредитними установами, цільовими фондами в основному здійснюються в безготівковій формі.

Розвиток ринкових відносин призвів до певних змін у колишній системі грошових розрахунків між підприємствами, зокрема розширив можливість застосування готівкової форми. Всі готівкові розрахунки між підприємствами можуть здійснюватись як за рахунок коштів, отриманих у касі банку, так і за рахунок виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) та інших касових надходжень.

Отримана готівка у вигляді виручки від реалізації продукції та інших касових надходжень може бути використана підприємствами не тільки для забезпечення господарських потреб, а й на оплату праці і виплату дивідендів (доходу). Крім того, для виплат, пов’язаних з оплатою праці й виплатою дивідендів, підприємства можуть використовувати й готівку, отриману з кас банків. Водночас підприємства повинні забезпечувати систематичну і повну сплату податків, зборів і обов’язкових платежів у бюджет та державні цільові фонди згідно з чинним законодавством.

Підприємства також можуть проводити розрахунки з бюджетом і державними цільовими фондами готівкою. Але якщо підприємства мають податкову заборгованість, розрахунки між покупцем і постачальником продукції треба здійснювати тільки в безготівковому порядку.
1.2. Нормативно-правове регулювання
обліку грошових коштів
Державну політику у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні реалізують Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади в межах повноважень, передбачених законодавством. Найбільші повноваження у сфері державного регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності належать Міністерству фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється для:

·              створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств та гарантують і захищають інтереси користувачів;

·              удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Система нормативного регулювання бухгалтерського обліку в Україні представлена чотирма рівнями, кожен з яких охоплює наступні документи

1. Закону України від 16.07.99 р. №996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та інші закони

2. Національні Положення (стандарти) бухгалтерського обліку (далі - П(С)БО) та Міжнародні стандарти фінансової звітності

3. Нормативні акти та методичні вказівки з питань бухгалтерського обліку

4. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань та господарських операцій підприємств і організацій та розроблена до нього Інструкція із застосування, затверджені наказом Міністерства фінансів України від ЗО.11.99р. №291.

Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV 16.07.1999. В Україні правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності регулюються Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»

Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

В законі визначаються:

o      мета бухгалтерського обліку

o      принципи бухгалтерського обліку та фінансової звітності

o      валюта бухгалтерського обліку та фінансової звітності

o      державне регулювання

o                                                                                                                                                                           організацію бухгалтерського обліку

o      первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку

o      інвентаризація активів і зобов'язань

o      загальні вимоги до фінансової звітності

o      консолідована та зведена фінансова звітність

o      звітний період

o      подання та оприлюднення фінансової звітності

o      контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність

Закон України «Про оподаткування прибутку підприємства» N 334/94-ВР 28.12.1994 містить у собі такі питання, як об’єкт і суб’єкт оподаткування, тобто визначає з чого утворюється прибуток підприємства, хто є платником податку. Так само в законі розкриті поняття валових втрат і прибутків підприємства, амортизаційних відрахувань. Цей закон є дуже важливий, тому що визначає сутність доходів і витрат, що дозволяє будь-якому підприємству відповідно до закону визначити суму оподаткованого прибутку.

У законі України «Про Національний банк України» N 679-XIV 20.05.1999 розкривається:

o    правова основа діяльності Національного банку України

o    функції НБУ

o    керівні органи НБУ

o    організаційні основи та структура банку

o    грошово-кредитна політика

o    управління грошовим готівковим обігом

o    організація розрахунків та бухгалтерського обліку

o    операції НБУ

o    діяльність НБУ щодо операцій з валютними цінностями

o    взаємовідносини з Президентом, ВРУ та Кабміном

o    банківське регулювання та банківський нагляд

Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» N 2346-III від 5.04.2001 визначає:

o         загальні засади функціонування платіжних систем в Україні

o         форми та види розрахунків, що застосовуються при проведенні переказу,

o         порядок відкриття банками рахунків своїм клієнтам,

o         види рахунків, що можуть відкриватися банками або іншими установами - членами платіжної системи своїм клієнтам

o         загальні засади функціонування платіжних систем в Україні

o         платіжні інструменти

o         поняття та загальний порядок проведення переказу коштів в межах України

o         порядок оформлення документів при проведенні переказу

o         ініціювання переказу

o         загальний порядок завершення переказу

o         відповідальність суб'єктів переказу

o         захист інформації при проведенні переказу

o         контроль за діяльністю платіжних систем та проведенням переказу

П(С)БО 2 «Баланс» визначає зміст і форма Балансу та загальні вимоги до розкриття його статей. Норми даного Положення (стандарту) застосовується до балансів підприємств, організацій і інших юридичних осіб всіх форм власності (крім банків і бюджетних установ)

П(С)БО 4 «Звіт про рух грошових коштів». Надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах за звітний період.

Грошові кошти включають кошти в касі та на рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій. Еквівалентами грошових коштів є короткострокові фінансові інвестиції, які можуть бути вільно конвертовані у певну суму коштів і мають незначний ризик щодо зміни вартості. Такими еквівалентами, як правило, є вісоколіквідні інвестиції в цінні папери на строк, що не перевищує 3 місяці

        В МСФЗ 7 «Звіти про рух грошових коштів» розкривається інформація про зміни в грошових коштів та їх еквівалентів за період представляється у звіті про рух грошових коштів, який класифікує грошові потоки від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Користувачам така інформація необхідна для складання власної думки щодо:

o             змін в чистих активах;

o             фінансової структури компанії;

o             платоспроможності та ліквідності компанії;

o             здатності компанії впливати на величину і регулярність потоків грошових коштів;

o             здатності компанії генерувати грошові кошти;

    Користувачі фінансових звітів підприємства зацікавлені в тому, як підприємство генерує і використовує грошові кошти та їх еквіваленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності підприємства і від того, чи можна розглядати грошові кошти як продукцію підприємства, наприклад, у випадку фінансової установи. Грошові кошти потрібні підприємствам, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від котрої одержують прибутки. Підприємствам потрібні грошові кошти для здійснення операцій, погашення зобов'язань і забезпечення доходу інвесторам. Відповідно, даний стандарт вимагає від усіх підприємств надання Звіту про рух грошових коштів.

    Звіт про рух грошових коштів, коли він використовується разом з іншими фінансовими звітами, надає інформацію, яка дозволяє користувачам оцінювати зміни у чистих активах підприємства, його фінансовій структурі (в тому числі ліквідність та платоспроможність), а також здатність впливати на суми і період руху грошових коштів з метою пристосування до обставин та можливостей, які постійно змінюються. Інформація про рух грошових коштів є корисною для оцінки здатності підприємства генерувати грошові кошти та їх еквіваленти, а також дозволяє користувачам розробляти моделі для оцінки та порівняння теперішньої вартості майбутнього руху грошових коштів різних підприємств. Вона також підвищує ступінь зі ставності звітності про результати діяльності різних підприємств, тому що запобігає впливу різних підходів до обліку однакових операцій та подій.

   На перший погляд здається, що в нашій країні проведено реформування фінансової звітності та бухгалтерського обліку на основі цих же принципів, але якщо уважно розібрати кожен принцип окремо з тим, що записано в П (С) БО, - то всі відмінності в наявності, оскільки не було навіть єдиною наукової концепції інтеграції системи вітчизняного обліку в міжнародну. Система реформування передбачала Програму реформування бухгалтерського обліку з використанням міжнародних стандартів. Дана програма була затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 1998 р. № 1706. Цим вже як би передбачалося, що дещо використовувати будемо, а що не будемо вважати за потрібне - не будемо. У тексті Програми вже інший підхід, оскільки основним завданням реформи бухгалтерського обліку є забезпечення зв'язку реформування бухгалтерського обліку з основними тенденціями гармонізації стандартів на міжнародному рівні та станом економі ко-правового середовища і ринкових відносин в Україні. Як бачимо, відхід від міжнародних стандартів стався ще далі . Термін П (С) БО, даний в Законі України «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні» від 16 липня 1999 р. № 996-XIV, передбачає, що національний обліковий стандарт визначає принципи та методи бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам. Таким чином, від формулювання використання стандартів поступово прийшли до того, що ті пункти, які використані в П(С)БО, не повинні суперечити міжнародним стандартам. Якщо ж повернутися до витоків цієї справи, то інтерпретації 1992, 1993, 1995 рр.. припускали впровадження міжнародних стандартів та реформування бухгалтерського обліку на їх основі. З цього випливає, що введення П(С)БО є не настільки позитивним моментом, як часто це трактується. Однак перехідним етапом від соціалістичного обліку до реального в умовах приватної власності ця реформа цілком може вважатися. Тобто від колишнього обліку ми вже пішли, до нового не прийшли, і знаходимося в дорозі. Саме тому, західний світ як і раніше не розуміє нашої звітності і нашого обліку. У них немає всього того, що є в західних системах і міжнародних стандартах:

o      Бажаної прозорості;

o      Абсолютною зрозумілості;

o      Чіткої системи;

o      Ідентифікованих термінів і понять, адаптованих до міжнародних;

o      Логіки, включаючи економічну;

o      Зв'язки з міжнародними правовими нормами;

o      Захисту інтересів власників;

o      Порівнянності даних та можливості порівняння облікової або звітної інформації за різні періоди часу для визначення тенденцій розвитку;

o      Реальних принципів оцінки та методології переоцінок активів;

o      Послідовності облікової політики;

o      Неупередженості ведення бухгалтерського обліку та складання звітності;

o      Неупередженого відображення в обліку та звітності фінансового становища і результатів діяльності підприємства;

o      Нейтральності;

o      Відображення господарських операцій відповідно до їх сутності і економі чеський реальністю;

o      Правдивого відображення господарських операцій та подій.

   Крім того, П (С) БО не дозволяють виробити правильне судження про діяльність підприємства в цілому. Фактично в обліковій або звітній інформації підприємств мають місце пропуски, що змінюють її зміст, а часто і дані, що представляють відверту брехню, що робить звітність дезорієнтує і недосконалою. Облікова методологія допускає невизначеність і неясність, ведення обліку та складання звітності внаслідок цього стає залежним від трактування (тлумачень) окремих фахівців. Є також термінологічну плутанину, неадекватність понять, істотні помилки і спотворення як у самих стандартах (про що свідчать нескінченні їх зміни), так і в їх використанні. Практично впроваджено тільки принцип нарахування та безперервності обліку, причому останній існував і у вітчизняному обліку до реформування. Більш того, наш облік і звітність іноземних інвесторів тепер просто вводять в шоковий стан: зовні схоже, по суті не так абсолютно, і якщо раніше вони просто не розуміли нашого обліку, то тепер розуміють, що все не так, як у них. У той же час наш облік не зрозумілий не тільки їм, але і керівникам наших підприємств.

Ознака	МСФЗ 7	П(С)БО 4
Мета складання звіту про рух грошових коштів	Інформація про зміни в грошових коштів та їх еквівалентів за період представляється у звіті про рух грошових коштів, який класифікує грошові потоки від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності. Користувачам така інформація необхідна для складання власної думки щодо: · змін в чистих активах; · фінансової структури компанії; · платоспроможності та ліквідності компанії; · здатності компанії впливати на величину і регулярність потоків грошових коштів; · здатності компанії генерувати грошові кошти; · дисконтованою вартості грошових потоків різних компаній в майбутньому (за допомогою моделей).	Надання користувачам фінансової звітності повної, правдивої та неупередженої інформації про зміни, що відбулися у грошових коштах підприємства та їх еквівалентах (далі - грошові кошти) за звітний період.
Визначення термінів	Грошові кошти складаються з готівки в касі і депозитів до запитання. Еквіваленти грошових коштів - це короткострокові, високоліквідні інвестиції, які вільно конвертуються у відомі суми грошових коштів і яким притаманний незначний ризик зміни вартості. Грошові потоки — це надходження та вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів. Операційна діяльність - це основна діяльність суб'єкта господарювання, яка приносить дохід, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною або фінансовою діяльністю. Інвестиційна діяльність - це придбання і продаж довгострокових активів, а також інших інвестицій, які не є еквівалентами грошових коштів. Фінансова діяльність - це діяльність, яка спричиняє зміни розміру та складу власного і запозиченого капіталу суб'єкта господарювання.	Грошові кошти - готівка, кошти на рахунках у банках та депозити до запитання. Група - материнське (холдингове) підприємство та його дочірні підприємства. Еквіваленти грошових коштів - короткострокові високоліквідні фінансові інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грошових коштів і які характеризуються незначним ризиком зміни їх вартості. Негрошові операції - операції, які не потребують використання грошових коштів та їх еквівалентів. Інвестиційна діяльність - придбання та реалізація тих необоротних активів, а також тих фінансових інвестицій, які не є складовою частиною еквівалентів грошових коштів. Операційна діяльність - основна діяльність підприємства, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою діяльністю. Рух грошових коштів - надходження і вибуття грошових коштів та їхніх еквівалентів. Фінансова діяльність - діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Сфера застосування	1. Суб'єктові господарювання слід складати звіт про рух грошових коштів згідно з вимогами цього Стандарту та подавати його як складову частину за кожний період подання фінансових звітів. 2. Цей Стандарт замінює МСБО 7 "Звіт про зміни у фінансовому стані", затверджений у липні 1977 р. 3. Користувачі фінансових звітів суб'єкта господарювання зацікавлені в тому, як суб' єкт господарювання генерує і використовує грошові кошти та їхні еквіваленти. Це відбувається незалежно від характеру діяльності суб' єкта господарювання і від того, чи можна розглядати грошові кошти як продукцію суб'єкта господарювання, наприклад, у випадку фінансової установи. Грошові кошти потрібні суб'єктам господарювання, в основному, з однакових причин, якою різною не була б їх основна діяльність, від котрої одержують дохід. Суб' єктам господарювання потрібні грошові кошти для здійснення операцій, погашення зобов' язань і забезпечення доходу інвесторам. Відповідно, цей Стандарт вимагає від усіх суб'єктів господарювання подання звіту про рух грошових коштів.	__________________________
Загальні положення	1. Мета 2. Сфера застосування 3. Грошові кошти та їхні еквіваленти 4. Визначення 5. Подання звіту про рух грошових коштів 6. Операційна діяльність 7. Інвестиційна діяльність 8. Фінансова діяльність 9. Звітність про грошові потоки від операційної діяльності 10. Звітність про грошові потоки від інвестиційної та фінансової діяльності 11. Звітність про грошові потоки на нетто-основі 12. Грошові потоки в іноземній валюті 13. Відсотки та дивіденди 14. Податки на прибуток 15. Інвестиції в дочірні, асоційовані та спільні підприємства 16. Придбання і продаж дочірніх підприємств та інших господарських одиниць 17. Розкриття іншої інформації 18. Негрошові операції 19. Компоненти грошових коштів та їхніх еквівалентів	1. Загальні положення 2. Рух грошових коштів у результаті операційної діяльності 3. Рух грошових коштів у результаті інвестиційної діяльності 4. Рух грошових коштів у результаті фінансової діяльності 5. Зміна величини грошових коштів за звітний період 6. Розкриття інформації про рух грошових коштів
Розкриття інформації про рух грошових коштів	1.Суб' єктові господарювання слід розкривати, разом з коментарями управлінського персоналу, суму значних залишків грошових коштів та їхніх еквівалентів, утримуваних суб'єктом господарювання і недоступних для використання групою. 2.Існують різні обставини, за яких залишки грошових коштів та їхніх еквівалентів утримуються суб' єктом господарювання і є недоступними для використання групою. Прикладами можуть бути залишки грошових коштів та їхніх еквівалентів, які утримуються дочірнім підприємством, яке здійснює свою діяльність у країні, де застосовуються контроль за обміном валют або інші правові обмеження, коли залишки недоступні для спільного використання материнським підприємством або іншими дочірніми підприємствами. 3. Додаткова інформація може бути доречною і сприяти розумінню користувачами фінансового стану й ліквідності суб' єкта господарювання. Розкриття такої інформації, разом з коментарями управлінського персоналу, заохочується і може включати: а) суму невикористаних запозичених коштів, що можуть бути наявними для майбутньої операційної діяльності і для погашення зобов' язань інвестиційного характеру, із зазначенням будь-яких обмежень щодо використання цих коштів; б) сукупні суми грошових потоків окремо від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності, які пов' язані з частками участі у спільних підприємствах, відображені у звіті за методом пропорційної консолідації; в) сукупну суму грошових потоків, які відображають збільшення операційної потужності окремо від тих грошових потоків, які потрібні для підтримання операційної потужності; г) суму грошових потоків, які виникають від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності в кожній галузі і в кожному географічному сегменті (див. МСБО 14 "Звітність за сегментами"). 4. Окреме розкриття інформації про грошові потоки, які відображають збільшення операційної потужності, від грошових потоків, потрібних для підтримання операційної потужності, є корисним, оскільки допомагає користувачеві визначити, чи є адекватними інвестиції суб' єкта господарювання на підтримку операційної потужності. Суб' єкт господарювання, інвестиції якого на підтримку операційної потужності не є адекватними, може втратити майбутню прибутковість заради поточної ліквідності та виплат власникам. 5. Розкриття інформації про грошові потоки за сегментами допомагає користувачам краще розуміти взаємозв' язок грошових потоків від бізнесу в цілому і його складових частин, а також ліквідність та відмінність руху грошових коштів за сегментами.	1. У примітках до фінансової звітності наводиться (розкривається) інформація про: а) склад грошових коштів; б) склад статей "Інші надходження", "Інші платежі" та інших статей, які об'єднують декілька видів грошових потоків; в) негрошові операції інвестиційної та фінансової діяльності; г) наявність значного сальдо грошових коштів, які є в наявності у підприємства і які недоступні для використання групою, до якої належить підприємство. 2. У випадку придбання або продажу майнових комплексів протягом звітного періоду наводиться (розкривається) інформація про: а) загальну вартість придбання або реалізації майнового комплексу; б) частину загальної вартості майнового комплексу, яка, відповідно, була сплачена або отримана у формі грошових коштів; в) суму грошових коштів у складі активів майнових комплексів, що були придбані чи реалізовані; г) суму активів (крім грошових коштів) і зобов'язань придбаного або реалізованого майнового комплексу в розрізі окремих статей.

      Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні №637 від 15.12.2004

o      визначає вимоги до організації готівкових розрахунків

o      порядок оформлення касових операцій

o      порядок ведення касової книги та обов’язки касира

o      порядок визначення строків здавання готівкової виручки та розрахунку ліміту каси

o      особливості організації банками роботи з готівкою та контроль за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою

       Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті N 135 від 29.03.2001 встановлює загальні правила, форми і стандарти розрахунків банків та інших юридичних та фізичних осіб у грошовій одиниці України (далі - національна валюта) на території України, що здійснюються за участю банків. Вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів, які здійснюють примусове списання коштів з рахунків цих учасників, та обов'язкові для виконання ними. Але ця інструкція на даний момент втратила чинність відповідно до постанови НБУ №22 від 21.01.2004\

Указ Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» N 436/95 від 12.06.1995 було видано з метою:

o    подальшого вдосконалення організації готівкового обігу

o    зміцнення касової дисципліни

o    підвищення ефективності контролю за додержанням суб'єктами господарської діяльності встановленого порядку ведення операцій з готівкою у національній валюті, посилення відповідальності за додержання ними норм з регулювання обігу готівки та виконання своїх зобов'язань перед бюджетами і державними цільовими фондами.

Постанова НБУ «Про затвердження Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням» N 137 від 19.04.2005.В даній постанові розкриваються наступні питання:

o      емісія платіжних карток

o      еквайринг та операції із застосуванням платіжних карток

o      загальні правила документообігу під час здійснення розрахунків

o      розрахунки за операціями з платіжними картками

o      порядок визначення ідентифікаційних номерів платіжних карток

o      контроль за операціями із застосуванням платіжних карток

Порядок Державної податкової адміністрації України «Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок» N 614 від 01.12.2000 встановлює наступні порядки:

o      порядок реєстрації книг обліку розрахункових операцій

o      порядок реєстрації розрахункових книжок

o      порядок реєстрації розрахункових книжок, що використовуються при наданні послуг міського та приміського пасажирського транспорту

o      порядок реєстрації розрахункових книжок, що використовуються при розповсюдженні державних лотерей

o      порядок реєстрації розрахункових книжок, що використовуються при наданні послуг підприємствами зв'язку, та розрахункових книжок, що використовуються на залізничному транспорті

o      порядок ведення книги ОРО

o      порядок ведення книги ОРО, що використовується при розповсюдженні державних лотерей

o      порядок ведення розрахункової книжки

o      порядок ведення розрахункової книжки, що використовується при наданні послуг міського та приміського пасажирського транспорту

o      порядок ведення розрахункової книжки, що використовується при розповсюдженні державних лотерей

Постанова Пенсійного фонду України «Про порядок прийняття банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати» N 12-1, 07.04.2009 регулює механізм прийняття банками на виконання розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховуються внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Лист НБУ «Щодо використання корпоративних платіжних карток» N 25-313/1474-7902, 03.08.2007 встановлює:

o      загальні вимоги до порядку здійснення банками емісії платіжних карток

o      визначає операції, що здійснюються з їх застосуванням

o      порядок розрахунків за цими операціями.

Лист НБУ N 11-113/1903-5427 19.05.2006 стосується таких питань:

o      обов'язковість перегляду ліміту каси

o      відповідальності підприємства за непроведення перерахунку ліміту каси

         План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій. Новий план рахунків представляє собою систематизований перелік рахунків бухгалтерського обліку, для всіх підприємств, установ, організацій в Україні, незалежно від форми власності, виду діяльності, і обов`язковий для використання.

           Інструкція про виконання плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань, господарських операцій підприємств і організацій регулює використання нового плану рахунків.

В Україні прийняті господарчі акти регулюються грошові розрахунки, визначається порядок їх проведення і система контролю за їх здійсненням. Основними завданнями організації обліку грошових коштів є:

·        належний порядок приймання і видачі готівки, оформлення касових документів, зберігання грошей і ведення касової книги;

·        здійснення контролю за дотриманням касової дисципліни, в тому числі за витрачанням отриманих в установах банку грошових коштів відповідно до цільового призначення;

·        своєчасне і правильне оформлення документів і відображення на рахунок бухгалтерського обліку операцій з руху грошових коштів;

·        проведення інвентаризації грошових коштів та відображення результатів інвентаризації на рахунок бухгалтерського обліку.
1.3. Огляд літературних джерел з обліку грошових розрахунків

Для дослідження теми мною булорозглянуто ступінь розкриття питання обліку грошових коштів в обліковій навчально-практичній літературі, дисертаціях та періодичних виданнях. Які автори розглядають ці питання, на скільки детально, на скільки широко розкрито облік грошових коштів розглянуто у поданих нижче таблицях.
Табл.1.1. Огляд періодичної літератури

№	Джерело	Зміст
1	«Все про бухгалтерський облік» №14/2008 «Готівкові розрахунки»	Весь випуск присвячений даній темі. Зокрема розглядаються такі питання: 1. Що потрібно знати про розрахункові документи “Про те, як оформляти і застосовувати видатковий і прибутковий касові ордери, касові та розрахункові чеки...”(І.Назаренко) 2. Розмінна монета в касі “Два способи оформлення...”(І.Назаренко) 3. Договір про повну матеріальну відповідальність з касиром “Коли і як його укладають...” (С.Ільяшенко) 4. Граничний строк внесення понадлімітної виручки до банку “Якщо понадлімітна виручка потрапить до банку наступного дня, штраф вам не загрожує...” (С.Пісочний) 5. Факсиміле на касових документах “Чинне законодавство не дозволяє використовувати факсиміле для підписання касових документів...” (Б.Свіржський) 6. Строки для зберігання в касі коштів на виплату лікарняних “Якщо сума лікарняних більше ліміту — її (чи її частину) потрібно здати до банку; коли вона менше ліміту — її можна залишити в касі до дня виплати...”(В.Нагорний) 7. Ліміт каси: розраховуємо і встановлюємо “Ліміт каси потрібен для того, щоб мати можливість зберігати гроші у ній. Доти, поки підприємство не встановлює його, ліміт залишку готівки в касі вважають нульовим...”(І.Шершун) 8. Перегляд ліміту каси “Причин може бути дві: 1) зміни законодавства і 2) бажання підприємства...” (І.Шершун) 9. Можливість працювати без ліміту “Банки, підприємці та всі, хто не хоче, вправі не встановлювати собі ліміт каси...” (І.Шершун) 10. Вимоги до реквізитів касового чека, що підтверджує податковий кредит з ПДВ “Придбаваючи щось для виробничих потреб за готівку, стежте, щоб продавець видав вам оформлений фіскальний касовий чек. Некоректно заповнений документ не дасть права на податковий кредит(Ю.Знайко) 11. Відповідальність за пошкоджену пломбу на касовому апараті “Як карають за використання касового апарата з пошкодженою пломбою? Що потрібно робити, якщо на касовому апараті виявлено пошкодження пломби?...”(Є.Рудий) 12. Застосування адмінштрафу за порушення правил ведення касових операцій “Порушення правил ведення касових операцій тягне за собою накладення штрафу від 8 до 15 НМДГ...”(С.Строїч) 13. Проведення розрахунків через РРО 14. Розгляд нормативних документів з даної теми
2	«Все про бухгалтерський облік» №37/2008 І. Назаренко «Касові операції»	У статті розглядаються наступні питання 1. Кількість прибуткових касових ордерів при розрахунках через РРО 2. Порядок ведення касових операцій у 2008р. 3. Нумерація суворих касових ордерів 4. Обнулення нумерації касових документів у зв’язку з їх суворістю 5. Вартість бланків касових документів за балансом 6. Заповнення граф у касових документах на загальні суми
3	«Все про бухгалтерський облік» №38/2008 «Касові ордери та довіреності на одержання ТМЦ стали не суворими»	Мова йдеться про скасування Кабміном Постанови від 06.06.07р. №809, в якій касові ордери перетворились на бланки суворого обліку. Також було відредаговано перелік бланків документів суворого обліку.
4	«Все про бухгалтерський облік» №43/2008 Т.Нікітенко «Оплачуємо товари через касу банку: чи є податкових кредит без податкової накладної»	Без податкової накладної права на кредит немає, що випливає з пп. 7.2.6. Закону України Про прибуток на додану вартість»ю Таким чином, щоб підтвердити право на податковий кредит, в продавця потрібно вимагати податкову накладну.
5	«Все про бухгалтерський облік» №48/2008 І.Назаренко «Як подолати обмеження при готівкових розрахунках»	У статті розглянуто те, що розплачуватися з постачальниками готівкою на суму більше ніж 10тис.грн. можна по-різному. Наприклад: 1. Оформити розрахунок частинами протягом декількох днів 2. Оформити розрахунок через поручителя 3. Застосувати договір купівлі-продажу між працівником, який купив повар на своє ім’я та за власні гроші і підприємством у чиїх інтересах він це зробив
6	«Все про бухгалтерський облік» №53/2008 «Розрахункові операції»	Розглядаються наступні питання: 1. Внесок до статутного фонду готівкою: прямо до каси або лише через банк?(І.Назаренко) 2. Що робити якщо повернено товар, а готівки не вистачає? (С. Пісочний) 3. Чи потрібен РРО при поверненні позики в касу? (С. Пісочний)
7	«Все про бухгалтерський облік» №88/2008 «Грошовий обіг»	У статті розглядається наступне: 1. Які назва та адреса повинні бути в касовому чеку? Санкції за порушення таких вимог (В.Кропивницький) 2. Чи оштрафують підприємця за перевищення розміру готівкових розрахунків (В.Кропивницький) 3. Що робити з невикористаними коштами, знятими з корпоративної картки? (С. Пісочний)
8	«Все про бухгалтерський облік» №7/2009 Н.Алпатова «Звіт про рух грошових коштів»	Розглядається як заповнюється форма №3 фінансової звітності «Звіт про рух грошових коштів. Докладно розкривається що слід заносити до кожного рядка. Розкриваються принципи його заповнення, оскільки вони дають змогу відчути на чому базується звіт і яку інформацію він відображає. Наведено приклади.
9	«Бухгалтерський облік і аудит» 4/2009 «Електронні гроші»	Досліджується сутність, стан та перспективи розвитку електронних грошей в Україні. Розглядаються такі поняття як: 1. Національна система масових електронних платежів (НСМЕП) 2. Смарт картка 3. Офф-лайнова технологія 4. Електронний гаманець 5. Електронний чек 6. Операції, які можуть виконуватись держателями карток НСМЕП 7. Система «Web Money Transfer» 8. Система «Інтернет. Гроші» 9. Електронна (цифрова) готівка
10	«Д-т К-т» №39/2009 «ВКО може підписувати заступник керівника»	НБУ роз’яснив, що касові ордери може підписувати керівник або особа, повноваження якої передбачаються установчими документами, наказом про облікову політику, нормативним документом про розподіл обов’язків між керівництвом, посадовою інструкцією відповідного працівника, довіреністю.
11	«Головбух» №10(561)/2008 «Як вигідніше внести кошти в оборот»	Відповіддю на це питання у статті стали 3 варіанта: 1варіант: внесок до статутного капіталу 2варіант: надати своєму підприємству позику а) безпроцентну б) позику з процентами – замість внеску з дивідендами 3варіант: подарунок від засновника
12	«Головбух» №55(606)/2008 Л.Ільяш «Готівковий обіг»	У статті розглядається наступне: 1. Особливості готівкових розрахунків та виплат а) гранична сума готівкових розрахунків б) перевищення граничної суми розрахунків в) особливості розрахунків 2. Встановлення ліміту каси а) що таке ліміт каси і хто його встановлює б) чи можна не встановлювати ліміт каси в) коли переглядається ліміт каси г) особливості встановлення ліміту каси д) порядок встановлення ліміту залишку готівки в касі ж) відповідальність за перевищення ліміту каси 3. Документування касових операцій а) які форми касових документів застосовуються б) квитанція до ПКО і право на податковий кредит

Табл. 1.2. Огляд авторефератів та наукових статей

№	Джерело	Зміст
1	Гриліцька Анжела Вікторівна Кагдидатська дисертація «Облік,аудит та аналіз грошових коштів:управлінський аспект.» Київ, 2006	Метою дисертаційного дослідження є розвиток теоретичних положень і розробка організаційно-методичних рекомендацій з удосконалення обліку, аудиту та аналізу грошових коштів та грошових потоків для підприємств споживчої кооперації з метою підвищення ефективності управління ними. Відповідно до поставленої мети передбачено вирішення таких основних завдань: o поглибити дослідження сутності грошей як економічної категорії та уточнити їх визначення на мікрорівні; o на основі удосконаленої класифікації грошових потоків дослідити закономірності та особливості їх формування на підприємствах споживчої кооперації, розкрити роль управління грошовими потоками в підвищенні фінансової стабільності підприємств; o надати пропозиції щодо удосконалення обліку грошових коштів та їх відображення у фінансовій звітності; o розробити алгоритм формування та модель грошового потоку на підставі Звіту про рух грошових коштів; o визначити методичні прийоми проведення внутрішнього аудиту операцій з руху грошових коштів, що уможливить встановлення єдиних підходів до розробки методик контролю та процедур управління грошовими коштами; o удосконалити методику аналізу достатності грошових коштів підприємств з використанням моделей Баумоля, Міллера-Орра, Стоуна з метою підвищення ефективності системи управління грошовими коштами; o визначити шляхи удосконалення та обґрунтувати методику ретроспективного аналізу грошових потоків на прикладі підприємств споживчої кооперації, запропонувати шляхи їх виходу зі стану неплатоспроможності; o опрацювати методику прогнозного аналізу грошових потоків та розробити бюджет грошових коштів для підприємств споживчої кооперації
2	Івашевська Олена Михайлівна Кандидатська дисертація «Облік і аналіз ліквідних активів». Київ – 2006	Мета дисертаційної роботи – обґрунтування теоретичних і методичних положень, розробка практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення обліку й аналізу операцій з ліквідними активами, методів формування інформації про них у звітності для розвитку інформаційної системи підприємства з метою управління його платоспроможністю. Відповідно до поставленої мети в дисертації було вирішено такі завдання: o дослідження ролі оборотних і фінансових активів в економічному механізмі підприємства, обґрунтування доцільності виокремлення категорії “ліквідні активи” як об'єкта управління, уточнення їх визначення та складу; o аналіз особливостей функціонування грошей на макроекономічному рівні, а також в операційній, інвестиційній, фінансовій діяльності промислового підприємства, виділення зовнішніх і внутрішніх чинників дефіциту ліквідних активів на суднобудівних та судноремонтнихпідприємствах, обґрунтування заходів, необхідних для підвищення їхньої фінансової стабільності; o узагальнення чинних методик обліку елементів ліквідних активів, норм стандартів фінансової звітності для розробки пропозицій щодо вдосконалення обліку еквівалентів грошових коштів, операцій факторингу й купівлі-продажу векселів, дебіторської заборгованості замовників за будівельними контрактами, а також рекомендацій з організації аналітичного обліку грошових документів; o удосконалення підходів до формування звітності про рух грошових коштів, а також розкриття інформації про ліквідні активи у Балансі та Примітках; o розширення методики аналізу ліквідності і грошових потоків за даними звітності через обґрунтування й доповнення системи фінансових коефіцієнтів; o обґрунтування організаційної моделі оперативного, поточного аналізу й фінансового планування грошових потоків із використанням системного підходу.
3	Гриліцька А.В. «Гроші і грошові активи підприємства»	Метою статті є дослідження грошей і грошових активів підприємства. Перш за все, визначити відмінність між поняттями "грошові активи", "грошові засоби", "грошові кошти", розкрити вплив функцій грошей на систему бухгалтерського обліку та запропонувати деякі зміни у План рахунків.
4	Гавриленко В.О., Олексюк І.В. «Удосконалення обліку грошових коштів на підприємствах торгівлі»	Підприємства торгівлі в ході своєї діяльності постійно підтримують фінансові взаємовідносини з іншими підприємствами й організаціями, працівниками підприємства та окремими особами, тому зростає потреба всіх рівнів управління у своєчасній і достовірній інформації, що забезпечує прийняття обґрунтованих рішень. У зв'язку з цим роль обліку грошових коштів на підприємствах торгівлі набуває широкого значення. Грошовим коштам належить значне місце в життєдіяльності торговельних підприємств. Вони є вираженням оборотних коштів на стадіях постачання і реалізації та вираженням капіталу підприємства, який спрямований на забезпечення його повноцінного функціонування.
5	І.З.Адамова, С.А.Грубляк «Організація управлінського обліку в умовах компютерної обробки даних»	1.Оформлення операцій з грошовими коштами Облік готівкових національних і валютних коштів може вестися в декількох касах, наприклад, в основній касі, касі керівника і т.д. У цьому випадку слід розглядати касу як об'єкт обліку готівки, а не як офіційну касу підприємства. Відмінною особливістю програми є можливість в одному документі оформляти всі операції з національною та валютною готівкою, що здійснюються за день в одній касі. Така можливість значно скорочує час, необхідний для введення даних. В управлінському обліку для контролю підзвітних грошових коштів недостатньо вказувати статтю руху грошей при списанні готівки під звіт. Грошові кошти, видані підзвітній особі, можуть використовуватися нею для здійснення різних платежів. Можливість вказівки будь-якої статті руху грошей при списанні підзвітних засобів є характерною особливістю програми «1С: Управляющий 8. Стандарт». Ця можливість дозволяє керівникові контролювати рух підзвітних грошей і напрям їх використання. Інформацію по розрахунках з підзвітними особами можна знайти в описі підсистеми „Расчеты с сотрудниками". 2.Звітність по грошових коштах Програма дозволяє аналізувати обороти готівки, безготівкових і підзвітних грошових коштів по касах, розрахункових рахунках і підзвітних особах підприємства. Звіт «Відомість залишків і зворотів грошей» дає керівникові інформацію про те, де знаходяться гроші підприємства. Звіт «Структура вступів і платежів грошей» дає керівникові інформацію про те, звідки прийшли гроші і куди вони були витрачені. Окрім оборотів грошей програма дозволяє відстежувати хронологію операцій з грошовими коштами. Користувач може вибирати і групувати об'єкти обліку грошових коштів (каса, розрахунковий рахунок, підзвітні особи), по яких будуть відображені всі операції з грошовими коштами за вказаний період. 3.Контроль запланованих і фактичних грошових потоків Звіт «Порівняння грошових потоків» дозволяє детально оцінити зроблені раніше прогнози і проаналізувати відхилення між запланованим і фактичним рухом грошей.
6	Шубіна С.В. Авакян М. Ю. «Напрямки управління грошовими потоками підприємства: теоретичні аспекти»	Мета наукового дослідження є теоретичне обґрунтування сутності управління грошовими потоками підприємства, визначення ролі системи управління грошовими потоками та напрямків поліпшення фінансового стану суб'єкта господарювання на базі узагальнення існуючих концепцій. У процесі дослідження були використані наступні методи порівняльного аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення (для уточнення сутності категорій для обґрунтування послідовності формування напрямків управління грошовими потоками підприємства); статистичні (для групування інформації, для дослідження впливу певних факторів на ефективність управління грошовими потоками).
7	Талах Т. А. «Особливості методики проведення аналізу та оптимізації грошових потоків підприємства»	Важливою характеристикою платоспроможності сучасного підприємства є його можливість генерувати грошові кошти. Нерідко прибуткове підприємство може виявитися неплатоспроможним, тобто мати дефіцит грошових коштів, і навпаки, збиткове підприємство може мати значні суму коштів. Це наслідок незбалансованості надходжень і відтоків грошових коштів за часом виникнення і величині. Тому виникає необхідність комплексного підходу до аналізу грошових потоків підприємства та розрахунку оптимального грошового потоку. Отже, метою даної статті є дослідження особливостей методики аналізу грошових потоків на підприємстві та вивчення способів їх оптимізації.

Табл..1.3. Огляд навчально-практичної літератури

№	Джерело	Зміст
1	Фінанси підприємств: Підручник / А.М. Поддєрьогін, М.Д. Білик, Л.Д. Буряк та ін.; Кер. кол. авт. і наук. ред. проф. А.М. Поддєрьогін. – 5-тє вид., перероб. та допов. – К.: КНЕУ, 2005. – 546 с.	У розділі 2 «Грошові розрахунки підприємств» розглядаються наступні положення o Розрахункові й касові операції o Форми безготівкових розрахунків o Розрахунково-платіжна дисципліна та її вплив на фінансово-господарську діяльність підприємств
2	В.В Сопко. Бухгалтерський облік: Навчальний посібник. - 3-те видання. - Київ: 2000 р. – 432 с.	У цьому навчальному посібнику розглядається облік грошових коштів у касі та на рахунках у банку, облік грошей, виданих у підзвіт фізичним особам, облік грошових коштів у дебіторів - юридичних осіб (облік боргових вимог), облік грошей в іноземній валюті.
3	Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. Для студ. екон. спец. Вищ. навч. закл.. – 7 - те вид. К.: А.С. К., 2002. – 864 с.	У підручнику розглядаються наступні пункти o Грошові кошти o Порядок відкриття, переоформлення і закриття рахунків в установах банків o Облік операцій в іноземній валюті o Облік касових операцій o Порядок одержання грошових коштів готівкою у банку і здавання до банку
4	Бабіч В. В., Сагова С. В. Фінансовий облік (облік активів): Навч. посіб. — К.: КНЕУ, 2006. — 282 с.	У темі 2 «Облік грошових коштів» автори розглядають o Облік касових операцій o Облік коштів на рахунках у банках o Особливості обліку операцій на поточному рахунку в іноземній валюті o Облік грошових коштів на інших рахунках у банках
5	Гроші та кредит: Підручник. - 3-тє вид., перероб. і доп. / М. І. Савлук, А. М. Мороз, М. Ф. Пуховкіна та ін.; За заг. ред. М. І. Савлука. - К.: кнеу, 2002. - 598 с.	У підручнику висвітлені теоретичні аспекти функціонування в ринковій економіці таких економічних категорій, як гроші, кредит, грошовий та валютний ринки, визначені на цій основі методологічні засади формування, розвитку та діяльності банків, банківської, грошової та валютної систем. Проаналізовані процеси розвитку кількісної теорії грошей, сутність кейнсіанських та монетаристських грошових концепцій.

Як ми побачили в таблиці 1.3 облік грошових коштів в навчально-практичній літературі досить широко розкрито. Детально розглядаються: основні завдання організації обліку грошових коштів і документування операцій з грошовими коштами, організація обліку грошових коштів в касі та на рахунках в банках, інвентаризація грошових коштів тощо.

1.4. Облік грошових коштів в зарубіжних країнах
З розвитком бухгалтерського обліку в кожній країні складались власні стандарти обліку та звітності, які повинні буди відповідати вимогам, що висувалися до звітності її основними користувачами. Але починаючи з початку 90-х рр. в процесі переходу до ринкової економіки в нашій країні відбулися докорінні перетворення. Зміни не могли не торкнутися такі найважливіші елементи управління як облік, фінансовий контроль та аналіз і постала проблема реформування обліку відповідно до загальноприйнятої в усьому світі практикою.          Перехід на міжнародну практику обліку істотно повинен був полегшити взаємини з іноземними інвесторами, сприяти збільшенню кількості спільних проектів. Необхідно підкреслити, що приведення системи обліку відповідно до міжнародних стандартів не є тільки українською проблемою; процес гармонізації та стандартизації системи бухобліку носить глобальний характер. З цією метою і було розроблено міжнародні стандарти бухгалтерського обліку(МСФЗ)

   На сучасному етапі впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності в Україні – питання часу. Вже сьогодні Мінфін поступово вносить зміни до Національних стандартів, наближуючи їх до міжнародних та зменшуючи прогалину між вітчизняною системою обліку та загальноприйнятою європейською.

   До того ж, навіть поверхневий аналіз вакансій показує, що знання та досвід роботи за МСФЗ не тільки підвищує якісний рівень бухгалтера, а також забезпечує зацікавленість у вашій кандидатурі не тільки з боку найкращих українських роботодавців, а і з боку міжнародних компаній.

Слід зазначити, що майже всі спільні підприємства так чи інакше, але ведуть «західний бухгалтерський облік» за методами, які використовуються підприємствами-співзасновниками з-за кордону. Але ведуть його як паралельний, не пов'язаний з національною системою обліку, за їх нормам, правилам, формам. Все б нічого, тільки й фінансові результати в цьому випадку виходять різні, а треба забезпечити їх абсолютну тотожність з «національно» розраховує. Це природно, адже в остаточному підсумку такі основні показники, як прибуток і дивіденди, податки повинні збігатися. А як пояснити інвесторові, що статутний капітал підприємства в іноземній валюті і сума інвестора в ньому з кожним днем стає все менше, оскільки він зафіксований в національній валюті? Питань багато, причому основна їх частина повинна вирішуватися на державному рівні, оскільки міжнародне співтовариство постійно вимагає від країни і наших підприємств введення міжнародної облікової системи. Причому наслідки неуваги до вимог можуть бути сумні не тільки для конкретних підприємств, а й для економіки окремих галузей і країни в цілому. Цілком очевидно, що підуть санкції за демпінг, неминуча втрата частини валютної виручки.

   Міжнародні стандарти фінансової звітності (МСФЗ) - це Стандарти та Тлумачення, прийняті комітетом (Радою) за міжнародними стандартами фінансової звітності КМСФО (СМСФО). Вони включають в себе:

1. Міжнародні стандарти фінансової звітності IFRS;

2. Міжнародні стандарти фінансової звітності IAS;

3. Тлумачення, зроблені Комітетом з тлумачень міжнародної фінансової

звітності (IFRIC) або колишнім Постійним Комітетом з інтерпретацій

(SIC).

   Головними вимогами до обліку та звітності при цьому є зрозумілість, простота і прозорість для користувачів. Однак передбачається, що користувачі повинні мати достатні знання в сфері ділової та економічної діяльності, бухгалтерського обліку і готовність вивчати представлену інформацію з належним старанням.

   Міжнародне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється з метою встановлення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності, обов'язкових для всіх компаній. Це має послужити захистом інтересів усіх користувачів звітності, оскільки в уніфікованої системи розібратися легше, ніж у випадку застосування безлічі різноманітних систем. Проте ні Комітет з міжнародним стандартам, ні одна бухгалтерська організація не мають права вимагати дотримання міжнародних стандартів.
Розглянемо облік в країнах Бенілюксу. В Нідерландах при складанні звітності інвестор кожен об'єкт своїх вкладень за кордоном або як іноземне підприємством, або як зовнішньоекономічну діяльність. В першому випадку діяльність такого підприємства здійснюється незалежно від роботи інвестора, та грошові потоки обох підприємств практично не перетинаються. При трансформації балансу іноземного підприємства використовується курс на кінець звітного періоду. При цьому курсову різницю, пов'язану з чистими інвестиціями в іноземне підприємство, не початок періоду списують безпосередньо на рахунок резервів інвестора, або за рахунок спеціального резерву, або за рахунок загальних резервів. При трансформації звіту про прибутки та збитки використовується курс, який діяв на дату угоди, або середній курс за період. Рада з складання річної звітності не наполягає на відображенні відкладених сукупних курсових різниць по якості доходів або витрат при ліквідації іноземного підприємства.

     Якщо використовується первісна вартість, активи, пасиви, доходи та ні прати трансформуються так, ніби то вони є частиною бухгалтерської звітності інвестора. Це означає, що основні засоби та запаси трансформуються за курсом, то діяв на дату оцінки відповідної статті, а інші активи та пасиви - за курсом на кінець періоду. Різниці при цьому відображаються в звіті про прибутки та збитки як частина результатів від звичайної діяльності. В звіті про прибутки та збитки балансові статті, перераховані за історичним курсом, трансформуються за таким же курсом. Інші ж статті трансформуються за курсом, що діяв на дату розрахунків, або за середнім курсом, що узгоджується з МСБО.

    Операції в іноземній валюті відображаються в бухгалтерській звітності за курсом, що діяв на дату розрахунків. Якщо розрахунки на дату складання звітності не завершені, активи та пасиви, пов'язані з такими операціями, відображаються в балансі за курсом на кінець звітного періоду. Якщо ж валютний ризик страхують, то це слід враховувати при визначенні результату.

    Курсові доходи по довгострокових операціях, як правило, обліковуються таким же чином, однак можна нерозподілену його частину відображати в балансові як відкладений прибуток, списуючи його в майбутні звітні періоди. Наступні курсові втрати по довгострокових операціях вираховуються з цього відкладеного прибутку. Між нідерландськими правилами та МСБО існує важлива відмінність: МСБО не допускає відстрочки при списанні збитків або прибутків.

Бельгія має більш гнучкі правила щодо перерахунку іноземної валюти порівняно з іншими країнами. Для такого перерахунку дозволяється використовувати один із двох методів: метод обмінного курсу закриття балансу, або монетарно-немонетарний метод (для дочірніх підприємств використовується постійно).    Другий метод не регулюється ніякими правилами і нормативами. Перерахунок іноземної валюти у власних облікових документах компанії здійснюється за обмінним курсом на день перерахунку. Різниця в обмін переноситься до звіту про прибутки і збитки. Перерахунок іноземної валюти для державних підприємств обчислюється як різниця між ціною, сплаченою за дочірнє підприємство, та балансовою вартістю його придбаних чистих активів на день відображення в обліку (позитивний гудвіл повинен амортизуватися не більше ніж за 5 років, від'ємний, зазвичай, не оформлюється).

    Люксембург донедавна був найменшою країною ЄС (тепер такою є Мальта). У країні склалася традиція слабкого юридичного регулювання бухгалтерських питань, і, хоча директиви ЄС формально вводяться в законодавство, воно надає широкі права у діях на розсуд користувачів.

   До введення директив ЄЕС (нині ЄС) єдині юридичні норми в Люксембурзі, що стосуються регулювання бухгалтерських питань, містилися в "Законі про діяльність компаній" від 1915 р., доповнення до якого були прийняті в 1933 р. Крім вимоги про включення в річні звітні документів балансового звіту і звіту про прибутки та збитки, інших вимог не було.

    У 1984 р. була встановлена кваліфікація ревізора підприємства, що відповідає статусу кваліфікованого аудитора в інших країнах. Діяльність цих фахівців контролюється міністерством юстиції, і для того, щоб ним стати, необхідно бути випускником університету, пройти трирічний курс практичної підготовки і скласти необхідні іспити. Кваліфіковані аудитори з інших країн ЄС можуть бути також допущені для роботи в країні після перевірки їхніх знань із законодавства, податків і стандартів, що діють у Люксембурзі. Одержавши дозвіл у міністерстві юстиції, кожен аудитор стає членом Інституту ревізорів підприємств — професійної організації, завданням якої є здійснення контроль за діяльністю аудиторів.

    Обсяг аудиторських і бухгалтерських вимог залежить від розмірів компаній. Надання консолідованих бухгалтерських звітних документів привело до великих змін у законодавстві Люксембургу. Однак із 7400 зареєстрованих на фондових біржах компаній 5800 є фінансовими холдингами, яким надається виняток із цієї вимоги. Крім цього, частина холдингових компаній країни, у свою чергу, є дочірніми структурами інших іноземних холдингів, і тому останні мають подавати консолідовані бухгалтерські звітні документи. Консолідація проводиться звичайно методом придбання — постатейно, хоча в деяких випадках дозволяється використовувати метод злиття.

    Особливістю люксембурзької бухгалтерської системи є те, що звітні документи можуть подаватися в будь-якій вільно конвертованій валюті. Тому немає ніяких розпоряджень стосовно перерахування іноземної валюти, але на практиці застосовуються два методи — обмінного курсу закриття балансу і тимчасовий.
   Висновки до 1 розділу

Bukvasha