ПЛАН

Вступ

1. Задачі, принципи і методи бюджетного процесу

2. Основи побудови державного бюджету України.

3. Порядок складання проекту державного бюджету і місцевих бюджетів. Пояснююча записка до проекту бюджету

Висновки

Список використаної літератури
Вступ

В бюджетній системі України важливе місце посідає бюджетний процес, згідно якого складаються та затверджуються бюджети різних рівнів, здійснюється їх виконання та контроль тощо. В даному рефераті спробую розглянути задачі, принципи, методи та основи побудови бюджетного процесу, порядок складання проекту державного бюджету і місцевих бюджетів.
1. Задачі, принципи і методи бюджетного процесу

Бюджетний процес - це регламентована нормами права діяльність, пов'язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням і контролем за їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Бюджетний кодекс України визначає 4 стадії бюджетного процесу:

1) складання проектів бюджету;

2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України та рішень про місцеві бюджети;

3) виконання бюджету та внесення в разі необхідності змін до закону про Державний бюджет, чи рішень про місцеві бюджети;

4) підготовка га розгляд зніту про виконання бюджету та прийняття рішень щодо нього.

Стадії бюджетного процесу можна розділити на дві групи: 1) бюджетне планування (складання, розгляд, затвердження); 2) виконання бюджету.

Розрізняють такі методи бюджетного планування:

• балансовий (метод узгодження між джерелами надходжень та джерелами);

• метод коефіцієнтів (за базу планування беруться показники, яких досягнуто в минулому періоді і коректуються на відповідний коефіцієнт, який враховує зміни. Що передбачаються в наступному періоді);

• нормативний (доходи і видатки підлягають нормуванню; при плануванні кошторисів застосовуються нормативи видатків і доходів);

• предметно-цільовий (застосовується при фінансуванні окремих державних програм економічного і соціального розпитку).

На всіх щабелях бюджетною процесу здійснюється фінансовий контроль, аудит та оцінка ефективності і використання бюджетних коштів.

Учасниками бюджетного процесу в Україні відповідно до статті 20 Бюджетного кодексу є органи наділені бюджетними повноваженнями (правами, обов'язками і відповідальністю), бюджетні установи, інші отримувачі бюджетних коштів та кредитні організації, які здійснюють окремі операції з коштами бюджетів.

Повноваження Верховної Ради України з питань бюджету. Верховна Рада України:

1) розробляє пропозиції до проекту Основних напрямів бюджетної політики (бюджетної резолюції) на наступний бюджетний період;

2) приймає постанову про схвалення або тип і до відома бюджетної резолюції;

3) розглядає проект закону про Державний бюджет в трьох читаннях;

4) ухвалює закон України про Державним бюджет та подає його на підпис Президенту України;

5) вносить зміни і доповнення до закону України про Державний бюджет;

6) контролює хід виконання Державного бюджету;

7) приймає рішення про надання Україною позик іноземним державам, а також про держания від Іноземних держан, банків, міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України та ін;

Рахункова палата Верховної Ради України с постійно діючим вищим органом державного фінансово-економічного контролю; створюється Верховною Радою країни на підставі Закону України «Про Рахункову палату Верховної Ради України» уповноважений Рахункової палат Верховної Ради України:

- здійснює контроль за своєчасним виконанням дохідної і видаткової частин державного бюджету;

- здійснює контроль за утворенням і погашенням внутрішнього і зовнішнього державного боргу;

Комітет Верховної Ради з питань бюджету має такі повноваження:

Процес прийняття законів с тривалим, тому для оперативного вирішення важливих питань, які не врегульовані законами, в Україні застосовується механізм Указів Президента. Повноваження Президента України з питань бюджету:

1) підписує закон про Державний бюджет України;

2) накладає вею на закон про Державний бюджету випадку незгоди з ним;

3) вносить у законодавчо встановленому порядку зміни та доповнення до Державного бюджету;

4) призначає на посаду Прем'єр-міністра за згодою Верховної Ради та припиняє його повноваження;

5) призначає на посаду Міністра фінансів України та припиняє його повноваження;

6) утворює, реорганізовує і ліквідовує за поданням Прем'єр-міністра України міністерства і інші органи цеп гральної виконавчої влади;

Кабінет міністрів України с вищим органом в системі органів виконавчої влади відповідальним перед Президентом та підконтрольним і підзвітним Верховній Раді. Повноваження Кабінету Міністрів у бюджетному процесі:

1) подає на розгляд Верховної Ради проект Основних напрямків бюджетної політики;

2) розробляє проект закону про Державний бюджет;

3) вносить зміни до проекту закону про бюджет після 1-го і 2-го читання у Верховній Раді;

4) приймає рішення про виділення коштів з резервного фонду Державного бюджету;

5) забезпечує виконання Державного бюджету;

6) забезпечує коні роль за виконанням Державного бюджету;

7) подає річний зніт про виконання Державного бюджету Верховній Раді;

8) доводить до відома місцевих органів влади обсяги міжбюджетних трансфертів.
2. Основи побудови державного бюджету України

Державний бюджет будується на підставі наступних принципів:

а) повноти, тобто бюджет включає всі доходи, які поступають в розпорядження державних органів всіх рівнів і видатки, які покриваються за рахунок цих доходів;

б) єдності – бюджет планується або пов’язується з програмою економічного і соціального розвитку відповідної адміністративно-територіальної одиниці;

д) реальність доходів і видатків бюджетів – реальність вивірених показників по виробництву, реалізації, прибутку, а також єдиних кошторисів доходів і видатків бюджетних установ.

г) бюджетний період – період, на протязі якого діє бюджет (з 1-го січня по 31-ше грудня – співпадає з календарним періодом). В Бюджетному кодексі України визначено випадки, коли бюджетний період може бути іншим (скороченим).

Для здійснення непередбачених видатків, що не мають постійного характеру і не можуть бути передбаченими при складанні проекту бюджету формується резервний фонд у розмірі, що не перевищує 1% видатків загального фонду відповідного бюджету. В обов'язковому порядку створюється резервний фонд Державного бюджету. Рішення щодо необхідності створення резервного фонду місцевого бюджету приймає відповідна рада. Рішення щодо виділення коштів з резервного фонду приймають, відповідно, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів АРК, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування.

Міністерство фінансів України сформовано в 1992р., сьогодні діє на підставі Положення про Міністерство фінансів України, затверджене Указом Президента від 26.08.1999р. Міністерство фінансів очолює міністр. Міністерство фінансів України складається з Центрального апарату міністерства, а також органів Міністерства фінансів середньої ланки (фінансові управління обласних державних адміністрацій) та органів Міністерства фінансів нижньої ланки (міські, районні та районні в містах фінансові відділи). При міністерстві фінансів також діють організації, що входять до складу фінансових органів України - Державне казначейство України та Державна Контрольно-ревізійна служба. Центральний апарат Міністерства фінансів складається з таких структурних підрозділів: адміністрації (міністр, заступники, колегія); департаменту податкової політики І макроекономічного прогнозування; департаменту фінансів виробничої сфери; департаменту фінансів невиробничої сфери; департаменту по бюджету; департаменту зовнішньоекономічних зв'язків; департаменту державного боргу; департаменту державного регулювання виробництва та обігу алкоголю і тютюну; департаменту фінансових установ та ризиків.

Державне Казначейство України створене Указом Президента України «Про Держание казначейство України» від 27.04.1995р., діє на підставі Положення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів, складається з Головного управління (вища ланка); управлінь Державного казначейства АРК, в областях, в м. Києві та Севастополі (середня ланка); відділень в районах, містах і районах міст (базова нанка). Основним завданням органів Державного казначейства є організація виконання і безпосереднє здійснення контролю за виконанням Державного бюджету. Повноваженнями органів Державного казначейства у бюджетному процесі є:

1) розрахунково-касове обслуговування розпорядників бюджетних коштів (прийом, вберігання і видача бюджетних коштів);

2) відкриття особових і реєстраційних рахунків розпорядникам коштів, закриття реєстраційних рахунків після закінчення бюджетного періоду;

3) розподіл і перерахунок місцевим бюджетам належні їм суми коштів від відрахувань загальнодержавних податків і зборів;

4) ведення обліку розпорядників коштів;

5) ведення бухгалтерського обліку доходів і видатків бюджету;

6) складання звітності про стан виконання показників Держанного і зведеного бюджетів.

Державна Контрольно-ревізійна служба України діє на підставі Закону України «Про Державну контрольно-ревізійну службу в Україні» від 05.02.1998р. № 83/98-ВР, складається з Головного контрольно-ревізійного управління України, контрольно-ревізійних управлінь АРК, областей, м. Києва і Севастополя, контрольно-ревізійних відділів в містах, районах і районах міст. Основним завдання Державної Контрольно-ревізійної служби є здійснення державного контролю за витрачанням коштів і матеріальних цінностей, їх збереженням, станом і достовірністю бухгалтерського обліку та звітності в міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів та державних валютних фондів. Державна Контрольно-ревізійна служба координує свою діяльність з місцевими радами народних депутатів, органами виконавчої влади, органами прокуратури, внутрішніх справ та служби безпеки. Повноваженнями органів Державної Контрольно-ревізійної служби є:

1) проведення ревізій і перевірок фінансової діяльності, збереження коштів і матеріальних цінностей міністерствах, відомствах, державних комітетах, фондах, бюджетних установах, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів;

2) проведення ревізій та перевірок правильності витрачання державних коштів на утримання місцевих органів державної влади;

3) розробка Інструктивних і інших нормативних актів щодо проведення ревізій і перевірок;

4) пред'явлення керівникам та іншим службовим особам об'єктів, що перевіряються чи ревізуються вимог щодо усунення виявлених порушень законодавства;

5) застосування до підприємств, установ, організацій фінансових санкцій, накладання адміністративних стягнень.

Не пізніше і червня у Верховній Раді відбувають парламентські слухання з питань бюджетної політики на наступний бюджетний період на яких з доповіддю виступає Прем'єр-міністр, або Міністр фінансів за його дорученням. За результатами парламентських слухань Верховна рада приймає Постанову про схвалення або взяття до відома Основних напрямків бюджетної політики.

Мінфін розробляє і доводить до відома головних розпорядник інструкції щодо підготовки бюджетних запитів.

Головні розпорядники бюджетних коштів розробляють бюджетні запити і подають їх Мінфіну, до терміну, який Мінфін встановить.

Мінфін на основі поданих бюджетних запитів, прогнозу основних макроекономічних показників та схвалених Основних напрямків бюджетної політики готує проект закону України про Державний бюджет і подає його КМУ.

КМУ до 15 вересня приймає рішення про схвалення проекту закону про Державний бюджет і подає його до ВР разом з пояснювальною запискою (повинна містити інформацію про економічне становище держави; основні прогнозні макропоказники економічного І соціального розвитку України; оцінку надходжень доходів до Державного бюджету; аналіз пропонованих обсягів видатків; інформацію щодо обсягів державного боргу; тощо), прогнозними показниками зведеного бюджету; переліком пільг по податках і зборах з розрахунком втрат доходів; зведення і структуру фінансових зобов'язань із державного боргу; переліком інвестиційних програм; доповіддю про хід виконання державного бюджету України у поточному році; проектами кошторисів всіх державних цільових фондів; поясненнями головних розпорядників до проекту державного бюджету; інші необхідні матеріали).
3. Порядок складання проекту державного бюджету і місцевих бюджетів. Пояснююча записка до проекту бюджету

Перед складанням державного бюджету Верховна Рада приймає бюджетну резолюцію, яка визначає основні напрямки бюджетної політики на наступний рік. Бюджетна резолюція повинна бути прийнята не пізніше 1 червня, або 1-го наступного за цією датою дня пленарних засідань Верховної Ради.

З доповіддю про основні напрями бюджетної політики на наступний бюджетний період виступає Прем’єр-міністр України або Міністр фінансів. Проект основних напрямів бюджетної політики на наступний рік повинен містити пропозиції Кабінету міністрів України щодо:

- граничного розміру дефіциту (профіциту) бюджету у відсотках до прогнозного річного обсягу ВВП,

- частки прогнозного річного обсягу ВВП, що перерозподіляється через зведений бюджет України,

- граничного обсягу державного боргу та його структури,

- питомої ваги обсягу міжбюджетних трансфертів у видатках державного бюджету і коефіцієнтів вирівнювання для місцевих бюджетів,

- питомої ваги капітальних вкладень у видатках державного бюджету та пріоритетних напрямів їх використання,

- взаємовідносин державного бюджету з місцевими бюджетами в наступному періоді,

- зміни до законодавства, прийняття яких є необхідними для реалізації бюджетної політики держави,

- переліку основних розпорядників коштів державного бюджету,

- захищеності статті видатків бюджету:

1). зарплата працівників бюджетних установ,

2). нарахування на заробітну плату,

3). придбання медикаментів,

4). забезпечення продовольчим харчуванням,

5). трансферти місцевих бюджетів,

6). трансферти населення, пов’язані з соціальним захистом і соціальним забезпеченням.

Принципи формування місцевих бюджетів:

- обґрунтування необхідного поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди,

- видаткові повноваження, які мають бути відображені в бюджетній резолюції.

Формування видаткової частини здійснюється на основі фінансових нормативів. Фінансовий норматив бюджетної забезпеченості – це гарантований державою, в межах наявних бюджетних ресурсів, рівень фінансового забезпечення, повноважень Ради Міністрів АРК, місцевих державних адміністрацій та виконавчих органів місцевого самоврядування, що використовують для визначення обсягу місцевих бюджетів та міжбюджетних трансфертів. Ці фінансові нормативи диференціюються по областях, районах.

Після прийняття бюджетної резолюції Кабінет Міністрів України організовує складання проекту державного бюджету. Для цього доводить до представницьких і виконавчих органів такі показники:

- проектні нормативи відрахувань від регулюючих доходів,

- розміри дотацій і субвенцій з державного бюджету України,

- перелік видатків, які передбачають передати з держаного бюджету обласним бюджетам, а також містам Києву і Севастополю,

- для складання проекту бюджету здійснюється розробка основних макроекономічних показників: ВВП, Національний дохід, зведений баланс фінансових ресурсів держави, баланс доходів і видатків населення, платіжний баланс, валютний план. дані показники розробляються до 1 червня і складаються Міністерством економіки. Проект державного бюджету розробляє Міністр фінансів, який до 15 серпня повинен подати складений державний бюджет у зведений бюджет на розгляд Кабінету міністрів. Розглянутий Кабінетом міністрів проект державного бюджету подається на розгляд Президенту, який повинен подати до Верховної Ради проект бюджету з відпрацьованими додатками:

- макроекономічні показники економічного та соціального розвитку України,

- зведений баланс фінансових ресурсів України,

- обсяг централізованих державних капіталовкладень з розрахунками та обґрунтуваннями ,

- загальні показники зведеного бюджету.

Порядок складання місцевих бюджетів усіх рівнів входить в компетенцію Ради Міністрів АРК, державних адміністрацій і виконавчих комітетів.
Висновки

Бюджетний процес носить нормативний і директивний характер. В Бюджетному кодексі України дано визначення . Бюджетне планування – це регламентована нормами права діяльність, пов’язана із складанням, розглядом, затвердженням бюджетів, їх виконанням, розглядом звітів про виконання бюджетів, що складають бюджетну систему України.

Таким чином бюджетний процес складається з наступних стадій:

a. складання проекту бюджету;

b. розгляд проекту бюджету;

c. затвердження бюджету;

d. виконання бюджету.

Задачі бюджетного планування:

· забезпечення необхідними фінансовими ресурсами програм економічного і соціального розвитку;

· виявлення резервів і джерел додаткових капіталів у фізичних і юридичних осіб для виконання задач, передбачених бюджетом;

· визначення доходів по окремих джерелах поступлень із загального обсягу доходів бюджету;

· визначення видатків бюджету по видах затрат, цільовому призначенню і загальному обсягу видатків;

· розподіл доходів і видатків бюджетної системи між окремими ланками бюджетної системи;

· утворення державних, матеріальних і бюджетних резервів;

· здійснення контролю за фінансовою і господарською діяльністю підприємств і установ.

При цьому складання і виконання бюджету – це функція виконавчої влади, а розгляд і затвердження – це функція законодавчої влади.
Список використаної літератури

1. Бюджетний кодекс України. – К.: “АрТек”,2001.

2. Єпіфанов А.О., Сало І.В., Д’яконова І.І. Бюджет і фінансова політика України. – К.: Наукова думка, 1997.

3. Павлюк К.В. Фінансові ресурси держави. – К.: НІОС, 1998.

4. Пасічник Ю.В. Бюджетна система: Навчальний посібник. – Черкаси: Відлуння. – 1999.

5. Юрій С.І. Бюджетна система України.: навчальний посібник. – К.: НІОС, 2000.