Реферат на тему:

“Вірменія: сучасний її розвиток”

План

1. Економіко-географічне положення

2. Природа і природні ресурси

3. Населення

4. Економіка країни

5. Транспорт, зовнішні економічні зв'язки

6. Висновки

7. Список використаної літератури

Економіко-географічне положення

Повна назва країни – Республіка Вірменія, місцева – Хайастані Анрапетутюн (Хайастан). Столицею з 1920 року є місто Єреван, до 1936 року що називався Еривань (населення на 1997 рік – 1 млн. 202 тис. жителів).

Вірменія поділяється на 10 провінцій (марсер): Арагатсотн, Арарат, Армавір, Гегаракуник, Лорри, Котайк, Ширак, Сюник, Тавуш, Воец Дзор, столична область. Площа країни складає 29800 км? Держава розташована в західній Азії, не має виходу до моря, на 190 км вилучена від Каспійського і на 160 – від Чорного моря. Вірменія – гірська країна, велика частина якої знаходиться в межах Вірменського нагір'я (вища оцінка – гора Арагац, 4090 м), до якого з півночі примикають хребти Малого Кавказу. Загальна довжина границь – 1254 км. Має границю з Азербайджаном довжиною 787 км, з Туреччиною – 268 км, із Грузією – 164 км, з Іраном – 35 км.

Валюта: 1 драм = 100 лума, курс на 21 січня 2004 року: 588.46 AMD = 1 USD

Природа і природні ресурси

Рельєф. Республіка Вірменія розташована на північному сході Вірменського нагір'я. Тут представлене складне сполучення складчастих і вулканічних гір, лавових плато, аккумулятивних рівнин, річкових долин і озерних улоговин. Близько 90% площі країни знаходиться на висотах більш 1000 м над рівнем моря (середня висота 1800 м). Вища крапка – гора Арагац (4090 м). Найменші висоти, порядку 350 м, присвячені до ущелин рік Дебед на північному сході країни й Аракс на південно-заході і південно-сході.

На північному сході Вірменії піднімаються гори центральної частини Малого Кавказу. На північно-заході й у центрі країни розташований великий вулканічний район з лавовими плато і нагір'ями, а також погаслими вулканами, включаючи величезну чотириглаву гору Арагац. На півдні простираються складчасті гори, розчленовані густою мережею долин, багато хто з який являють собою глибокі ущелини. На заході в межі Вірменії частково заходить Араратська рівнина, що відрізняється плоским рельєфом.

Ріки й озера. Головна і сама довга ріка Вірменії Аракс тече уздовж границь з Туреччиною й Іраном і впадає в р. Куру на території Азербайджану. Більшість інших рік – її ліві припливи. Лівий приплив Араксу – ріка Раздан, що випливає з озера Севан, має важливе іригаційне і гідроенергетичне значення.

З більш сотні озер Вірменії саме велике – Севан – належить до міжгірської улоговини на сході країни. Воно служить природним водоймищем для ріки Раздан з каскадом гідроелектростанцій. Севан використовується для судноплавства, рибальства (форель, сиг) і як зона відпочинку.

Вірменія багата підземними водами. Водою джерел користається Єреван. Мається також до п'ятисот мінеральних джерел. Деякі з них, наприклад Арзні і Джермук, мають важливе бальнеологічне значення.

Клімат. У Вірменії виділяють шість кліматичних районів. На крайньому південно-сході, на висотах менш 1000 м, клімат сухий субтропічний, із тривалою печенею влітку і м'якою безсніжною зимою. На Араратской рівнині й у басейні р. Арпа клімат сухий континентальний, з печенею влітку, холодною зимою і малою кількістю опадів. У передгір'ях навколо Араратской рівнини клімат помірковано сухий, з теплим летом, холодною зимою і рясними опадами (до 640 мм у рік). На півночі країни, на висотах 1500–1800 м, клімат помірковано холодний, із прохолодним летом і морозною зимою з рясними снігопадами; середня річна сума опадів 760 мм. На великих висотах (1800–3000 м) клімат ще більш суворий. Вище 3000 м з'являються гірничо-тундрові ландшафти.

Ґрунту Вірменії розвиті переважно на вулканічних породах. На відносно низьких висотах поширені гірничо-бурі і гірничо-каштанові ґрунти, місцями – солонці і солончаки. У середньому поясі гір широко представлені гірські чорноземи, а на великих висотах зустрічаються гірничо-лугові ґрунти.

Рослинність і тваринний світ. Найбільш розповсюджені рослинні формації Вірменії – степу і напівпустелі. На низьких висотах розташовані полинові напівпустелі, що місцями переходять у солянковие й ахиллейно-джузгуновие пустелі. У середньому поясі гір домінують злакові і різнотравно-злакові степи, що з висотою поступаються місцем луговим степам і альпійським лугам. Широколиственние лісу з перевагою дуба, бука і граба займають не більш 12% площі країни і присвячені до її північно-східних районів (почвозащитное і водоохоронне значення). У складі лісонасаджень виділяються тополя і волоський горіх. Значні площі на вулканічних плато займають практично позбавлені рослинності кам'яні розсипи.

Зі ссавців у Вірменії повсюдно поширені вовк, ведмідь, заєць, лисиця, барсук, а також зустрічаються козел, муфлон, козуля, рись, леопард, лісовий і очеретяний кіт, кабан, дикобраз, білка, шакал, ховрашок, куниця. Гніздяться численні види птахів: журавель, лелека, куріпка, перепел, тетерев, орел, гриф, улар. Журавель (по-вірменському крунк) є національним символом країни. Серед багатьох плазуючих виділяється отрутна кавказька гадюка. Велику небезпеку представляють скорпіони. Серед озерних риб: севанская форель, ішхан, храмуля і вусань. У Вірменії акліматизовані плямистий і шляхетний олені, а також нутрія.

Корисні копалини. У Вірменії багато корисних копалин. Широко відомі родовища молібденових, мідних і поліметалевих руд (Зангезур, Алаверди); є залізні руди, значні запаси нефелінових сиенитов, повареної солі, бентонітових глин.

Країна винятково багата будівельними матеріалами: різнобарвними вулканічними туфами, пемзою, мармуром, гранітами, вапняками, вогнетривкою глиною.

Протягом довгого років не вщухає конфлікт з Азербайджаном із приводу Нагорного Карабаху – ексклава, (частина території держави, відділена від нього іншою державою) заселеного вірменами і приписаного Москвою до Радянського Азербайджану в 1920-х. Вірменія й Азербайджан розв'язали війну один з одним через ексклава в 1988 році. Конфлікт загострився після 1991 року, коли обидві Радянські Республіки стали незалежними державами. ДО 1994 року, коли було встановлене перемир'я, вірменські війська зайняли не тільки Нагорний Карабах, але і значну частину інших Азербайджанських територій. Економіка обох країн була підірвана війною і нездатністю урядів знайти мирні шляхи до дозволу питання.

Населення

Чисельність населення Вірменії на кінець 2001 р. склала 3,8 млн. чіл. Основне населення (понад 80%) складають вірмени: тут проживає більш половини усіх вірменів колишнього СРСР і близько 45% вірменів, що проживають в усьому світі. У Вірменії живуть також азербайджанці, росіяни, курди, українці, греки, ассирийци (айсори) і ін.

Основною мовою є вірменський – 96%, 2% складає росіянин, і 2% інші мови.

Переважна релігія – вірменська апостольная церква (одна із самих древніх християнських церков).

До початку 90-х років Вірменію відрізняли високі темпи росту населення, чисельність населення за роки Радянської влади збільшилася в 3 рази. Однак, за період з 1990 по 2004 р. чисельність населення зросла лише на 6 %, а за останні 7 років не збільшувалася. У 1963 р. природний приріст населення на 1000 чел. складав 18,3, у 1990 – 16,3, а до 2004 р. скоротився до 2,1.

Високими темпами йшли у Вірменії урбаністичні процеси, так, у 1913 р. У містах проживало лише 10% населення, а в 1970 р. – більш половини населення були жителями міст.

Як і в більшості країн світу у Вірменії жіноче населення перевищує чоловіче.

Чисельність чоловіків і жінок

Усе населення, тис. чіл.	3800
У тому числі
Чоловіка	1846
Жінки	1954
У загальній чисельності населення, відсотків
Чоловіка	48,6
Жінки	51,4

ЕКОНОМІКА

Економіко-географічні райони. У Вірменії виділяються 5 економічних районів, що відрізняються по природних і економіко-географічних умовах, структурі і виробничій спеціалізації. Араратський — район виробництва електроенергії, різноманітного машинобудування, хімічної промисловості, виробництва будматеріалів, зрошуваного землеробства, виноградарства, плодівництва, овочівництва і галузей харчової промисловості, що базуються на них. Ширакський — район текстильної промисловості, видобутку природних будматеріалів, машинобудування; у сільському господарстві переважає тваринницько-зерновий напрямок, мається промислове бурякосіяння. Придебедский — район мідної промисловості, що веде місце в районі займає хімічна промисловість; скотарство і переробка його продукції, плодівництво, виноградарство; розвивалося машинобудування. Севан-Агстевский — район виробництва електроенергії і с.-г. виробництва (з перевагою тваринницького, зернового і тютюнницького напрямків), розвивається гірничодобувна, хімічна і машинобудівна промисловість. Сюнікський (південно-східна частина Вірменії) — район гірничодобувної (мідно-молібденової і мідний) промисловості, сільського господарства тваринницько-зернового і плодово-виноградарського напрямку, розвиваються гідроелектроенергетика і машинобудування

На початку 20 в. Вірменія була аграрною країною, основу її економіки складали тваринництво і рослинництво. Промисловість була слабко розвита, малися лише невеликі рудники і коньячні заводи. Індустріалізація почалася відразу після встановлення радянської влади. Після розпаду СРСР перестала функціонувати велика частина промисловості Вірменії, зв'язана з обслуговуванням військово-промислового комплексу. У країні багато безробітних (ок. 120 тис. чоловік, чи 10,8% працездатного населення). Основний індустріальний центр Вірменії – Єреван, за ним випливають Гюмри і Ванадзор.

Економіка Вірменії завжди була найбільш уразливої в порівнянні з іншими республіками колишнього СРСР. Там немає нафти (на відміну від Азербайджану), відсутні родючі землі і вихід до моря (на відміну від Грузії). У результаті економічної блокади Вірменія виявилася відрізаної від Туреччини й Азербайджану, а також тимчасово від Грузії, коли там йшла громадянська війна. 90% вірменських вантажоперевезень раніше направлялося по залізниці через Абхазію, але цей шлях дотепер закритий, і Вірменія має єдиний вихід на світовий ринок через Іран. Нинішній стан і перспективи розвитку економіки країни тісно зв'язані з рішенням карабаської проблеми. В даний час велика частина допомоги, що надходить через границю, направляється в Нагорний Карабах. Після висновку перемир'я на карабаському фронті (у травні 1994) і одержання засобів від Міжнародного валютного фонду і Всесвітнього банку економіка країни стабілізувалася.

Зниження обсягів виробництва промислової продукції наочної ілюструє приведений нижче графік.

Відразу після проголошення незалежності почався процес приватизації. Національна валюта тепер досить стабільна, інфляція зменшилася з 5000% до 8–10%, намітився приріст валового внутрішнього продукту на 5–7% (по офіційним даним). У 1997 експорт оцінювався в 300 млн. дол., а імпорт – у 800 млн. дол.

Енергетика. У 1962 р. завершилося будівництво Севано-Разданского іригаційного комплексу і каскаду ГЕС, почате в 1937 р. Були споруджені шість ГЕС на ріці Раздан і безліч зрошувальних каналів і водоймищ, а в горах прокладені тунелі для скидання річкових вод в оз. Севан з метою поповнення його водяних запасів. У результаті частина вироблюваної в республіці електроенергії експортувалася в Грузію й Азербайджан в обмін на природний газ. У Єревані, Раздане і Ванадзоре були побудовані електростанції, що працюють на газовому паливі. У 1970 р. вони давали більше енергії, чим ГЕС.

У 1977–1979 р. у Мецаморе біля Єревана була здана в експлуатацію могутня атомна електростанція з двома енергоблоками, що цілком задовольняла потреби республіки в електроенергії. Зокрема, забезпечувалися запити алюмінієвого комбінату і великого комбінату по виробництву синтетичного каучуку й автомобільних шин. Вірменська АЕС була зупинена незабаром після Спитакского землетрусу з побоювання, що повторні поштовхи приведуть до катастрофічних наслідків у самій Вірменії і суміжних районах Туреччини. У зв'язку з енергетичною кризою АЕС була знову пущена в хід у 1996.

Сільське господарство. У сільському господарстві Вірменії використовується 1340 тис. га земель. Однак великі масиви орних земель маються тільки в трьох районах: на Араратской рівнині, де звичайно збирають по двох-трьох врожаю в рік, у долині р.Аракс і на рівнинах навколо оз. Севан. Ерозія ґрунтів – одне із серйозних перешкод для розвитку землеробства. Тільки 1/3 сільськогосподарських земель придатна для обробки. Основні культури – овощебахчевие, картопля, пшениця, виноград, плодові дерева. Тваринництво спеціалізується на молочно-м'ясному скотарстві й особливо вівчарстві, розповсюдженому в гірських районах. У 1987 у Вірменії нараховувалося 280 колгоспів і 513 радгоспів. Після 1991 майже 80% земель було передано селянам. Однак за 1992–1997 посівні площі скоротилися на 25%, а обсяг реалізації сільськогосподарської продукції в 1997 склав 40% від рівня 1990. Біля половини сільськогосподарської продукції споживається самими селянськими господарствами.

Гірничодобувна промисловість. У Вірменії в широких масштабах ведуться видобуток і обробка будівельних матеріалів: базальту, перліту, вапняку, пемзи, мармуру й ін. Виробляється багато цементу. Мідна руда, що добувається в Кафане, Каджаране, Агараке й Ахтале, направляється на металургійний комбінат в Алаверди, що виплавляє мідь. Кольорова металургія Вірменії робить також алюміній і молібден.

Обробна промисловість. Після 1953 р. центральні планові органи СРСР орієнтували Вірменію на розвиток хімічної промисловості, кольорової металургії, металообробки, машинобудування, текстильної промисловості, виробництва будівельних матеріалів, а також виробництва вин, бренди і коньяків. Пізніше до цього переліку додалися точне приладобудування, виробництво синтетичної гуми і пластмас, хімічного волокна й електроприладів. По обсязі електротехнічної продукції, що випускалася, Вірменія займала третє місце серед союзних республік СРСР, а по обсязі продукції верстатобудування - п'яте. Однак найважливішу роль грала хімічна промисловість, що випускала мінеральні добрива, синтетичні камені для виробництва інструментів і годин і скловолокно (на базі переробки місцевих туфів і базальтів).

Дані про виробництво найважливіших видів промислової і сільськогосподарської продукції в 2000 р. приведені нижче.

Промислова продукція

Найменування продукції
Електроенергія, млрд. квт/год Вивезення деревини, млн. щільних м2 У тому числі ділової деревини Пиломатеріали (включаючи шпали), млн. м2 Цемент, млн. т Вовняні тканини, млн. м2 Взуття, млн. пара	5.7 0.05 0.01 0.004 0.3 0.03 0.05

Сільськогосподарська продукція і продовольство, тис. т

Найменування продукції
Олії рослинні Макаронні вироби Сіль поварена (видобуток) Зерно (у вазі після доробки) у тому числі пшениця Картопля Плоди, ягоди і виноград Овочі і баштанні Молоко	0,3 0.7 28,8 367 242 364 101 456 465

Фінанси. У листопаду 1993 р. була введена нова грошова одиниця – драм. Спочатку він був украй хитливий, що породило значну інфляцію, однак іноземна допомога сприяла швидкому поліпшенню фінансового положення. Тільки в 1993 р. Вірменія одержала кредити на мільйони доларів від країн Заходу. Всесвітній банк дав кредит у розмірі 12 млн. дол., США асигнували 1 млн. дол. для закупівлі насінної пшениці, Росія дала кредит у розмірі 20 млрд. руб. (ок. 5 млн. дол.) для закупівлі російської нафти і сільськогосподарських продуктів. Драм поступово стабілізувався і став основою грошового обігу в республіці. У 1994 р. у Вірменії здійснювали операції 52 місцевих і 8 іноземних банків. Фінансову допомогу Вірменії продовжують робити ООН, США, Японія й інші країни.

Транспорт

Транспортна мережа складається з електрифікованої залізниці довжиною 830 км, що веде в Іран, Грузію, Туреччину, і безлічі автомобільних доріг загальною довжиною 9500 км, що перетинає границі республіки в 12 пунктах. Основні магістралі з'єднують долину Араксу й Араратскую долину через Агстев з долиною Кури (Грузія), Єреван і Зангезур через південну Вірменію, Єреван, Гюмри й Ахалкалаки (Грузія). Єреванський аеропорт Звартноц обслуговує рейси в Москву, Бейрут, Париж, Тбілісі й інші міста.

Зовнішня торгівля Вірменії в 2004 році

Зовнішньоторговельний оборот Вірменії склав 1363,1 млн. доларів США, у тому числі з країнами далекого зарубіжжя – 1051,3 млн. доларів США, із країнами СНД - 311,8 млн. доларів США.

Сальдо торгового балансу склалося негативне в розмірі 406,7 млн. доларів, у тому числі з країнами далекого зарубіжжя – 264,3 млн. доларів, із країнами СНД - 142,3 млн. доларів.

У географічній структурі зовнішньої торгівлі Вірменії в 2002 році на країни СНД приходилося 22,9% вірменського зовнішньоторговельного обороту, на країни Європи - 40,1%, на країни Азії – 27,6%, Америки – 9,1%.

Основними торговими партнерами Вірменії були Росія, на яку в 2002 році приходилося 14,2% усього зовнішньоторговельного обороту Вірменії, Бельгія – 13,4%, Ізраїль – 12,5%, США – 7,1%.

Експорт Вірменії в 2004 році склав 478,2 млн. доларів, у тому числі в країни далекого зарубіжжя - 393,5 млн.доларів, у країни СНД - скоротився до 84,7 млн.доларів.

Основними експортними товарами Вірменії в 2002 році були продовольчі товари – 12% (коньяк – на суму 42,7 млн.дол. США), мінеральні продукти – 6% (руди і концентрати молібденові – 15,0 млн. дол., руди і концентрати мідні – 12,2 млн.дол.), текстильні матеріали – 5,9% (пальто, плащі – 2,2 млн.дол., жіноча нижня білизна – 1,5 млн.дол.), дорогоцінні метали, камені і вироби з них – 54,0% (дорогоцінні камені – 198,3 млн. дол., дорогоцінні метали – 42,1 млн. дол., ювелірні вироби – 15,3 млн. долл.), недорогоцінні метали – 9,3% (феросплави – 8,8 млн. дол., алюміній і вироби з нього – 17,7 млн. дол., мідь і вироби з її – 11,6 млн. доларів,).

Імпорт Вірменії в 2004 році склав 884,9 млн. доларів, у тому числі з країн далекого зарубіжжя збільшився до 657,8 млн.доларів, із країн СНД – до 227,1 млн.доларів.

Основними імпортними товарами Вірменії в 2004 році були продовольчі товари – 21,8% (зерно – на суму 48,9 млн.дол., цукор – 16,7 млн.дол.), мінеральні продукти – 11,9% (нафта і нафтопродукти – 88,3 млн. дол. США), дорогоцінні метали, камені і вироби з них – 24,1% (дорогоцінні камені – 186,1 млн.дол., дорогоцінні метали – 24,6 млн.дол.), машини, устаткування і механізми – 16,6%.

Висновки

Площа - 29,8 тис. км^г. Населення -3,7 млн чоловік. Столиця - Єреван.

Вірменія - гірська країна. Майже 40 % її території лежить на висоті понад 1 500 метрів. Вся господарська діяльність сконцентрована в теплих, але недос­татньо зволожених рівнинах, де вирощування сільськогосподарських культур потребує штучного зрошення. Гірські території використовуються під пасовища

Вірменія - найгустіше заселена країна Закавказзя з середньою густотою понад 120 чол. на 1 км². Це моноетнічна країна, де понад 90 % становлять вірме-ни. Переважає міське населення. Найбільші міста - Єреван, Гюмрі.

Запаси руд кольорових металів є базою для розвитку мідної, алюмінієвої, свин­цево-цинкової промисловості. Набула розвитку хімічна промисловість, особливо виробництво синтетичного каучуку, пластмас, мінеральних добрив. Провідними галузями машинобудування є електротехнічне, електронне, приладе-, верстато-, автомові лебудування.

Агропромислове виробництво розвивається на базі переробки рослинницької (вино-коньячна, виноградарська, плодоконсервна галузі) та тваринницької про­дукції. Провідну роль у сільському господарстві відіграє тваринництво.

В територіальному поділі праці Вірменія завжди спеціалізувалась на про­дукції машинобудування та харчової промисловості. Між Вірменією й Україною завжди існували досить розвинуті економічні зв'язки з обміну продукцією мета­лургії, машинобудування, сільського господарства.

Список використаної літератури

1. Збірник «Митна статистика зовнішньої торгівлі Вірменії в 2002 році». Єреван, 2003.

2. Соціально-економічний розвиток Росії і країн СНД у 2002 році, Держкомстат Росії, М., 2003.

3. Країни світу. М., 1998.

4. Економічна географія СРСР. М., 1974.