Дергачівський район
Площа —900,1 км^ Населення — 98,6 тис. чол. Рік утворення — 1923.
Районний центр — Дергачі

(до 1943 року — Деркачі) — селище міського типу. Розташоване поблизу р. Лопані, за 12 км на північний захід від м. Харкова. Залізнична станція. Через територію селища проходить залізнична магістраль Харків — Москва І автомагістраль Харків — Золочів.
Документальних даних про походження назви населеного пункту не збереглося. Але в народі живуть різні перекази. Одні пояснюють, ніби колись у заростях очерету на берегах р. Лопані та навколишніх озер, біля яких осіли перші переселенці з Придніпров'я, водились болотяні птахи деркачі і що саме від назви цих птахів село назвали Деркачами. Інші твердять, що переселенці прийшли на територію теперішнього селища на чолі з отаманом, прізвище якого було Деркач.

Спочатку це була невелика козацька слобода. Виникла вона майже одночасно з Харковом, приблизно в 1660 році, як місце стоянки військових частин. В історичних документах згадується вона в зв'язку з нападом кримських татар у 1680 році. Серед багатьох міст і сіл, які зазнали великої шкоди від цього нападу, називаються й Деркачі.

Об'єкти туризму:

• Археологічні:

Територія нинішнього Дергачівського району з давніх часів була заселена скіфськими племенами. Поблизу Дергачів та біля села Вільшана та Пересічна зареєстровано близько 80 скіфських курганів та поселень (У-ІУ століття до н.е.)- Тут же знайдено ранні слов'янські поселення Черняхівської культури (ІІ-ІУ століття н.е.). Це була територія розселення слов'янського племені древлян за часів Київської Русі.

• Природні:

Лісовий заказник місцевого значення «Лозовеньківськип».Х\похп,г. 50,5 га. Розташований біля с. Мала Данилівка.

Ботанічний заказник місцевого значення «Личане». Площа 36,0 га. Розташований в околицях с. Личане.

Ботанічний заказник місцевого значення «Слатінський». Площа 18,9 га. Розташований в околицях с. Слатино.

Ентомологічний заказник місцевого значення «Кущувате». Площа 5,6 га. Це ділянка південного степового схилу балки рослинність представлена формаціями типчаково-ковилового степу. Тут живуть дикі бджоли, джмелі, а також богомол звичайний, степова дибка, ентомофаги і інші.

Ентомологічний заказник місцевого значення «Старий Сад». Площа 5,0 га. Представляє собою ділянку на степовому схилі балки південної експозиції у с. Козача Лопань. Цілинна рослинність представлена травами типчаково-ковилових степів. Живе багато корисних комах —- запилювачів сільськогосподарських культур, в тому числі земляні бджоли, джмелі.

Ентомологічний заказник місцевого значення лВеликоярузький». Площа 56,0 га. Розташований біля с. Алісівка.

Ботанічна пам'ятка природи місцевого значення «Пєрєсічанський дуб». Знаходиться в Дергачівському лісництві. Це могутнє дерево дуба черешчатого — 200 років, заввишки 25 м, діаметр стовбура — 170 см.

Ботанічна пам 'ятка природи місцевого значення «Південне». Площа 14,7 га.

Гідрологічний пам'ятник природи місцевого значення «Моху ват є болото». Гідрологічний пам'ятник представляє собою сфагнове болото —¦ релікт з бореальною флорою періоду Валдайського зледеніння. Утворилось на місці давнього озера. Тут ростуть представники флори північних боліт — журавлина звичайна, росичка круглолиста, а також представники багатьох водоростей.

• Місця пов'язані з життям і діяльністю видатних осіб:

В Дергачах до нашого часу вшановують пам'ять колишнього мешканця села Панаса Миколайовича Матюшенка — одного зорганізаторів повстання на броненосці «Потьомкін». Після поразки повстання П. М. Матюшенко жив до 1907 року в еміграції, зустрічався з В. І. Леніним у Швейцарії. У червні 1907 року Матюшенко повернувся до Росії, того ж року в Миколаєві його заарештували та потім стратили в Севастополі. Зараз в Дергачах є невеликий музей, присвячений П. М. Матюшенкові, а також встановлений меморіальний обеліск.

З сім'ї багатої козацької старшини, пізніше російських дворян, що мали великі земельні володіння навколо Вільшан, вийшло багато відомих людей Росії. Серед них М. М. Ковалевський — російський соціолог, історик і юрист, особисто знайомий з Марксом і Енгельсом; Є. П. Ковалевський — мандрівник, дослідник північно-східної Африки, Монголії і Китаю; В. О. Ковалевський — геолог, основоположник еволюційної палеонтології, чоловік Софії Ковалевської; О. О. Ковалевський — видатний зоолог-еволюціоніст.

Видатний російський мандрівник, письменник і дипломат Єгор Петрович Ковалевський народився на хуторі Ярошівка в 1811 році. Після закінчення відділення морально-політичних наук Харківського університету (3828 р.), Є. Ковалевський регулярно відвідував Гірничий кадетський корпус в Петербурзі, слухав лекції кращих професорів. В 1829-1837 роках Ковалевський працював геологом на алтайських і уральських золотопромислових заводах. В 1837 році він був у Чорногорії. Маленькому, але героїчному слов'янському народові Є. Ковалевський присвятив свій значний твір «Чотири місяці в Чорногорії». В 1839-1840 роках Ковалевський знаходився в Середній Азії, в 1847-1848 роках проводив географічні і геологічні дослідження у Єгипті та Абіссінії, а в 1849 році - 1851 роках побував у Монголії, Китаї. Він одним з перших визначив вірне географічне положення початків Білого Нілу, першим з російських мандрівників дослідив і описав Абіссінію, склав опис Монголії і цілого ряду інших країн. З 1847 року Ковалевський член Російського географічного товариства, а 1857-1865 рр. — помічник голови цього товариства.

В свій час в теперішньому Дергачівському районі побували відомі письменники, поети та літературознавці.

Це і Г. С. Сковорода у 1767 та 1769 роках; Г. Ф. Квітка у 1805-1805 роках; О. Д. Іваненко з 1926 по 1931 рік. Свої дитячі роки в Дергачах провів Гнат Хоткевич.

В селі Солоницівка, де відомий педагог А. С. Макаренко створив Курязьку дитячу трудову колонію, тепер знаходиться багатий музей цього відомого вчителя, педагога, вихователя.

• Здравниці:

Дергачівський район привертає увагу і як оздоровчий регіон області. У мальовничому куточку села Пересічного, що розташоване на березі річки Уди в 19 кілометрах від Дергачів, розкинувся санаторій «Березівські мінеральні води».

У 1862-1863 роках властивості берегівської води вивчали такі великі вчені, як М. М. Бекетов, Н. Д. Борисяк, Д. П. Лямбль і лікар Ф. І. Ланг.

У результаті хімічного аналізу в головному джерелі Березівських мінеральних вод була виявлена підвищена кількість заліза.

Перші роки хворі, що лікувалися на курорті знімали житло в околишніх селах. У 70-і роки ХЇХ сторіччя був побудований, перший готель, було організовано кумисолікування. Незважаючи на коштовні лікувальні властивості мінеральної води і гарні кліматичні умови, курорт розвивався слабко і до 90-го року ХІХ сторіччя занепав.

Урочисте відкриття курорту «Березівські мінеральні води» відбулось в 1927 році. Поступово зміцнювалась його матеріальна база, будувались нові корпуса.

В довоєнні роки курорт «Березівські мінеральні води» отримав велику популярність.

Курорт «Березівські мінеральні води» — бальнеологічний, питний і грязьовий. У санаторії три провідних фахи: лікування захворювань шлунку і кишечнику, печінки та жовчовивідних шляхів, нирок і сечовивідних шляхів.

Головний лікувальний засіб курорту - мінеральна вода «Березівська». Вона виходить на поверхню в трьох місцях. Головне джерело дає приблизно сім літрів води в секунду. Температура води постійна — 9-10°С. Березівську мінеральну воду використовують в лікувальних цілях не тільки в здравниці. Поряд з санаторієм знаходиться завод по розливу мінеральної води.

Санаторій «Березівські мінеральні води» — чудовий кліматичний курорт. Один з важливих факторів лікування тут — кліматотерапія, основана на особливості використання кліматичних умов місцевості і спеціальних кл їм ато процедур: аеротерапії — повітряних ванн і геліотерапії — сонячних ванн.

Здравниця розташована на висоті 175 метрів над рівнем моря. Тут чисте степове повітря, невисока середньорічна сума опадів, велика кількість сонячних днів. Живописна територія здравниці — в парку ростуть дуби-велетні, липи, берези, тополі та горобина.