КИЇВСЬКИЙ СЛАВІСТИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЗАКАРПАТСЬКА ФІЛІЯ

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

на тему:

Теоретичний та практичний інтелект у сучасного школяра

Студентки II-курсу

заочного відділення

спеціальності

“Психологія та англійська мова”

Глухан О.В.

Науковий керівник:

Кухта М.І.

Ужгород – 2006

Вступ

До пізнавальних психічних процесів належать психічні процеси, пов’язані з сприйняттям та переробкою інформації. Відчуття і сприйняття дають нам знання окремих предметів і явищ реального світу. Але така інформація не може розглядатись як достатня. Для того, щоб людина могла нормально жити і нормально працювати, їй необхідно передбачувати наслідки тих чи інших явищ, подій чи своїх дій. Для того щоб передбачувати, необхідно узагальнювати окремі предмети і факти, і, виходячи з узагальнень робити висновок відносно інших окремих предметів і фактів такого ж різновиду. Цей багатоступінчастий перехід – від одиничного до загального і від загального знов до одиничного – здійснюється завдяки особливому психічному процесу – мисленню.

Мислення є найвищим пізнавальним психічним процесом. Сутність даного процесу полягає в породженні нового знання на основі творчого відображення і перетворення людиною дійсності.

За характером мислення поділяється на:

- теоретичне (один з видів мислення, який направлений на відкриття законів, властивостей об’єктів) ;

- практичне.

При цьому в теоретичному мисленні виділяють понятійне і образне мислення, а в практичному – наочно-образне та наочно-дієве.

Понятійне мислення (абстрактно-логічне мислення) – таке мислення, де використовуються визначені поняття. Тут, розв’язуючи задачі, ми не звертаємося до пошуку за допомогою спеціальних методів якої-небудь нової інформації, а користуємося готовими знаннями, які отримані іншими людьми і є виражені у формі понять, суджень умовиводів.

Образне мислення – це вид інтелектуального процесу, в якому використовуються образи. Ці образи викликаються безпосередньо з пам’яті чи відтворюються уявою. В ході розв’язання інтелектуальних задач, відповідні образи подумки перетворюються так, що в результаті маніпулювання ними ми можемо знайти розв’язок задачі, що нас цікавить.

Понятійне і образне мислення доповнюються одне одного і забезпечують глибоке і різностороннє відображення дійсності.

Наочно-образне мислення – це вид інтелектуального процесу, який здійснюється безпосередньо при сприйнятті оточуючої дійсності і без цього здійснюватись не може. Ця форма мислення є домінуючою у дітей дошкільного і молодшого шкільного віку.

Наочно-дієве мислення – це особливий вид мислення, суть якого полягає в практичній перетворюючій діяльності, яка здійснюється з реальними предметами. Цей вид мислення широко представлений у людей, які зайняті виробничою працею, результатом якої є створення якого-небудь матеріального продукту.
Теоретичне мислення вважається більш досконалим, ніж практичне, а понятійне представляє собою більш високий рівень розвитку, ніж образне. [1]

Теоретичний та практичний інтелект у школяра

1.Теоретичне мислення у школяра-підлітка

Розвиток пізнавальних процесів і особливо інтелекту в підлітковому та юнацькому віці має дві сторони – кількісну та якісну. Кількісні зміни проявляються в тому, що підліток розв’язує інтелектуальні задачі значно швидше, легше та ефективніше, ніж дитина молодшого шкільного віку. Якісні зміни перш за все характеризують зсуви в структурі розумових процесів: важливо не те, які задачі розв’язує людина, а яким чином вона це робить. Тому найбільш суттєві зміни в структурі психічних пізнавальних процесів у осіб, що досягли підліткового віку, спостерігаються саме в інтелектуальній сфері. [4]

Круг понять, які здобуває дитина в процесі навчання в школі все більш розширюється і включає в себе все більше нових знань з різних галузей. При цьому здійснюється перехід від конкретних до все більш абстрактних понять, а зміст понять збагачується: дитина пізнає різноманіття властивостей і ознак предметів, явищ, а також їх зв’язок між собою; вона дізнається, які ознаки є суттєвими, а які – ні. Від більш простих, поверхневих зв’язків предметів і явищ школяр переходить до все більш складних, глибоких, різносторонніх.

В процесі формування понять відбувається розвиток розумових операцій. Школа вчить дітей аналізувати, синтезувати, узагальнювати, розвиває індукцію та дедукцію. Під дією шкільного навчання розвиваються необхідні якості розумової діяльності. Знання, що отримані в школі, сприяють розвитку широти і глибини думки учнів.[1]

В підлітковому віці у дитини продовжує розвиватись теоретичне мислення. Операції, здобуті в молодшому шкільному віці, стають формально-логічними операціями. Підліток здатен досить легко абстрагуватись від конкретного, наочного матеріалу і розмірковувати в чисто словесному плані. На основі загального, він може будувати гіпотези, перевіряти та спростовувати їх, що свідчить про пріоритетний розвиток у нього логічного мислення.

На відміну від молодших школярів, у підлітка проявляється здатність оперувати гіпотезами при вирішенні інтелектуальних задач. Причому, стикаючись з необхідністю розв’язати задачу, яка є для нього новою, в більшості випадків підліток прагне використати різноманітні підходи для її розв’язання, намагаючись виявити найбільш ефективних з них. Ці здібності виникають не самі по собі, а формуються і розвиваються в процесі шкільного навчання, при оволодінні знаковими системами, які прийняті в багатьох сучасних науках.

Головною особливістю розвитку мислення даного віку є те, що поступово окремі розумові операції перетворюються в єдину цілісну структуру.

Таким чином, інтелектуальний розвиток дитини в підлітковому віці досягає досить високого рівня. Більш того, закономірності розвитку мислення визначають в значній мірі особливості функціонування і розвитку інших психічних процесів.

2. Теоретичне мислення у школярів старших класів

Інтелектуальний розвиток дитини при досягненні нею віку, охарактеризованого як „юність”, продовжується. Однак межа між підлітковим та юнацьким віком настільки мала, що більш доцільним було б об’єднання цих періодів в один.

Тим не менш, характеризуючи розвиток психічних пізнавальних процесів в період юнацтва, варто відзначити, що в старших класах школи розвиток пізнавальних процесів дітей досягає такого рівня, що вони виявляються практично готовими до виконання всіх видів розумової роботи дорослої людини, включаючи найскладніші. Пізнавальні процеси школярів здобувають такі якості, які роблять їх більш досконалими і гнучкими, причому розвиток засобів пізнання дуже часто випереджує власне особистісний розвиток дітей.

З завершенням підліткового віку і переходом у юнацький вік відмічається прогресуючий розвиток теоретичного мислення. Юнаки вже мислять логічно і здатні займатись теоретичними роздумами та самоаналізом. Вони ще з більшою легкістю, ніж підлітки, можуть розмірковувати на моральні, політичні та інші теми, практично недоступні інтелекту дітей більш молодшого віку.

У старшому шкільному віці діти засвоюють багато наукових понять, навчаються користуватись ними в процесі розв’язання різноманітних задач. Це значить сформованість у них теоретичного, чи словесно-логічного, мислення.

Одночасно продовжується інтелектуалізація всіх інших пізнавальних процесів.

Продовжується в юнацькому віці розвиток абстрактно-логічного мислення. Воно визначає появу не тільки нової інтелектуальної якості, але й відповідної потреби. Все частіше старшокласники починають сперечатись про абстраговані предмети, про які вони нічого не знають. Наприклад, про будову світобудови.

Однією з особливостей юнацького віку є те, що широта інтелектуальних інтересів часто поєднується в ранній юності з розкиданістю, відсутністю систематичності поглядів та підходів, а також адекватної оцінки своїх можливостей.

Разом з цим у цьому віці з’являється велика кількість байдужих, нудьгуючих хлопців та дівчат, яким навчання здається взагалі нецікавим в порівнянні з уявним „справжнім” життям. Подібне явище частково може бути пояснене рутинністю і монотонністю навчального процесу в школі, який не дає простору індивідуальним здібностям та ініціативі учнів. Крім цього, ймовірно, деяким юнакам не під силу складна програма, вони не хочуть вчитись, а лише формально „відсиджують” уроки.[4]

3. Розвиток теоретичного мислення у школяра

В підлітковому і ранньому юнацькому віці завершується формування когнітивних процесів, і перш за все мислення. У ці роки думка остаточно поєднується зі словом, в результаті чого утворюється внутрішня мова як основний засіб організації мислення і регуляції других пізнавальних процесів. Інтелект в своїх вищих проявах стає мовленнєвим, а мова інтелектуалізованою. Виникає повноцінне теоретичне мислення. Поряд з цим йде активний процес формування наукових понять, які містять в собі основи наукового світогляду людини в межах тих наук, які зустрічаються в школі. Здобувають остаточні форми і розумові дії і операції з поняттями, що описують логіку міркувань і відрізняють словесно-логічне, абстрактне мислення від наочно-дієвого і наочно-образного. Чи можна пришвидшити ці процеси, і якщо так, то яким способом це зробити?

Інтелектуальний розвиток дітей можна пришвидшити по трьом напрямкам:

• понятійний склад мислення;

• мовленнєвий інтелект;

• внутрішній план дій.

Розвитку мислення в старших класах школи може сприяти такий вид занять, як риторика, яка розуміється в якості вміння планувати, складати і промовляти публічні промови, вести диспути, вміло відповідати на запитання. Більшу користь можуть зіграти різні форми письмового викладу думки, які застосовуються не тільки на заняттях літератури, а й іншими шкільними предметами. Вони можуть бути використані на заняттях по історії, географії, біології, іноземній мові, ряду інших дисциплін як засіб мовленнєвого мислення, а не тільки як спосіб перевірки знань школярів. При цьому важливо оцінювати не тільки зміст, а й форму викладеного матеріалу.

Пришвидшеного утворення наукових понять можна добитись на заняттях спеціальними предметами, де відповідні поняття вводяться і вивчаються. При представленні школяру будь-якого поняття, в тому числі і наукового, важливо звернути увагу на наступні моменти:

А) майже кожне поняття, в тому числі і наукове, має декілька значень;

Б) звичайні слова з повсякденної мови, яка вживається і для визначення наукових понять, багатозначні і недостатньо точні для того, щоб визначити об’єм і зміст наукового поняття. Тому будь-які визначення понять через слова повсякденної мови можуть бути тільки наближеними;

В) відзначені властивості допускають як нормальне явище існування різних визначень одних і тих же понять, що не повністю співпадають одне з одним і це відноситься навіть до таких точних наук, як математика та фізика.

Г) для однієї і тієї ж людини по мірі її розвитку, а також для науки та вчених по мірі їх проникнення в сутність явищ, що вивчаються, об’єм та зміст понять, звісно ж, змінюються. Вимовляючи одні і ті ж слова через значний проміжок часу, ми часто вкладаємо різний, такий, що змінюється з часом, зміст.

З цього випливає, що в середніх та старших класах школи учні не повинні механічно вчити і повторяти застиглі визначення наукових понять. Швидше варто домагатись того, щоб самі учні знаходили і давали визначення цих понять. Це неодмінно пришвидшить процес розвитку понятійної структури мислення у старшокласників.

Становленню внутрішнього плану дій можуть допомогти спеціальні вправи, які направлені на те, щоб одні і ті ж дії відбувались якомога частіше не з реальними, а з уявними предметами, тобто подумки.

• Наприклад, на заняттях математикою варто спонукати учнів до того, щоб вони більше рахували не на папері або за допомогою калькуляторів, а про себе, знаходили і чітко формулювали принцип і послідовні кроки у розв’язанні деякої задачі перед тим, як практично приступати до реалізації знайденого розв’язку.

Потрібно притримуватись правила:

! поки рішення до кінця не продумане в голові, поки не складений план включених у нього дій і поки він не перевірений на логічність, до практичної реалізації приступати не варто.

Цими принципами та правилами можна користуватись на заняттях всіма без виключення шкільними предметами, тоді і внутрішній план дій буде формуватись у школярів швидше.

Звичайно, що три представлені основні напрями пришвидшеного розвитку теоретичного інтелекту не існують незалежно один від одного, і формувати кожен з них окремо, без зв’язку з іншими, не можна. Розвиток мовленнєвого мислення так чи інакше позначиться на розвитку понять і внутрішньому плану дій.

Зміни, що відбуваються у внутрішньому плані дій, пов’язані з розвитком внутрішньої мови, позитивно впливають на мовленнєве мислення і на формування понять. І так далі. Тому всю роботу по інтелектуальному розвитку підлітків і юнаків необхідно вести комплексно, підбираючи вправи і розраховуючи на завдання таким чином, щоб вони розвивали інтелект по всім його найважливішим напрямkам. [2]

4. Практичний інтелект школяра та його удосконалення

У практичного інтелекту є також інші атрибути: здоровий глузд, кмітливість, „золоті руки”, інтуїція. Протягом тривалого часу розвитком цих сторін інтелекту дитини школа відносно зневажала чи зводила до придбання учнями елементарних трудових умінь та навичок, що відносяться до малокваліфікованої роботи.

В умовах переходу до ринкових відносин і самостійної економічної діяльності людей значення практичного інтелекту особливо зростає, так як кожній людині тепер необхідно вести розважливий та продуманий образ життя.

В структуру практичного інтелекту входять наступні якості розуму:

- заповзятість;

- економність;

- розважливість;

- вміння швидко та оперативно розв’язувати задачі.

Заповзятість у дітей можна успішно розвивати в школі. Досить сприятливі можливості для цього відкриває учнівське самоврядування, а також участь учні у різних видах суспільно корисної комерційної праці. Важливо зробити так, щоб школярі в цих справах виступали не виконавцями волі вчителів чи інших дорослих, а самі визначали, що і як варто робити, самі вступали в ділові стосунки, якщо це знадобиться. Більше самостійності необхідно давати підліткам та юнакам в домашніх справах, дотримуючись при цьому умови: робота повинна виконуватись дитиною самостійно, але по її власному задуму та розумінню.

Економність сформувати у дітей простіше, ніж інші якості практичного розуму, але це потрібно робити систематично, спонукаючи дітей в школі та дома самостійно виконувати розрахунки матеріальних витрат на те, що їх цікавить. Бажано також навчити підлітків та юнаків простішим методам ведення таких розрахунків. Це допускає постановку та вирішення задач на складання кошторису видатків та доходів, підведення підсумків економічної діяльності. До того ж бажано залучати дітей і в школі, і дома. Особливо необхідно робити це тоді, коли справа йде про витрати дітьми коштів, ними же зароблених.

Складніше виробляється вміння оперативно та швидко приймати рішення, розв’язувати практичні задачі, що виникли. Воно залежить від темпераменту дитини (деякі діти думають, міркують швидше, ніж інші), від отриманого вже життєвого досвіду. Однаково швидко думати і діяти всіх дітей навчити неможливо, але кожного можна привчити керуватись в практичних справах загальним правилом:

! Як тільки проблема виникла, необхідно одразу ж, не відкладаючи, приступати до її рішення. [2]

Висновки

Хочеться відзначити, що не дивлячись на досягнуті успіхи у вивченні проблеми інтелекту людини, перед сучасними дослідниками стоїть цілий ряд питань, на які психологічна наука поки що не може дати відповіді.

При оцінюванні мислення у підлітків і старшокласників варто мати на увазі дві обставини:

1) те, що до цього віку уже всі види мислення досить розвинені;

2) те, що починаючи з цього віку, діти готують себе до майбутньої професії, порівнюючи свої свої здібності з вимогами, які ця професія пред’являє людині. [3]

Інтелектуальний розвиток дітей можна пришвидшити, знаючи способи та особливості їх віку, систематично роблячи вправи з дітьми, займаючись ними і допомагаючи їм, де треба.

Список використаних джерел

1. Маклаков А.Г. Общая психология: Учебник для вузов. – Питер, 2004. -

582 с.

2. Немов Р. С. Психология: Учеб.для студ. Высш.пед.учеб. заведений: В 3 кн. –4-е изд.—М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС.–Кн.2. Психология образования, 2004. – 606 с.

3. Немов Р. С. Психология: Учеб.для студ. Высш.пед.учеб. заведений: В 3 кн. –4-е изд.—М.: Гуманит. Изд. Центр ВЛАДОС. –Кн.3. Психодиагностика. Введение в научное психологическое исследование с элементами математической статистики , 2004. – 630 с.

4. Психология человека от рождения до смерти.Полный курс психологии развития.Под ред. Реана А.А. 3-е изд. – М.: „ОЛМА-ПРЕСС”, 2005. - 416 с.