Реферат Географія злочинності
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-28Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Тема: географія злочинності
Зміст:
Вступ................................................................................................................ 3
1. Географія як один із якісних показників злочинності................................. 5
2. Територіальні відмінності злочинності в містах и сільський....................... 8
місцевості......................................................................................................... 8
3. Злочинність регіонів України..................................................................... 10
Висновок........................................................................................................ 16
Література....................................................................................................... 17
Вступ
Як свідчать результати соціологічних та кримінологічних досліджень, злочинність стала однією з найбільш актуальних проблем сучасного українського суспільства. Населення часто відчуває почуття беззахисності перед нею. І це відчуття інколи призводить громадян навіть до таких невтішних висновків, що правоохоронні органи або безсилі перед злочинцями, або діють заодно з ними.
Соціальна географія вивчає територіальну організацію, тобто розміщення і геопросторову структуру тіньового життя суспільства. Серед цих сторін слід в першу чергу слід відзначити зубожіння населення, “чорний ринок”, наркоманію, індивідуальні та групові злочини. Усі ці явища визначають соціальне неблагополуччя суспільства.
І це соціальне неблагополуччя перш за все проявляється у злочинності, яка є багатовимірним, багатоаспектним феноменом і перебуває у складній залежності і опосередкованому зв’язку з різними економічними, соціальними, політичними, культурними, духовними процесами, що відбуваються у суспільстві і сім’ї.
Головними чинниками, які визначають географічні відмінності злочинності, є соціально-економічні явища і процеси. Причому соціально-економічні зміни впливають на показники злочинності не відразу, а через певний проміжок часу, оскільки, по-перше, механізм цього впливу опосередкований характеристиками населення, суб’єктивним чинником; по-друге, злочинність породжують не власне економічні процеси, а негативні наслідки неповного врахування чи ігнорування цих процесів в управлінській діяльності, попередженні правопорушень.
Без сумніву, географія злочинності має усі можливості у найближчому майбутньому стати одним з потужних теоретичних і практичних засобів у боротьбі з криміналізацією українського суспільства. Для цього потрібно звертати більшу увагу на можливості співробітництва між юридичними, криміналістичними установами, інститутами та дослідниками з географічних та інших гуманітарних факультетів вищих навчальних закладів.
1. Географія як один із якісних показників злочинності
Завжди приділялось достатньо уваги у кримінології вивченню територіальних особливостей злочинності. У кримінальній статистиці незмінно зростають показники злочинності в адміністративно-територіальних регіонах, у місті та селі. З 70-х років активно досліджуються територіальні відмінності злочинності в регіонах різного демографічного та соціально-економічного статусу, в областях, містах, районах республіки; міжреспубліканські відмінності; проводяться порівняльні дослідження із зарубіжними країнами.
Кризові явища у державі, зокрема у політиці, економіці та, певною мірою, у правовій системі, негативно позначилися й на розвитку кримінологічної науки, яка значно відстає від зростаючих вимог практики. Щоб змінити становище на краще, слід докорінно змінити методологічні підходи до проблем цієї науки, чого не можна досягти без інтелектуального, чесного, повного, неупередженого і об'єктивного дослідження стану злочинності й виявлення закономірностей її розвитку [3].
Дослідження тенденцій і закономірностей злочинності в містах різних категорій і функціонального значення в різних урбанізованих структурах, становить актуальну проблему юридичної науки.
Нині, коли в країні злочинність не зменшується, а економічна ситуація непередбачувана, постає необхідність у створенні нового підходу для підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Актуальними та перспективними також є дослідження злочинності не лише взагалі, а й так званої "географії" злочинності, розробка методик порівняння та аналізу її причин та відмінностей.
Саме виявлення причин та умов специфіки злочинності дозволяє виробити цілеспрямовані і конкретні регіональні системи заходів попередження злочинів і боротьби з ними, розробити принципи, які б враховували ситуацію та можливості кожного регіону. Застосування історико-порівняльного методу допомагає виявити стійку тенденцію злочинності та її причини за тривалий період.
Вивчення "географії" злочинності має велике практичне значення для диференційованої оцінки результатів роботи правоохоронних органів, їх служб та підрозділів, визначення ними "гарячих точок", маневрування силами та засобами, планування всього процесу боротьби зі злочинністю. При вивченні "географії" злочинності на рівні суб'єктів держави досліджуються її кримінологічні характеристики відносно міст та районів; на рівні міста з районним поділом - відносно районів; на рівні району, міста, селища - відносно населених пунктів, мікрорайонів, адміністративних ділянок, підприємств та інших об'єктів. Також мають значення і теоретичні дослідження, оскільки з'являється можливість глибше вивчити механізм детермінації злочинності та її змін, встановити закономірності появи та функціонування злочинності в різних за своїми соціально-економічними, соціально-культурними та іншими характеристиками регіонах, визначати в цих закономірностях загальне та специфічне. Все це є необхідною передумовою для вироблення стратегічних заходів боротьби зі злочинністю.
Вивчення особливостей злочинності в регіонах та їх причин не звільняє від необхідності врахування специфіки злочинності на загальносоціальному та соціально-груповому рівнях. При цьому додатково враховується регіональний (територіальний) фактор.
Необхідність посилення боротьби зі злочинністю вимагає не лише шукати відмінності у кримінологічних ситуаціях регіонів країни, а намагатися встановлювати кримінологічні закономірності, аргументувати їх. З'являються можливості підвищення ефективності профілактичного впливу на основі диференціації регіонів залежно від "індивідуального" комплексу факторів, які визначають стан злочинності й її конкретні показники.
Що ж саме дає нам вивчення "географії" злочинності? Яка ж мета, завдання та специфіка його вивчення? Який має бути підхід до аналізу демографічних явищ та процесів?
Розв'язанню цих питань сприяє територіальний кримінологічний аналіз, який, по-перше, допомагає чітко окреслити зони з найбільш високою інтенсивністю злочинності, де необхідно зосередити увагу державних органів та громадськості і виявити особливу активність і послідовність у боротьбі з протиправними діями.
По-друге, дає можливість виділити зони з найменшою інтенсивністю злочинних проявів.
Вивчення та узагальнення позитивного досвіду боротьби зі злочинністю на території району, міста, області ґрунтується на аналізі показників кримінальної статистики, що характеризують рівень злочинності як в абсолютних цифрах, так і в коефіцієнтах.
По-третє, "географічний" підхід дозволяє диференційовано зобразити загальний стан справ зі злочинністю, визначити регіональні тенденції в напрямі організації на державному рівні та активізації боротьби з антисуспільними проявами в певний час та в певному місці. З метою виявлення зон росту злочинності, зон зниження її інтенсивності, і нарешті зон, де простежується стабілізація рівня злочинних діянь, аналізуються показники динаміки злочинності за певний період.
По-четверте, аналіз структури злочинності по регіонах дає можливість диференціювати кожний з них з погляду тяжкості та небезпечності основної кількості вчинених злочинів, а також поширення того чи іншого виду посягання.
По-п'яте, дослідження демографічних процесів (як і інших соціальних явищ), враховуючи регіональні відмінності злочинності, допомагає виявити причини антисуспільної поведінки та виробити систему профілактичних заходів боротьби з нею. До речі, порушення питань про вплив соціально-демографічних процесів на виникнення регіональних відмінностей зображує не лише певну частину загальної проблеми причин злочинності, а зазначену проблему в цілому. Це, зокрема, стає зрозумілим при співвідношеннях понять "причини злочинності" та "причини відмінностей злочинності" [3].
2. Територіальні відмінності злочинності в містах и сільський
місцевості.
Злочинність в містах та сільській місцевості має дуже багато відмінностей.
Сільська злочинність має яскраво виражений маргінальний характер, що виявляється в низькому освітньому рівні злочинців (вище і неповне вище мали лише 2,6%), високій мірі алкоголізації (51,7% %), низькому ціновому порозі крадіжок (до 1 тис. грн. -56,9%), паразитичному способі життя, відсутність якої-небудь певної професії, постійного місця роботи (52,5%). Сільські злочинці — це особи в основному ніде не працюють, або що перебиваються випадковими тимчасовими заробітками, не влаштовані в родинному житті (57,8%). Злочини корисливої спрямованості скоювалися з метою добути засоби на придбання спиртного, продуктів харчування і тому подібне, що свідчить про примітивність інтересів і запитів, низьку культуру дозвілля, домінування при цьому вживання алкоголю.
Специфічними особливостями кримінологій, що відрізняють його від особи міського злочинця, володіє особа сільського злочинця: в основному це місцеві жителі (94,97%.), їх питома вага збільшується у міру віддаленості сільських поселень від адміністративних центрів. Скоювання злочинів найбільш властиве особам у віці 21-40 років (59,3%), пік криміналізації доводиться на вікову групу 30-40 років (26,2%). Причому, в групах після сорокалітнього рубежу, де традиційно наголошується спад активності, в нашому дослідженні вони займають друге місце по мірі криміналізації (22,7%). Доля жінок незначна, але особливість в тому, що основна криміногенна вікова категорія — жінки у віці до 30 років (57%). Серед жінок поширена алкоголізація (50%), високий відсоток непрацюючих (85,7%), не мали сім'ї - 42,8%.
Специфікою сільських злочинців є високий відсоток знайомств між злочинцем і потерпілим (91,8%), що значно вище, ніж в інших злочинах, високий серед них і відсоток осіб, що знаходяться в стані алкогольного сп'яніння (54%). Високий рівень злочинів досконалих у складі групи - 17,1%, Багато в чому це пов'язано з особливістю предметів, що викрадаються: значною вагою і об'ємом, якісними особливостями, котрі обумовлюють необхідність виконання трудомістких операцій (насіння соняшнику, зернові культури, птиця, тварини і так далі), а також з транспортуванням викраденого (35,9%). Причому, із збільшенням складу групи до 3-х і більш за чоловік, в них, як правило, беруть участь родичі - брати, дружини, діти і інші близькі [5].
Структура злочинів в сільській місцевості має специфіку по спрямованості злочинних посягань. Для сільської злочинності більшою мірою характерна загальна корислива спрямованість (40%), з переважанням крадіжок в місцях мешкання або прилеглих територіях на об'єктах підприємств агропромислового комплексу: склади ферми, гаражі і інші місця зберігання (41,6%), а також літні вигули для великої рогатої худоби, пасовища, фермерські і присадибні ділянки громадян (31,3 %). Предметами крадіжок в основному є сільськогосподарська продукція, малоцінні речі, предмети, інструменти, викрадені речі частіше використовують для власних потреб (68,4%). Крадіжки в сільській місцевості в більшості випадків здійснюються вечірньої пори (53,3%).
Поширені злочини, пов'язані з незаконним зворотом наркотиків (18,3%). У сільській місцевості практично відсутні їх розповсюджувачі: злочинці в основному використовують дикорослі в лісопосадках коноплі - в 99,8%, з якої самі виготовляють наркотичний засіб рослинного походження — марихуану (96,4 %), для власного вживання.
Поширені злочини, пов'язані з порушенням правил дорожнього руху і експлуатації транспортних засобів (4,2%), причому все в стані алкогольного сп'яніння, хоча в сільській місцевості щільність транспортних потоків невисока.
Посилення люмпенізації, алкоголізації сільських злочинних елементів стає одним з основних чинників, що роблять істотний вплив і на загальне полягання криміногенної обстановки в Росії, за рахунок внутрішньої міграції сільських жителів в міське середовище, що вимагає підвищення уваги до попередження злочинів, в сільській місцевості.
В свою чергу в містах рівень освіти та розвитку набагато вищий, тому й запити тут в злочинців вищі. Однак зубожіння населення в цілому в деякій мірі спонукає до мізерних злочинів. «Вбивство за пляшку». Економічна нестабільність призводить до зрівняння внутрішніх чинників кримінологічних показників як в сільській так і міській місцевості.
Міста сприяють зростанню злочинності. На відміну від сіл та містечок, де невдовзі всі знають нову людину, великі міста переповнені незнайомцями. Безпека сусідів у більшості випадків залежить від міліції. Однак міліція не може стримувати злочинність самостійно. Чимала роль у справі стримування злочинності надається потенційним свідкам, котрі добре знають свої квартали та їх мешканців.
3. Злочинність регіонів України
Географія злочинності — кількісно-якісний статистичний показник, який відображений в первинному обліку злочинів правоохоронними органами за місцем їх вчинення, що містить відомості про злочинця та потерпілого, дані про моральні та матеріальні втрати внаслідок вчинення злочинів, а також характеризує його структуру як співвідношення між групами та видами злочинів, вчиненими різними категоріями правопорушників у окремо взятих адміністративно-територіальних одиницях.
Вивчення географії злочинності дозволяє з'ясувати специфіку причин та умов злочинності в різних географічних районах з точки зору впливу на них місцевих особливостей та врахувати їх при розробленні системи профілактики. Багато вчених визначають поняття "географія злочинності" і "територіальні відмінності злочинності" як суміжні, але не ідентичні. Вони грунтуються на вивченні регіональних особливостей злочинності, але під географією злочинності розуміється порівняльний аналіз її особливостей в конкретних адміністративно-територіальних утвореннях, тоді як територіальні відмінності злочинності як ширше поняття охоплює всі можливі підстави (фактори), які впливають на такі відмінності. Вивчення географії злочинності (тобто, порівняння злочинності в конкретних областях та інших географічне позначених населених пунктах) є лише частиною аналізу територіальних відмінностей злочинності [5].
Разом з тим за основу аналізу територіальних відмінностей злочинності беруться загальні соціально-економічні, демографічні, соціально-культурні, географічні, історичні тощо властивості, а також стан правовиховної та правоохоронної діяльності, в яких здійснюється реалізація однієї із специфічних неадекватних форм людської поведінки. Тому слушніше було б використовувати термін "регіональна злочинність", який саме і відображає територіальні, історичні, соціальні, економічні тощо особливості (відмінності) тих же явищ, процесів та їх властивостей, які відображають злочинність взагалі.
У кримінологічній літературі під регіоном розуміється певна частина території країни з однорідними соціально-економічними, соціально-психологічними та демографічними ознаками, які обумовлюють особливості злочинності в даному територіально-просторовому формуванні.
Аналізуючи дані криміногенної ситуації в Україні, можна дійти висновку, що стан злочинності в регіонах країни різний і залежить від різних факторів, а тому лише повне та всебічне дослідження злочинності в регіонах країни дозволить виявити причини та умови злочинності в країні загалом.
Наприклад, зменшення загальної кількості зареєстрованих злочинів спостерігається в 14 регіонах держави, найбільше в Чернівецькій (-12,4 відсотка), Херсонській (12,1 відсотка), Дніпропетровській (-10,2 відсотка), Одеській (7,1 відсотка) областях та в м. Києві (7,5 відсотка) [3].
Збільшилось розкриття злочинів в Україні на 3,1 відсотка. Але, не зважаючи на певне зменшення вчинення злочинів та збільшення розкриття злочинів, дедалі частіше від рук злочинців гинуть водночас двоє і більше осіб, винищуються цілі сім'ї, поширюються вбивства підприємців та працівників комерційних структур. Переважна більшість таких злочинів вчинюється на ґрунті розподілу сфер впливу між злочинними угрупованнями, озброєних кримінальних "розборок", а також з використанням вогнепальної зброї та вибухівки. Жертвами такого виду злочинності нерідко стають представники засобів масової інформації, органів влади і управління.
Зросла кількість зареєстрованих умисних убивств на 0,8 відсотка, розбоїв - на 1,3 відсотка, вимагань - на 16,0 відсотка, крадіжок приватного майна - на 3,9 відсотка, зброї та боєприпасів - на 4,7 відсотка. Значно збільшилась загальна кількість зареєстрованих злочинів у Волинській (+13,4 відсотка), Рівненській (+8,9 відсотка), Київській (+8,5 відсотка), Житомирській (+8,3 відсотка), Чернігівській (+7,2 відсотка) та Черкаській (+6,4 відсотка) областях.
Багато організованих злочинних угруповань не лише підтримують зв'язки з угрупованнями інших держав, а й вчинюють злочинні дії за кордоном [4].
Збільшилась злочинність серед підлітків у Дніпропетровській (+6,8 відсотка), Київській (+35,2 відсотка), Запорізькій (+6,0 відсотка), Полтавській (+7,4 відсотки) областях та на територіях Донецького (+41,2 відсотки), Південного (+22,5 відсотка) і Південно-Західного (+14,7 відсотка) залізничних шляхів.
Принципово важливим є розуміння того, що при вивченні причин регіональної злочинності необхідно враховувати взаємозв'язок кримінологічних характеристик, її конкретних форм, видів та різновидів з соціальним середовищем, в межах якого вони виникають, обумовлюються та існують. Для забезпечення глибокого і всебічного аналізу, мають братися до уваги не лише аномальні, негативні, а й нормальні, нормативні ознаки соціального середовища. Зокрема, враховуються такі характеристики регіону:
- соціально-демографічна - чисельність; густота; статтево-віковий та національний склад; міграція населення; співвідношення груп населення за соціально-професійним та сімейним станом, розмір території; дані про типи та види розселення людей (співвідношення міської та сільської місцевостей, чисельність населення у містах, їх функціональні ознаки, темпи розвитку тощо);
- економічні - джерела сировини та інші природні ресурси; промисловий, аграрний або інший економічний профіль; домінуючі галузі господарства; наявність вільних економічних зон; джерела та інтенсивність інвестицій; стан бюджету, співвідношення його прибуткової та витратної частини; рух приватизації та інших економічних реформ; рівень розвитку приватного підприємництва; забезпеченість населення товарами, житлом, послугами; рівень прибутків тощо;
- соціально-культурна - освітній рівень населення; забезпеченість культурними, спортивними закладами; життєвий устрій; звичаї; традиції; стереотипи поведінки, зумовлені етнополітичними, етнопсихологічними, національними, релігійними, історичними та іншими факторами;
- правоохоронна - сили, задіяні в охороні правопорядку; матеріально-технічна база правоохоронних органів; рівень законослухняності громадян; активність населення в боротьбі з правопорушеннями тощо [3].
Це приблизний перелік "зовнішньої" інформації, яка має враховуватись та використовуватись при кримінологічному аналізі злочинності, її причин та умов.
При вивченні причин та умов регіональної злочинності значну увагу приділяють пов'язаним з нею негативним соціальним явищам: пияцтву, наркотизму, токсикоманії, проституції, соціальному паразитизму, виявленню расової, національної ворожнечі, тіньовій економіці, протекціонізму, бюрократизму, безгосподарності. Досліджуючи ці явища необхідно ширше використовувати різного роду джерела "зовнішньої" інформації, зокрема дані економічної, медичної та іншої "галузевої" статистики, повідомлення засобів масової інформації, матеріали журналістських розслідувань тощо.
При кримінологічному аналізі перелічених негативних явищ регіональної злочинності досліджуються в динаміці їх стан та рівень (наприклад, відомості про вживання спиртних напоїв в абсолютних цифрах, збільшення його вживання - по регіону загалом та на душу населення), структура (наприклад, динаміка пияцтва на виробництві, в побуті, в громадських місцях), своєрідна латентність (наприклад, підпільний алкогольний бізнес) та інші показники, які дозволяють простежити багатогранні зв'язки цих явищ зі злочинністю.
Важливе кримінологічне значення має вивчення характеру правопорушень для розробки профілактичних заходів, спрямованих проти злочинності. Йдеться, зокрема, про планування заходів по боротьбі зі злочинністю на підставі прогнозу розвитку міст. Протягом десятиліть міста проектувалися і будувалися без урахування, що злочинність іс-нує як об'єктивна реальність. Крім того, в державних будівельних про-грамах України і сьогодні не враховуються можливі криміногенні на-слідки при складанні містобудівних проектів. У розвинених же країнах проблемі "місто - потенційна злочинність" приділяється значна увага.
Отже, поняття "регіональна злочинність" означає такий підхід до проблеми злочинності, який зводиться до кримінологічного аналізу територіально-просторових систем, виявлення у них дестабілізуючих факторів, джерел дезорганізації і соціального напруження, в результаті взаємодії та взаємовпливу всіх основних компонентів і сфер розгляду соціальної системи, як живий організм, функціонуючи в досліджуваних територіях і проявляючи свої специфічні властивості, продукує регіональну злочинність.
Висновок
Існування відмінностей злочинності не лише можна пояснити, а це є безумовна закономірність. Статистичні показники, відображаючи територіальну диференціацію злочинності, не можуть бути завжди рівновеликими. Злочинність як соціальне детерміноване явище залежить від характеру умов соціального життя, що складається в регіонах, і чутливо реагує на їх зміни та відмінності в цих умовах. А вони (умови) різні в регіонах[8].
Аналіз особливостей злочинності в регіональному розрізі передбачає дослідження та вивчення специфіки місцевих економічних, політичних, соціальних та інших умов, які тим чи іншим чином впливають на спосіб життєдіяльності людини, а також тих, що впливають на вчинення різних злочинів і на практику боротьби з ними, яка склалася в правоохоронних органах регіонів країни. Цей аналіз служить тією фактологічною базою, спираючись на яку кримінологи можуть запропонувати як окремим регіонам, так й країні досить ґрунтовну, гнучку та економічно ефективну комплексну цільову програму дій[9].
Вчені-кримінологи в зв'язку із вивченням злочинності в даному (територіальному) напрямі використовують різні терміни: "географія злочинності"[10], "територіальні відмінності злочинності"", "територіальні особливості злочинності" та "регіональні відмінності злочинності"[12], "регіональні особливості злочинності"[13].
Географія злочинності — це просторово-часовий розподіл кримінальне-караних діянь (за рівнем, структурою, динамікою), що пов'язане зі специфікою різних регіонів світу, країн чи адміністративно-територіальних одиниць однієї країни, з чисельністю, структурою та розселенням населення на досліджуваних територіях, зі своєрідними формами організації життя людей, умовами їх праці, побуту, відпочинку, культури, національних традицій тощо.
Література
1. Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми/ Звіт МВС України. - К.,2003.
2. Криміногенна ситуація в Україні: оцінка, тенденції, проблеми/ Звіт МВС України. - К.,2002..
3. Даньшин И.Н. Криминология: понятие, предмет, задачи и система криминологической науки: конспект лекции.-Харьков,1995.
4. Костенко О.М. Організована злочинність: Юридична дефініція та модель протидії.// Проблеми боротьби з корупцією і організованою злочинністю.- Т.7.- К.,1998.
5. Литвак О.М.Злочинність, її причини та профілактика.-К.,1997.
6. Шакун В.І. Нинішні проблеми боротьби із злочинністю й урбанізація. Право України, 1997. № 7.
