Відповідно до різних завдань використання портфоліо, будується система його оцінювання. Однією тенденцією є неформальне оцінювання (експертне), що включає колективну оцінку педагогів, батьків й однокласників. Іншою - формалізація й стандартизація критеріїв оцінювання, погоджених із загальноприйнятими навчальними показниками, наприклад такими основними навчальними вміннями (компетенціями) як рішення проблем, комунікативні й розумові вміння, інформаційно-комп'ютерна грамотність й ін.[35].
Портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати наступні важливі педагогічні завдання:
q     підтримувати й стимулювати навчальну мотивацію школярів;
q     заохочувати їхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання й самонавчання;
q     розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів;
q     формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність;
q     сприяти індивідуалізації (персоналізації) утворення школярів;
q     закладати додаткові з і можливості для успішної соціалізації.
Портфоліо також відповідає інтересам учня, школи, вузу й системи додаткового утворення й може стати для них засобом зв'язку й взаємодії, власне кажучи - одним із центральних документів, що відбивають у собі мережні форми одержання утворення школярами[21].
Саме загальне визначення портфоліо - це серія робіт одного автора, об'єднаних загальною темою. Існує ряд визначень, що уточнюють і пояснюють термін "навчальне портфоліо":
ü    антологія робіт що вчиться, що припускає його особисту участь у їхньому виборі, а також їхній аналіз і самооцінку;
ü    виставка навчальних досягнень учня по даному предметі (або декільком предметам) за даний період навчання (чверть, півріччя, рік);
ü    колекція робіт що вчиться, що всебічно демонструє не тільки його навчальні результати, але й зусилля, прикладені до їхнього досягнення, а також очевидний прогрес у знаннях й уміннях у порівнянні з попередніми результатами;
ü    систематичний і спеціально організований збір доказів, використовуваних учителем й учнями для моніторингу знань, навичок і відносин тих, яких навчають,;
ü    спосіб фіксування, нагромадження й оцінки індивідуальних досягнень школяра в певний період його навчання;
ü    форма цілеспрямованої, систематичної й безперервної оцінки й самооцінки навчальних результатів учня1.
Основний зміст портфоліо - "показати все, на що ти здатний". Педагогічна філософія портфоліо, виражена у формулі "Візьми відповідальність за своє утворення у свої руки", припускає:
ü    зсув акценту з того, що учень не знає й не вміє, на те, що він знає й уміє по даній темі, розділу, предмету;
ü    інтеграцію кількісної і якісної оцінок результатів діяльності учня;
ü    перенос педагогічного наголосу з оцінки на самооцінку що навчаються.
Основними критеріями якості портфоліо в закордонній школі є:
Ø    розвиненість мислення (гнучкість, раціональність, оригінальність);
Ø    сформованість уміння вирішувати завдання;o сформованість прикладних умінь (здатність вирішувати практичні проблеми, застосовувати нові технології для рішення прикладних завдань і т.п.);
Ø    розвиненість комунікативних умінь (уміння працювати в малих групах, виступати з доповідями, сформованість письмової мови, уміння чітко й аргументоване викладати свою думку, грамотність в оформленні рішення завдань, уміле використання графіків, діаграм, таблиць і т.д.);
Ø    сформованість умінь самоконтролю й самооцінки (самокритичність, уміння працювати над помилками, реалістичність в оцінці своїх здатностей й інше).
Всі ці критерії тією чи іншою мірою сприяють формуванню вмінь усвідомлювати свої власні освітні цілі, допомагають у процесі постійного використання портфоліо закріплювати їх, бачачи реальні результати використання1.
Портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати важливі педагогічні завдання:
o        підтримувати високу навчальну мотивацію школярів;
o        заохочувати їхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання й самонавчання;
o        розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів;
o        формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність;
o        сприяти індивідуалізації (персоналізації) утворення школярів;
o        закладати додаткові передумови й можливості для успішної соціалізації.
Описані особливості портфоліо роблять його перспективною формою подання індивідуальної спрямованості навчальних досягнень конкретного учня, що відповідає завданням перед профільної підготовки й, надалі, - профільного навчання2. Введення портфоліо може підвищити освітню активність школярів, рівень усвідомлення ними своїх цілей і можливостей, що робить вибір подальшого напрямку й форми навчання з боку старшокласників більше достовірним і відповідальним[34].
Згідно К. Берк, портфоліо - це набір робіт учнів, що зв'язує окремі аспекти їхньої діяльності <...> у більше повну картину. Портфоліо може включати набір оцінних аркушів, аркушів спостережень, фрагментів щоденників, "бортових журналів", відео фрагменти, проекти й плани виступів. Портфоліо - щось більше, ніж просто папка учнівських робіт; це - спланована заздалегідь індивідуальна добірка досягнень учнів[10].
Метод портфоліо являє собою свого роду об’єктивовану рефлексію. Цей набір матеріалів спонукує учня до міркування над своїм розвитком й є своєрідним результатом його праці протягом деякого часу. Завдяки портфоліо формуються такі якості критичного мислителя, як рефлективність, уміння обґрунтовувати свій вибір й уміння продуктивно працювати з інформацією1.
Підсумковий документ по портфоліо випускника основної школи можна переглянути в додатку 1.1.1.

2. РОЗМАЇТІСТЬ ТИПІВ ТА ВИДІВ ПОРТФОЛІО – НЕОДНОЗНАЧНІСТЬ ТЕРМІНА
Життєва необхідність розпізнавання талантів учнів, прискорення їх розвитку, розширення можливостей та спрямування їх потенціальних досягнень на служіння суспільству потребує розробки альтернативної вимірювальної парадигми в освіті. Зрозуміло, що вона має бути вирішена за умов створення більш ефективної системи діагностики щодо виявлення труднощів у навчанні, визначення необхідних заходів для їх подолання та керування індивідуалізованими навчальними програмами, розвитком компетентності особистості. У такий спосіб велика увага надається портфоліо – засобу вимірювання способів і результатів діяльності, що спрямована на розвиток інтелектуальних здібностей, через представлення документованих досягнень, звіту та самооцінки. Іншими словами, портфоліо є механізмом встановлення зворотного зв’язку, що допомагає у визначенні та розвитку важливих для учнів здібностей, та ефективним інструментарієм для якісного оцінювання процесу навчання[23].
Види навчальних портфелів. Залежно від того, з якою метою збирається портфоліо й у чому складаються особливості його змісту, можна виділити наступні види портфоліо[3]:
1.                Залежно від мети, що відбиває результат, заради якого збирається портфоліо, існують:
а) портфоліо - власність (збирається для себе);
б) портфоліо - звіт (збирається для викладача).
2.                По змісту можливе виділення наступних видів портфоліо:
а) портфоліо досягнень: містить у собі результати роботи учня по конкретному блоці навчального матеріалу, оформлені всіма можливими (відомими, доступними) способами;
б) рефлексивний портфоліо: містить у собі матеріали по оцінці/самооцінці досягнення цілей, особливостей ходу і якості результатів своєї навчальної роботи; по аналізі особливостей роботи з різними джерелами інформації; відчуттів, міркувань, вражень і т.д. Зміст портфоліо може бути пов'язане з роботою учня по конкретній проблемі;
в) проблемно-орієнтований портфоліо: включає всі матеріали, які відображають цілі, процес і результат рішення якої-небудь конкретної проблеми;
г) портфоліо для розвитку навичок вищого мислення: включає матеріали, що відбивають процес навчання школяра роботі на рівні аналізу - синтезу - оцінювання;
д) тематичний портфоліо: включає матеріали, що відбивають роботу учня в рамках тієї або іншої теми або модуля1.
Портфоліо є прикладом автентичного (істинного) оцінювання, що пропонує метод, який орієнтовано на сам процес навчання, тобто його використання дозволяє визначити загальний потенціал учнів/студентів, скоригувати в залежності від нього навчальні програми (зміст, засоби та форми організації навчальної діяльності тощо). Крім того, портфоліо дозволяє ефективно моделювати умови, що є вкрай необхідним для формування умінь адекватної самооцінки, рефлексійної діяльності та реалізації процесу вимірювання навчальних досягнень у відповідності до існуючих стандартів і критеріїв.
Доцільно виділити два провідних принципи щодо використання портфоліо:
ü    зовнішній – для ознайомлення інших з досягненнями особистості та відповідним прогресом, оцінювання їх значущості, визначення особливостей діяльності індивідууму для адекватної побудови його навчальної траєкторії;
ü    внутрішній – для розвитку власної особистості та досягнення подальших успіхів за умов підвищення мотивації, розмаїття форм та вироблення більш чітких уявлень про власні успіхи, недоліки і можливості2.
По вдалому вираженню відомого російського педагога й психолога П.Ф. Каптерева, "школа своїм навчанням зробить найбільш глибокий вплив у тому випадку, коли вона утворення поставить на ґрунт самоосвіти й саморозвитку й лише буде в міру засобів і можливості допомагати цьому процесу... Таким чином, не школа й утворення є основа й джерело самовиховання й самоосвіти, а, навпаки, саморозвиток є той необхідний ґрунт, на якому школа тільки й може існувати". Завданням школи є створення таких умов, які б забезпечували "запуск" механізмів самоосвіти, самопізнання й самоактуалізації особистості, а також сприяли б формуванню мотивації досягнення.
Одним з таких засобів може стати портфоліо. Це слово в перекладі з італійського означає "папка з документами", "папка фахівця".
Залежно від цілей створення портфоліо бувають різних типів:
o        Перший тип портфоліо - це "папка досягнень", спрямована на підвищення власної значимості учня й відображає його успіхи (похвальні грамоти за навчання, досягнення в спорті, музиці, шахах і т.д. ; подячні лист батькам, табелі успішності, значки, медалі й т.п.).
o        Другий тип - рефлексивне портфоліо, що розкриває динаміку особистісного розвитку учня, що допомагає відстежити результативність його діяльності як у кількісному, так й якісному плані. У цю папку збираються всі контрольні й творчі роботи учня: твору, викладу, есе, малюнки, вироби, залікові роботи, відеокасети, результати медичних і психологічних обстежень і т.д. - загалом , усе, що робилося протягом певного строку (наприклад року).
o        Третій тип портфоліо - проблемно-дослідницький, пов'язаний з написанням реферату, наукової праці, підготовкою у виступу на конференції. Він являє собою набір матеріалів по певних рубриках, наприклад: варіанти назв реферату (доповіді, статті); список літератури для вивчення; мікротеми, проблемні області, план дослідження; дискусійні точки зору; факти, цифри, статистика; цитати, афоризми; інтеграція з іншими предметними областями; результати дослідження; висновки за результатами дослідження; методи дослідження; прогнози й перспективи.
Збір і систематизація матеріалу в таких портфоліо допомагає учнем не тільки гідно написати яку-небудь наукову працю, але й "піднімає" їхні пізнавальні інтереси до висот наукових зразків.
o        Четвертий тип портфоліо - тематичний, створюваний у процесі вивчення якої-небудь великої теми, розділу, навчального курсу. Робота над ним будується в такий спосіб: учитель повідомляє спочатку назву досліджуваної теми, а також форму контролю по ній - захист свого портфоліо, зібраного за результатами роботи над даною темою. Учнем на самому початку пред'являються 25 завдань різного зі складності, що відбивають різні рівні мислення й пізнання.
По ієрархії цілей ці завдання розташовуються в такий спосіб1:
1) на відтворення нового матеріалу (термінів, фактів, понять, правил). Ціль уважається досягнутої, якщо учень правильно відтворює й використає терміни, знає конкретні факти, поняття, правила;
2) на дізнавання вивченого явища, його інтерпретацію й перетворення;
3) на застосування знань (правил, теорій) на практиці, тобто в нових конкретних умовах;
4) на аналіз матеріалу, тобто виділення окремих елементів і встановлення логіки їхнього взаємозв'язку. Ціль уважається досягнутої, якщо учень виділяє частини цілого й взаємозв'язку між ними, бачить недогляду в логіку міркування, проводить розходження між причинами й наслідками;
5) на синтез, що припускає вміння об'єднати окремі елементи в нове ціле. Ціль уважається досягнутої, якщо учні пишуть творчі роботи, використають знання з різних областей при роботі над проблемою (наприклад при створенні оглядового реферату), розробляють план експерименту й т.п.;
6) на оцінку яких-небудь явищ за певними критеріями. Ціль уважається досягнутої, якщо учень може виділити критерії й випливати їм, бачить різноманіття критеріїв, оцінює відповідність висновків наявним даним, проводить розходження між фактами й оцінними судженнями.
По цілям розрізняються портфоліо, як спосіб оцінювання навчальних досягнень і так звані портфоліо курсів (тематичні, предметні портфоліо), основна мета яких - позитивно впливати на сам процес навчання.
ü    У першому випадку (тематичному) звичайно говорять про "портфель" або "папка досягнень", у яку поміщають уже готові, обрані й спеціально оформлені ("доведені до розуму") роботи. Вони підходять для того, щоб відбити освітню біографію й рівень досягнень учня.
ü    У випадку предметного портфоліо - форма, що домінує в цей час у Європі - мова йде про документації робіт школяра в рамках певного курсу й служить по перевазі саме як інструмент самого навчання, хоча оцінювання цих кроків навчання також може мати місце. Із цих "предметних портфоліо" можуть, у якості їхнього завершення, виникнути й папки досягнень. Широке поширення в Європі одержала так зване язикове портфоліо - проект, розроблювальний під егідою Ради Європи.
Крім цього термін портфоліо зустрічаються і як позначення простих зборів робіт учнів, зроблених за певний період часу в школі або поза школою. Ніякою особою методики побудови роботи з портфоліо в цьому випадку не передбачається. Однак, прихильники, пропагандисти ідеї портфоліо відзначають, що портфоліо може бути чимсь набагато більшим, ніж просто засобом оцінювання або зборами навчальних робіт школярів. Це - новий підхід до навчання, новий спосіб роботи, що виражає сучасне, нове розуміння процесу викладання й навчання, нову культуру навчання. Так зрозуміла ідея портфоліо припускає вибудовування навколо портфоліо навчального процесу, у якому істотно змінюється суть взаємодії вчителя й учня, з'являються нові цілі й нові способи досягнення старих цілей навчання.
У роботі над портфоліо дуже важливим, - багато авторів уважають це найважливішим - є взаємодія між учителем й учнем, у процесі якого визначається мета роботи й виробляються критерії оцінки. Важливо, що ці мети й критерії визначаються в договірному режимі.
Досвід використання різних моделей "портфоліо", накопичений в експерименті з перед профільної підготовки, дозволяє запропонувати наступні рекомендації. При розробці "портфоліо" доцільно орієнтуватися на три основних його типи[33]:
A.              "Портфоліо документів" - портфель сертифікованих (документованих) індивідуальних освітніх досягнень. Подібна модель припускає можливість як якісної, так і кількісної оцінки матеріалів "портфоліо". Інформація про різні заходи і їхні результати заноситься у творчу (залікову) книжку учня. Пропонована схема структури "портфоліо документів" й оцінки його матеріалів зображена в додатку 1.2.1.(а) та метод “Портфоліо документів”: переваги та обмеження в додатку 1.2.1.(б)
B.               “Портфоліо робіт” - являє собою збори різних творчих, проектних, дослідницьких робіт учня, а також опис основних форм і напрямків його навчальної й творчої активності: участь у наукових конференціях, конкурсах, навчальних таборах, проходження елективних курсів, різного роду практик, спортивних і художніх досягнень й ін. Переваги та недоліки даного методу можна переглянути в додатку 1.2.2.
Даний варіант портфоліо припускає якісну оцінку, наприклад, по параметрах повноти, розмаїтості й переконливості матеріалів, якості представлених робіт, орієнтованості на обраний профіль навчання й ін. Кількісна оцінка вимагає розробки чіткої критеріальної бази й прийняття її на рівні муніципальної (регіональної) освітньої мережі. Поточним документом є творча (учнівська) книжка школяра з додатком його робіт, представлених у вигляді текстів, електронних версій, фотографій, відеозаписів.
Найбільш удалі зразки документів, що нормують введення портфоліо, способи й критерії його оцінювання, варіанти учнівських залікових книжок, що є “проміжним” робочим документом портфоліо учня середньої школи, розроблені в регіонах у ході експерименту, опубліковані в хрестоматії “Передпрофільна підготовка: початок експерименту».[1]
C.               “Портфоліо відгуків” – включає оцінку школярем своїх досягнень, пророблений їм аналіз різних видів навчальної й поза навчальної діяльності і її результатів, резюме, планування майбутніх освітніх етапів, а також відкликання, представлені вчителями, батьками, можливо, однокласниками, працівниками системи додаткового утворення й ін2.. Переваги та недоліки даного методу можна переглянути в додатку 1.2.3.
Портфоліо може бути представлений у вигляді текстів висновків, рецензій, відкликань, резюме, есе, рекомендаційних листів й ін3.
У багатьох школах США1 як експеримент, проводиться завершальний іспит у формі портфоліо, що, однак не звільняє ці школи від американського варіанта "ЕГЕ", обов'язкового для всіх шкіл2. Під час іспиту діти презентують портфоліо, розповідають як про предмет і результати, так і про процес своєї роботи, відповідають на питання вчителів і комісії. Робота, пред'явлена учнями, оцінюється по трьох рівнях "Honors Standard", "Beacon Standard" й "Competency Standard". Ця оцінка супроводжується усним коментарієм, тобто обґрунтовується. Така усна оцінка відбувається неодноразово в процесі підготовки портфоліо до презентації, що є принципово важливим моментом. На заключну презентацію портфоліо - "портфоліо - екзамен" - добре запросити колег з боку (з інших шкіл, інститутів або органів утворення)[17].

Комплексний портфоліо:

На підставі вищеописаних варіантів портфоліо в ході експерименту пропонується конструювати й апробувати або “комплексні” моделі портфоліо (які включають названі типи як розділи), або “прості” ( що реалізують один з названих типів).
Наведемо приклад: Портфоліо, що складається із трьох розділів (найбільш об'ємний і комплексний): “розділ документів” + “розділ робіт” + “розділ відкликань”. Портфоліо, що складаються із двох розділів: “розділ документів” + “розділ робіт”; або “розділ документів” + “розділ відкликань”; або “розділ робіт” + “розділ відкликань”.
Портфоліо “прості” (3 варіанти – тобто або “у чистому виді” портфоліо документів, або портфоліо робіт, або портфоліо відгуків). Результат експерименту 2003-2004р. показали, що найбільш ефективним і потрібним є комплексні моделі портфоліо, причому основним робочим інструментом в експериментальних територіях стало портфоліо документів [16].
Портфоліо використається для:
·                   визначення рейтингу учня,
·                   вибору профілю навчання в старшій ланці,
·                   складання індивідуальної освітньої траєкторії3.
Портфоліо дозволяє враховувати результати, досягнуті учнем у різноманітних видах діяльності - навчальної, творчої, соціальної, комунікативної й інших - і є найважливішим елементом практико-практико-орієнтованого підходу до утворення. Виходячи з вище сказаного, робимо висновок - портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати найважливіше педагогічне завдання - формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність. Планування портфоліо можна зобразити за допомогою схеми (див. Додаток 1.2.4.).

3. Концепція електронного портфоліо
Ідея застосування портфоліо в школі виникла в 80-х роках у США. Портфоліо стало популярною ідеєю в Європі і Японії. В 90-х роках про портфоліо заговорили фахівці російської системи утворення. Число публікацій і книг, присвячених темі застосування портфоліо в школі, за короткий строк помітно зросло. З'явилося велике число й російські публікації, у тому числі розміщених в Інтернеті. На запит "портфоліо школярі утворення" у пошуковій системі Яндекс видається більше 2000 знайдених сторінок. Число запитів "портфоліо" у Яндексі за місяць перевищує 15 000.
Однак достаток літератури, на думку багатьох авторів, не внесло ясності в саму ідею. Скоріше, навпаки. На питання про те, що мається на увазі під словом "портфоліо" у зв'язку зі школою, відповісти не так легко по різних причинах. Подібна ситуація й в англо-американській, франко-канадській, німецькій літературі - там також немає єдиного розуміння шкільного портфоліо. Таким чином, сьогодні портфоліо навряд чи можна вважати загальноприйнятою чіткою концепцією. Ще більше розкид думок щодо змісту поняття "електронне портфоліо". Тому, говорячи про портфоліо, щоб уникнути непорозумінь має сенс уточнювати авторське розуміння ідеї портфоліо.
В 2003 вийшла постанова1,а в 2004 р. з метою реалізації цієї постанови й у рамках виконання державного контракту група вчених і фахівців Державного університету - Вищої школи економіки (ДУ ВШЕ), Академії підвищення кваліфікації й перепідготовки працівників утворення, викладачів вищих і загальноосвітніх навчальних закладів підготувала рекомендації з побудови різних моделей портфоліо учнів основної й повної середньої школи. Оскільки портфоліо стало новим явище в шкільному житті, був запущений експеримент по впровадженню портфоліо в школі. Цей експеримент став частиною програми профільного навчання. В експерименті пропонувалося використати портфоліо в якості однієї зі складового освітнього рейтингу випускників основної школи, поряд з результатами підсумкової атестації. Фахівці вважають, що подібне досьє, безсумнівно, знадобиться школярам при вступі у вузи.
У згаданому вище документі2 надається наступне трактування поняття портфоліо:
"Традиційний портфоліо являє собою добірку, колекцію робіт, метою якої є демонстрація освітніх досягнень учня. Будучи, по суті, альтернативним способом оцінювання стосовно традиційних форм (тест, іспит), портфоліо дозволяє вирішити два основні завдання:
1. Простежити індивідуальний прогрес що вчиться, досягнутий їм у процесі одержання утворення, причому понад прямого порівняння з досягненнями інших учнів.
2. Оцінити його освітні з і доповнити (замінити) результати тестування й інших традиційних форм контролю. У цьому випадку підсумковий документ портфоліо може розглядатися як аналог атестата, свідчення про результати тестування (або виступати поряд з ними)."
Портфоліо не тільки є сучасною ефективною формою оцінювання, але й допомагає вирішувати наступні важливі педагогічні завдання: підтримувати й стимулювати навчальну мотивацію школярів; заохочувати їхня активність і самостійність, розширювати можливості навчання й самонавчання; розвивати навички рефлексивної й оцінної (самооцінної) діяльності учнів; формувати вміння вчитися - ставити мети, планувати й організовувати власну навчальну діяльність; сприяти індивідуалізації (персоналізації) утворення школярів; закладати додаткові з і можливості для успішної соціалізації."
Документ пропонує використати три основні типи портфоліо:
ü    Портфоліо документів - портфель сертифікованих (документованих) індивідуальних освітніх досягнень.
ü    Портфоліо робіт - збори різних творчих, проектних, дослідницьких робіт учня, а також опис основних форм і напрямків його навчальної й творчої активності: участь у наукових конференціях, конкурсах, навчальних таборах, проходження елективних курсів, різного роду практик, спортивних і художніх досягнень й ін.
ü    Портфоліо відгуків - включає оцінку школярем своїх досягнень, пророблений їм аналіз різних видів навчальної й у не учбовій діяльності і її результатів, резюме, планування майбутніх освітніх етапів, а також відкликання, представлені вчителями, родителями, можливо, однокласниками, працівниками системи додаткового утворення й ін.
В експерименті проходили апробацію різні моделі портфоліо, конкретні варіанти яких могли розроблятися й прийматися на рівні муніципальної освітньої мережі. За заявою освітніх установ, що беруть участь в експерименті, ідея портфоліо була прийнята школою. Більшість учнів, батьків і педагогів з ентузіазмом поставилися до можливості мати портфоліо. У школах, в освітніх округах стали частіше проводитися заходу, які дозволяли наповнювати портфоліо школярів новими творчими досягненнями й перемогами. Хочеться привести цитату зі статті1, що особливе створення портфоліо корисно для замкнутих, соромливих і знову прибулих дітей.
У той же час широта запропонованого трактування портфоліо створювала певні проблеми при створенні діючих механізмів формування й оцінювання портфоліо. Для того щоб портфоліо викликало довіру, потрібні механізми, що забезпечують вірогідність і прозорість його наповнення. Очевидно, що відповідно до різних завдань використання портфоліо, застосовуються різні системи його оцінювання. Одні елементи портфоліо можуть бути оцінені й підтверджені формально, інші елементи - неформально[24].
Серед помилкових підходів до формування портфоліо відзначені, наприклад, що випливають:
ü    порушення принципу добровільності при зборі документів і формуванні портфоліо,
ü    збір матеріалів замість дитини, "з його доручення",
ü    ігнорування можливостей системи додаткового й професійного утворення, громадських організацій і т.д.,
ü    заформалізованість і беззмістовне змагання при зборі портфоліо,
ü    збір у портфоліо тільки офіційних документів,
ü    підміна портфоліо заліковою книжкою,
ü    підміна портфоліо характеристикою класного керівника або педагогічної ради,
ü    прагнення оцінити балами всі матеріали портфоліо й інших.
На наш погляд, одним з позитивних моментів широкого суспільного обговорення концепції портфоліо стосовно до школи став природний перенос такого підходу до оцінки компетенцій на викладацький склад і навіть на школи в цілому. Мова часто заходить, наприклад, про портфоліо школи, гімназії, ліцею1. На думку авторів таких пропозицій, портфоліо вчителів допоможе в проходженні професійної атестації й одержанні більше високих розрядів. Портфоліо освітньої установи безумовно допоможе вчительському колективу з у свою школу учнів, брати участь у проектах і конкурсах на одержання грантів.
У статті2, складеного за матеріалами проведеного круглого стола, обговорюються результати експерименту по впровадженню портфоліо в школи. Як показало обговорення на круглому столі, саме спірне питання полягає в тому, чи варто встановлювати на федеральному рівні єдині критерії в оцінці портфоліо. В експерименті кожен пілотний регіон вирішував це завдання самостійно. Результати проведеного моніторингу показали, що в ході експерименту так і не вдалося виробити чіткі, обґрунтовані, прозорі критерії оцінки окремих компонентів і розділів портфоліо. Десь діє двобальна шкала оцінок, десь 50-бальна. Зазначена обставина утрудняє побудова об'єктивного освітнього рейтингу учнів.
У рекомендаційному документі3 є згадування про електронну форму портфоліо: "Активно використаються нові форми портфоліо, засновані на застосуванні сучасних інформаційних технологій - електронний портфоліо...". Але при цьому в документі відсутні подальші роз'яснення, що може являти собою електронна форма портфоліо.
Пошуковий сервіс в Інтернеті знову дає можливість оцінити зацікавленість аудиторії питаннями електронного портфоліо. Один з яскравих прикладів актуальності теми електронного портфоліо: Московський державний інститут сталі й сплавів (технологічний університет) оголосив конкурс на створення системи електронного навчання, що містить у собі, у тому числі, можливість створення й ведення електронного портфоліо слухачів з урахуванням інформації про пройдені курси й отриманих компетенцій1.
Вивчення сайтів, присвячених темі електронного портфоліо дає подання про різноманітні підходи до визначення електронного портфоліо. Зустрічаються автори, які трактують електронне портфоліо як набір документів, сформованих на комп'ютері. Якщо паперовий еквівалент портфоліо пред'являється у вигляді папки з документами, то електронний портфоліо пред'являється у вигляді файлів на магнітному носії.
Пропонується трактування електронного портфоліо викладача як форма Інтернет - підтримки його діяльності. На думку автора, кожен викладач зіштовхується з необхідністю створення учбово-методичного пакета (портфоліо викладача) по дисципліні, що він веде. Портфоліо містить у собі опис і вказівки до ряду практичних робіт, методичні матеріали й рекомендації, що забезпечують виконання запропонованих у роботах завдань, матеріали для атестації й самоатестації студентів, дослідницькі й творчі роботи2:
На сайті3 автор дає наступне визначення: "Під веб-портфоліо розуміється веб-сторінка або веб-сайт учня, що використається їм для зберігання результатів проектно-дослідницької діяльності, особистих досягнень, наприклад результатів участі в олімпіадах, конкурсах й інших інтелектуальних змаганнях".
Своє трактування електронного портфоліо, розміщеного в шкільній мережі (Інтранеті) дає авторський колектив з Іжевського природно-гуманітарного ліцею № 304. У ліцеї розробляється система формування електронного портфоліо досягнень учнів, що оформляється у вигляді персональної інтранет-сторінки. Зміст портфоліо представлений у вигляді електронних продуктів, диференціюється по напрямку й рівню експертизи. Результати діяльності оцінюються по чотирьох напрямках: учбово-предметному, проектно-дослідницькому, інформаційно-технологічному, презентаційному.
На сайті1 представлений проект "Електронна Школа 2007". У систему керування школи входить електронне портфоліо. Кожен учень може вести власне портфоліо з використанням єдиної системи. Програма має кілька розділів:
ü    Резюме
ü    Участь у навчальних заходах
ü    Участь у суспільних заходах
ü    Досягнення
ü    Додаток. Тези робіт
Сайт2 знайомить із інтерв'ю директора гімназії № 1 міста Кирово-Чепецка: "У наших планах - зробити для кожного нашого учня електронне портфоліо. У квітні на Російському освітньому форумі я познайомився з директором естонської гімназії, що розповів мені про те, що в них у гімназії й портфоліо, і класні журнали - усе представлено в електронному виді. Всю інформацію при наявності Інтернету можуть бачити батьки. Це чудовий приклад відкритості шкільної системи. И - наша мрія." Електронне портфоліо, або Банк особистих досягнень пропонує школярам і студентам Міжрегіональна асоціація додаткового утворення (МАДО)3.
На сайті реалізована автоматизована система оцінки індивідуальних успіхів. У базі даних збираються відомості про інтелектуальний капітал школяра - про перемоги в олімпіадах, участі в семінарах, дослідженнях, шкільних конференціях, у різних проектах, концертах, шкільних заходах, спортивних змаганнях. Як тільки школяр зареєструється в Банку особистих досягнень учнів, він одержує індивідуальну ідентифікаційну електронну карту. Власник цієї карти може через сайт МАДО4 перевірити свій рейтинг досягнень і зрівняти його з рейтингом інші школи, що вчиться, міста, регіону, країни.
Пропозиції по формуванню електронного портфоліо
Перелічимо принципи, які лежать в основі пропонованої концепції електронного портфоліо.
ü    Електронне портфоліо за структурою повинне відповідати підготовленим федеральним рекомендаціям5, на основі яких проводилася апробація механізмів збору й подання портфоліо школярів.
ü    У концепції повинні знайти відбиття позитивні пропозиції по уточненню поняття портфоліо й області його застосування. Зокрема, технологія формування портфоліо цілком може застосовуватися для оцінки творчих досягнень учителів, а також освітніх організацій (розширення області застосування).
ü    Механізми формування електронного портфоліо повинні кореспондуватися з очікуваннями педагогічної громадськості, із сьогоднішнім рівнем оснащеності технічними засобами освітніх установ, рівнем підготовленості персоналу шкіл і школярів в області інформаційних і комунікаційних технологій.
ü    Варто прийняти принцип еволюційного розвитку ідеї електронного портфоліо. Зокрема, при проектуванні архітектури середовища електронного портфоліо на сьогоднішній день варто уникати зайво складного понятійного апарата.
Розглянемо більш докладно пропозиції по складу електронного портфоліо, організацію зберігання й механізми формування електронних портфоліо в Інтернеті.
Склад електронного портфоліо
Розглянемо знову три складових портфоліо, які були запропоновані в рекомендаціях (лист ГУ ВШЭ)1.
На російському загальноосвітньому порталі можна знайти пару десятків посилань на сайти шкіл1. На сайті "Шкільні сторінки" у каталозі2 представлено біля двохсот московських шкіл. На сайті Департаменту утворення Москви зовсім немає посилань на сайти шкіл. На сайті "Школи в Інтернет"3 зібрано не більше сотні посилань на сайти російських шкіл. На запит у Яндексі "сайт школи" перебувають приблизно п'ять сотень посилань на сайти, багато хто з яких (але далеко не все) дійсно вказують на діючі шкільні сайти[26]. На федеральному порталі "Російське утворення" є пошукова система, що надає відомості в тому числі й про школи, що має сайти4.
Перспективні напрямки робіт із забезпечення ефективного введення портфоліо:
v    Розробка механізмів, що забезпечують вірогідність портфоліо випускника школи, прозорість його наповнення й результатів оцінювання. Створення відпрацьованої і єдиної для різних освітніх установ критеріальної бази й способів оцінювання проектний, творчої, дослідницької діяльності, соціальній активності, лідерських якостей і комунікативних умінь.
v    Організація структур і служб, що здійснюють контроль і координацію роботи з портфоліо й відповідальних за розробку показників і критеріїв його оцінки.
v    Організація взаємодії всіх учасників освітнього процесу, включаючи установи додаткового утворення, довузівської підготовки й ін.[17].

4. Есе – як метод сприяння формуванню креативних умінь
4.1 Методи формування креативних умінь старшокласника в освітньому процесі
Кардинальні зміни в політичних, економічних, духовної сферах, які відбуваються в нашій країні в останнє десятиліття спричиняють радикальну зміну державних, особистісних і суспільних пріоритетів. Перехід від планової економіки до ринкових відносин породив інші вимоги до людини. Зникли гарантії, які існували в соціалістичному суспільстві. Тепер сама людина, а не держава відповідає за своє працевлаштування. Його майбутнє невиразно, має бути постійно доучуватися й переучуватися, освоюючи нові професії.
Вступаючи в активне самостійне життя, кожне молоде покоління вирішує для себе проблеми, які прийнято вважати вічними: життєвого, професійного й емоційно-ціннісного вибору. Соціальне становлення молодих відбувається в умовах, коли природне прагнення до самоствердження, успіху зіштовхується зі зростаючою конкуренцією, високими вимогами до особистості на ринку праці. Затребуване інший набір особистісних якостей, збільшується попит на кваліфіковані кадри, що відрізняються не тільки гарною професійною підготовкою, але й творчим відношенням до справи.
Вище сказане у великому ступені зачіпає старших школярів. Старший шкільний вік охоплює період від 14-15 до 18 років і підкреслює в людині момент свідомого самовизначення. Основне завдання утворення в даних умовах полягають у формуванні якостей особистості, що дозволяють людині успішно інтегруватися в складне середовище[15].
Ми припускаємо, що адаптацію особистості в сучасному світі забезпечує сформованість креативних умінь (уміння логічно мислити; установлювати логічні зв'язки між фактами і явищами; приймати рішення в нестандартних, нових ситуаціях; уміння формулювати гіпотези; уміння вести діалог з досліджуваним об'єктом, вибрати методи пізнання, адекватні об'єкту; уміння бачити незнайоме в незнайомому, подолання стереотипів). Отже, формування креативних умінь, можна вважати однієї з актуальних завдань сучасного утворення. І забезпечує цей процес методи навчання.
Теоретичний аналіз й аналіз власної діяльності дозволяє віднести до ефективних методів формування креативних умінь старшокласника евристичні, креатині, дослідницькі методи, проблемного викладу, навчальної дискусії й метод есе.
Евристичні методи - як система принципів і правил, які задають найбільш імовірнісні стратегії й тактики діяльності вирішального, стимулюючі його інтуїтивне мислення в процесі рішення, генерування нових ідей і на цій основі істотно підвищувальна ефективність рішення майбутнього завдання [ 12 ].
Ефективними для формування креатині умінь старшокласника дослідники відзначають дві основні функціональні характеристики евристичних методів: функції "наведення" на правильне рішення й функції "скорочення" варіантів при обробці можливих шляхів рішення завдань [ 10 ]
Чим більше невизначеними, загальними або нетрадиційними по способах завдання є питання, тим більш еврестичнішим є їхній потенціал. Евристичні методи навчання дозволяють розширити обсяг незнання учнів: "Найбільше евристичні завдання, які взагалі в принципі в цей момент не мають точного, однієї відповіді, а припускають безліч різних варіантів рішення, що відразу розширює поле "незнання" мислячого ... "включає" бажання творити" [11].
Креативні методи (метод евристичного діалогу, інверсії, організаційних стратегій, метод "Якби ...", придумування, гіперболізації, аглютинації й метод мозкового штурму) опираються на нелогічні дії учнів, що з інтуїтивний характер і жадають від учня перетворення, реконструкції, узагальнення й залучення раніше придбаних знань, перенос їх у нестандартні ситуації [28]. Формуючий потенціал креативних методів зображений в додатку 2.1.1.
Навчальна дискусія як метод наукового пізнання стимулює пізнавальний інтерес, творчість, втягує учнів в активне обговорення різних точок зору по тій або іншій проблемі. Спілкування в ході дискусії спонукує учнів шукати різні способи для вираження своєї думки, підвищує сприйнятливість до нових відомостей, новій точці зору, спонукає до висування гіпотез, ідей [1, 10]. З одного боку, припускає наявність у старшокласників уміння ясно й точно формулювати свої думки, будувати систему аргументованих доказів, з іншого боку - учить їх мислити, доводити свою правоту [13].
Навчальна дискусія є однієї з форм глибокого, особистісного засвоєння знань, допомагає розвитку здатності творчо мислити, рятуючи від механічного відтворення заученого, розвиває самостійність мислення, дає багато ідей, нових підходів до рішення різного типу завдань [7]. Звідси - увага до дискусії не тільки як до засобу активізації, але і як до способу поглибленої роботи зі змістом предмета, виходу за межі засвоєння фактичних відомостей, творчого застосування одержуваних знань.
Як ефективний метод, що сприяє формуванню креативних умінь і творчому застосуванню знань розглядаємо метод есе, що як метод ще не одержав широкого поширення. Есе - твір - міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактування предмета [27].
Есе припускає вираження старшокласником своєї точки зору, особистої суб'єктивної оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність.
Есе припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку що вчиться й т.п.
Застосування есе на уроках сприяє більше чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагає розташовувати думки в строгій логічній послідовності, припускає вільне володіння мовою термінів і понять, розкриває глибину й широту навчального матеріалу, учить використати приклади, цитати, необхідні аргументи по відповідній темі.
Аналіз закордонного й вітчизняного досвіду застосування есе дозволяє виділити чотири форми використання даного методу:
1) есе - самостійна творча робота із запропонованого вчителем темі (виконується як домашня робота);
2) есе - 30-хвилинна самостійна робота з вивченого навчального матеріалу;
3) есе - 10-хвилинний вільний твір для закріплення й пророблення нового матеріалу (звичайно пишеться наприкінці уроку або наприкінці етапу уроку);
4) есе - 5-хвилинний вільний твір з метою підведення підсумків уроку й фіксування сформульованих на уроці думок і висновків по темі (найчастіше дається завдання написати, що учні довідалися по новій темі, і задати одне питання, на який вони так і не одержали відповіді).
Для перших двох видів есе тема формулюється викладачем, найчастіше , у вигляді проблемного питання, що повинен спонукувати учнів до міркування, а не тільки до логічного вибудовування відповіді з окремих понять і визначень.
Останні два види есе задаються питанням, що допомагає закріпити в учнів виниклі в ході уроку думки й виразити своє особисте відношення до проблеми, темі уроку.
Проблемний виклад (методи показового рішення проблем) як метод навчання дає зразок подумки проведеного дослідження. У ньому мають місце аналіз, виявлення протиріч й узагальнення даних аналізу, постановка (формулювання) гіпотез, послідовна їхня перевірка (аналіз і синтез), формулювання рішення (синтез і рефлексія). Всі висновки приймаються на основі доказів, тобто пояснення. Учитель ставить перед дітьми проблему й показує шлях її рішення, доводячи, узагальнюючи, аналізуючи факти; учні стежать за логікою рішення проблеми, одержують зразок розгортання пізнання [12]. Включення в навчальний процес даного методу сприяє підвищенню таких важливих знаннєвих якостей, як глибина й усвідомленість, тому що в ході проблемного викладу учні опановують елементами творчості, учаться орієнтуватися в складних ситуаціях, опановують пошуковими прийомами, що сприяють переходу від відтворюючої діяльності до творчого.
Аналіз робіт показує, метод проблемного викладу включає: виклад, що повідомляє, з елементами проблемності, показовий проблемний виклад, діалогічний проблемний виклад, і передбачає поступове введення додаткових елементів, що ускладнюються, проблемності, що підвищують рівень сформованості креативних умінь: створення одиничних проблемних ситуацій (метод 1); створення проблемних ситуацій у сполученні з показовим рішенням проблеми самим учителем (метод 2); рішення проблеми вчителем разом з учнями, яким на окремих етапах рішення передбачається інструкція алгоритмічного характеру (метод 3); самостійна пошукова діяльність учнів у рішенні навчальних проблем, планована й направляє вчителем (метод 4); самостійне планування й рішення проблеми учнями під контролем учителя (метод 5).
Дослідницька діяльність забезпечує пошук нових знань, і в такий спосіб сприяє формуванню креативних умінь. Учень сам опановує поняттями й підходом до рішення проблеми в з пізнання, у більшому або меншому ступені організованого ( що направляє) учителем.
Основною відмітною ознакою дослідницької діяльності є наявність таких елементів, як проблема, гіпотеза, аналіз даних і висновки, що випливають із них. Старшокласник виділяє й ставить проблему, яку необхідно дозволити; пропонує можливі рішення; перевіряє ці можливі рішення; виходячи з даних робить висновки відповідно до результатів перевірки; застосовує висновки до нових даних; робить узагальнення [7].
Навчальне дослідження сприяє знайомству учня з науковими методами одержання знань й, освоюючи доступні елементи цих методів, учні опановують умінням самостійно добувати нові знання, планувати пошук і відкривати нову для себе залежність і закономірність. На відміну від наукового дослідження, головною метою якого є зміна дійсності через одержання нових знань про об'єкт дослідження, навчальне дослідження спрямоване на зміну в самому учні шляхом створення якісно нових для нього цінностей. У нашому випадку формування креативних умінь.
До основних психологічних факторів, що визначають проникнення способів навчання через науку в системі середньої освіти, дослідники відносять розвиток здатностей до наукової творчості, для якого вік старшокласника є визначальним. За результатами дослідження В.Н. Дружиніна, здатність до творчості, пов'язана з певною сферою людської діяльності, формується в особистості в ранньому юнацькому віці.
Таким чином, використання евристичних, креативних, дослідницьких методів, проблемного викладу, навчальної дискусії й методу есе забезпечує: по-перше, активізацію потенційних можливостей старшокласників для їхньої самореалізації й творчого росту; по-друге, розвиток творчого мислення, індивідуальних здатностей, наукової інтуїції, глибини мислення, уяви й творчої фантазії, подолання інерції мислення й стереотипів; по-третє, формування дослідницьких умінь і навичок; по-четверте, творчого підходу до сприйняття знань і творчого їхнього застосування. Однак, не можна ігнорувати й недоліки цих методів[15].
До слабких сторін варто віднести значно більші витрати часу на вивчення навчального матеріалу; слабку ефективність їх при засвоєнні принципово нових розділів навчального матеріалу, де не може бути застосований принцип опори на колишньої досвід, при вивченні складних тим, де конче потрібно пояснення вчителя, а самостійний пошук виявляється недоступним для школярів; не завжди можна скорегувати діяльність старшокласників при невірному ході вивчення проблеми.
Недоліки евристичних, креативних методів, методу дискусії полягають у тім, їхнє застосування дозволяють висунути, знайти творчу ідею в самому загальному виді. Не гарантують ретельну розробку ідеї. У процесі їхнього застосування також не завжди вдається перебороти інерцію мислення.
Використання методів, що сприяють формуванню креативних умінь, у процесі навчання жадають від учителя високого рівня творчих здатностей, знань, умінь, досвіду й творчої майстерності.
4.2 Сутність, значення та різновиди есе
Есе - письмовий виклад індивідуальної позиції студента на проблему, що часто сполучається з викладом, орієнтованим на розмовну мову. Для підготовки студентові надається список тим, список обов'язкової й додаткової літератури, вимоги до оформлення1.
Есе виражає індивідуальні враження й міркування автора по конкретному приводі або предмету й не претендує на вичерпне або визначальне трактування тему (у пародійної російської традиції "погляд і щось"). Відносно обсягу й функції граничить, з одного боку, з науковою статтею й літературним нарисом (з яким есе нерідко плутають), з іншого боку - з філософським трактатом. Стилю есе властиві образність, рухливість асоціацій, афористичність, нерідко антетичність мислення, установка на інтимну відвертість і розмовну інтонацію. Деякими теоретиками розглядається як четвертий, поряд з епосом, лірикою й драмою, рід художньої літератури.
У якості особливої жанрової форми ввів, опираючись на досвід попередників, Мішель Монтень у своїх "Досвідах" (1580). Своїм творам, виданим у вигляді книг в 1597, 1612 й 1625, Френсіс Бекон уперше в англійській літературі дав назву англ. essays. Англійський поет і драматург Бен із уперше використав слово есеїст (англ. essayіst) в 1609.
В XVІІІ-XІ століттях есе - один із провідних жанрів англійської й французької журналістики. Розвитку ессеістики сприяли в Англії Дж. Аддісон, Ричард Стил, Генрі Філдінг, у Франції - Дідро й Вольтер, у Німеччині - Лессинг і Гердер. Есе було основною формою філософсько-естетичної полеміки в романтиків і романтичних філософів (Г. Гейне, Р.У. Емерсон, Г. Д. Торо).
Жанр есе глибоко вкоренився в англійській літературі: Т. Карлейль, В. Хееліт, М. Аріолд (XІ століття); М. Бірбом, Г. К. Честертон (ХХ століття). У ХХ столітті стиль есе переживає розквіт: до жанру есе зверталися найбільші філософи, прозаїки, поети (Р. Ролан, Б. Шоу, Г. Уельс, Дж. Оруел, Т. Манн, А. Моруа, Ж. П. Сартр).
У литовській критиці термін есе (лит. ese) уперше використав Балис Сруога в 1923. Характерними рисами есе відзначені книги "Посмішки Бога" (літ. "Dіevo sypsenos", 1929) Юозапаса Альбинаса Гербачяускаса й "Боги й смуткяліси" (літ. "Dіevaі іr smutkelіaі", 1935) Йонаса Коссу-Александравичюса. До прикладів есе відносять "поетичні антикоментарі" "Ліричні етюди" (літ. "Lyrіnіaі etіudaі", 1964) і "Антакальниське бароко" (літ. "Antakalnіo barokas", 1971), Едуардаса Межелайтиса, "Щоденник без дат" (літ. "Dіenorastіs be datu", 1981), Юстинаса Марцинкявичюса, "Поезія й слово" (літ. "Poezіja іr zodіs", 1977) і Папіруси з могил померлих (літ. "Papіrusaі іs mіrusіuju kapu", 1991) Марцелиюса Мартинайтиса. Антиконформістська моральна позиція, концептуальність, точність і полемічність відрізняє есе Томаса Венцлови.
Для російської літератури жанр есе не був характерний. Зразки стилю есе виявляються в А.С. Пушкіна ("Подорож з Москви в Петербург"), А.І. Герцена ("З того берега"), Ф.М. Достоєвського ("Щоденник письменника"). На початку ХХ століття до жанру есе зверталися В.І. Іванов, Д.С. Мережковський, Андрій Білий, Лев Тичин, В.В. Розанов, пізніше - Ілля Еренбург, Юрій Олеша, Віктор Шкловський, Костянтин Паустовський. Літературно-критичні оцінки сучасних критиків, як правило, втілюються в різновиді жанру есе.
Стиль есе відрізняє образність, афористичність й установка на розмовну інтонацію й лексику. Широке використання есе в навчальному процесі – елемент "фірмового стилю" Державного університету - Вищої школи економіки. Жанр есе припускає не тільки написання тексту, але й усний виступ з ним на семінарському занятті. При цьому оцінюється як зміст есе, так і стиль його піднесення. У випадку, якщо з якихось причин виступити на семінарі не вдалося, есе повинне бути здане в письмовому виді викладачеві, що веде семінарські заняття. У цьому випадку рекомендує об’єм, що, есе - 5-6 сторінок тексту. Нижче пропонуються деякі теми для есе, однак список не є вичерпним. Студент вправі вибрати тему для есе самостійно, погодивши її з викладачем. При цьому можна орієнтуватися на рубрику " питання для дискусії" плану семінарських занять. Непредставлення есе у встановлений строк розцінюється як невиконання навчального плану й може служити підставою для не допуску до екзамену з теорії держави й права.
Найзнаменитіше (і, на думку літературознавців, перше за часом написання) добуток даного жанру тритомний твір французького філософа-скептика XVІ в. Мішеля Монтеня (1533-1592) російськомовним читачам відомо за назвою "Досвіди". Що ж таке есе? От які визначення пропонують тлумачні словники й енциклопедії.
В "Тлумачному словнику іншомовних слів" Л.П. Крисіна читаємо: "Есе - нарис, що трактує які-небудь проблеми не в систематичному науковому виді, а у вільній формі".
"Великий енциклопедичний словник" дає розгорнуте визначення: "Есе - жанр філософської, літературно-критичної, історико-біографічної, публіцистичної прози, що сполучає підкреслено індивідуальну позицію автора з невимушеним, часто парадоксальним викладом, орієнтованим на розмовну мову".
"Коротка літературна енциклопедія" уточнює: "Есе - прозаїчний твір невеликого обсягу й вільної композиції, що трактує приватну тему й представляє спробу передати індивідуальні враження й міркування, так чи інакше, з нею зв'язані".
Таким чином, есе - це твір-міркування невеликого обсягу з вільною композицією, що виражає індивідуальні враження, міркування по конкретному питанню, проблемі й свідомо що не претендує на повноту й вичерпне трактування предмета.
Есе припускає вираження автором своєї точки зору, суб'єктивної особистої оцінки предмета міркування, дає можливість нестандартного (творчого), оригінального висвітлення матеріалу; часто це розмова вголос, вираження емоцій й образність.
Отже, у всіх представлених визначеннях названі деякі ознаки, по яких той або інший текст може бути віднесений до жанру есе. Звернувшись до спеціальної літератури, присвяченій цій проблемі, ми одержимо їх відносно повний перелік.
Дослідники виділяють наступні різновиди есе.
ü    З погляду змісту, есе бувають філософськими, літературно-критичними, історичними, художніми, художньо-публіцистичними, духовно-релігійними й ін.
ü    За літературною формою есе з'являються у вигляді рецензії, ліричної мініатюри, замітки, сторінки із щоденника, листа, слова й ін.
ü    Розрізняють також есе описові, оповідальні, рефлексивні, критичні, аналітичні й ін. У цьому випадку в основу покладені композиційні особливості добутку, виконаного в жанрі есе.
Нарешті, запропонована класифікація есе на дві більші групи: особистісне, суб'єктивне есе, де основним елементом є розкриття тієї або іншої сторони авторської особистості, і есе об'єктивне, де особистісне початок підлеглий предмету опису або якійсь ідеї. Екзаменаційне есе по суспільствознавство, безперечно, належить до другої групи.
Структурна схема есе:
o        Введення - визначення основного питання есе
o        Основна частина - відповідь на поставлене питання. Один параграф містить: теза, доказ, ілюстрації, під висновок, що є частково відповіддю на поставлене питання
o        Висновок - підсумовування вже зроблених під ви висновок й остаточна відповідь на питання есе.
Відзначимо найбільш прийнятну техніку доказу наведених в есе висловлень. Доказ - це сукупність логічних прийомів обґрунтування істинності якого-небудь судження за допомогою інших щирих і пов'язаних з ним суджень. Воно пов'язане з переконанням, але не тотожно йому; аргументація або доказ повинні ґрунтуватися на дані науки й суспільно-історичну практику, переконання ж можуть бути засновані на забобонах непоінформованості людей у питаннях економіки й політики, - видимості доказовості. Інакше кажучи, доказ або аргументація - це міркування, що використає факти, щирі судження, наукові дані й переконуюче нас в істинності того, про що мова йде.
1) Структура будь-якого доказу містить у собі щонайменше три складові: теза, аргументи, висновок або оцінні судження.
a)                Теза - це звуження, яку треба довести.
b)                Аргументи - це категорії, якими користуються при доказі істинності тези.
c)                 Висновок - це думка, заснована на аналізі фактів.
d)                Оцінні судження - це думки, засновані на наших переконаннях, віруваннях або поглядах.
Аргументи звичайно діляться на наступні групи:
§     Засвідчені факти, до яких ставиться так званий фактичний матеріал, тобто статистичні дані про доходи на душу населення, величині випускає продукції, що, і т. ін., території держави, виконанні плану, кількості озброєння, показання свідків. Факти - це живильне для середовище з'ясування тенденцій, а на їхній підставі - законів у різних областях знань, тому ми часто ілюструємо дію законів на основі фактичних даних.
§     Визначення в процесі аргументації використаються як опис понять, пов'язаних з тезою.
§     Закони науки й раніше доведені теореми теж можуть використатися як аргументи доказу.
Якщо повернутися до вимог, пропонованим до есе, і співвіднести їх з елементами структури доказу, то можна простежити тісний зв'язок між критеріями оцінки й здатністю учня аргументувати своя відповідь, тому що в першу чергу оцінюється здатність мислити не хаотично, а в строгій логіці й використати види аргументів для доказу своєї тези. Але для того щоб розташувати тези й аргументи в логічній послідовності, необхідно знати способи їхнього взаємозв'язку.
2) Види зв'язків у доказі.
 Зв'язок припускає взаємодія тези й аргументу. Розглянемо суть прямого доказу - доказу, при якому істинність тези безпосередньо обґрунтовується аргументом. Наприклад: ми не повинні качатися на лижах, тому що сьогодні дуже холодно. Метод прямого доказу можна застосовувати, використовуючи техніку індукції, дедукції, аналогії й причинно-наслідкових зв'язків.
Індукція - розумовий процес, у результаті якого ми приходимо до висновків, що базується на фактах. Ми рухаємося у своїх міркуваннях від особливого до загального, від припущення до твердження. Загальне правило індукції говорить: чим більше фактів, тим впевнена аргументація. Як приклад можна привести досить широко відомі розробки уроків із введенням понять "попит" й "пропозиція", коли учні становлять опитний аркуш і пропонують як можна більшому числу людей внести в нього свої думки із приводу ціни й кількості, що купує по даній ціні товару. На основі зібраних фактів будується шкала попиту та пропозиції, що відбиває залежність величини попиту та пропозиції від установлюваної ціни.
Дедукція - процес міркування, де висновок звичайно будується з опорою на дві передумови. Наприклад, всі люди, що ставлять перед собою ясні цілі й зберігаючи присутність духу під час критичних ситуацій, є великими лідерами. За свідченням численних сучасників, такими якостями володів А. Лінкольн - один із самих яскравих лідерів в історії Америки.
Аналогія - спосіб міркувань, побудований на порівнянні. Аналогія припускає, що якщо об'єкти А и Б схожі по декількох напрямках, то вони повинні мати однакові властивості. Необхідно пам'ятати про деякі особливості даного виду аргументації: напрямку порівняння повинні стосуватися найбільш значних рис двох порівнюваних об'єктів, інакше можна прийти до зовсім абсурдного висновку.
І, нарешті, причинно-наслідкова аргументація, що широко використається в освітніх програмах по всіх шкільних предметах.
На відміну від інших методів контролю й перевірки знань, метою есе є діагностика продуктивної, творчої складової пізнавальної діяльності що навчаються, котра припускає аналіз інформації, його інтерпретацію, побудову міркувань, порівняння фактів, підходів й альтернатив, формулювання висновків, особисту оцінку автора й т.п.
Застосування есе на уроках сприяє більше чіткому й грамотному формулюванню думок, допомагає розташовувати думки в строгій логічній послідовності, припускає вільне володіння мовою економічних термінів і понять, розкриває глибину й широту навчального матеріалу, учить використати приклади, цитати, необхідні аргументи по відповідній темі.
Успішність формування вмінь і навичок, необхідних для написання есе, проявляється в тім, що учні: на усвідомленому рівні володіють теоретичними знаннями й понятійним апаратом в області суспільствознавство; володіють на високому рівні прийомами аналізу, порівняння, синтезу, навичками аргументації власної позиції й ведення дискусії; розуміють, чим есе по суспільствознавству істотно відрізняється від твору по літературі; розуміють, у чому складаються особливості суспільствознавчого есе; володіють практичними навичками, у тому числі стилем, властивим есе по суспільствознавству.
У статті Н. Забродіній Що таке есе по економіці?[4]. Дається наступна характеристика вмінь і навичок учнів, які оцінює викладач в есе: знання економічних понять і теорій; використання відповідній темі інформації; здатність аналізувати представлену інформацію; логічне структурування доказів; графічну ілюстрацію пропонованої інформації; здатність пояснити альтернативні погляди на розглянуту проблему й прийти до збалансованого висновку.
Процес написання есе складається з наступних етапів:
1)                Перший крок досягнення успіху у виконанні такого виду роботи - формулювання теми есе. Деякою мірою це мистецтво. Чому? Тема не повинна ініціювати виклад лише визначень понять, її ціль - спонукати до міркування
Есе - це єдине завдання, що є альтернативним: випускник самостійно вибирає із шести запропонованих тем ту, котра представляється йому найцікавішої.
2)                Корисно на чернетці у вільній формі виписати все, що може знадобитися в есе: поняття, протиріччя, асоціації, цитати, приклади, тези, думки, аргументи, імена, події. Словом, "дати собі волю", записати все, що здається потрібним, цікавим, що має відношення до теми. Є раціональне зерно у твердженні: "Письменство не в голові, а в кінчиках пальців".
Наступне завдання - привести весь цей "хаос" у порядок, співвіднести з темою, вибрати ефектну цитату, точну думку, цікавий факт, переконливий аргумент.
3)                Відповідальна частини роботи - вступ і висновок. Вступ фокусує проблематику есе, ставить ключові питання, указує на протиріччя, виявляє суспільствознавчі аспекти теми. Почати есе необхідно із введення, що розкриває тему й містить визначення основних понять, що зустрічаються. На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на який потрібно відповісти.
4)                Увагу потрібно звернути й на стиль викладу. Не можна забувати, що есе властиві емоційність, експресивність, художність.
Фахівці думають, що належний ефект забезпечують короткі, прості, різноманітні по інтонації пропозиції, уміле використання "найсучаснішого " розділового знака - тире. Втім, стиль відбиває особливості особистості, про цьому теж корисно пам'ятати.
Структуру есе можна зобразити за допомогою таблиці № 2.2.1.
Таблиця № 2.2.1.
Структура есе

Елемент структури	% до загального обсягу роботи
Початок (актуалізація заявленої теми есе)	20%
Теза Три аргументованих докази (спростування) тези, що виражають вашу особисту думку (вашу позицію) і, що мають у своїй основі науковий підхід. Переформулювання тези.	60%
Висновок, що містить заключне судження (умовивід).	20%

Вимоги, пропоновані до есе:
1.                Есе повинне сприйматися як єдине ціле, ідея повинна бути ясної й зрозумілої.
2.                Есе не повинне містити нічого зайвого, повинне включати тільки ту інформацію, що необхідна для розкриття вашої позиції, ідеї.
3.                Есе повинне мати грамотна композиційна побудова, бути логічним, чітким за структурою.
4.                Кожен абзац есе повинен містити тільки одну основну думку.
5.                Есе повинне показувати, що його автор знає й осмислено використає теоретичні поняття, терміни, узагальнення, світоглядні ідеї.
6.                Есе повинне містити переконливу аргументацію заявленої по проблемі позиції [9].
4.3 Методичні рекомендації по написанню есе
Дані методичні рекомендації розроблені УМО СПБ філії ГУ-ВШЭ на основі нормативних документів Міністерства Утворення Російської Федерації по вищому утворенню, а також на основі методичних рекомендацій із введення модульного підходу до планування й організації навчального процесу (ГУ-ВШЭ, Москва 2001 рік). Методичні рекомендації складені з метою уніфікації вимог до змісту, оформленню й оцінюванню есе студентів, є рамковим документом для підготовки кафедрами відповідних методичних рекомендацій залежно від специфіки дисциплін1.
Есе студента - це самостійна письмова робота на тему, запропоновану викладачем (тема може бути запропонована й студентом, але обов'язково повинна бути погоджена з викладачем). Ціль есе складається в розвитку навичок самостійного творчого мислення й письмового викладу власних думок. Писати есе надзвичайно корисно, оскільки це дозволяє авторові навчитися чітко й грамотно формулювати думки, структурувати інформацію, використати основні категорії аналізу, виділяти причинно-наслідкові зв'язки, ілюструвати поняття відповідними прикладами, аргументувати свої висновки; опанувати науковим стилем мови.
Есе повинне містити: чіткий виклад суті поставленої проблеми, включати самостійно проведений аналіз цієї проблеми з використанням концепцій й аналітичного інструментарію, розглянутого в рамках дисципліни, висновки, що узагальнюють авторську позицію по поставленій проблемі. Залежно від специфіки дисципліни форми есе можуть значно диференціюватися. У деяких випадках це може бути аналіз наявних статистичних даних по досліджуваній проблемі, аналіз матеріалів із засобів масової інформації й використанням досліджуваних моделей, докладний розбір запропонованого завдання з розгорнутими думками, підбор і детальний аналіз прикладів, що ілюструють проблему й т. ін.
Тема есе
Тема не повинна ініціювати виклад лише визначень понять, її ціль - спонукати до міркування. Для приклада можна зрівняти теми есе, пропоновані на іспитах програм міжнародного бакалавранта по економіці, і традиційні теми самостійних робіт і контрольних як письмові відповіді(див. Додаток 2.3.1.).
Тема есе повинна містити в собі питання, проблему, мотивувати на міркування.
Побудова есе
Побудова есе - це відповідь на питання або розкриття теми, що засновано на класичній системі доказів.
Структура есе.
1)                Титульний аркуш (заповнюється за єдиною формою, див. додаток 1);
2)                Введення - суть й обґрунтування вибору даної теми, складається з ряду компонентів, зв'язаних логічно й стилістично;
На цьому етапі дуже важливо правильно сформулювати питання, на який ви збираєтеся знайти відповідь у ході свого дослідження.
При роботі над введенням можуть допомогти відповіді на наступні питання: " чи треба давати визначення термінам, що пролунали в темі есе?", "Чому тема, що я розкриваю, є важливою в даний момент?", "Які поняття будуть залучені в мої міркування по темі?"," чи Можу я розділити тему на трохи більше дрібних підтем?". Наприклад, при роботі над темою "Економіка Росії часів Петра Й: традиційна або командна" як підтема можна сформулювати наступне питання: "Які ознаки були характерні для економіки того періоду?"1.
3)                Основна частина - теоретичні основи обраної проблеми й виклад основного питання.
Дана частина припускає розвиток аргументації й аналізу, а також обґрунтування їх, виходячи з наявних даних, інших аргументів і позицій по цьому питанню. У цьому полягає основний зміст есе й це являє собою головні труднощі. Тому важливе значення мають підзаголовки, на основі яких здійснюється структурування аргументації; саме тут необхідно обґрунтувати (логічно, використовуючи дані або строгі міркування) пропоновану аргументацію/аналіз. Там, де це необхідно, як аналітичний інструмент можна використати графіки, діаграми й таблиці.
Залежно від поставленого питання аналіз проводиться на основі наступних категорій:
ü    Причина - наслідок, загальне - особливе, форма - зміст, частина - ціле,
ü    Сталість - мінливість.
У процесі побудови есе необхідно пам'ятати, що один параграф повинен містити тільки одне твердження й відповідний доказ, підкріплений графічним й ілюстративним матеріалом. Отже, наповнюючи змістом розділи аргументацією (відповідної підзаголовкам), необхідно в межах параграфа обмежити себе розглядом однієї головної думки.
Добре перевірений спосіб побудови будь-якого есе - використання підзаголовків для позначення ключових моментів аргументованого викладу: це допомагає подивитися на те, що передбачається зробити (і відповістити на запитання, чи гарний задум). Такий підхід допоможе випливати точно певної мети в даному дослідженні. Ефективне використання підзаголовків - не тільки позначення основних пунктів, які необхідно освітити. Їхня послідовність може також свідчити про наявність або відсутність логічності у висвітленні теми.
4)                Висновок - узагальнення й аргументовані висновки по темі із вказівкою області її застосування й т.д. Підсумовує есе або ще раз вносить пояснення, підкріплює зміст і значення викладеного в основній частині. Методи, що рекомендують для складання висновки: повторення, ілюстрація, цитата, що вражає твердження. Висновок може містити такий дуже важливий, що доповнює есе елемент, як вказівка на застосування (імплікацію) дослідження, не крім взаємозв'язків з іншими проблемами1.
Якість будь-якого есе залежить від трьох взаємозалежних складових, таких як:
ü    вихідний матеріал, що буде використаний (конспекти прочитаної літератури, лекцій, запису результатів дискусій, власні міркування й накопичений досвід по даній проблемі);
ü    якість обробки наявного вихідного матеріалу (його організація, аргументація й доводи);
ü    аргументація (наскільки точно вона співвідноситься з піднятими в есе проблемами).
Процес написання есе можна розбити на кілька стадій: обмірковування - планування - написання - перевірка - виправлення. Перелік, що вийде в результаті перерахування ідей, допоможе визначити, які з них мають потребу в особливій аргументації. Джерела. Тема есе підкаже, де шукати потрібний матеріал. Звичайно користуються бібліотекою, Інтернет - ресурсами, словниками, довідниками. Перегляд означає редагування тексту з орієнтацією на якість й ефективність. Якість тексту складається із чотирьох основних компонентів: ясності думки, виразності, грамотності й коректності. Думка - це зміст написаного. Необхідно чітко і ясно формулювати ідеї, які хочете виразити, у противному випадку вам не вдасться донести ці ідеї й відомості до навколишніх. Виразність - це доступність тексту для розуміння. Легше всього її можна досягти, користуючись логічно й послідовно ретельно обраними словами, фразами й взаємозалежними абзацами, що розкривають тему. Грамотність відбиває дотримання норм граматики й правопису. Якщо в чомусь сумніваєтеся, загляньте в підручник, упорайтеся в словнику або посібнику зі стилістики або дайте прочитати написане людині, чия манера писати вам подобається. Коректність - це стиль написаного. Стиль визначаться жанром, структурою роботи, цілями, які ставить перед собою пишучий, читачами, до яких він звертається[31].
Оцінювання есе
Критерії оцінки есе можуть трансформуватися залежно від їхньої конкретної форми, при цьому загальні вимоги до якості есе можуть оцінюватися за наступними критеріями (див. Додаток 2.3.2.).

ВИСНОВКИ
1) Аналіз літератури, присвяченої застосуванню портфоліо в навчанні, переконливо показує, що в ідеї портфоліо укладені більші можливості для модернізації шкільного навчання, тобто для вдосконалювання процесу навчання у світлі нових вимог, пропонованих у цей час до школи. Цінність портфоліо полягає в тому, що довкола нього й у зв'язку з ним може бути вибудуваний такий навчальний процес, які дозволяє розвивати або формувати деякі когнітивно - особистих якості (компетентності) які висуваються миром утворення й праці, як необхідні кожній людині для активної участі в житті сучасного демократичного інформаційного суспільства. Хоча твердження, що школа ХХІ - це "школа портфоліо", - тобто коли портфоліо виступає, як якась панацея, що повинна перевернути все традиційне утворення - явно перебільшене, освоєння методу портфоліо в російській школі може стати одним з найважливіших напрямків модернізації, але тільки за умови забезпечення його належним теоретико - методологічним аналізом і пов'язаними з ним дидактико-методичними матеріалами.
2)Думаю, що основна роль портфоліо учня - допомогти йому визначитися у виборі профільної школи й, надалі, профілю вищої школи. Але навряд чи "вага" портфеля може служити об'єктивним показником. По-перше, портфель по визначенню включає суб'єктивні відкликання. По-друге, різний рівень професіоналізму вчителів і керівників дослідницьких робіт і неконтрольований ступінь участі викладачів і батьків у формуванні портфеля ставлять учнів у свідомо нерівні умови. Вважаю, що головна мета створення "навчального портфеля" зводиться до доказу прогресу ( позитивних результатів і досягнень) у навчанні учня. Неважливо, що він не знає й не вміє. Важливіше те , що він довідався й чому з по даному предметі. І дуже важлива самооцінка учня. Адже це він повинен відібрати на свій вибір у своє "досьє" роботи. А чіткий список найменувань і пунктів , необхідних в "навчальному портфелі" , не можна передбачити. Думаю, що кожен учитель на свій розсуд упроваджує свої критерії.
3)Підводячи підсумки, хочеться відзначити, що достоїнства портфоліо безсумнівні. Це прекрасний засіб поглиблення й оформлення пізнавальних інтересів, розвитку інтелектуальних рефлексивних здатностей учнів, комплексної перевірки рівня засвоєння навчального матеріалу, індивідуалізації й диференціації навчання, формування мотивації досягнення, а, отже, і створення ситуації успіху. Отже, можна зробити висновок, що метод "Портфоліо" дає нам можливість систематизувати, аналізувати й кваліфіковано представляти свої професійні досягнення.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1.                 Биков А.К. Методи активного соціально-психологічного навчання: Навчальний посібник. - М.: ТЦ Сфера, 2005.
2.                 Брандт М.Ю. Есе на екзамені по суспільствознавству // Викладання історії й суспільствознавства у школі.-2004.- № 1.-С. 26-38
3.                 Голуб Г.Б., Чуракова О.В. Портфоліо в системі педагогічної діагностики. - 2005, № 1. - с. 181-195.
4.                 Забродина Н.П. Що таке есе з економіки // Економіка у школі.- 200.-№ 1.-С.58 – 66
5.                 Загашев И. Критичне мислення: технологія розвитку / И. Загашев, С. Заїр-Бек. - Спб. : Альянс-Дельта. 2003. - С. 264-279.
6.                 Загашев И. Нові педагогічні технології в шкільній бібліотеці. Лекція 3 // Бібліотека в школі: Газета Видавничого будинку "Перше вересня". - 2004. - № 19. - С. 53-56.
7.                 Загвязинский В.И. Теорія навчання: Сучасна інтерпретація: Навчальний посібник для студ. вищих. пед. навч. закладів. - М.: Видавничий центр “Академія”, 2001.
8.                 Калмикова И.Р. Портфоліо як засіб самоорганізації й саморозвитку особистості // Утворення в сучасній школі. 2002, № 5. - с. 23-27.
9.                 Кіприянова Е. В. Як навчитися писати есе по суспільствознавству на “відмінно”?// Преподавание истории и обществознания в школе.-2003.- № 9.-С. 44 – 47
10.            Кларин М.В. Інновації у світовій педагогіці: навчання на основі дослідження, ігри й дискусії. - Рига, НПЦ “Експеримент”, 1998.
11.            Колекція досягнень // Модернізація: Крок у майбутнє (вкладка "УГ"). Вып. № 3 (20) 2004. - с. 15.
12.            Коновалова Е.А. Функціональні обов'язки учасників освітнього процесу при впровадженні в практику портфоліо як методу оцінювання//Практика адміністративної роботи в школі. 2005, № 5. - с. 20-22.
13.            Кулюткин Ю.К. Евристичні методи в структурі рішень. - М.: Педагогіка, 1970.
14.            Матюнин Б.Г. Нетрадиційна педагогіка. - М.: Школа - Пресс, 1994.
15.            Морозов А.В. Чернилевский Д.В. Креативна педагогіка й психологія: Навчальний посібник. - М.: Академічний Проект, 2004.
16.            Навчання. Наука. Творчість. Теорія й досвід взаємодії. Монографія. Наукова школа Риндак В.Г. / Під заг. ред. Риндак В.Г. Єкатеринбург: Ур. відділення РАО, 2002.
17.            Нікітіна С.И. Експеримент по створенню портфоліо по інформатиці // Застосування нових технологій в утворенні: Матеріали XVІ Міжнародної конференції 28-29 червня 2005. - Троіцк, 2005. С. 45-47.
18.            Новикова T.Г., Прутченков А.С., Пінська М.А. Рекомендації з побудови різних моделей і використанню портфоліо учнів основної й повної середньої школи // Профільна школа. М., -2004. -С. 4-11.
19.             Новикова Т. Папка індивідуальних досягнень "портфоліо": федеральні рекомендації й місцевий досвід// Директор школи. - 2004. - № 7. - С. 61.
20.            Новикова Т.Г. й ін. Портфоліо в профільному навчанні: аналіз закордонного досвіду//Профільна школа. 2005, № 3. - с. 45-56.
21.            Новикова Т.Г. й ін. Портфоліо як форма оцінювання індивідуальних досягнень учнів//Профільна школа. 2004, № 2. - с. 48-56.
22.            Остенко М. Технологія "Навчальний портфель" в освітньому процесі / М. Остенко // Бібліотека в школі: Газета Видавничого будинку "Перше вересня". - 2003. - № 16. - С. 10-15.2.
23.            Педагогіка. Навчальний посібник для студентів пед. вузів / Під ред. Пидкасистого П.І.М.: Педагогічне суспільство Росії, 2002.
24.            Полякова Т.А. Інформаційна культура // Мир бібліографії. М.,- 1998. № 2.
25.            Портфель учня//Нові педагогічні й інформаційні технології в системі утворення. М.: 2001. - с. 123-132.
26.            Ракітіна Е.А. Теоретичні основи побудови концепції безперервного курсу інформатики // Інформатика й утворення. М., -2002. - С. 44-45.
27.            Руденко Г. Л. Пишем творческое эссе.// Мастер - класс.-2005.- № 3.- С. 13-17
28.            Сапогова Е.Е Психологія розвитку людини: Навчальний посібник. - М.: Аспект Пресс, 2001.
29.            Селевко Г.К. Дискусія як ефективний метод пізнання // Шкільні технології. 2004. - №5.
30.            Тематичний додаток до журналу "Вісник утворення" № 4 / 2004. М.: Видавництво "Освіта" / Профільне навчання - Частина С. 98-112.
31.            Федосюк М., Хамракулова Х. Есе. // Економіка в школі. - 2000. - №1.
32.            Хутірський А.В. Сучасна дидактика: Підручник для вузів. Спб: Пітер, 2001.
33.            Черемних М.П. Ділова гра "Портфоліо, або Щоденник особистих досягнень" // Практика адміністративної роботи в школі. 2005, № 5. - с. 25-27.