Рак молочної залози

Рак молочної залози займає 1-ше місце у загальній структурі злоякісних пухлин у жінок. Захворюваність коливається від 50-60 на 100 тис. жіночого населення (Англія, Данія, Нідерланди, США, Канада, Україна) до 2-5 (Японія, Мексика). У Закарпатській області щороку стає жертвами цієї хвороби близько 300 жінок, а кожна друга звертається за допомогою до лікаря, коли вже надто пізно — на ІІІ-ІV стадії захворювання. Кожна третя жінка, у якої виявлено рак молочної залози, помирає протягом року з моменту встановлення діагнозу.

Такою є сумна статистика. Та чи настільки безнадійною є проблема, якою вона здається на перший погляд? Давайте спробуємо розібратися по порядку. Ми спробуємо розвіяти міф про приреченість людей, у котрих виявлено рак молочної залози.

Рак молочної залози — це рак, що виникає у тканині, яка складається із 15-20 роздільно розміщених доль, які оточені жировою тканиною. Кожна доля, в свою чергу, містить багато менших дольок, що містять десятки альвеол, які продукують молоко. Кожна доля має вивідний молочний проток, сформований шляхом злиття канальців, які відходять від альвеол. Проток направляється до центральної зони молочної залози на її зовнішній поверхні, що називається ареолою соска. Кінцева звужена частина протока пронизує сосок і відкривається на його верхівці воронкоподібним розширеним молочним отвором. Кількість молочних отворів менша, ніж кількість доль — від 8 до 15, оскільки деякі з протоків зливаються один з одним. Тканина молочної залози не містить м’язів, але останні розміщені під нею і покривають ребра.

Як і інші органи людини, тканини молочної залози сформовані багатьма видами клітин. Період життя цих клітин різний, але у здоровому організмі їх утворюється рівно стільки, скільки відмирає, і цей процес перебуває під жорстким контролем гормонів, факторів росту та інших регулюючих систем. Проте під впливом різних зовнішніх та внутрішніх чинників система регуляції може давати збої, і тоді утворюються доброякісні або злоякісні пухлини.

Доброякісна пухлина молочної залози у більшості випадків можна видалити, і вони ніколи не виникають знову на тому ж місці, вони ніколи не поширюються у інші частини тіла, не несуть загрози життю.

При злоякісній пухлині молочної залози ракові клітини можуть поширюватися на сусідні здорові клітини і руйнувати їх. Вони також можуть проникати у кровоносні та лімфатичні судини і током крові або лімфи розноситися у інші органи. Процес, коли рак молочної залози поширюється на інші органи і таким чином формуються вторинні пухлини, називається метастазуванням, а самі вторинні пухлини — метастазами. Якщо ракові клітини розносяться кров’ю, то метастази розвиваються найчастіше у кістках, легенях, печінці, головному мозку. При лімфогенному метастазуванні (переносі ракових клітин через лімфатичні судини) — насамперед у так званих регіональних лімфовузлах (пахвинних, підключичних, парааортальних).

Найбільш частою формою раку молочної залози є рак протоків цього органу, або так званий протоковий (дуктальний) рак. Злоякісну пухлину, яка виникає у долях або дольках молочної залози, називають дольковим, або лобулярним, раком. Досить рідко зустрічаються форми раку молочної залози, які симулюють запалення — маститоподібний та бешихоподібний. При цьому розвиваються класичні симптоми запалення молочної залози — підвищення температури органу і тіла, почервоніння, набряк. Інколи зустрічається так званий рак Педжета — це злоякісна пухлина у ділянці ареоли соска з відповідними проявами, що нагадують екзему.

Захворіти на рак молочної залози може будь-яка жінка, однак у одних ризик виникнення пухлини низький, у інших — високий. Не позбавлені цього ризику і чоловіки, однак більш ніж 99% всіх пацієнтів з раком молочної залози — жінки.

До групи високого ризику належать насамперед особи з поєднанням певних генетичних та фенотипічних факторів, перш за все — це особливості стилю життя. Деякі з факторів, які підвищують ризик захворювання на рак молочної залози, наступні:

• вік (понад 40 років);

• спадкова і сімейна схильність (жінки, у яких матері або сестри хворіли на рак молочної залози, мають значно більше шансів захворіти на ту ж хворобу);

• пізня менопауза;

• ранній початок менструацій (до 12 років);

• народження першої дитини у віці понад 30 років;

• переривання вагітності;

• у жінок, які ніколи не народжували;

• фіброзно-кістозна мастопатія та інші проліферативні захворювання молочних залоз;

• ожиріння (понад 40% нормальної ваги);

• цукровий діабет, гіпертонічна хвороба;

• систематичне паління та вживання алкоголю.

Чи може рак молочної залози зустрічатися у жінок, молодших від 30 років? Так, може, хоча у віці до 25 років він практично не зустрічається.

Передракових захворювань молочних залоз досить багато, але варто зупинитися лише на тих, які найчастіше зустрічаються. Насамперед, це фіброзно-кістозна проліферативна мастопатія, яка проявляється різнокаліберними ущільненнями у молочних залозах, дифузними та вогнищевими, періодичними болями у передменструальний період. Крім того, це внутрішньопротокова папілома, яка проявляється виділеннями із соска. При найменшій підозрі на розвиток того або іншого захворювання, при наявності одного з симптомів або їх комплексу ми переконливо радимо звернутися до онколога для обстеження молочних залоз і своєчасного лікування. Тим більше, що ці захворювання піддаються лікуванню без будь-яких негативних наслідків.

Раннє виявлення — це найкращий захист від раку молочної залози. Чим раніше діагностовано це захворювання, тим вищі шанси на повне одужання. Достатньо відмітити, що лікування першої стадії раку молочної залози (пухлина до 2-х см в діаметрі без ураження регіональних лімфовузлів) дозволяє одужати 95% жінок. Проте з ростом пухлини або з поширенням її на регіональні лімфовузли відсоток одужання катастрофічно падає — не більше ніж 50%.

Для того, щоб обстежити молочну залозу і виявити новоутворення навіть невеликих розмірів, не потрібно якоїсь надскладної апаратури або лабораторних тестів, які дорого коштують. Достатньо так званого пальпаторного дослідження (пальпація — метод діагностичного дослідження шляхом прощупування певної частини тіла). Пальпаторно можна виявити дуже невеликі ущільнення у молочній залозі. Тому надзвичайно велике значення має знання жінками техніки самообстеження молочних залоз.

Самообстеження молочних залоз потрібно починати у 20-річному віці, проводити його щомісячно і звертати увагу на будь-які зміни, які відбуваються у молочних залозах. Ця процедура повинна ввійти у звичку і проводитися у один і той самий час місяця, бажано через декілька днів після закінчення менструації. При виявленні будь-яких ущільнень, пухлин, підозрілих ділянок, болючості, інших насторожливих симптомів, переконлива рекомендація — звернутися до онколога.

Наступним важливим моментом ранньої діагностики раку молочної залози є мамографія. Мамографія — це рентгенографія молочної залози. Звичайно виконуються по 2 рентгено-знімки обох молочних залоз — один згори і один збоку. Мамографія може виявити пухлини молочної залози до того, як вони почнуть проявлятися клінічно, тобто з’являться перші їх симптоми. Першу мамографію слід зробити між 35 і 40 роками життя, вона розцінюється як базисна і служить для порівняння з наступними. Після 40 років жінки повинні робити мамографію кожен другий рік, а після 50 років — щорічно. Попри те, що мамографія є надзвичайно чутливим і точним методом раннього виявлення пухлин молочної залози, дуже важливим є також повне клінічне обстеження молочних залоз, пахвових, підключичних та парааортальних лімфовузлів лікарем. У віці від 20 до 40 років його потрібно робити раз на три роки, після 40 років та жінкам будь-якого віку з підвищеним ризиком виникнення раку молочної залози — щорічно. Крім того, під час зустрічі з лікарем жінка має змогу порадитися стосовно змін у молочних залозах, які вона виявляє під час самообстеження, симптомів, на які слід звернути особливу увагу; ваш лікар може дати вам низку корисних порад щодо способу життя, дієти та ряду інших факторів, які можуть виявитися важливими для профілактики онкопатології не тільки молочних залоз, а й інших органів і систем.

Рак молочної залози на ранніх стадіях у переважній більшості випадків протікає без больових відчуттів. Треба зазначити, що ранній рак молочної залози практично нічим себе не проявляє. Проте існує ряд ознак, за якими можна відрізнити злоякісний ріст на ранньому етапі його розвитку:

• невелика пухлина з переважно інфільтративним типом росту (коли неможливо чітко виявити межі новоутворення — вони є розпливчатими і плавно переходять у здорову тканину) у самій молочній залозі, біля неї або у субареолярній ділянці (під соском);

• зміни розмірів (збільшення або зменшення) та форми молочної залози;

• виділення із соска;

• зміна кольору шкіри молочної залози або зміни чуття дотику ділянки шкіри молочної залози або соска, інші шкірні прояви (втяжіння, зморщення, лускатість).

Діагноз раку молочної залози формується на основі пальпаторного виявлення пухлини або інших змін у молочній залозі, які описані вище, а також при виявленні патологічних зон на мамографічних зображеннях. Все це у сполученні з анамнестичними даними (наявності факторів ризику) дає змогу з високою вірогідністю припустити існування злоякісного новоутворення молочної залози.

Лікар отримує дуже багато інформації про пухлину вже лише на основі її пальпації та огляду навколишніх тканин. Доброякісні пухлини у більшості випадків виглядають не так, як злоякісні. Мамограми також несуть важливу інформацію про пухлину. По рентгензнімках з дуже високим ступенем вірогідності можна запідозрити наявність злоякісного новоутворення. В той же час, доброякісні пухлини теж мають чіткі характерні ознаки.

При виявленні пухлини молочної залози деколи доцільно виконати ультразвукове дослідження, особливо у жінок з великими молочними залозами, хоча цей метод не є настільки точним і достовірним, як рентгенологічний.

Будь-яке дослідження молочних залоз з метою уточнення діагнозу повинен призначати тільки компетентний лікар. Лише він може правильно інтерпретувати отримані результати обстеження, рекомендувати при необхідності виконання тих або інших додаткових діагностичних тестів.

Спеціальне лабораторне дослідження допомагає лікареві отримати набагато більше інформації про пухлину: характеристика раку, швидкість росту пухлини, поширеність її на навколишні тканини. Завдяки цьому можна вибрати оптимальну послідовність лікувальних заходів, вчасно направити пацієнта, при необхідності, до суміжних спеціалістів і почати лікування у найкоротші строки після встановлення діагнозу.

Є багато методів лікування раку молочної залози та їх комбінацій. Вибір того чи іншого методу залежить, передусім, від розмірів та локалізації пухлини, результатів лабораторних тестів, включаючи гістологічне та цитологічне дослідження тканини пухлини, та стадії злоякісного процесу.

При виборі плану лікування може виникнути необхідність виконання рентгенографії легень і спеціальних тестів для дослідження печінки, легень та кісток. Це пов’язано з тим, що рак молочної залози метастазує, перш за все, у ці органи. Беручи до уваги вік жінки, загальний стан її здоров’я та всі вищезазначені фактори стосовно стану пухлини та розповсюдженості онкопроцесу, лікар приймає рішення щодо плану лікування.

Найбільш ефективним у випадку раку молочної залози є хірургічне лікування. Звичайно, жоден інший вид лікування не може зрівнятися за радикальністю з видаленням пухлини. Повне видалення молочної залози з пухлиною називається мастектомією. Видалення тільки пухлини з невеликою кількістю оточуючих її здорових тканин і збереженням загальної анатомії молочної залози називається секторальною резекцією. Існує також поняття радикальної резекції молочної залози, коли видаляється пухлина і оточуюча її здорова тканина молочної залози, відступаючи не менш ніж 5 см від країв пухлини.

Існує багато модифікацій мастектомії, але у всіх провідними моментами є видалення молочної залози і лімфатичних колекторів, де можуть бути метастази пухлини. Це клітковина з лімфатичною тканиною пахвинної та підключичної ділянок.

Хірургічне лікування часто поєднується з променевою терапією. Цей вид лікування спрямований перш за все на припинення росту клітин пухлини. Променева терапія може застосовуватися як перед оперативним лікуванням, так і після нього.

Найперспективнішим методом у плані розвитку та вдосконалення за останній відрізок часу є хіміотерапія раку молочної залози. Хіміопрепарати вбивають ракові клітини, де б ті не знаходилися. У переважній більшості випадків хіміотерапія проводиться із застосуванням комбінації декількох препаратів. Це робиться для того, щоб зменшити імовірність виникнення резистентності злоякісних клітин до лікування.

Не менш важливою при ракові молочної залози є гормонотерапія. Як уже зазначалося, гормони є тим стимулятором, який змушує клітини пухлини рости і розмножуватися. Тому застосування інгібіторів гормонів призводить до гальмування розвитку раку молочної залози.

Міфи і легенди про рак молочної залози

Міф №1. Хворі на рак молочної залози приречені — жити їм залишилося недовго... Перш за все, щодо смертності від злоякісних новоутворень молочних залоз. Дійсно, за статистичними даними близько 30 % жінок, які хворіють на цю форму раку, не живуть довше ніж рік з часу встановлення діагнозу. Але ж в Закарпатській області майже 60% раку молочної залози діагностується у занедбаних стадіях — ІІІБ та IV-й. А статистика доводить зворотнє — від раку молочної залози виліковуються 95% жінок, у яких захворювання виявлено на І-й стадії (пухлина до 2-х см у діаметрі), 80% жінок, у яких виявлено ІІ стадію захворювання (пухлина від 2 до 5 см в діаметрі з або без ураження регіонарних лімфатичних вузлів), 50% — із ІІІ стадією захворювання (пухлина понад 5 см в діаметрі, з ураженням регіонарних лімфовузлів).

Міф №2. Рак молочної залози можна вилікувати, застосувавши методи нетрадиційної медицини... Як відомо з досвіду світової медицини, поки що в жодній країні світу документально не зафіксовано випадку вилікування злоякісного новоутворення із застосуванням методів нетрадиційної медицини, а тим більше методів, які медичними назвати язик не повертається — вживання «зарядженої» води, бензину, гасу, препаратів ртуті (сулема, «Вітурід», до речі останній заборонено до виробництва та використання у Росії, як надзвичайно токсичний та небезпечний для життя), акулячого хряща та акулячого кігтя, різних екстрасенсорних впливів, замовлянь, замолювань тощо. Застосування нетрадиційного лікування тільки відтягує час, не дає можливості застосувати «традиційну» ефективну медицину та переводить ранні стадії раку в пізні, невиліковні.

Цікаво знати! У Сполучених Штатах Америки кожні 2-3 роки виходить ілюстроване видання (з фотографіями!) — каталог усіх шахраїв від медицини: «народних цілителів», травників, екстрасенсів, чаклунів, інших «фахівців» нетрадиційної медицини, які спеціалізуються на лікуванні всіх хвороб, особливо онкологічних. Країна повинна знати своїх героїв в обличчя!!!