Научная работа Контроль якості препаратів, що містять йод
Работа добавлена на сайт bukvasha.net: 2015-10-27Поможем написать учебную работу
Если у вас возникли сложности с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой - мы готовы помочь.
Предоплата всего
от 25%
Подписываем
договор
Зміст
Вступ. 2
Розділ 1. Загальні відомості про Йод. 4
1.1. Опис елемента. 4
1.2. Електронно-графічна формула Йоду. 5
1.3. Фізичні властивості Йоду. 6
1.4. Хімічні властивості Йоду. 7
1.5. Біологічна роль Йоду в організмі людини. 10
Розділ 2. Препарати, що містять Йод. 13
2.1. Застосування Йоду в медицині 13
2.2. Класифікація препаратів, що містять Йод. 14
2.3. Йодомарин. 17
2.4. Йодбаланс. 20
2.5. Йодид. 24
Розділ 3. Аналіз препаратів, що містять Йод. 29
3.1. Контроль якості препаратів йоду згідно АНД.. 29
3.2. Методи аналізу, що були випробувані 31
3.3. Вибір методу аналізу індивідуальної хімічної речовини KI 35
3.4. Вибір оптимальних умов пробо підготовки. 41
3.5. Встановлення чутливості методики аналізу. 46
Висновок. 48
Список використаної літератури. 52
Вступ
Йод знають усі. Порізавши палець, ми тягнемося до склянки з Йодом, точніше з його спиртовим розчином. Йод є дуже сильним антисептичним препаратом. Однак Йод служить не тільки для змазування саден і подряпин.
Не всі знають наскільки важливий вміст Йоду в нашому організмі. Хоча Йоду в людському організмі всього 25 мг, він відіграє важливу роль. Велика частина «людського Йоду» знаходиться в щитовидній залозі: він входить до складу гормону, що регулює обмін речовин в організмі.
При нестачі Йоду затримується фізичний і розумовий розвиток і виникає хвороба, що називається ендемічний зоб. В результаті порушується обмін речовин, сповільнюється ріст. В окремих випадках ендемічний зоб може привести до глухоти, кретинізму... Це трапляється у високогірних районах і в місцях, сильно віддалених від моря, де природний вміст Йоду в повітрі, воді і їжі дуже низький.
Цікаво відзначити, що історія лікувального застосування Йоду іде в глиб століть. Цілющі властивості речовин, що містять Йод, були відомі за 3 тис. років до того, як був відкритий цей елемент. Китайський кодекс 1567 р. до н.е. рекомендує для лікування зоба морські водорості.
Завдяки включенню у свій раціон морської капусти жителі північно-східної провінції Китаю Мукден, незважаючи на нестачу Йоду в цій географічній зоні, не страждали ендемічним зобом. Про їхнє здоров'я у свій час подбав імператор Кансі. Він наказав місцевим жителям з'їдати по 2 кг морської капусти на рік. І вже майже 2 тис. років слухняні мукденці неухильно виконують мудрий імператорський указ.
Найбільш високий вміст Йоду у водоростях: у сухій ламінарії та у сухій морській капусті. Також джерелом Йоду для людини є: м'ясо, молоко, яйця, овочі, морська риба і продукти моря.
Дефіцитом Йоду страждають близько 1,5 мільярдів чоловік. У тому числі в у нас у країні від нестачі Йоду страждає близько 70% населення. Лихо, точніше катастрофа, бушує на планеті. Через постійну нестачу Йоду люди часом не блищать розумом, навіть дорослі. Такі люди, відрізняються вибуховим характером, а тому часто терплять невдачі на роботі й в особистому житті. Учені Всесвітньої організації охорони здоров'я вже однозначно прийшли до висновку, що коефіцієнт інтелекту IQ прямо залежить від вмісту Йоду в організмі. У нашому місті застосування, таких добавок дуже актуально тому що, у ґрунті, і відповідно в продуктах, дуже маленький вміст Йоду. Тому для збереження здоров'я й інтелектуального потенціалу населення, нестачу Йоду потрібно заповнювати.
У зв'язку з більшою чи меншою нестачею Йоду в їжі і воді застосовують йодовану поварену сіль. Застосування добрив, що містять Йод, може подвоїти і потроїти його вміст у сільськогосподарських культурах. Крім йодування солі в останні роки стали широко застосовувати йодування інших продуктів. Йод додають у деякі хлібобулочні вироби, молоко.
Все більше поширення одержують так називані БАДи «біологічно активні добавки», що містять Йод, такі як Йод–актив, Йодомарин, Йодбаланс, Йодид, і деякі інші.
У зв’язку з цим досить актуальним є контроль якості препаратів, що містять Йод. Згідно аналітичної нормативної документації, аналіз препаратів проводять методом потенціометрії з використанням срібного індикаторного електроду або з використанням рідинної хроматографії.
Оскільки вище зазначені методики є досить коштовними і потребують спеціального обладнання, була поставлена мета розробити більш дешеву та доступну методику контролю якості препаратів, що містять йод.
Розділ 1. Загальні відомості про Йод1.1. Опис елемента
Йод – хімічний елемент VII групи періодичної системи Менделєєва. Атомний номер - 53. Відносна атомна маса 126,9045 (рис. 1). Галоген. З наявних у природі галогенів – найважчий, якщо, звичайно, не вважати радіоактивний короткоживучий астат. Практично весь природний Йод складається з атомів одного – єдиного ізотопу з масовим числом I127, його вміст у земній корі 4 * 10-5 % по масі. Радіоактивний Йод I125 утвориться в ході природних радіоактивних перетворень. Зі штучних ізотопів Йоду найважливіші – Йод I131 і Йод I133. їх в основному використовують у медицині.
I2 – галоген. Темно-сірі кристали з металевим блиском. Летучий. Погано розчиняється у воді, добре – в органічних розчинниках (з фіолетовим чи коричневим фарбуванням розчину) чи у воді з добавкою солей – Йодидів. Слабкий окислювач і відновник. Реагує з концентрованими сірною й азотною кислотами, металами, неметалами, лугами, сірководнем. Утворює сполуки з іншими галогенами.
Молекула елементного Йоду, як і інших галогенів, складається з двох атомів. Йод – єдиний з галогенів – знаходиться у твердому стані при нормальних умовах. Красиві темно – сині кристали Йоду більше всього схожі на графіт. Чітко виражена кристалічна будівля (рис. 2), здатність проводити електричний струм – усі ці «металеві» властивості характерні для чистого Йоду.
1.2. Електронно-графічна формула Йоду
Конфігурація зовнішніх електронів атома Йоду 5s2 5p5. Відповідно до цього виявляє в сполуках перемінну валентність (ступінь окислювання): -1 (у HI, KI) (рис. 3); +1 (у HIO, KIO) (рис. 3); +3 (в IСl3) (рис. 4); +5 (у НIO3, КIO3) (рис. 5); і +7 (у HIO4, KIO4) (рис. 6).
|
|
|
Рис.3
|
|
|
Рис.4
|
|
|
Рис.5
|
|
|
Рис.6
1.3. Фізичні властивості Йоду
Густина Йоду = 4,94 г/см3, tпл = 113,5 °С, tкип = 184,35 °С. Молекула рідкого і газоподібного Йоду складається з двох атомів (I2). Помітна дисоціація I2 = 2I- спостерігається вище 700 °С, а також при дії світла. Уже при звичайній температурі Йод випаровується, утворюючи різко фіолетову пару з різким запахом. При слабкому нагріванні Йод возгоняється, осідаючи у виді блискучих тонких пластинок; цей процес служить для очищення Йоду в лабораторіях і в промисловості. Йод погано розчинний у воді (0,33 г/л при 25 °С), добре - у сірковуглеці й органічних розчинниках (бензолі, спирті), а також у водяних розчинах Йодидів.
1.4. Хімічні властивості Йоду
Хімічно Йод досить активний, хоча й у меншому ступені, ніж хлор і бром.
З металами Йод при легкому нагріванні енергійно взаємодіє, утворюючи Йодиди.
Hg + I2 = HgI2
З воднем Йод реагує тільки при нагріванні і не цілком, утворюючи йодистий водень.
I2 + H2 = 2НI
Елементний Йод - окислювач, менш сильний, ніж хлор і бром. Сірководень H2S, тіосульфат натрію Na2S2O3 і інші відновлювачі відновлюють його до I- .
I2 + H2S = S + 2НI
Хлор і інші сильні окислювачі у водяних розчинах переводять його в IO3-.
При розчиненні у воді Йоду частково реагує з нею;
I2 + H2O = HI + HIO
У гарячих водяних розчинах лугів утворяться Йодид і Йодат.
I2 + 2KOH = KI + KIO + H2O
3KIO = 2KI + KIO3
При нагріванні йод взаємодіє з фосфором:
3I2 + 2P = 2PI3
А йодид фосфору у свою чергу взаємодіє з водою:
PI3 + 3H2O = 3HI + H3PO3
При взаємодії H2SO4 і KI утвориться продукт, забарвлений в темно-бурий колір, і сульфатна кислота відновлюється до H2S
8KI + 9H2SO4 = 4I2 + 8KHSO4 + H2S + 4H2O
Йод легко реагує з алюмінієм, причому каталізатором у цій реакції є вода:
3I2 + 2AL = 2ALI3
Йод може також окисляти сірчисту кислоту і сірководень:
H2SO3 + I2 + H2O = H2SO4 + 2HI
H2S + I2 = 2HI + S
Йод взаємодіє з нітратною кислотою:
I2 + 10HNO3 = 2HIO3 + 10NO2 + 4H2O
При взаємодії кислоти з лугом утворюється сіль:
HIO3 + KOH = KIO3 + H2O
При окислюванні йодиду-іона йодат-ионом у кислому середовищі утворюється вільний йод:
5KI + KIO3 + 3H2SO4 = 3I2 + 3K2SO4 + 3H2O
При нагріванні йодатна кислота розпадається, з утворенням найбільш стійкого оксиду галогенів:
2HIO3 = I2O5 + H2O
Оксид йоду (V) виявляє окисні властивості. Його використовують при аналізі CO:
5CO + I2O5 = I2 + 5CO2
Перйодатна кислота H5IO6 - пятиосновна. Її одержують у такий спосіб:
5Ba(IO3)2 ---t--► Ba5(IO6)2 + 4I2 + 9O2
Ba5(IO6)2 + 5H2SO4 = 5BaSO4↓ + 2H5IO6
Це середня по силі кислота. Може утворювати солі в орто-формі (Ag5IO6) і в мета-формі (NaIO4). Перйодатна кислота і її солі використовують в органічній і аналітичній хімії як сильні окислювачі.
Йод добре взаємодіє із тіосульфатом натрію:
2Na2S2O3 + I2 = Na2S4O6 + 2NaI
Ця його властивість використовується в аналітичній хімії.
Адсорбуючись на крохмалі, Йод забарвлює його в темно-синій колір; це використовується в Йодометрії і якісному та кількісному аналізі для виявлення Йоду.
Пари Йоду отрутні і дратують слизуваті оболонки. На шкірі Йод робить припікаючу і знезаражуючу дію. Плями від Йоду змивають розчинами соди чи тіосульфату натрію.
1.5. Біологічна роль Йоду в організмі людини
Йод – необхідний для тварин і людини мікроелемент. У ґрунтах і рослинах тайгово-лісовий нечорноземний, сухостепової, пустельної і гірських біогеохімічних зон Йод міститься в недостатній кількості або не збалансовано з деякими іншими мікроелементами (Са, Mn, Cu); з цим зв'язане поширення в цих зонах ендемічного зоба. У поверхневих питних водах Йоду мало.
У різних біогеохімічних провінціях вміст Йоду в добовому раціоні коливається (для людини від 20 до 240 мкг). Потреба в Йоді залежить від фізіологічного стану організму, пори року, температури, адаптації організму до вмісту Йоду в середовищі. Добова потреба в Йоді зростає при вагітності, посиленому росту, охолодженні. Введення в організм Йоду підвищує основний обмін, підсилює окисні процеси, тонізує м'яза.
Організм людини не тільки не має потребу у великих кількостях Йоду, але і з дивною сталістю зберігає в крові постійну концентрацію (10-5 – 10-6 %) Йоду, так називане Йодне дзеркало крові. З загальної кількості Йоду в організмі (близько 25 мг), більше половини знаходиться в щитовидній залозі. Майже весь Йод, що міститься в цій залозі, входить до складу різних похідних тирозину – гормону щитовидної залози, і тільки незначна частина його близько 1%, знаходиться у формі неорганічного Йоду I-.
Великі дози елементного Йоду небезпечні: доза 2–3 г смертельна. У той же час у формі Йодиду допускається прийом всередину у великих дозах.
Якщо ввести в організм із їжею значну кількість неорганічних солей Йоду, концентрація його в крові підвищиться в 1000 разів, але вже спустя 24 години Йодне дзеркало крові прийде в норму внутрішнього обміну і практично не залежить від умов експерименту.
У досвідах з радіоактивним йодом (I131)установлено, що вже через 2 години після введення, його основна маса виявляється в щитовидній залозі. З усієї кількості йоду в організмі (50мг) 10-15 мг знаходяться в залозі, що дає підставу вважати щитовидну залозу депо йоду. Причому виявлена залежність між поглинанням йоду залозою і ступенем її активності. Якщо нагромадження йоду в залозі йде повільно, це свідчить про її знижену діяльність, а високий ступінь поглинання - про гіперфункцію залози. Проведення такого дослідження використовується в діагностику захворювань щитовидної залози.
Рис. 7
Синтез гормонів відбувається шляхом йодувания тирозину і наступної конденсації (з'єднання) таких двох молекул з утворенням три- і тетрайодтироніна (тироксин), які і є власне гормонами (рис. 7).
Однак у клітках щитовидної залози вони зв'язані з білком глобуліном (йодтиреоглобуліном) і неактивні. В міру необхідності цей комплекс розпадається, гормони що звільнилися (вже активні), надходять у ток крові, розносяться до органів і тканин, де і виявляють свою дію. Вона в основному спрямована на посилення процесів біологічного окислювання, збільшення споживання кисню, регуляцію обміну жиру і води, диференціювання розвитку тканин.
З організму йод виводиться нирками і слинними залозами.
Гіпофункція щитовидної залози (гипотиреоз) чи її атрофія в молодому віці приводить до розвитку кретинізму, що виявляється затримкою росту, а потім і його зупинкою (карликовий ріст), порушенням пропорційного розвитку частин тіла, розумовою відсталістю. Аналогічний стан залози в дорослих виявляється набряком слизуватих оболонок – мікседемою. Для цього захворювання характерні набряклість, зв'язана з затримкою води в тканинах, зниження обміну речовин, ожиріння, загальна слабість, старечий вид навіть у молодих. При цьому захворюванні розміри щитовидної залози значно збільшені, вона виступає в області шиї у виді зоба. Для лікування застосовуються препарати йоду.
Гіперфункція щитовидної залози (гіпертиреоз) виявляється розвитком базедової хвороби. Її основні клінічні симптоми - загальне схуднення, тремтіння кінцівок, екзофтальм (витрішкуватість), порушення серцевої і психічної діяльності. У хворих різко підвищений основний обмін, із сечею виводиться багато азоту і креатину. Лікування базедової хвороби повинне бути спрямоване на зниження вироблення гормонів шляхом блокування надходження йоду в залозу, наприклад, застосовуючи похідні сечовини. В даний час широке використовують введення в організм у невеликих дозах радіоактивного ізотопу йоду I131, що накопичується в клітках залози і, виділяючи Y-промені, викликає локальне (обмежене) опромінення залозистої тканини. У деяких випадках показане хірургічне видалення частини залози.
Розділ 2. Препарати, що містять Йод2.1. Застосування Йоду в медицині
Антисептичні властивості Йоду в хірургії першим використовував лікар Буане. Як не дивно, найпростіші лікарські форми Йоду – водяні і спиртові розчини – дуже довго не знаходили застосування в хірургії, хоча ще в 1865 – 1866 р. великий російський хірург Н.И.Пирогов застосовував Йодну настойку при лікуванні раней.
Препарати, що містять Йод, мають антибактеріальні і протигрибкові властивості, вони мають також протизапальну і відволікаючу дію; їх застосовують зовнішньо для знезаражування ран, підготовки операційного поля. При прийомі всередину препарати Йоду впливають на обмін речовин, підсилюють функцію щитовидної залози. Малі дози Йоду (мікройод) гальмують функцію щитовидної залози, діючи на вироблення тиреотропного гормону передніх часток гіпофіза. Оскільки Йод впливає на білковий і жировий (ліпідний) обмін, він знайшов застосування при лікуванні атеросклерозу, тому що знижує вміст холестерину в крові; підвищує також фібринолітичну активність крові.
Для діагностичних цілей використовують рентгеноконтрастні речовини, що містять Йод. При тривалому застосуванні препаратів Йоду і при підвищеній чутливості до них можлива поява Йодизму – нежить, кропивниця, набряк Квінке, сльозотеча, вугревидний сип (Йододерма). Препарати Йоду не можна приймати при туберкульозі легень, вагітності, при захворюваннях нирок, хронічній йоддермії, геморрагічних діатезах, кропивниці.
2.2. Класифікація препаратів, що містять Йод
Йод - унікальна лікарська речовина. Він визначає високу біологічну активність і різнобічну дію лікарських препаратів, і використовують його в основному для виготовлення різних лікарських форм.
Препарати, що містять Йод, мають різні властивості:
1. Елементарний Йод робить протимікробну і протигрибкову дію, його розчини широко застосовують для обробки ран, підготовки операційного поля і т. п. Вони мають протизапальні і відволікаючі властивості, при нанесенні на шкіру і слизуваті оболонки роблять дратівну дію і можуть викликати рефлекторні зміни в діяльності організму.
Прикладом цієї групи препаратів може бути звичайний спиртовий розчин 5%, що має склад: 5 г йоду, 2 г калію йодиду, рівні кількості води і спирту етилового 95 % до 100 мл, та використовується у якості антисептичного, відволікаючого засобу при запальних і інших захворюваннях шкіри і слизуватих оболонок. А також розчин Люголя, що має склад: йоду 1 частина, калію йодиду 2 частини, води 17 частин. Застосовують розчин Люголя зовнішньо, головним чином для змазування слизуватої оболонки глотки, гортані. Усередину призначають по 5 - 10 капель 2 рази в день.
Також можна згадати таблетки Йодантипіріна, які мають противірусну, протизапальну, іммуномодулюючу дію. Стабілізують біологічні мембрани і затримують проникнення вірусів в клітину. Цими таблетками лікують Кліщовий енцефаліт,грип, віруси везикулярного стоматиту.
2. Препарати Йоду блокують нагромадження радіоактивного Йоду в щитовидній залозі і сприяють його виведенню з організму, тим самим знижують променеву дозу і послабляють радіаційний вплив.
Для цього використовують калію йодид. Його важливою властивістю є здатність попереджати нагромадження радіоактивного йоду в щитовидній залозі і забезпечувати її захист від дії радіації. Приймають калію йодид усередину у виді таблеток, розчинів і мікстур. Щоб уникнути роздратування шлунково-кишкового тракту запивають молоком, киселем чи солодким чаєм. Калію йодид добре всмоктується в травному тракті, виділяється переважно нирками.
Застосовують як препарат йоду при гіпертиреозі, ендемічному зобі, для підготовки до операцій при виражених формах тиреотоксикозу; при запальних захворюваннях дихальних шляхів, бронхіальній астмі; при очних захворюваннях (катаракта, помутніння роговиці і склоподібного тіла, крововиливу в оболонки ока); а також при грибкових поразках коньюнктиви і роговиці.
3. При прийомі усередину препарати Йоду впливають на обмін речовин, підсилюють функцію щитовидної залози. Малі дози Йоду гальмують функцію щитовидної залози, гнітячи утворення тиреотропного гормону передньої частки гіпофіза. Дану властивість використовують при лікуванні хворих із захворюваннями щитовидної залози.
До цієї групи належать препарати Йодид 200, Йодинол, Йодомарин 200, Йодбаланс 200. Показаннями до застосування цих препаратів є еутиреоідний зоб, пов’язаний з нестачею йода в організмі у дітей, підлітків та дорослих; додаткова терапія при гипотіреозі; профілактика рецидива зобу після його хірургічного видалення.
4. Рефлекторним підвищенням виділення слизу залозами дихальних шляхів і протеолітичною дією (розщепленням білків) пояснюється застосування препаратів Йоду в якості відхаркувальних і муколитичних (розжижуючих мокротиння) засобів.
Таким препаратом є Мікстура Траскова). В ній міститься в 1 л натрію йодиду і калію йодиду по 100 г, настій з набору лікарських рослин (листів кропиви, трави хвоща польового, листів м'яти перцевої, трави горицвіту, плодів анісу, плодів фенхеля, плодів шипшини, соснових голок). Ця мікстура запропонована для лікування бронхіальної астми.
5. Встановлено також, що йод впливає на обмін жирів і білків. При застосуванні йодних препаратів спостерігається зниження рівня холестерину в крові і зменшення її згортаємості.
В таких випадках застосовують Мікройод. Це комбінований препарат, який впливає на обмін речовин, підсилює процеси дисиміляції, бере участь у синтезі Т4. Рекомендован при тиреотоксикозах, та при профілактиці зобогенної дії тиреостатичних ліків.
6. Для діагностичних цілей використовують рентгенконтрастні речовини, що містять Йод.
Тут можна назвати такі препарати: Уровіст (діюча речовина Натрію амидотризоат), поставляється у розчині для ін'єкцій. Йод, що входить до складу препарату, за рахунок поглинання рентгенівських променів підвищує контрастність зображення при ангіографії, комп'ютерній томографії, ангіокардіографії, дослідженнї органів ШКТ. А також Тразограф, що має діючу речовину меглумінову сіль, та діє аналогічно Уровісту.
7. Штучно отримані радіоактивні ізотопи Йоду I123, I125, I131 використовуються для визначення функціонального стану щитовидної залози і лікування ряду її захворювань. Застосування радіоактивного Йоду в діагностиці зв'язано зі здатністю Йоду виборчо накопичуватися в щитовидній залозі; використання в лікувальних цілях засновано на здатності випромінювання радіоізотопів Йоду руйнувати клітки залози, що виробляють гормони.
8. Також можлива нестача йоду, пов’язана з кліматом або іншими факторами.
В такому разі рекомендовано Леовіт Вітайод. Цей препарат використовують для поступового ефективного введення йоду. Він ефективний при інтенсивній інтелектуальній діяльності. Рекомендовано у якості БАД до їжі загальзміцнювальної дії при інтенсивній інтелектуальній діяльності, як додаткове джерело йоду. Він сприяє компенсації йодного дефіциту, зменшує стомлюваність, дратівливість, не змінює нормальний гематологічний і ендокринний статус.
Препарати Йоду, відносно дешеві і доступні, застосовувані з давніх часів у якості високоефективних лікувально-профілактичних засобів із самими різними показаннями, не утратили своєї актуальності і сьогодні.
Для аналізу в даній роботі були обрані три препарати, які представлені на Українському фармацевтичному ринку:
1.Йодомарин – виробник “Берлін-Хемі”, Німеччина
2.Йодбаланс – виробник “Нікомед”, Норвегія
3.Йодид – виробник “Фармак”, Україна
2.3. Йодомарин
2.3.1. Назва: ЙОДОМАРИН (Iodomarin) (рис. 8)
2.3.2. Виробник: BERLIN-CHEMIE AG/MENARINI GROUP
2.3.3. Склад і форма випуску:
Йодомарін® 100
в 1 табл: калія йодид – 131 мкг, в т.ч. йод – 100 мкг.
Інші інгредієнти: лактози моногідрат, магнію карбонат основний легкий, желатин, карбоксиметилкрахмала натрієва сіль, кремнію діоксид високодисперсний, магнію стеарат.
Упаковка: 50 шт., 100 шт.
Йодомарін® 200
в 1 табл: калія йодид – 262 мкг, в т.ч. йод – 200 мкг.
Інші інгредієнти: лактози моногідрат, магнію карбонат основний легкий, желатин, натрію карбоксиметилкрахмал, кремнію діоксид високодисперсний, магнію стеарат.
Упаковка: 25 шт.
2.3.4. Опис лікарської форми: Плоскі по обидва боки таблетки білого чи майже білого кольори, з однобічною насічкою для розподілу.
2.3.5. Фармакологічна дія
Йодвмісний препарат, компенсує дефіцит йоду, стимулює синтез і вивільнення ТТГ. Попереджає накопичення радіоактивного йоду в щитовидній залозі і забезпечує її захист від дії радіації, перешкоджає розвитку гіперплазії щитовидної залози. Йод, виділяючись слизистою оболонкою бронхів, викликає її реактивну гіперемію, підвищення секреції рідкого компоненту мокроти і покращує її відкашлювання. Володіє протимікробною дією. Зменшує відкладення ліпідів в артеріях.
2.3.6. Фармакокінетика
Абсорбція - швидка і повна. Концентрація в плазмі - 0.1-0.5 мкг/дл. В основному, поглинається щитовидною залозою, де окислюється до йоду. Субстратно забезпечує йодування Тирозину в щитовидній залозі з утворенням моно- і дийодтирозину. Накопичується також в слинних і лактирующих молочних залозах, тканині шлунку (вміст в слині, молоці і шлунковому соку перевищує плазмовий рівень в 30 разів). Виводиться нирками, частково - бронхіальними, слинними і слизистими залозами.
2.3.7. Показання
Ендемічний зоб. Профілактика розвитку захворювань, що викликаються дефіцитом йоду (ендемічний зоб, при вагітності, після резекції зобу, викликаного дефіцитом йоду). Профілактика ураженя щитовидної залози під впливом опромінювання.
2.3.8. Протипоказання
Гіперчутливість, гіперкаліємія, гіперфункція щитовидної залози виражена або прихована (в т.ч. дифузний і вузловий токсичний зоб), токсична аденома і ін. доброякісні пухлини щитовидної залози, герпетиформний дерматит Дюрінга, туберкульоз легенів, нефрит, нефроз, вагітність (за винятком загрози надходження радіоактивного йоду, призначають спільно з калія перхлоратом), період лактації (при дозах понад 300 мкг/сут).
2.3.9. Режим дозування
Для профілактики виникнення зобу дітям (в т.ч. новонародженим) Йодомарін призначають в дозі 50-100 мкг/сут;
підліткам і дорослим - 100-200 мкг/сут;
при вагітності і в період грудного вигодовування - 200 мкг/сут.
Для профілактики рецидиву зобу після проведення оперативного втручання на щитовидній залозі або після закінчення медикаментозного лікування зобу препаратами гормонів щитовидної залози добова доза Йодомаріна складає 100-200 мкг.
Профілактичний прийом Йодомаріна, як правило, проводять протягом декількох років, нерідко - протягом всього життя.
Для лікування зобу дітям (в т.ч. новонародженим) і підліткам
2.3.10. Застосування при вагітності і годівлі грудьми: При вагітності і грудному вигодовуванні рекомендується застосування в дозах 200 мкг/сут.
2.3.11. Побічні дії: При профілактичному застосуванні в будь-якому віці, а також при терапевтичному застосуванні в немовл, дітей і підлітків побічних дій, як правило, не спостерігається. У рідких випадках постійний прийом препарату може привести до розвитку «йодизма», що може виявлятися присмаком металу в роті, набряклістю і запаленням слизуватих оболонок (нежить, конъюнктивит, бронхіт), «йодною лихоманкою», «йодними вуграми». Украй рідко - набряк Квинке, ексфоліативний дерматит. При застосуванні препарату в дозі більш 150 мкг/сут, схований гіпертиреоз може перейти в манифестную форму. При застосуванні доз від 300 до 1000 мкг/сут можливий розвиток гіпертиреозу (особливо в літніх пацієнтів, що страждають зобом протягом тривалого періоду, при наявності вузлового чи дифузійного токсического зоба).
2.3.12. Взаємодія: Можливе посилення чи ослаблення дії і розвиток побічних ефектів при спільному застосуванні із солями літію, калійзберігаючими діуретиками і речовинами, що гальмують утворення гормонів щитовидної залози.
2.3.13. Особливі вказівки
Пігулки приймають після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.
2.3.14. Лікарська взаємодія
При одночасному застосуванні Йодомаріна з калійзберігаючими діуретиками можливий розвиток гіперкаліємії. Одночасне застосування Йодомаріна і препаратів літію сприяє розвитку зобу і гіпотиреозу.
2.3.15. Умови і терміни зберігання
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі від 15° до 25°C. Термін придатності - 3 року.
2.3.16. Умови відпуску з аптек
Препарат дозволений до застосування як засіб безрецептуного відпуску.
2.4. Йодбаланс
2.4.1. Назва: ЙОДБАЛАНС (JODBALANCE) (potassium iodide) (рис. 9)
2.4.2. Представництво: НИКОМЕД
2.4.3. Власник реєстраційного посвідчення: MERCK
2.4.4. Форма випуску, склад і упаковка
Йодбаланс® 100
в 1 табл: калія йодид – 130.8 мкг, в т.ч. йод – 100 мкг.
Інші інгредієнти: лактози моногідрат, целюлоза, крохмаль кукурузний, кремнію диоксид колоїдний, магнію стеарат, МКЦ.
Упаковка: 25 шт.
Йодбаланс® 200
в 1 табл: калія йодид – 261.6 мкг, в т.ч. йод – 200 мкг.
Інші інгредієнти: лактози моногідрат, целюлоза, крохмаль кукурузний, кремнію диоксид колоїдний, магнію стеарат, МКЦ.
Упаковка: 25 шт.
2.4.5. Фармакологічна дія
Препарат йоду. Йод відноситься до життєво важливих мікроелементів, є складовою частиною гормонів щитовидної залози. Тиреоїдні гормони беруть участь в регуляції обмінних процесів в організмі: білковому, жировому, вуглеводному і енергетичному; необхідні для розвитку всіх органів і систем, регулюють діяльність головного мозку, нервової і серцево-судинної систем, статевих і молочних залоз, грають важливу роль в зростанні і розвитку дитини, формуванні його інтелектуальних здібностей. Особливо необхідний для дітей, підлітків, жінкам при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування).
Йодбаланс, будучи джерелом йоду, заповнює його дефіцит в організмі, перешкоджає розвитку йододефицитных захворювань, запобігає розвитку зобу, пов'язаного з недоліком йоду в їжі. Нормалізує розмір щитовидної залози у новонароджених, дітей, підлітків і дорослих.
2.4.6. Показання
2.4.7. Режим дозування
Для профілактики ендемічного зобу новонародженим і дітям призначають препарат з розрахунку 50-100 мкг йода/сут;
підліткам і дорослим - 100-200 мкг йода/сут;
при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування)
Для профілактики рецидиву зобу після його хірургічного видалення або після закінчення курсу лікування препаратами гормонів щитовидної залози
При лікуванні еутиреоидного зобу новонародженим, дітям, підліткам, дорослим пацієнтам молодого віку
Добову дозу слід приймати в 1 прийом, після їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Застосування препарату з профілактичною метою
Для лікування зобу у новонароджених в більшості випадків досить 2-4 тижні; у дітей, підлітків і дорослих
2.4.8. Побічна дія
При профілактичному застосуванні Йодбаланса, а також при терапевтичному застосуванні у новонароджених, дітей і підлітків побічних дій, як правило, не спостерігається.
2.4.9. Протипоказання
Йодбаланс не слід приймати при гіпотиреозі, за винятком тих випадків, коли розвиток останній викликано вираженим дефіцитом йоду.
Призначення препарату слід уникати при терапії радіоактивним йодом, за наявності або при підозрі на рак щитовидної залози.
2.4.10. Вагітність і лактація
При вагітності і в період грудного вигодовування потреба в йоді підвищується, тому особливо важливим є застосування Йодбаланса в достатніх дозах для забезпечення адекватного надходження йоду в організм (надходження йоду повинне бути не менше 200 мкг/сут).
Слід враховувати, що препарат у високих дозах (більше 1000 мкг/сут) добре проникає через плацентарний бар'єр і може викликати розвиток гіпотиреозу і зобу у плоду. Йод також виділяється з грудним молоком. Тому застосування препарату при вагітності і в період грудного вигодовування можливо тільки в дозах, що рекомендуються.
2.4.11. Особливі вказівки
Слід враховувати, що на тлі терапії препаратом у хворих з нирковою недостатністю можливий розвиток гіперкаліємії.
2.4.12. Передозування
При тривалому призначенні препарату у високих дозах (більше 300 мкг/сут) можливий розвиток йод-індукованого гіпертиреозу (особливо у немолодих пацієнтів, за наявності вузлового зобу або токсичної аденоми).
При терапії препаратами йоду в дуже високих дозах (більше 1000 мкг/сут) в окремих випадках можуть розвиватися що викликаються йодом зоб і гіпотиреоз.
Хронічне передозування може привести до розвитку йодизму (металевий присмак в роті, набряк і запалення слизистих оболонок /ринит, кон'юнктивіт, гастроентерит, бронхит/, зігріваючи висип, дерматит, набряк слинних залоз, підвищення температури, дратівливість).
2.4.13. Лікарська взаємодія
Ефективність лікування тиреостатиками при одночасному прийомі препаратів йоду знижується.
Перхлорат і тіоціонат калія пригнічують поглинання йоду щитовидною залозою.
Прийом препаратів йоду у високих дозах і одночасне призначення калійзберігаючих діуретиків може привести до розвитку гіперкаліємії.
Одночасне призначення препаратів йоду у високих дозах і препаратів літію сприяє розвитку зобу і гіпотиреозу.
2.4.14. Умови і терміни зберігання
Препарат слід зберігати в захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі від 15° до 30°С. Термін придатності - 3 року.
2.5. Йодид
2.5.1. Міжнародна і хімічна назви: Potassium iodide, калію йодид (рис. 10)
2.5.2. Основні физико-хімічні властивості: пігулки білого з жовтуватим відтінком кольору с плоскою поверхнею и фаскою
2.5.3. Склад: одна таблетка містить 130,8 мкг чи 261,6 мкг калію йодиду, що відповідає 100 мкг чи 200 мкг йоду;
2.5.4. Допоміжні речовини: цукор молочний, целюлоза мікрокристалічна, магнію карбонат основний, поливинилпирролидон, натрію тіосульфат, аэросил, магнію стеарат.
2.5.5. Форма випуску: Пігулки.
2.5.6. Фармакотерапевтична група
Препарати йоду, які використовуються при захворюваннях щитовидної залози.
2.5.7. Фармакологічні властивості
Препарат неорганічного йоду. При використанні таблеток Йодид-Фармак® усувається дефіцит йоду і відновлюється порушений синтез тиреоїдних гормонів. Під впливом надлишку йодидів (який виникає за рахунок калію йодиду) гальмується біосинтез тиреоїдних гормонів, їхнє вивільнення з тиреоглобуліну, знижується чутливість щитовидної залози до тиреотропного гормону гіпофіза і блокується його секреція.
2.5.8. Фармакокінетика
Калія йодид добре всмоктується в шлунково-кишковому тракті протягом 2 годин. Відрізняється високою біодоступністю, яка складає майже 100%. Калія йодид розподіляється головним чином в щитовидній залозі, а також в шлунку, слинних і молочних залозах. В період лактації у жінок концентрація йодиду в слині, шлунковому соці і молоці складає 30% концентрацій в плазмі крові. Виводиться з організму в основному нирками, а також через травний тракт, молочні і потові залози.
2.5.9. Показання до застосування
2.5.10. Спосіб застосування і дози
Таблетки Йодид-Фармак® приймають після їжі. Для профілактики роздратування шлунково-кишкового тракту препарат запивають молоком, чи киселем солодким чаєм. Призначення препарату з профілактичною метою проводиться протягом декількох чи місяців років, іноді — протягом життя. У дітей і підлітків курс лікування триває від 6 до 12 місяців. Тривалість призначення препарату визначає лікар.
Для профілактики розвитку зобу при дефіциті йоду рекомендуються наступні дози:
новонародженим і дітям — по 50-100 мкг йоду в добу;
підліткам і дорослим — по 100-200 мкг йоду в добу;
вагітним жінкам і матерям, що годують грудьми, — по 150-200 мкг йоду в добу.
Після медикаментозного лікування йоддефицитного зобу призначають 100-200 мкг йоду в добу;
після оперативного лікування зобу у новонароджених, дітей і підлітків — 100-200 мкг йоду в добу.
Тривалість прийому пігулок Йодід-фармак обмежується можливістю розвитку явищ йодизму або роздратування шлунку, тому після 5-6 днів лікування рекомендується зробити перерву на 2-3 дні. Лікар може змінити дозування препарату.
2.5.11. Побічна дія
Розвиток побічних ефектів маловірогідний. За наявності великих автономних функціонально активних ділянок в щитовидній залозі у випадках призначення добової дози йоду, яка перевищує 150 мкг, не виключається можливість розвитку гіперфункції щитовидної залози. Можливі явища йодизму (нежить, кропив'янка, набряк Квінке), реакції гіперчутливості (шкірні реакції, еозинофилия, в дуже окремих випадках — шок). Іноді спостерігаються неприємні відчуття в надчеревній області. У одиничних випадках спостерігаються тахікардія, тремор, підвищена дратівливість, безсоння, значне потовиділення, діарея (переважно у пацієнтів старше 40 років).
2.5.12. Протипоказання
2.5.13. Взаємодія з іншими лікарськими засобами
Дефіцит йоду підвищує, а його надлишок знижує реакцію на тиреостатичну терапію у пацієнтів з гіперфункцією щитовидної залози. Тому в період, передуючий даній терапії і під час лікування гіперфункції щитовидної залози, потрібно, по можливості, уникати призначення яких-небудь препаратів йоду.
Засвоєння йоду щитовидною залозою пригноблюється перхлоратом і тіоціанатом (при концентраціях в крові, що перевищують 50 мг/л), посилюється тиреотропним гормоном.
Калія йодид попереджає накопичення радіоактивного йоду щитовидною залозою і забезпечує її захист від дії радіоактивного опромінювання.
При одночасній високодозній терапії таблетками Йодид-Фармак® і калійзберігаючими діуретиками можливий розвиток гіперкаліємії, із препаратами літію — розвиток зоба і гіпотиреозу.
З алкалоїдами і солями важких металів калія йодид утворює нерозчинні сполуки.
У поєднанні з анаприлином пігулки Йодід-фармак можна застосовувати для передопераційної підготовки хворих тиреотоксикозом.
2.5.14. Передозування
При застосуванні препарату в дозі 300-1000 мкг в добу може розвиватися гіпертиреоз (особливо у пацієнтів літнього віку і за наявності вузлового або дифузного токсичного зобу), роздратування органів шлунково-кишкового тракту (діарея, неприємні відчуття в надчеревній області) і явища йодизму (нежить, кропив'янка, набряк Квінке). При вживанні препарату в дозах понад 1000 мкг в добу може розвинутися викликаний йодом зоб і, відповідно, гіпотиреоз. В цьому випадку застосування препарату припиняють, призначають симптоматичну терапію. У разі гострого отруєння проводять заходи загальної детоксикації (промивання шлунку, прийом послаблюючих засобів і ентеросорбентів).
2.5.15. Особливості застосування
Жінкам у період вагітності і годуванні грудьми препарат призначають тільки в рекомендованих дозах, тому що йод, проникаючи через плаценту у материнське молоко, може привести до формування в дитини гіпотиреозу і зобу. У пацієнтів з нирковою недостатністю на фоні лікування таблетками Йодид-Фармак® може розвиватися гіперкаліємія. Якщо в немовляти після курсу лікування тривалістю 2-4 тижня з приводу зоба, обумовленого дефіцитом йоду, не спостерігається зменшення зобу, то можлива інша етиологія захворювання, не пов'язана з недостатністю йоду.
2.5.16. Умови і терміни зберігання
Зберігати в сухому, захищеному від світла і недоступному для дітей місці, при температурі не вище +25оС.
2.5.17. Умови відпуску: За рецептом.
2.5.18.
Упаковка
По 10 пігулок в контурній упаковці.
По 5 або 10 контурних упаковок в картонну пачку.
Розділ 3. Аналіз препаратів, що містять Йод3.1. Контроль якості препаратів йоду згідно АНД
3.1.1. Підготовка до аналізу
Екстракція у воді
5 таблеток розтирають у ступці. Змішують з 8 мл води, збовтують протягом 15 хв. (механічно) у центрифужной пробірці на 10 мл, закритою пластиковою пробкою. Потім центрифугують протягом 10 хв.
Розчин зливають, знову додають 8 мл. води та другий раз збовтують протягом 15 хв., знову центрифугують.
Потім знову зливають розчин і втретє повторюють збовтування та центрифугування.
Отриманий розчин доводять водою до 50 мл.
Екстракція у розчині
HNO
3
З початку готують 0,02% розчин HNO3: до 500 мл дистильованої води додають 0,1 мл HNO3 концентрованої.
5 таблеток розтирають у ступці. Змішують з 20 мл 0,02% розчину HNO3, збовтують протягом 10 хв. (механічно) у трьох центрифужних пробірках на 10 мл, закритих пластиковою пробкою. Таблетка повністю розчиняється.
Отриманий розчин доводять водою до 30 мл.
3.1.2. Методи аналізу зазначені у АНД
М
етод потенц
і
ометр
ії.
Титрують розчином нітрата срібла 0,001 моль/л, індикаторний електрод - комбінований срібний електрод.
Розрахунок результатів аналізу:
V x K x 126,9 = мкг Йодида Калия
де:
V - кількість 0,001 моль/л розчину нітрата срібла, використаного для титрування випробуваного розчину, мл
K – виправочний коефіцієнт розчину нітрата срібла 0,001 моль/л
126,9 - атомна маса Йоду
М
етод р
ідинної хроматографії.
Колонка:LiChroCart патрон для ВЕРХ 250 мм х 4 мм (внутр. діаметр)
Нерухома фаза:LiChrospher 60 RP select В, 5 мкм
Рухома фаза:15% метанолу R/85% фосфатного буферного розчину рН 7,0 (0,067 моль/л) R .
До цієї суміші додають 1,70 г тетрабутиламонію гідросульфату R (що відповідає 0.005 моль/л).
Швидкість потоку:1,1 мл/хв
Температура:20 – 25оС
Виявлення:УФ детектор - 212 нм
Випробовуваний розчин:
20 пігулок подрібнюють в порошок. В колбу Ерленмейєра на 50 мл вносять наважку субстанції пігулки, що відповіднає 0,26 мг калія йодиду, додають 10,0 мл води R і піддають обробці в ультразвуковій бані протягом 15 хвилин. Після охолоджування центрифугуют на протязі не менше ніж 20 хвилин при швидкості 5000 хв-1.Одержаний прозорий надосадочний розчин (200 мкл) хроматографують.
Еталонний розчин:
32,80 мг еталонної субстанції калія йодиду розчиняють в 50,0 мл води R. 2,00 мл отриманого розчину розбавляють водою R до 50,0 мл. 200 мкл розбавленого розчину хроматографують.
Розрахунок проводять за формулою:
EW1 * F1 * G * m
------------------------ = калія иодид в мкг/пігулку
EW2 * F2 * 12,5
де:
EW1: наважка субстанції пігулок, мг
EW2: наважка еталонної субстанції калія йодиду, мг
F1: площа піку йодиду на хроматограмі випробовуваного розчину
F2: площа піку йодиду на хроматограмі еталонного розчину
G: вміст еталонної субстанції калія йодиду, %
m: середня маса пігулок, мг
3.2. Методи аналізу, що були випробувані
3.2.1. Метод Фаянса
Калія йодид визначають за методом Фаянса з індикатором натрію еозинатом (хлорид-іони не заважають титруванню з індикатором натрію еозинатом).
До 10 мл розчину додають 10 мл розведеної кислоти оцтової, 3-5 крапель розчину натрію еозинату і титрують 0,001 Н розчином срібла нітрату до яскраво-рожевого забарвлення осаду.
1 мл 0,001 Н розчину срібла нітрату відповідає 0,1660 мг KI.
Аргентометричне титрування йодидів можна проводити із застосуванням зовнішнього індикатора - нітрозо-крахмального паперу.
3.2.2. Іодкрахмальний метод Кольтгофа
Йодкрахмальний метод Кольтгофа використовують для визначення йодидів у присутності хлоридів і бромідів. В реакційну суміш, що містить йодиди, додають 1 краплю 0,001 Н розчину калія йодата, розчин крохмалю і розчин сірчаної кислоти розведеної. В результаті реакції утворюється йод, який забарвлює крохмаль в синій колір:
5I- + IO3- + 6Н+ = 3I2 + 3Н2O
Забарвлення йодкрахмального комплексу стійке лише у присутності йодид-йонів. Якщо їх зв'язати срібла нітратом, синє забарвлення розчину зникає. На різкість зміни забарвлення впливає кількість доданої води. У експрес-аналізі об'єм розчину повинен бути близько 15 мл. Метод дає гарні результати при титруванні йодидів у присутності хлоридів, якщо концентрація останніх не перевищує концентрацію йодидів більше ніж в 3 рази.
Метод також зручний при визначенні йодидів у присутності алкалоїдів пуринового ряду, барбітуратів та інших. Проте його не можна застосовувати для аналізу лікарських речовин, з якими може взаємодіяти йод (кислота аскорбінова, натрію саліцилат і інші).
У присутності бромідів титрування ускладнене, а перехід забарвлення від синього через сіре до жовтого наступає нерізко. Тому до додавання до розчину кислоти сірчаної, до реакційної суміші підливають 5 мл 10% розчину амонія карбонату.
До 10 мл розчину додають 1 краплю 0,001 Н розчину калія йодата, 2 мл свіжоприготованого розчину крохмалю і по краплях сірчану кислоту розведену до появи синього забарвлення рідини. Далі титрують 0,001 Н розчином срібла нітрату до переходу синього забарвлення в жовте.
1 мл 0,001 Н розчину срібла нітрату відповідає 0,166 мг KI.
3.2.3. Метод йодатометрії
Йодід-іони окислюються калія йодатом в середовищі кислоти хлороводневої спочатку до йоду:
5KI + KIO3 + 6НCL = 3I2 + 3Н2O + 6KCL
2I+5 + 10ē = I20 │ 1
2I- - 2ē = I20 │ 5
Йод, що виділився, титрують до йодмонохлорида:
2I2 + KIO3 + 6НCL = ICL + 3Н2O + KCL
I+5 + 4ē = I+ │ 1
I0 - 1ē = I+ │ 4
При розрахунку z = 3.
До 10 мл розчину додають 5 мл 25% розчину кислоти хлороводневої, 1 мл розчину крохмалю розчинного і швидко титрують 0,001 Н розчином калія йодата до появи яскраво-бурого забарвлення. Потім титрування проводять поволі, по краплях, до переходу забарвлення в лимонно-жовте.
1 мл 0,001 Н розчину калія йодата відповідає 55,33 мкг KI.
3.2.4. Метод перманганатометрії
Йодид-іони окислюються калія перманганатом в середовищі кислоти хлороводневої розведеної:
2KMnO4 + 5KI + 16НCL = 5ICL + 7КCL + 2MnCL2 + 8Н2O
Mn+7 + 5ē = Mn+2 │ 2
I- - 2ē = I+ │ 5
При розрахунку z = 2.
Визначенню йодидів не заважає присутність в лікарських сумішах інших галогенідів, сульфатів, фосфатів, рибофлавіну, тіаміну броміду, глутамінової кислоти, теофіліну, еуфиліну, кофеїн-бензоата натрію, ефедрину гідрохлорида.
Заважають титруванню сильні відновники: кислота аскорбінова, натрію тіосульфат, цистеїн, ароматичні аміни, феноли і їх похідні і інші лікарські речовини, які можуть реагувати з калія перманганатом або йодмонохлоридом, що утворюються при титруванні .
До 10 мл розчину додають 5 мл 25% розчину кислоти хлороводневої і титрують 0,001 Н розчином калія перманганату до появи яскраво-бурого забарвлення розчину. Потім додають 1 мл розчину крохмалю розчинного і знову титрують по краплях до переходу забарвлення в лимонно-жовте.
1 мл 0,001 Н розчину калія перманганату відповідає 83,005 мкг KI.
3.2.5. Метод тіосульфатометрії
Йодид-іони окислюються калію дихроматом або пергідролем в середовищі кислоти сірчаної розведеної:
K2Cr2O7 + 6KI + 7Н2SO4 = 3I2 + Cr2(SO4)3 + 4K2SO4 + 7Н2O
2Cr+6 + 6ē = 2Cr+3 │ 1
2I- - 2ē = I20 │ 3
H2O2 + 2KI + Н2SO4 = I2 + K2SO4 + 2Н2O
2O-1 + 2ē = 2O-2 │ 1
2I- - 2ē = I20 │ 1
Йод, що виділився, титрують натрію тіосульфатом до йодиду:
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6
4S+2 - 2ē = 4S+2.5 │ 1
2I0 + 2ē = 2I- │ 1
До 10 мл розчину додають 10 мл розчину кислоти сірчаної розведенної та 10 мл 0,001 Н розчину калію дихромату.
Йод, що виділився титрують 0,001 Н розчином натрію тіосульфату в присутності розчину крохмалю до переходу забарвлення в лимонно-жовте.
1 мл 0,001 Н розчину натрію тіосульфату відповідає 0,166 мг KI.
3.3. Вибір методу аналізу індивідуальної хімічної речовини KI
3.3.1. Мета роботи
1. Використання доступного методу – титрування.
2. Зменшеня кількості препарату для аналізу – економічна доцільність.
3.3.2. Підготовка проби для аналізу
Для досліджень використовувалась хімічно чиста речовина KI з вмістом KI – 99,2%.
Випробування методики проводилися на контрольному розчині, що був приготовлений таким чином: наважка масою 54 мг сухої речовини KI була розчинена у 100 мл дистильованої води. Таким чином кількість KI в 0,5 мл приговленого розчину еквівалентна кількості KI в одній таблетці з маркуванням 200 (261 мкг KI на 1 таблетку), та також двом таблеткам з маркуванням 100 (130 мкг KI на 1 таблетку).
Оскільки з економічної доцільності для аналізу потрібно брати не більше двох таблеток з маркуванням 200, то і контрольний розчин брали виходячи з такої самої кількості KI, а саме 1 мл.
3.3.3. Метод Фаянса
При виконанні аналізу за методом Фаянса відбувається наступна реакція:
KI + AgNO3 = AgI¯ + KNO3
В одній пробі об’ємом 1 мл міститься 540 мкг KI.
Згідно закону еквівалентів розраховуємо кількість еквівалентів KI:
m(KI) = 540*10-6 г
me(KI) = 166 г/моль
ne(KI) = m(KI) / me(KI) = 540*10-6 / 166 = 3,25*10-6 екв.
Відповідно осаду AgI випадає:
ne(AgI) = ne(KI) = 3,25*10-6 екв.
me(AgI) = 235 г/моль
m(AgI) = ne(AgI) * me(AgI) = 3,25*10-6 * 235 = 736*10-6 г = 0,736 мг
Таку малу кількість осаду майже неможливо розгледіти, тим паче побачити зміну забарвлення еозината натрію на поверхні осаду.
В зв'язку з цим метод Фаянса був визнаний неприйнятним.
3.3.4. Метод Кольтгофа
Згідно з методикою до розчину додають 1 краплину (0,1 мл) KIO3 і відбувається наступна реакція:
5KI + KIO3 + 3Н2SO4 = 3I2 + 3Н2O + 3K2SO4
Крохмаль повинен прореагувати з йодом та забарвитись в синій колір. Розрахуємо кількість йоду, що має виділитися:
Сн(KIO3) = 1*10-3 моль/л
V(KIO3) = 0,03 мл = 3*10-5 л
ne(KIO3) = Сн(KIO3) * V(KIO3) = 1*10-3 * 3*10-5 = 3*10-8 екв.
ne(I2) = ne(KIO3) = 3*10-8 екв.
Vр-н = 12 мл = 12*10-3 л (10 мл проби + 2 мл крохмалю)
ne(I2) = Vр-н * Сн(I2)
Сн(I2) = ne(I2) / Vр-н = 3*10-8 / 12*10-3 = 2,5*10-6 моль/л
Така концентрація знаходиться за межею чутливості крохмального індикатора, а отже поява синього забарвлення не відбудеться.
В зв’язку з цим метод Кольтгофа також був визнаний неприйнятним.
3.3.5. Метод тіосульфатометрії
В основі даного методу лежать реакції окиснення йодиду з утвореням йоду окисниками (калію дихромат або пергідроль) згідно рівнянь:
K2Cr2O7 + 6KI + 7Н2SO4 = 3I2 + Cr2(SO4)3 + 4K2SO4 + 7Н2O
H2O2 + 2KI + Н2SO4 = I2 + K2SO4 + 2Н2O
Потім йод титрують тіосульфатом натрію. Реакція проходить за наступним рівнянням:
I2 + 2Na2S2O3 = 2NaI + Na2S4O6
Отже ми бачимо, що в розчині знову утворюється йодид, який одразу ж реагує з надлишком окисника і знову утворюється йод. Таким чином реакція перебігає по такому колу до тих пір, доти не прореагує весь надлишок окисника.
В зв’язку з цим метод тіосульфатометрії також був визнаний неприйнятним.
3.3.6. Метод йодатометрії
Під час проведеня аналізу відбувається така реакція:
5KI + KIO3 + 6НCL = 3I2 + 3Н2O + 6KCL
Виділений йод викликає синє забарвлення крохмального індикатора. Проведемо розрахунки.
Оскільки в одній пробі об’ємом 1 мл міститься 540 мкг KI, то маємо такі результати:
m(KI) = 540*10-6 г
me(KI) = 166 г/моль
ne(KI) = m(KI) / me(KI) = 540*10-6 / 166 = 3,25*10-6 екв.
ne(I2) = ne(KIO3) = 3,25*10-6 екв.
Vр-н = 16 мл = 16*10-3 л (10 мл проби + 5 мл 25% HCL + 1 мл крохмалю)
ne(I2) = Vр-н * Сн(I2)
Сн(I2) = ne(I2) / Vр-н = 3,25*10-6 / 16*10-3 = 2,03*10-4 моль/л
Отже ми бачимо досить високу концентрацію йоду та відповідно інтенсивне синє забарвлення індикатора.
Після того, як весь йодид перетворюється в йод, починається друга стадія реакції. Йод реагує з йодатом з утвореням йодмонохлориду:
2I2 + KIO3 + 6НCL = ICL + 3Н2O + KCL
Поступово, по мірі зменшеня концентрації йоду, забарвлення з синього переходить в буре, а в момент точки еквівалентності, коли йод прореагує повністю, переходить в лимонно жовте.
Даний метод повністю задовольнив всім вимогам і дозволив отримати результати титрування (Таблиця 1).
Таблиця 1.
| № п/п | Об’єм алікв-оти, мл | Об’єм титранту, мл | Середнє значення об’єму титранту, мл | Маса KI в аліквоті, експерементальне значення, мкг | Маса наважки, мкг | Маса KI в нава-жці, істине значе-ня, мкг | Вміст, % | Відно-сна поми-лка,% |
| 1 | 1,00 | 9,20 | 9,16 | 506,85 | 540,00 | 535,68 | 94,62 | 5,38 |
| 2 | 1,00 | 9,20 | ||||||
| 3 | 1,00 | 9,10 |
CH(KIO3) = 0,001 моль/л
V(KIO3) = 9,16 мл
m(KI) = CH(KIO3) * V(KIO3) * me(KI) =
= 1*10-3 * 9,16*10-3 * 55,3333 = 506,85 *10-6 г = 506,85 мкг
Маса KI в наважці = 540 мкг * 99,2% / 100 = 535,68 мкг
Вміст = mалікв / mнаважк * 100 = 506,85 / 535,68 * 100 = 93,86 %
Відносна помилка = (mнаважк - mалікв) / mнаважк * 100 =
= (535,68 - 506,85) / 535,68 * 100 = 6,14 %
3.3.7. Метод перманганатометрії
Під час проведення аналізу відбувається така реакція:
2KMnO4 + 5KI + 16НCL = 5ICL + 7КCL + 2MnCL2 + 8Н2O
Кінцевим продуктом є йодмонохлорид. Виділений йод викликає синє забарвлення крохмального індикатора, як і в методі йодатометрії.
При поступовому додаванні калію перманганату, забарвлення з синього переходить в буре, а в момент точки еквівалентності, коли йод прореагує повністю, переходить в лимонно жовте.
Даний метод повністю задовольнив всім вимогам і дозволив отримати результати титрування (Таблиця 2).
Таблиця 2.
| № п/п | Об’єм алікв-оти, мл | Об’єм титран-ту, мл | Серед-нє значе-ня об’єму титран-ту, мл | Маса KI в аліквоті, експеремен-тальне значення, мкг | Маса наважки, мкг | Маса KI в нава-жці, істине значе-ня, мкг | Вміст, % | Відносна помилка, % |
| 1 | 1,00 | 6,20 | 6,16 | 511,28 | 540,00 | 535,68 | 95,45 | 4,55 |
| 2 | 1,00 | 6,20 | ||||||
| 3 | 1,00 | 6,10 |
CH(KMnO4) = 0,001 моль/л
V(KMnO4) = 6,16 мл
m(KI) = CH(KMnO4) * V(KMnO4) * me(KI) =
= 1*10-3 * 6,16*10-3 * 83 = 511,28 *10-6 г = 511,28 мкг
Маса KI в наважці = 540 мкг * 99,2% / 100 = 535,68 мкг
Вміст = mалікв / mнаважк * 100 = 511,28 / 535,68 * 100 = 95,45 %
Відносна помилка = (mнаважк - mалікв) / mнаважк * 100 =
= (535,68 - 511,28) / 535,68 * 100 = 4,55 %
Висновок
Отже методи перманганатометрії та йодатометрії дають відтворювані і близькі один до одного результати (Таблиця 3).
Таблиця 3.
| Метод | Маса KI, мкг | Вміст KI, % | Відносна помилка, % | ||
| Експерем-ентальне значеня | Істине значеня | Експерем-ентальне значеня | Істине значеня | ||
| Йодато-метрія | 506,85 | 535,68 | 94,62 | 99,20 | 5,38 |
| Перманган-атометрія | 511,28 | 535,68 | 95,45 | 99,20 | 4,55 |
Використання обох цих методів прийнятне для аналізу розчинів, що містять KI.
3.4. Вибір оптимальних умов пробо підготовки
Основною операцією пробопідготовки лікарського препарату є екстракція.
3.4.1. Екстракція водою
Першу екстракцію проведимо дистильованною водою за схемою:
5 таблеток розтирають у ступці. Змішують з 8 мл води, збовтують протягом 15 хв. (механічно) у центрифужной пробірці місткістю 10 мл, закритою пластиковою пробкою. Потім центрифугують протягом 10 хв.
Розчин зливають, знову додають 8 мл. води та другий раз збовтують протягом 15 хв. І знову центрифугують.
Потім знову зливають розчин і втретє повторюють збовтування та центрифугування.
Отриманий розчин доводять до 50 мл і титрують аліквотами по 10 мл.
За результатами титрування отримані такі результати (Таблиця 4)
Таблиця 4.
| № п/п | Об’єм алікв-оти, мл | Об’єм титран-ту, мл | Середнє значеня об’єму титран-ту, мл | Маса KI в алікв-оті, мкг | Маса KI в таблетці, мкг | Вміст KI, % | Відносна помилка, % | |
| експерем-ентальне значеня | Істине значеня | |||||||
| 1 | 10,00 | 2,80 | 2,78 | 767,75 | 153,55 | 260,00 | 59,06 | 40,94 |
| 2 | 10,00 | 2,70 | ||||||
| 3 | 10,00 | 2,90 | ||||||
| 4 | 10,00 | 2,70 | ||||||
CH(KIO3) = 0,001 моль/л
V(KIO3) = 2,775 мл
CH(KIO3) * V(KIO3) * me(KI) * Vпроби
m(KI) = ---------------------------------------------------------- =
Vаліквоти
= 1*10-3 * 2,775*10-3 * 55,3333 * 50 / 10 = 567,75 *10-6 г = 767,75 мкг
Вміст = mалікв / mнаважк * 100 = 767,75 / (260 * 5) * 100 = 59,06 %
Відносна помилка = (mнаважк - mалікв) / mнаважк * 100 =
= (260 - 153,55) / 260 * 100 = 40,94 %
Отже ми бачимо, що екстракція склала лише 59 %.
Причиною цього можуть бути органічні складові таблетки, які зв’язують калію йодид і знижують його розчинність.
В зв’язку з цим було вирішено випробувати інші методики екстракції, в яких до розчинника було додано азотну кислоту.
3.4.2. Екстракція 2 % розчином HNO3
В другій спробі екстракції була використана досить висока концентрація HNO3.
У 100 мл води було розчинено 2 мл HNO3 концентрованої. Відповідно був отриманий 2 % розчин HNO3.
Під час екстракції таблетка розчинилась повністю за декілька хвилин, але отримані результати виявились дещо заниженими (Таблиця 5).
Таблиця 5.
| № п/п | Об’єм алікв-оти, мл | Об’єм титран-ту, мл | Середнє значеня об’єму титран-ту, мл | Маса KI в алікв-оті, мкг | Маса KI в таблетці, мкг | Вміст KI, % | Відносна помилка, % | |
| експерем-ентальне значеня | Істине значеня | |||||||
| 1 | 10,00 | 3,20 | 3,25 | 899,16 | 179,83 | 260,00 | 69,17 | 30,83 |
| 2 | 10,00 | 3,30 | ||||||
| 3 | 10,00 | 3,30 | ||||||
| 4 | 10,00 | 3,20 | ||||||
CH(KIO3) = 0,001 моль/л
V(KIO3) = 3,25 мл
CH(KIO3) * V(KIO3) * me(KI) * Vпроби
m(KI) = ---------------------------------------------------------- =
Vаліквоти
= 1*10-3 * 3,25*10-3 * 55,3333 * 50 / 10 = 899,16 *10-6 г = 899,16 мкг
Вміст = mалікв / mнаважк * 100 = 899,16 / (260 * 5) * 100 = 69,17 %
Відносна помилка = (mнаважк - mалікв) / mнаважк * 100 =
= (260 - 179,83) / 260 * 100 = 30,83 %
Отже ми бачимо, що азотна кислота підвищила розчинність калію йодиду, але будучи сильним окисником прореагувала з частиною йодиду і тим самим знизила результати титрування.
3.4.3. Екстракція 0,02 % розчином HNO3
В зв’язку з цим в третій спробі екстракції була знижена концентрація HNO3.
У 500 мл води було розчинено 0,1 мл HNO3 концентрованої. Відповідно був отриманий 0,02 % розчин HNO3.
Під час екстракції таблетка також розчинилась повністю за десять хвилин, але у цій спробі отримані результати виявились прийнятними (Таблиця 6).
Таблиця 6.
| № п/п | Об’єм алікв-оти, мл | Об’єм титран-ту, мл | Середнє значеня об’єму титран-ту, мл | Маса KI в алікв-оті, мкг | Маса KI в таблетці, мкг | Вміст KI, % | Відносна помилка,% | |
| експерем-ентальне значеня | Істине значеня | |||||||
| 1 | 10,00 | 7,10 | 7,10 | 1178,60 | 235,72 | 260,00 | 90,66 | 9,34 |
| 2 | 10,00 | 7,20 | ||||||
| 3 | 10,00 | 7,00 | ||||||
CH(KIO3) = 0,001 моль/л
V(KIO3) = 7,1 мл
CH(KIO3) * V(KIO3) * me(KI) * Vпроби
m(KI) = ---------------------------------------------------------- =
Vаліквоти
= 1*10-3 * 7,1*10-3 * 55,3333 * 30 / 10 = 1178,6 *10-6 г = 1178,6 мкг
Вміст = mалікв / mнаважк * 100 = 1178,6 / (260 * 5) * 100 = 90,66 %
Відносна помилка = (mнаважк - mалікв) / mнаважк * 100 =
= (260 - 235,72) / 260 * 100 = 9,34 %
Для перевірки результатів такої методики екстракції, було проведено ще одне титрування методом перманганатометрії. Результати титрування були такі (Таблиця 7).
Таблиця 7.
| № п/п | Об’єм алікв-оти, мл | Об’єм титран-ту, мл | Середнє значеня об’єму титран-ту, мл | Маса KI в алікв-оті, мкг | Маса KI в таблетці, мкг | Вміст KI, % | Відносна помилка,% | |
| експерем-ентальне значеня | Істине значеня | |||||||
| 1 | 10,00 | 4,80 | 4,76 | 1185,24 | 237,05 | 260,00 | 91,17 | 8,83 |
| 2 | 10,00 | 4,80 | ||||||
| 3 | 10,00 | 4,70 | ||||||
CH(KMnO4) = 0,001 моль/л
V(KMnO4) = 4,76 мл
CH(KMnO4) * V(KMnO4) * me(KI) * Vпроби
m(KI) = ---------------------------------------------------------- =
Vаліквоти
= 1*10-3 * 4,76*10-3 * 83 * 30 / 10 = 1185,24 *10-6 г = 1185,24 мкг
% = mпракт / mтеор * 100 = 1185,24 / (260*5) * 100 = 91,17 %
Відносна помилка = (mнаважк - mалікв) / mнаважк * 100 =
= (260 - 237,048) / 260 * 100 = 8,83 %
Висновок
Можна побачити, що результати двох методів титрування співпадають, а отже вимірювання проведені правильно (Таблиця 8).
Таблиця 8.
| Метод аналізу, метод екстракції | Маса KI в аліквоті, мкг | Маса KI в таблетці, мкг | Вміст KI, % | Відносна помилка, % | |
| експерементальне значеня | Істине значеня | ||||
| Йодато-метрія, Н2О | 767,75 | 153,55 | 260,00 | 59,06 | 40,94 |
| Йодато-метрія, 2% HNO3 | 899,16 | 179,83 | 260,00 | 69,17 | 30,83 |
| Йодато-метрія, 0,02% HNO3 | 1178,60 | 235,72 | 260,00 | 90,66 | 9,30 |
| Перманган-атометрія, 0,02% HNO3 | 1185,24 | 237,05 | 260,00 | 91,17 | 8,83 |
Вище наведені дослідження показують, що екстракція є дуже важливою стадією в аналізі лікарських форм, яка значно впливає на результати досліджень.
Найбільш прийнятною виявилась екстракція 0,02 % розчином HNO3.
3.5. Встановлення чутливості методики аналізу
Також дуже важливо виявити чутливість методу, тобто мінімальну кількість KI, яку дозволяє визначити методика.
Найменша концентрація, яку фіксує крохмальний індикатор така:
Сн(I2) = 5*10-6 моль/л
Звідси розраховуємо:
Сн(I2) = ne(I2) / Vр-н
ne(I2) = Сн(I2) * Vр-н = 5*10-6 * 12*10-3 = 6*10-8 моль/л
m(KI) = ne(I2) * me(KI) = 6*10-8 * 55,3333 = 3,3*10-6 г = 3,3 мкг
Але дослідження показали, що і набагато більші кількості KI не вдається виявити обраними методами, оскільки синє, а за ним і буре забарвлення дуже слабкі і точно зафіксувати перехід до жовтого неможливо. В зв’язку з цим було спробувано виявити чутливість реакції експериментальним шляхом. Результати цих випробувань наведені у таблиці 9.
Таблиця 9.
| № п/п | Об’єм аліквоти контрольного розчину, мл | Кількість KI | Встановленя кінцевої точки титрування | Вміст, % | Відносна помилка, % | |
| Маса у аліквоті, мкг | Кількість таблеток, шт | |||||
| 1 | 0,20 | 108,00 | 0,42 | Неможливо | --- | --- |
| 2 | 0,40 | 216,00 | 0,83 | Неможливо | --- | --- |
| 3 | 0,50 | 270,00 | 1,04 | Не точно | 60 - 80 | 20 - 40 |
| 4 | 0,60 | 324,00 | 1,25 | Задовільно | 90,66 | 9,30 |
| 5 | 1,00 | 540,00 | 2,08 | Задовільно | 91,17 | 8,83 |
Висновок
Для точного та якісного виконання аналізу необхідно брати на одне титрування півтори – дві таблетки з маркуванням 200, та три – чотири таблетки з маркуванням 100.
Висновок
Хімічний елемент – Йод, відкритий у 1811 р. Бернаром Куртуа, у наш час знайшов широке застосування в промисловості, техніці, фотосправі та в медицині і не тільки як антисептичний засіб, а як мікроелемент, що дуже важливий для підтримки здоров'я щитовидної залози. Вивчення властивостей Йоду вже привело до появи біологічно активних добавок, що містять мікроелемент Йод.
У зв’язку з цим досить актуальним є контроль якості препаратів, що містять Йод. Згідно аналітичної нормативної документації, аналіз препаратів проводять методом потенціометрії з використанням срібного індикаторного електроду або з використанням рідинної хроматографії.
Оскільки вище зазначені методики є досить коштовними і потребують спеціального обладнання, була поставлена мета розробити більш дешеву та доступну методику контроля якості препаратів, що містять йод.
Підчас роботи були виконані наступні завдання:
1. Використання доступного методу – титрування.
2. Зменшеня кількості препарату для аналізу – економічна доцільність.
Для аналізу були обрані три препарати, які представлені на Українському фармацевтичному ринку:
1. Йодомарин – виробник “Берлін-Хемі”, Німеччина
2. Йодбаланс – виробник “Нікомед”, Норвегія
3. Йодид – виробник “Фармак”, Україна
Було випробувано п’ять методик, основою яких є титрування:
1. Аргентометрія за методом Фаянса
2. Йодкрахмальний метод Кольтгофа
3. Окисно-відновний метод з використанням йодатометрії
4. Окисно-відновний метод з використанням тіосульфатометрії
5. Окисно-відновний метод з використанням перманганатометрії
Дослідження показали, що осаджувальні методики титрування Фаянса і Кольтгофа не дають бажаних результатів, порівняно з окисно-відновними методиками.
В методі Фаянса виділяється дуже мала кількість осаду, яку майже неможливо розгледіти, тим паче побачити зміну забарвлення еозината натрію на поверхні осаду.
В методі Кольтгофа концентрація йоду знаходиться за межею чутливості крохмального індикатора, а отже поява синього забарвлення не відбувається.
Окисно-відновна методика тіосульфатометрії також не дала бажаних результатів, в зв’язку з тим, що в розчині при титруванні йоду знову утворюється йодид, який одразу ж реагує з надлишком окисника і знову утворюється йод. Таким чином реакція перебігає по такому колу до тих пір, доти не прореагує весь надлишок окисника.
Найбільш точними та ефективними виявились методики йодатометрії та перманганатометрії, які показали відтворювані результати. Результати знаходились в межах норми, яка вказана в аналітичній нормативній документації: 100 ± 15 %.
| Метод | Маса KI, мкг | Вміст KI, % | Відносна помилка,% | ||
| Експерем-ентальне значеня | Істине значеня | Експерем-ентальне значеня | Істине значеня | ||
| Йодато-метрія | 506,85 | 535,68 | 94,62 | 99,20 | 5,38 |
| Перманган-атометрія | 511,28 | 535,68 | 95,45 | 99,20 | 4,55 |
Серед цих двох методик краще вибрати перманганатометрію, оскільки за однакової точності вона є більш дешевою: (Калію перманганат дешевше, ніж калію йодат).
Також було показано, що екстракція є дуже важливою стадією в аналізі лікарських форм, яка значно впливає на результати досліджень.
Найбільш прийнятною виявилась екстракція 0,02 % розчином HNO3, яка дала результат екстракції – 91 %. Порівняно з нею екстракція водою дала значно менший результат – 59 %.
| Метод аналізу, метод екстракції | Маса KI в аліквоті, мкг | Маса KI в таблетці, мкг | Вміст KI, % | Відносна помилка, % | |
| експерементальне значеня | Істине значеня | ||||
| Йодато-метрія, Н2О | 767,75 | 153,55 | 260,00 | 59,06 | 40,94 |
| Йодато-метрія, 2% HNO3 | 899,16 | 179,83 | 260,00 | 69,17 | 30,83 |
| Йодато-метрія, 0,02% HNO3 | 1178,60 | 235,72 | 260,00 | 90,66 | 9,30 |
| Перманган-атометрія, 0,02% HNO3 | 1185,24 | 237,05 | 260,00 | 91,17 | 8,83 |
Для найбільш точного та якісного виконання аналізу необхідно брати на одне титрування півтори – дві таблетки з маркировкою 200, та три – чотири таблетки з маркировкою 100.
Менша кількість призводить до зниженя точності, або навіть неможливості аналізу. Більша кількість призводить до перевитрати таблеток, які коштують відносно дорого.
| № п/п | Об’єм аліквоти контрольного розчину, мл | Кількість KI | Встановленя кінцевої точки титрування | Вміст, % | Відносна помилка, % | |
| Маса у аліквоті, мкг | Кількість таблеток, шт | |||||
| 1 | 0,20 | 108,00 | 0,42 | Неможливо | --- | --- |
| 2 | 0,40 | 216,00 | 0,83 | Неможливо | --- | --- |
| 3 | 0,50 | 270,00 | 1,04 | Не точно | 60 - 80 | 20 - 40 |
| 4 | 0,60 | 324,00 | 1,25 | Задовільно | 90,66 | 9,30 |
| 5 | 1,00 | 540,00 | 2,08 | Задовільно | 91,17 | 8,83 |
Екстракцію 0,02 % розчином HNO3, разом з титруванням калію йодатом або калію перманганатом доцільно використовувати для перевірки якості препаратів, що містять йод, оскільки вони забезпечують достатню точність при набагато менших затратах, ніж методи вказані у аналітичній нормативній документації.
Список використаної літератури
1. Популярная библиотека химических элементов. – М.: Наука 1973г.
2. Энциклопедический словарь юного химика. Сост. В.А.Крицман, В.В.Станцо. – М.: Педагогика, 1982г.
3. Справочник по химии для поступающих в ВУЗы. Под редакцией А.Т.Пилипенко. – Киев: Наукова думка, 1971г.
4. Ермолаев М.В. Биологическая химия. – М.: Медицина, 1983г.
5. Загальна та неорганічна хімія. Під редакцією Є.Я.Лєвітіна. – Вінніця: Нова книга, 2003р.
6. Селезнев К.А. Аналитическая химия. – М.: Высшая школа, 1963г.
7. Гайдукевич А.Н. Аналітична хімія. – Х.: Основа, 2000г.
8. Государственная Фармакопея СССР 10-е изд. - М.: Медицина, 1968г.
9. Международная Фармакопея, Женева. - М.: Медицина, 1981г.
10. Гиллебранд В.Ф. Практическое руководство по неорганическому анализу – М.: Химия, 1966г.
11. Кольтгоф И.М., Стенгер В.А. Объёмный анализ. т.1,2 – М.: Госхимиздат, 1950г.
12. Арзамасцев А.Р. Фармацевтическая химия. – М.: Гэотар-Медиа, 2006г.
13. Аналітична нормативна документація на препарат “Йодид” – “Нікомед” від 21/05/2003 № 228.
14. Аналітична нормативна документація на препарат “Йодомарин” – “Берлін-Хемі АГ” від 16/12/2002 № 470.
15. Определение массовой доли йода в пищевых продуктах и сырье титриметрическим методом. Методические указания мук 4.1.1106-02. Методика Министерства Здравоохранения РФ от 14/02/2002
