Стаття 302. Поняття тарифних пільг (тарифних преференцій)

Розділ XIV МИТНА СТАТИСТИКА

Глава 52. Митна статистика

Стаття 303. Завдання митної статистики

Стаття 304. Система митної статистики

Стаття 305. Митна статистика зовнішньої торгівлі

Стаття 306. Спеціальна митна статистика

Стаття 307. Документи та відомості, що використовуються для формування митної статистики

Стаття 308. Використання інформації, що надається митним органам

Стаття 309. Використання митної статистики з питань зовнішньої торгівлі

Стаття 310. Відомчі класифікатори

Розділ XV УКРАЇНСЬКА КЛАСИФІКАЦІЯ ТОВАРІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Глава 53. Ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 311. Структура та застосування Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 312. Порядок ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності

Стаття 313. Класифікація товарів

Стаття 314. Надання зразків товарів під час здійснення класифікації товарів

Розділ XVI ВЕРИФІКАЦІЯ СЕРТИФІКАТІВ ПРО ПОХОДЖЕННЯ ТОВАРІВ З УКРАЇНИ

Глава 54. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України

Стаття 315. Верифікація сертифікатів про походження товарів з України

Стаття 316. Надання зразків товарів та документації при здійсненні верифікації сертифікатів про походження товарів з України

Розділ XVII ЗАПОБІГАННЯ КОНТРАБАНДІ

Глава 55. Заходи щодо запобігання контрабанді

Стаття 317. Контрольовані поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів

Стаття 318. Переміщення товарів під негласним контролем

Розділ XVIII ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НИХ. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ОСІБ, ЯКІ БЕРУТЬ УЧАСТЬ У ПРОВАДЖЕННІ В СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Глава 56. Загальні положення

Стаття 319. Поняття порушення митних правил

Стаття 320. Відповідальність за порушення митних правил

Стаття 321. Особливості відповідальності за деякі види порушень митних правил

Стаття 322. Види стягнень за порушення митних правил

Стаття 323. Основні і додаткові види стягнення

Стаття 324. Попередження

Стаття 325. Штраф

Стаття 326. Конфіскація

Стаття 327. Забезпечення законності у разі застосування стягнень до порушників митних правил

Стаття 328. Строки накладення стягнень у справах про порушення митних правил

Глава 57. Види порушень митних правил і відповідальність за такі правопорушення

Стаття 329. Порушення режиму зони митного контролю

Стаття 330. Неподання митному органу документів, необхідних для здійснення митного контролю

Стаття 331. Видача товарів, транспортних засобів без дозволу митного органу або їх втрата

Стаття 332. Недоставлення до митного органу товарів, транспортних засобів, документів

Стаття 333. Незупинення транспортного засобу

Стаття 334. Відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу

Стаття 335. Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем

Стаття 336. Неправомірні операції з товарами, транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, зміна їх стану, користування та розпорядження ними

Стаття 337. Вантажні та інші операції, що проводяться без дозволу митного органу

Стаття 338. Пошкодження або втрата митного забезпечення

Стаття 339. Порушення порядку проходження митного контролю в зонах (коридорах) спрощеного митного контролю

Стаття 340. Недекларування товарів, транспортних засобів

Стаття 341. Пересилання через митний кордон України у міжнародних поштових та експрес-відправленнях товарів, заборонених до такого пересилання

Стаття 342. Перешкоджання посадовій особі митного органу в доступі до товарів, транспортних засобів і документів

Стаття 343. Неподання митному органу звітності щодо товарів, які перебувають під митним контролем або на територіях спеціальних митних зон

Стаття 344. Неподання митному органу документів та зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи)

Стаття 345. Переміщення товарів через митний кордон України з порушенням прав інтелектуальної власності

Стаття 346. Порушення порядку зберігання товарів на митних ліцензійних складах та здійснення операцій із цими товарами

Стаття 347. Порушення встановленого порядку знищення (руйнування) товарів

Стаття 348. Порушення зобов'язання про зворотне вивезення чи зворотне ввезення товарів

Стаття 349. Порушення зобов'язання про транзит

Стаття 350. Порушення встановленого маршруту переміщення товарів

Стаття 351. Дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України поза митним контролем

Стаття 352. Дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю

Стаття 353. Зберігання, перевезення чи придбання товарів, транспортних засобів, ввезених на митну територію України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю

Стаття 354. Використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати податків і зборів, в інших цілях

Стаття 355. Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати податків і зборів або зменшення їх розміру

Розділ XIX ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВАХ ПРО ПОРУШЕННЯ МИТНИХ ПРАВИЛ

Глава 58. Порядок провадження у справах про порушення митних правил

Стаття 356. Поняття провадження у справі про порушення митних правил

Стаття 357. Правове забезпечення провадження у справах про порушення митних правил

Стаття 358. Порушення справи про порушення митних правил

Стаття 359. Посадові особи, уповноважені складати протоколи про порушення митних правил

Стаття 360. Приводи і підстави для порушення справи про порушення митних правил

Стаття 361. Мова, якою здійснюється провадження у справі про порушення митних правил

Стаття 362. Посадові особи митних органів, які здійснюють провадження у справі про порушення митних правил

Стаття 363. Протокол про порушення митних правил

Стаття 364. Провадження у справі про порушення митних правил за матеріалами, одержаними від інших правоохоронних органів

Стаття 365. Особи, які беруть участь у провадженні у справах про порушення митних правил

Стаття 366. Права осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил

Стаття 367. Представники осіб, які притягуються до відповідальності за порушення митних правил

Стаття 368. Захисник

Стаття 369. Експерт

Стаття 370. Перекладач

Стаття 371. Свідок у справі про порушення митних правил

Стаття 372. Поняті у справі про порушення митних правил

Стаття 373. Обставини, що виключають можливість здійснення посадовою особою митного органу провадження у справі про порушення митних правил

Глава 59. Адміністративне затримання

Стаття 374. Мета і порядок застосування адміністративного затримання

Глава 60. Процесуальні дії у справі про порушення митних правил та порядок їх проведення

Стаття 375. Мета проведення процесуальних дій

Стаття 376. Витребування документів, необхідних для провадження у справі про порушення митних правил

Стаття 377. Вилучення товарів, транспортних засобів і документів

Стаття 378. Проведення митних обстежень

Стаття 379. Пред'явлення товарів, транспортних засобів, документів для впізнання

Стаття 380. Експертиза та висновок експерта

Стаття 381. Порядок призначення експертизи

Стаття 382. Одержання проб та зразків для проведення експертизи

Стаття 383. Доручення на проведення окремих процесуальних дій

Стаття 384. Витрати у справі про порушення митних правил

Стаття 385. Відшкодування витрат у справі про порушення митних правил

Стаття 386. Органи, уповноважені розглядати справи про порушення митних правил

Стаття 387. Повноваження посадових осіб митних органів щодо розгляду справ про порушення митних правил

Стаття 388. Місце розгляду справи про порушення митних правил

Стаття 389. Строк розгляду справи про порушення митних правил

Стаття 390. Присутність під час розгляду справи особи, яка притягується до відповідальності за порушення митних правил, або її представника

Стаття 391. Види постанов у справі про порушення митних правил

Стаття 392. Особливості розгляду судом справ про порушення митних правил

Глава 61. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил. Внесення на постанови подання прокурора

Стаття 393. Оскарження постанов у справах про порушення митних правил

Стаття 394. Перевірка законності та обгрунтованості постанови митного органу

Стаття 395. Підстави для скасування або зміни постанови про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 396. Строки розгляду митним органом вищого рівня скарги або подання прокурора на постанову митного органу

Стаття 397. Наслідки подання скарги або внесення подання

Глава 62. Виконання постанов митних органів про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 398. Обов'язковість постанов митних органів про накладення стягнення по справах про порушення митних правил

Стаття 399. Загальні положення щодо порядку виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 400. Давність виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 401. Контроль за виконанням постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил

Стаття 402. Порядок виконання постанови митного органу про винесення попередження

Стаття 403. Порядок виконання постанови митного органу про накладення штрафу

Стаття 404. Примусове виконання постанови митного органу України або суду щодо накладання штрафу

Стаття 405. Виконання постанови суду (судді) про конфіскацію

Стаття 406. Виконання постанови митного органу про накладення стягнення за порушення митних правил на осіб, які проживають або перебувають за межами України

Розділ XX ПРАЦІВНИКИ МИТНИХ ОРГАНІВ, СПЕЦІАЛІЗОВАНИХ МИТНИХ УСТАНОВ ТА ОРГАНІЗАЦІЙ

Глава 63. Посадові особи митної служби України

Стаття 407. Посадові особи митної служби України

Стаття 408. Правовий статус посадових осіб митної служби України

Стаття 409. Обов'язковість законних розпоряджень та вимог посадових осіб митної служби України

Стаття 410. Проходження служби і спеціальні звання посадових

осіб митної служби України

Стаття 411. Робочий час посадових осіб митної служби України

Стаття 412. Прийняття на службу до митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Стаття 413. Присяга та урочисте зобов'язання посадових осіб митної служби України

Стаття 414. Неприпустимість участі посадових осіб митної служби України у політичних партіях

Стаття 415. Обмеження в роботі за сумісництвом та занятті підприємницькою діяльністю

Стаття 416. Обмеження в роботі, яка пов'язана із здійсненням контролю за роботою близьких родичів

Глава 64. Підготовка, перепідготовка та підвищення кваліфікації працівників митної служби України

Стаття 417. Система підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України

Стаття 418. Митний заклад освіти

Стаття 419. Науково-педагогічні працівники, керівники та спеціалісти митних закладів освіти

Стаття 420. Курсанти (студенти) і слухачі митних закладів освіти та інших вищих закладів освіти, в яких здійснюється підготовка фахівців для митної служби України

Стаття 421. Фінансування підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників митної служби України

Глава 65. Правовий захист працівників митної служби України

Стаття 422. Гарантування захисту життя, здоров'я і майна посадових осіб митної служби України

Глава 66. Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної служби України

Стаття 423. Загальні положення щодо застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної служби України

Стаття 424. Застосування фізичної сили

Стаття 425. Застосування спеціальних засобів

Стаття 426. Зберігання, носіння та застосування вогнепальної зброї посадовими особами митної служби України

Глава 67. Соціальний захист працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Стаття 427. Соціальні гарантії посадовим особам митної служби України

Стаття 428. Гарантія оплати праці посадових осіб митної служби України

Стаття 429. Житлове забезпечення посадових осіб митної служби України

Стаття 430. Пенсійне забезпечення працівників митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Стаття 431. Гарантії у разі каліцтва і захворювання, відшкодування збитків

Стаття 432. Гарантії у разі загибелі працівника митного органу, спеціалізованої митної установи, організації

Розділ XXI ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ

СПИСОК НОРМАТИВНОЇ ТА ДОВІДКОВОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ…………………………………..

МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ

Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України. Кодекс спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Розділ I ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Глава 1. Основи митної справи

Стаття 1. Визначення основних термінів і понять

У цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються у такому значенні:

1) валютні цінності:

валюта України - грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет та в інших формах, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території України, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

іноземна валюта - іноземні грошові знаки у вигляді банкнотів, казначейських білетів, монет, що перебувають в обігу та є законним платіжним засобом на території відповідної іноземної держави, а також вилучені з обігу або такі, що вилучаються з нього, але підлягають обмінові на грошові знаки, які перебувають в обігу;

платіжні документи та інші цінні папери (акції, облігації, купони до них, векселі (тратти), боргові розписки, акредитиви, чеки, банківські накази, депозитні сертифікати, інші фінансові та банківські документи), виражені у валюті України, в іноземній валюті або банківських металах;

банківські метали - золото, срібло, платина, метали платинової групи, доведені (афіновані) до найвищих проб відповідно до світових стандартів, у зливках і порошках, що мають сертифікат якості, а також монети, вироблені з дорогоцінних металів;

2) ввезення товарів і транспортних засобів на митну територію України, вивезення товарів і транспортних засобів за межі митної території України - сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України у відповідному напрямку;

3) вільний обіг - розпорядження товарами, пропущеними через митний кордон України без митного контролю;

4) громадяни - фізичні особи: громадяни України, іноземці, особи без громадянства;

5) декларант - юридична чи фізична особа, яка здійснює декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

6) декларація митної вартості - заява особи митному органу за встановленою формою відомостей щодо митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України чи по відношенню до яких змінюється митний режим;

7) експрес-перевізник - транспортна або транспортно-експедиційна компанія, створена відповідно до чинного законодавства України, що здійснює прискорене перевезення міжнародних вантажів та має всесвітню мережу з системою центральних та регіональних сортувальних станцій, комп'ютерну мережу відстеження проходження таких вантажів протягом усього часу доставки від відправника до одержувача;

8) зона митного контролю - місце, визначене митними органами в пунктах пропуску через митний кордон України або в інших місцях митної території України, в межах якого митні органи здійснюють митні процедури;

9) зона спрощеного митного контролю - частина зони митного контролю з належним технічним та інформаційним обладнанням для здійснення контролю у спрощеному порядку;

10) контрафактні товари - товари, що містять об'єкти права інтелектуальної власності, ввезення яких на митну територію України або вивезення з цієї території призводить до порушення прав власника, що захищаються відповідно до чинного законодавства України та міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

11) культурні цінності - об'єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України;

12) митна декларація - письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення;

13) митне забезпечення - одноразові номерні запірно-пломбувальні пристрої, печатки, штампи, голографічні мітки та інші засоби ідентифікації, що використовуються митними органами для відображення та закріплення результатів митного контролю та митного оформлення;

14) митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів;

15) митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своєї компетенції з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених в установленому законом порядку;

16) митний режим - сукупність норм, встановлених законами України з питань митної справи, що залежно від заявленої мети переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України визначають порядок такого переміщення та обсяг митних процедур, які при цьому здійснюються;

17) митні органи - спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи;

18) митні правила - встановлений законодавством України порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

19) митні процедури - операції, пов'язані із здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів;

20) нерезиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання за межами України, в тому числі ті, що тимчасово перебувають на території України; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо) з місцезнаходженням за межами України, які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства іноземної держави, у тому числі юридичні особи та інші суб'єкти підприємницької діяльності з участю юридичних осіб та інших суб'єктів підприємницької діяльності України; розташовані на території України дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва іноземних держав, міжнародні організації та їх філії, що мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також представництва інших іноземних організацій і фірм, які не здійснюють підприємницьку діяльність відповідно до законодавства України;

21) особи - юридичні та фізичні особи;

22) перевізник - особа, зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, яка в установленому законом порядку, з використанням належних їй або найманих нею транспортних засобів переміщує товари через митний кордон України або здійснює перевезення товарів, що перебувають під митним контролем, між митними органами на території України;

23) переміщення товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України при здійсненні експортно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних із ввезенням товарів на митну територію України, вивезенням товарів за межі митної території України або переміщенням їх митною територією України транзитом. При переміщенні товарів через митний кордон України у вантажних відправленнях оформляється вантажна митна декларація;

24) переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних поштових відправленнях - переміщення товарів через митний кордон України в упакованих та оформлених відповідно до вимог актів Всесвітнього поштового союзу та Правил користування послугами поштового зв'язку листах, бандеролях, спеціальних мішках з позначкою "М", дрібних пакетах, поштових посилках, відправленнях прискореної пошти з позначкою "EMS", які приймаються до пересилання за межі України, доставляються в Україну або переміщуються територією України транзитом підприємствами поштового зв'язку;

25) переміщення товарів через митний кордон України у міжнародних експрес-відправленнях - переміщення товарів та інших предметів, належним чином упакованих, що перевозяться експрес-перевізником будь-яким видом транспорту з метою доставки одержувачу у визначений термін;

26) переміщення товарів через митний кордон України у несупроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, окремо від цих громадян або уповноважених ними осіб з оформленням багажних документів;

27) переміщення товарів через митний кордон України у ручній поклажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у пасажирських відділеннях (салонах) транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, без оформлення багажних документів;

28) переміщення товарів через митний кордон України у супроводжуваному багажі - переміщення через митний кордон України товарів, що належать громадянам, у багажних відділеннях транспортних засобів, якими прямують ці громадяни або уповноважені ними особи, з оформленням багажних документів;

29) підприємство - будь-яка юридична особа, а також громадянин, який здійснює підприємницьку діяльність без створення юридичної особи;

30) посадові особи підприємств - керівники та інші працівники підприємств (резиденти та нерезиденти), які в силу постійно або тимчасово виконуваних ними трудових (службових) обов'язків відповідають за виконання вимог, встановлених цим Кодексом, законами та іншими нормативно-правовими актами України, а також міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

31) посадові особи представництв іноземних держав та міжнародних організацій - акредитовані в Україні: глави дипломатичних представництв та члени дипломатичного персоналу, посадові особи консульських установ, представники іноземних держав при міжнародних організаціях, посадові особи міжнародних організацій;

32) право інтелектуальної власності, суб'єкти права та об'єкти права інтелектуальної власності - розуміються у значенні, визначеному законами з питань інтелектуальної власності;

33) предмети - особисті речі, товари, транспортні засоби та окремі номерні вузли до них, що переміщуються через митний кордон України;

34) представництво іноземної фірми - акредитована в установленому законодавством порядку в Україні особа, яка на підставі відповідних належним чином оформлених повноважень представляє в Україні інтереси юридичної особи - нерезидента;

35) пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур;

36) резиденти - громадяни, які мають постійне місце проживання на території України, у тому числі ті, що тимчасово перебувають за кордоном; юридичні особи, суб'єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), які створені та здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України, з місцезнаходженням на її території; дипломатичні представництва, консульські установи, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та імунітет, а також філії і представництва підприємств-резидентів за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності;

37) спеціально виготовлене сховище (тайник) - сховище, виготовлене з метою незаконного переміщення товарів через митний кордон України, а також обладнані і пристосовані з цією ж метою конструктивні ємності та предмети, які попередньо піддавалися розбиранню, монтажу тощо;

38) судно каботажного плавання - судно, яке без заходу до портів інших держав здійснює каботажні перевезення між портами України, а також судно флоту рибного господарства, яке здійснює рибогосподарську діяльність у межах Азово-Чорноморського басейну;

39) товари - будь-яке рухоме майно (у тому числі валютні цінності, культурні цінності), електрична, теплова та інші види енергії, а також транспортні засоби, за винятком транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

40) транспортні засоби - будь-які засоби авіаційного, водного, залізничного, автомобільного транспорту, що використовується виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України;

41) уповноважена особа - особа, яка на підставі договору або належно оформленого доручення, виданого власником товарів і транспортних засобів, наділена правом вчиняти дії, пов'язані з пред'явленням цих товарів і транспортних засобів митним органам для митного контролю та митного оформлення при переміщенні їх через митний кордон України, або іншим чином розпоряджатися зазначеними товарами і транспортними засобами.

Розкриття змісту термінів має першорядне значення для правильного застосування правових норм судовими, митними іншими державними органами та органам місцевого самоврядування, громадянами та юридичними особами. В Кодексі поруч з матеріально – правовим, процесуальними та процедурними питаннями регламентовані різні аспекти діяльності митних органів.

Визначені терміни і поняття характеризують надбання практики застосування митного законодавства та зміни що відбулися в конституційному, адміністративному, фінансовому, кримінальному законодавстві.

Стаття 2. Митна політика

Митна політика - це система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі.

Основні засади митної політики грунтуються на принципах встановлених Законом України “Про зовнішньоекономічну діяльність” в якому зазначено, що суб”єкти зовнішньоекономічної діяльності керуються такими принципами:

Принципом суверенітету народу України у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності, що полягає у:

- виключному праві народу України самостійно та незалежно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність на території України, керуючись законами, що діють на території України;

- обов'язку України неухильно виконувати всі договори і зобов'язання України в галузі міжнародних економічних відносин;

Принципом свободи зовнішньоекономічного підприємництва, що полягає у:

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності добровільно вступати у зовнішньоекономічні зв'язки;

- праві суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності здійснювати її в будь-яких формах, які прямо не заборонені чинними законами України;

- обов'язку додержувати при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності порядку, встановленого законами України;

- виключному праві власності суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності на всі одержані ними результати зовнішньоекономічної діяльності;

Принципом юридичної рівності і недискримінації, що полягає у:

- рівності перед законом всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, незалежно від форм власності, в тому числі держави, при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- забороні будь-яких, крім передбачених цим Законом, дій держави, результатом яких є обмеження прав і дискримінація суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, а також іноземних суб'єктів господарської діяльності за формами власності, місцем розташування та іншими ознаками;

- неприпустимості обмежувальної діяльності з боку будь-яких її суб'єктів, крім випадків, передбачених цим Законом;

Принципом захисту інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, який полягає у тому, що Україна як держава:

- забезпечує рівний захист інтересів всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності та іноземних суб'єктів господарської діяльності на її території згідно з законами України;

- здійснює рівний захист всіх суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України за межами України згідно з нормами міжнародного права;

- здійснює захист державних інтересів України як на її території, так і за її межами лише відповідно до законів України, умов підписаних нею міжнародних договорів та норм міжнародного права;

Принципом еквівалентності обміну, неприпустимості демпінгу при ввезенні та вивезенні товарів.

Митна політика являє собою певний комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективного функціонування митних кордонів та забезпечення захисту національних інтересів та національної безпеки держави у зовнішньоекономічній сфері.

Митна політика спрямована на інтеграцію української економіки до світового господарства і важливим засобом вирішення цього завдання є участь України в міжнародному співробитництві в галузі митної справи.Так, тільки за перші вісім років існування нашої держави Верховною Радою України було ратифіковано 292 міжнародних угод (конвенцій, хартій, договорів і протоколів до них). Завдяки цьому було започатковано і розширено договірно- правові відносини з 54 країнами світу (в тому числі укладено 37 договорів про встановлення дружніх стосунків або принципів взаємовідносин), з рядом впливових міжнародних організацій (Міжнародний банк реконструкції та розвитку, Міжнародний валютний фонд, ЄС, Європейський банк реконструкції та розвитку, Бельгійсько-Люксембурзький Економічний Союз, СНД тощо). Україна приєдналася до 51 міжнародної угоди універсального рівня та 34 регіональних.

Українські вчені , аналізуючи принципи митної політики, дійшли висновку, що "право як сукупність правових норм носить догматичний характер і не здатне еволюціонуватися саме по собі. Політика , як суспільне явище, навпаки, пов’язана з суспільством, для неї характерна діалектична природа, політика є самодостатньою за своїм змістом і незалежною від державної влади, примусу. В ситуації, коли, наприклад, в рамках митної політики держава А вживає заходи у відповідь на дискримінаційні дії держави Б., ці дії завдають збитків у першу чергу резидентам держави Б., які юридично не несуть ніякої відповідальності за дії уряду, а вже потім, опосередковано, завдаються збитки економіці держави Б. Аналогічно поняття національної безпеки і національних інтересів мають приорітет перед інтересами окремих фізичних та юридичних осіб. Саме з цих причин можна говорити про правові принципи митної політики з певними застереженнями, оскільки правові норми не можуть відображати динаміки зовнішніх та внутрішніх об’єктивних факторів. Подібні зміни зовнішніх та внутрішніх об’єктивних факторів викликають зміни в змісті політики взагалі та державної політики зокрема, а ті, в свою чергу, ініціюють законотворчий процес, результатом якого стають зміни в правових нормах."

Успіх просування України до Європейської та світової спільноти залежить від напряму розвитку наукових досліджень в Україні, наукового розроблення системи загальних доктринальних поглядів як правової ідеології по реалізації Стратегії інтеграції України до Європейського Союзу.

Стаття 3. Митна справа

Порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов'язане з встановленням та справлянням податків і зборів, процедури митного контролю та оформлення, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, спрямовані на реалізацію митної політики України, становлять митну справу.

Митна справа є складовою зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України. У митній справі Україна додержується визнаних у міжнародних відносинах систем класифікації та кодування товарів, єдиної форми декларування експорту та імпорту товарів, митної інформації, інших міжнародних норм і стандартів.

Засади митної справи, у тому числі розміри податків і зборів та умови митного обкладення, спеціальні митні зони і митні режими на території України, перелік товарів, експорт, імпорт та транзит яких через територію України забороняється, визначаються виключно законами України та цим Кодексом.

Кабінет Міністрів України організовує та забезпечує здійснення митної справи відповідно до цього Кодексу та інших законів України, а також міжнародних договорів, укладених в установленому законом порядку, координує діяльність спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, інших органів виконавчої влади при вирішенні питань, що стосуються митної справи.

Безпосереднє керівництво митною справою покладається на спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи.

Розвиток митного законодавства потребує методологично визначити сутність і поняття управління в галузі митної справи, оскільки через останнє забезпечується функціонування й розвиток митно-правових відносин. У вітчизняній юридичній литературі ще не склалося сталого й загальновизнаного поняття управління митною справою. Одні дослідники трактують його з точки зору суті, реального змісту, інші - форм, котрих воно набирає і у яких функціонує. Питання управління в галузі митної справи в сучасній юридичній литературі досліджувалося С.В.Ківаловим. Він зокрема зазначав,що "митна справа - комплекс заходів, спрямованих на реалізацію державної митної політики України.Складова частина зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності держави."

Сутність митної справи як функції управління полягає у аналізі об'єктивної і достовірної інформації щодо ситуації у відповідній сфері зовнішньоекономічної діяльності, перевірці стану виконання управлінських рішень, покладених завдань та установлених нормативних приписів, нагляді за дотриманням норм і встановлених стандартів при переміщенні громадянами та юридичними особами товарів та предметів через митний кордон України.

Митні органи контролюють справляння податків і зборів у Державний бюджет України.Встановлення і скасування податків і зборів (обов'язкових платежів) до Держбюджету, а також пільг їх платникам здійснюються виключно Верховною Радою України відповідно до Конституції України.

Згідно Закону України “Про систему оподаткування” ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів), за винятком особливих видів мита, і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування. Особливі види мита справляються на підставі рішень про застосування антидемпінгових, компенсаційних і спеціальних заходів, прийнятих відповідно до законів України

Митну справу у межах своїх повноважень здійснюють усі митні органи та їх посадові особи, оскільки вона об'єктивно притаманна державній управлінській діяльності, є її не­від'ємною частиною і може у найрізноманітніших формах здійсню­ватися у процесі управлінської діяльності митних органів.

Конституція України не дає чіткої ієрархічної структури органів виконавчої влади і обходить увагою функціональну діяльність центральних органів виконавчої влади. Тому при визначенні структури державних органів щодо керівництва митною справою у системі виконавчої влади слід виходити з принципу її ієрархічності.

Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

Відповідно до Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом виконавчої влади, спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади, здійснює контроль за всіма ланками виконавчої влади.

Стаття 4. Принципи митного регулювання

Митне регулювання здійснюється на основі принципів:

1) виключної юрисдикції України на її митній території;

2) виключної компетенції митних органів України щодо здійснення митної справи;

3) законності;

4) єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

5) системності;

6) ефективності;

7) додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб;

8) гласності та прозорості.

Суттєве значення для теоретичного визначення та практичного використання митного регулювання мають його принципи.Вони є не лише теоретичним відображенням різноманітності та різноплановості митного регулювання, але і потребою практики, проявом функціональної діяльності митних органів та видокремленням важливих сфер суспільного життя, що перебувають під контролем держави.

Оскільки митне регулювання є однією з основних функцій державного управління, то на нього розповсюджуються загальні (або основні) принципи, які притаманні державному управлінню в цілому.

Виключна юрисдикція України на її митній території. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати еї.Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України. Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

Виключна компетенція митних органів України щодо здійснення митної справи. Митні органи України безпосередньо здійснюють митну справу. Митні органи України у своїй діяльності взаємодіють з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, установи, організації та громадяни не мають права втручатися в службову діяльність митних органів України, крім випадків, передбачених законами України.

Законність. Цей принцип спрямований на захист прав учасни­ків зовнішньоекономічних правовідносин шляхом суворого дотримання норм чинного законодавства митним органом (посадовою особою) в процесі проведення контрольних дій. Митне регулювання повинно здійсню­ватися:

а) у межах повноважень органу, який провадить контроль;

б) компетентними посадовими особами;

в) з дотриманням необхідної процедури та термінів контролю;

г) з належним юридичним закріп­ленням етапів та результатів контролю та ін.

Даний принцип закріплений у статтях 2, 3, 8, 19 та інших Кон­ституції України, згідно з якими Україна є демократичною, соціаль­ною, правовою державою, де діє принцип верховенства права. Орга­ни державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З принципом законності пов'язані майже всі інші принципи митного регулювання. Можна сказати, що вони логічно випливають з нього.

Єдиний порядок переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Цей принцип спрямований на забезпечення додержання усіма митними, іншими державними органами, суб'єктами зовнішньоекономічної і господарської діяльності, а також громадянами прав та обов'язків у галузі митної справи, дотримання , встановленого чинним законодавством, єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України.

Митні органи зобов'язані інформувати заінтересованих осіб про митні правила, норми та умови переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України. Інформація про нормативно-правові акти з питань митної справи (назва акта, його основні положення, інформація про опублікування) безоплатно надається митними органами заінтересованим особам за їх запитами.

Стислі довідки щодо основних положень законодавства України з питань митної справи розміщуються для загального ознайомлення в місцях розташування митних органів. За недостовірність наданої інформації з питань митної справи посадові особи митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій несуть відповідальність, передбачену законом.

Системність як принцип митного регулювання передбачає:

-віднесення митного регулювання до компетенції вищих органів державної влади та управління України ;

-повноту і масштабність охоплення правовим регулюванням суспільних відносин у сфері митної справи.

Системність передбачає проведення митного регулювання не разово від випадку до випадку, а постійно з врахуванням стратегічної політики держави щодо регулювання митною справою.

Постійне оновлення правового регулювання митною справою, усунення суттєвих прогалин – обов’язкова умова ефективного функціонування митного регулювання.

Ефективність. При розгляді принципу ефективності митно-правових засобів митного регулювання мову варто вести про їх мету, оскільки масштабом оцінки ефективності правових категорій є та мета, задля якої вони встановлюються. Враховуючи мету митно-правових засобів митного регулювання , можна визначити основні критерії їх екфективності:

-загально-превентивний результат- правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності під впливом загрози несприятливих наслідків застосування санкцій;

-конкретно-превентивний результат - правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності у період притягнення до відповідальності;

-виховний результат- правомірна поведінка суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності.

Додержання прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. Цей прин­цип є продовженням загального принципу законності і вказує на один з шляхів його реалізації.Даний принцип є відбиттям конституційного положення, відпо­відно до якого держава відповідає перед людиною за свою діяльність. На практиці він застосовується ширше: тобто митний орган за допущені помилки або зловживання відповідає не тільки перед фізичними, а й перед юридичними осо­бами. Таке положення, закріплене у Митному кодексі України, дисциплінує посадових осіб митних органів, сприяє підтриман­ню належного порядку у сфері державного управління митною справою.

Гласність та прозорість. Цей принцип припускає можливість, а в де­яких випадках - обов'язковість (на що прямо вказують деякі норма­тивні акти, які регулюють повноваження митних та право­охоронних органів) доведення результатів митного контролю до відома осіб та відповідних органів, зацікавлених у результатах контролю.

Гласність та прозорість митного регулювання скерована на виключність рецидиву порушень митних правил, оскільки деякі правопорушники розглядають відсутність гласності та прозорості як своєрідну індульгенцію на продовження протиправної поведінки.

Стаття 5. Митна територія України

Територія України, зайнята сушею, територіальне море, внутрішні води і повітряний простір, а також штучні острови, установки і споруди, що створюються у виключній морській економічній зоні України, на які поширюється виключна юрисдикція України, становлять єдину митну територію України.

Території спеціальних митних зон, розташованих в Україні, вважаються такими, що знаходяться поза межами митної території України, крім випадків, визначених законами України.

До складу території України відповідно до її законодавства та міжнародних договорів належать:

а)суходіл, у т.ч. острови у відкритому морі, що належать Україні (при цьому острів – це природно утворений простір суходолу, оточений водою, який знаходиться вище рівня води під час припливу). Як частина берегу розглядаються і виступаючі в море постійні портові споруди, що є складовою частиною даного порту (крім прибережних установок та штучних островів);

б) внутрішні води, що історично належать Україні, морські води, води портів, бухт, заток, губ і ліманів, гаваней і рейдів та інші водойми, частини вод річок, озер та інших водойм;

в) надра в межах кордонів України, у т.ч. надра під територіальним морем (на глибину, доступну для їх геологічного освоєння);

г) повітряний простір над суходолом і водним простором, у т.ч. над територіальним морем (на висоту до 100-110 км над рівнем моря);

д) територіальне море (прилеглий морський пояс) – смуга прибережних морських вод завширшки до 12 морських міль (майже 19 км), відлічуваних від лінії найбільшого відпливу як на материку, так і на островах, що належать Україні, або від прямих вихідних ліній, які з”єднують відповідні точки;

е) континентальний шельф України (дно і надра під територіальним морем), у т.ч. континентальний шельф островів, що належать Україні (однак скелі, не придатні для підтримання життя людини або для самостійної господарської діяльності, вважаються такими, що не мають континентального шельфу.

Територія України в існуючих кордонах є цілісною , недоторканою і не може бути змінена та використана без її згоди.

Спеціальна митна зона - це митний режим, відповідно до якого до товарів, які ввозяться на території відповідних типів спеціальних (вільних) економічних зон із-за меж митної території України, а також до товарів, які вивозяться з територій зазначених зон за межі митної території України, не застосовуються заходи тарифного і нетарифного регулювання, якщо інше не передбачено законом.

Під вільною економічною зоною (ВЕЗ) розуміється частина території України, на якій встановлюється спеціальний правовий режим економічної діяльності та особливий порядок застосування чинного законодавства України. Вільні економічні зони створюються Верховною Радою України за ініціативою Президента України, Кабінету Міністрів України або місцевих Рад народних депутатів України та місцевої державної адміністрації. Статус і територія ВЕЗ, а також термін, на який вона створюється, визначаються Верховною Радою України шляхом прийняття окремого закону для кожної ВЕЗ. На території ВЕЗ законодавство України діє з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про загальні засади створення і функціонування спеціальних (вільних) економічних зон" та законом щодо створення конкретної ВЕЗ.

Стаття 6. Митний кордон України

Межі митної території України є митним кордоном України. Митний кордон України збігається з державним кордоном України, за винятком меж території спеціальних митних зон. Межі території спеціальних митних зон становлять митний кордон України.

Державний кордон України є лінія і вертикальна поверхня, що проходить по цій лінії, які визначають межі території України - суші, вод, надр, повітряного простору.

Кабінет Міністрів України у межах своїх повноважень вживає заходів щодо забезпечення охорони та захисту державного кордону і території України.

Державний кордон України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, встановлюється:

1) на суші - по характерних точках і лініях рельєфу або ясно видимих орієнтирах;

2) на морі - по зовнішній межі територіального моря України;

3) на судноплавних річках - по середині головного фарватеру або тальвегу річки; на несудноплавних річках (ручаях) - по їх середині або по середині головного рукава річки; на озерах та інших водоймах - по прямій лінії, що з'єднує виходи державного кордону України до берегів озера або іншої водойми. Державний кордон України, що проходить по річці (ручаю), озеру чи іншій водоймі, не переміщується як при зміні обрису їх берегів або рівня води, так і при відхиленні русла річки (ручаю) в той чи інший бік;

4) на водосховищах гідровузлів та інших штучних водоймах - відповідно до лінії державного кордону України, яка проходила на місцевості до їх заповнення;

5) на залізничних і автодорожніх мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через прикордонні ділянки судноплавних і несудноплавних річок (ручаїв), - по середині цих споруд, або по їх технологічній осі, незалежно від проходження державного кордону України на воді.

Державний кордон України на місцевості позначається видимими прикордонними знаками, форми, розмір і порядок встановлення яких визначаються законодавством України і міжнародними договорами України.

Стаття 7. Законодавство України з питань митної справи

Законодавство України з питань митної справи складається з Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, виданих на основі та на виконання Конституції України, цього Кодексу та законів України.

Якщо міжнародним договором України, укладеним в установленому законом порядку, встановлено інші правила, ніж ті що передбачені цим Кодексом, то застосовуються правила міжнародного договору.

1. Дана стаття дає поняття митного законодавства України, яка складається з Конституції України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони України та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Під нормативно-правовим актом слід розуміти вираженні в письмовій формі рішення компетентних державних органів, в яких містяться норми права. Це акти правотворчості, за допомогою яких встановлюються, змінюються або скасовуються правові норми. За юридичною силою нормативно-правові акти поділяються на: 1). законодавчі акти; 2). підзаконні акти. До законодавчих актів з питань митної справи відносяться Митний кодекс, як основний галузевий нормативно-правовий акт та закони України, які містять положення з питань митної справи. Закон – це нормативно-правовий акт вищого органу державної влади (Верховної Ради України), який регулює найбільш важливі питання суспільного життя, встановлює права і обов’язки громадян, має вищу юридичну силу і приймається із додержанням особливої законодавчої процедури. В свою чергу закони України діляться на: спеціальні закони - ті що займають центральне місце в механізмі правового регулювання митних відносин, зачіпають всі основні правові питання, що виникають в митній практиці України (ЗУ “Про Єдиний митний тариф” від 05.02.92.), та закони України, які містять деякі митно-правові норми (ЗУ “Про гуманітарну допомогу” від 22.10.99 р.1192-XIV).

Важливу роль в механізмі митно-правового регулювання відіграють підзаконні акти. Їх підзаконність означає, що вони видаються на основі та на виконання, Конституції України, цього Кодексу та законів України. Основними видами підзаконних актів у галузі митної справи:

Укази Президента України (Про державну митну службу України від 19.11.96);

Постанови Кабінету Міністрів України. (Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України: Постанова КМУ № 57 від 27.01.95р.);

Підзаконні акти, що приймаються декількома державними органами (Інструкція про порядок проведення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженої спільним наказом Держмитслужби, СБУ, МВС та Держкомкордону України від 14.08.95р. за №383ДСК/547ДСК/142ДСК/242ДСК , погодженої з Генеральною прокуратурою України і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 31.08.95 за №318/854. );

Нормативні акти ДМСУ ( Про затвердження Порядку застосування митного режиму тимчасового ввезення (вивезення): Наказ ДМСУ від 28.03.2000 р. № 173.)

2. Ч.2 даної статті визначає пріоритет міжнародних договорів перед нормативно-правовими актами з митних питань України. Дана частина цілком відповідає нормам міжнародного права (зокрема , основному принципу права міжнародних договорів і міжнародного права в цілому це принципу pacta sunt servanda - договори повинні виконуватись ), так як передбачає безумовне виконання міжнародних договорів України. Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 р., (Україна її ратифікувала) в ст.2 (п.1 “а”) дає визначення міжнародного договору “Міжнародний договір – це міжнародна угода яка укладена між державами в письмовій формі і врегулювана міжнародним правом незалежно від того, чи викладена така угода в одному документі, двох чи декількох пов’язаних між собою документах, а також незалежно від її конкретного найменування”.

Що стосується поняття укладений в установленому законом порядку міжнародний договір України, то дане питання на сьогодні регулюється Законом України “Про міжнародні договори України” від 22.12 93., який встановлює цей порядок. Даний Закон ділить всі міжнародні договори на такі, що підлягають ратифікації (згоду на які надає Верховна Рада України) та такі міжнародні договори, які не підлягають ратифікації і згода на обов’язковість яких виражається в іншій формі (підписання, обмін документами, що складають договір, прийняття, затвердження, приєднання.). Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Стаття 8. Прапор та розпізнавальний знак митної служби України

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації, морські та річкові судна, які перебувають у їх розпорядженні, мають свій прапор. Автотранспортні засоби і повітряні судна, що перебувають у розпорядженні митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій, мають розпізнавальний знак.

Відповідно до Указу Президента України «Про символіку Державної митної служби України» від 27 червня 2003 року за № 554/2003 встановлюється емблема і прапор Державної митної служби України.

Емблемою Державної митної служби України є зображення золотого кольору крилатого жезла Меркурія – кадуцея, увінчаного Знаком Княжої Держави Володимира Великого, накладеного на два перехрещених ключі. Кадуцей [лат. caduceus] – жезл міфічних греко-римських богів Гермеса та Меркурія має давнє походження. У давніх греків та римлян це був жезл глашатаїв. Мав вигляд палиці, обвитої двома зміями, увінчаної крильми та коштовним комінням – турмаліном. Виготовлявся з оливкового або лаврового дерева. Пізніше, в Стародавньому Римі, кадуцей перетворився на атрибут бога торгівлі Меркурія і набув остаточної форми – вигляду жезла, який обвивають дві змії. З початку ХІХ ст. ця емблема стала символом мирної торгівлі, міжнародного обміну. З часом у багатьох країнах він набув символу зовнішньої торгівлі і тому в сучасній практиці дуже часто використовується як емблема митних органів. З цієї точки зору емблема кадуцей є лаконичною і зрозумілою за своїм призначенням.

Емблему вміщено у крузі зеленого кольору, прикрашеному золотим картушем з вісьмома волютами на горизонтальних осях. Висота картуша дорівнює 3/2 діаметра зеленого круга.

МАЛЮНОК

емблеми Державної митної служби України

Прапор Державної митної служби України являє собою прямокутне полотнище зеленого кольору із співвідношенням сторін 2:3. У верхньому лівому куті полотнища (крижі) зображено Державний Прапор України, а в центрі вільної половини полотнища – емблему Державної митної служби України.

Зображення Державного Прапора України займає четверту частину полотнища, а висота емблеми Державної митної служби України дорівнює 5/12 висоти полотнища.

Обидві сторони полотнища ідентичні.

МАЛЮНОК

прапора Державної митної служби України

Штандарт Голови Державної митної служби України являє собою зелене квадратне полотнище розміром 90 х 90 см із зображенням у центрі емблеми Державної митної служби України. Полотнище по периметру облямовано золотою лиштвою у вигляді орнаменту з дубового і лаврового листя. Сторони штандарта, крім верхнього краю полотнища, прикрашено золотою бахромою. Поле звовротної сторони штандарта без зображень.

Древко штандарта дерев’яне чорного кольору. Верхівка стрілоподібна з жовтого металу, в центрі якої вміщено зображення малого Державного Герба України. Верхній край полотнища за допомогою шнура прикріплюється до основи верхівки древка.

Наявність у митних органів власних прапора та розпізнавального знаку, по-перше, сприяє відновленню традицій митної служби, а по-друге, відповідає вимогам міжнародного права у відношенні морських, річкових і повітряних суден митних органів.

Емблема і прапор Державної митної служби України є офіційними відмітними символами, що вказують на належність до Державної митної служби України.

Емблема Державної митної служби України встановлюється у службовому кабінеті Голови Державної митної служби України, а також використовується на прапорі Державної митної служби України, штандарті Голови Державної митної служби України, на знаках розрізнення форменого одягу посадових осіб митних органів України, відомчих заохочувальних відзнаках, на бланках службової документації, печатках, транспортних і спеціальних засобах, будинках та спорудах Державної митної служби України.

Прапор Державної митної служби України встановлюється на будинках і спорудах Державної митної служби України, крім тих, що розташовані в пунктах пропуску через державний кордон України.

Штандарт Голови Державної митної служби України встановлюється в службовому кабінеті Голови Державної митної служби України.

Відтворення зображення емблеми і прапора Державної митної служби України, штандарта Голови Державної митної служби України може бути виконано в одноколірному варіанті і допускається у пропорціях, що відповідають меті їх застосування

Зображення емблеми і прапора Державної митної служби України, штандарта Голови Державної митної служби України допускається на друкованій, рекламно інформаційній та сувенірній продукції, кіно-, відео- та фотоматеріалах, що видаються (виготовляються) Державною митною службою України або на її замовлення. В інших випадках порядок використання емблеми і прапора Державної митної служби України та порядок їх виготовлення встановлюється Головою Державної митної служби України.

МАЛЮНОК

штандарта Голови Державної митної служби України

Стаття 9. Особливості набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи

Закони України з питань митної справи набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня їх офіційного опублікування.

Інші нормативно-правові акти з питань митної справи набирають чинності через 45 днів з дня їх офіційного опублікування, якщо інше не передбачено самим актом, але не раніше дня їх офіційного опублікування. У разі якщо такі нормативно-правові акти не будуть офіційно опубліковані, вони не набирають чинності.

Офіційним опублікуванням закону та іншого нормативно-правового акта з питань митної справи вважається його опублікування в одному з періодичних видань, визначених законодавством України як офіційні. Датою офіційного опублікування нормативно-правового акта вважається дата виходу в світ відповідного номера того офіційного видання, в якому зазначений акт було опубліковано раніше, ніж в інших офіційних виданнях.

Строки набрання чинності законами та іншими нормативно-правовими актами з питань митної справи, визначені днями, починаються з 0 годин дня, наступного за датою офіційного опублікування закону або іншого нормативно-правового акта, і закінчуються о 24 годині останнього дня відповідного строку.

Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на день його офіційного опублікування, цей закон або акт вважається чинним з 24 години зазначеного дня.

Якщо строк набрання чинності законом або іншим нормативно-правовим актом з питань митної справи визначено вказівкою на конкретну дату, цей закон або акт вважається чинним з 0 годин зазначеної дати.

Виключно законами України встановлюються:

1) засади зовнішніх зносин, зовнішньоекономічної діяльності, митної справи;

2) організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики;

3) судоустрій, судочинство, статус суддів, засади судової експертизи, організація і діяльність прокуратури, органів дізнання і слідства, нотаріату, органів і установ виконання покарань; основи організації та діяльності адвокатури;

4) правовий режим державного кордону;

5) засади цивільно-правової відповідальності; діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

6) Державний бюджет України і бюджетна система України; система оподаткування, податки і збори; засади створення і функціонування фінансового, грошового, кредитного та інвестиційного ринків; статус національної валюти, а також статус іноземних валют на території України; порядок утворення і погашення державного внутрішнього і зовнішнього боргу; порядок випуску та обігу державних цінних паперів, їх види і типи;

6) порядок утворення і функціонування вільних та інших спеціальних зон, що мають економічний чи міграційний режим, відмінний від загального.

Упродовж 1992 - 1993 років повноваження щодо законодавчого регулювання питань, передбачених пунктом 13 статті 97 Конституції України, що діяла до прийняття Конституції України 28.06.96 р., щодо відносин власності, підприємницької діяльності, соціального і культурного розвитку, державної митної, науково-технічної політики, кредитно-фінансової системи, оподаткування, державної політики оплати праці і ціноутворення були делеговані Кабінету Міністрів України Законом України 18.11.92 р. N 2796-XII. В цей період було прийнято 82 декрети, що мають силу закону, і більше ніж 2/3 з них є чинними й на сьогоднішній день. Тексти законів та інших законодавчих актів, прийнятих Верховною Радою, оформляються Секретаріатом Верховної Ради і в п'ятиденний термін підписуються Головою Верховної Ради України, після чого закони передаються на підпис Президенту України. Згідно ст. 94 Конституції України закон підписує Голова Верховної Ради України і невідкладно направляє його Президентові України. Президент України протягом п'ятнадцяти днів після отримання закону підписує його, беручи до виконання, та офіційно оприлюднює його або повертає закон зі своїми вмотивованими і сформульованими пропозиціями до Верховної Ради України для повторного розгляду (ч. 2 ст. 94 Конституції України). У такий спосіб Президент України реалізує право вето щодо прийнятих Верховною Радою України законів, надане йому згідно з п. 30 ч. 1 ст. 106 Конституції України. У разі якщо Президент України протягом встановленого строку не повернув закон для повторного розгляду, закон вважається схваленим Президентом України і має бути підписаний та офіційно оприлюднений (ч. 3 ст. 94 Конституції України). Якщо під час повторного розгляду закон буде знову прийнятий Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу, Президент України зобов'язаний його підписати та офіційно оприлюднити протягом десяти днів (ч. 4 ст. 94 Конституції України). Рішенням Конституційного Суду України від 07.07.98 р. N 11-рп/98, положенням ст. 94 Конституції було дано офіційне тлумачення, згідно з яким: а) перебіг п'ятнадцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 94 Конституції України, а також десятиденного строку, передбаченого частиною четвертою статті 94 Конституції України, треба обчислювати в календарних днях; б) строки підписання та офіційного оприлюднення Президентом України законів України, визначені частинами третьою та четвертою статті 94 Конституції України, починаються з наступного дня після їх отримання Президентом України. Якщо закінчення п'ятнадцятиденного строку, передбаченого частиною другою статті 94 Конституції України, а також десятиденного строку, передбаченого частиною четвертою статті 94 Конституції України, припадає на вихідний або святковий день, то днем закінчення цього строку є наступний робочий день; в) встановлена в частині четвертій статті 94 Конституції України вимога щодо повторного прийняття закону Верховною Радою України не менш як двома третинами від її конституційного складу поширюється лише на закони, пропозиції Президента України до яких повністю або частково відхилені. Ця вимога стосується прийняття закону в цілому. Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ч. 5 ст. 94 Конституції України).

Згідно із статтею 6.10.3 Регламенту Верховної Ради підписані Президентом закони публікуються у "Відомостях Верховної Ради України", а також у газеті "Голос України", і таке опублікування є офіційним. Однак, як вже вказувалось, частиною 2 ст. 94 Конституції України обов'язок офіційного оприлюднення законів покладений на Президента України. Указом Президента України від 10.06.97 р. N 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" встановлено, що закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України"; "Відомості Верховної Ради України"; газета "Урядовий кур'єр". Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення. Нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування. Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов'язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних друкованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.

Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, (у тому числі нормативно-правові акти Державної митної служби України будь-якого виду (накази, правила, інструкції, положення тощо), якщо в них є одна або більше норм, що: зачіпають права, свободи і законні інтереси громадян, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують існуючий організаційно-правовий механізм їх реалізації; мають міжвідомчий характер, тобто стосуються питань, що належать до сфери управління інших міністерств і відомств підлягають державній реєстрації)), набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах, а саме 45 днів. Акти Кабінету Міністрів України, які визначають права і обов'язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.

Акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність.

Неопубліковані акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Стаття 10. Дія законодавства з питань митної справи у часі

При здійсненні митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, застосовуються виключно нормативно-правові акти, чинні на день прийняття митної декларації митним органом України.

У випадках, коли чинним законодавством передбачена можливість проведення митних процедур без подання декларації, застосовується законодавство, чинне на день здійснення таких процедур.

Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за порушення митних правил, передбачені цим Кодексом, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за такі правопорушення, зворотної сили не мають.

Провадження у справах про порушення митних правил ведеться на підставі законодавства, що діє під час розгляду справи про правопорушення.

Питання щодо вступу в дію законів та нормативно-правових актів з митної справи вирішується на загальних засадах Указом Президента України від 10.06.97 р. N 503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності". Закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування (ч. 5 ст. 94 Конституції України). Вказана правова норма трактується наступним чином. Якщо, в оприлюдненому таким шляхом законі не вказується особливий термін вступу його в дію (розділ 1, глава 1, ст.9 МК), то такий акт вступає в дію на загальних засадах. Закон з митної справи припиняє свою дію: а) в силу його відміни новим законом; б) в силу фактичної заміни раніше діючого закону іншим законом; в) після закінчення терміну дії закону, якщо він був виданий і діяв обмежений час.

Здійснення митного контролю і митного оформлення, а також проведення митних процедур без подання декларації слід вважати тривалими діями, які складаються з операцій і у сукупності формують єдиний процес. Кінцевим моментом здійснення таких операцій є остання за часом дія суб’єкта (власника або розпорядника товарів і транспортних засобів), тобто подання і прийняття митної декларації митним органом України. Відповідно, у даному випадку застосуванню надлежить закон, який діяв під час здійснення останної операції – це факт прийняття для митного оформлення декларації митним органом. Відповідно, особа яка вчинала порушення митних правил буде нести відповідальність на підставі норм, що діяли або діють під час правопорушення. А саме, це статті 319-328 МК України. Слід враховувати, що за порушення митних правил настає Адміністративна відповідальність, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою кримінальної відповідальності. В той же час кримінальна відповідальність за контрабанду, передбачена ст. 201 Кримінального кодексу України (далі - КК), настає лише тоді, коли товари, цінності та інші предмети (далі - предмети) переміщуються через митний кордон поза митним контролем або з приховуванням від нього у великих розмірах, а так само, незалежно від розміру, - групою осіб, які організувалися для заняття контрабандою, або коли таким чином переміщуються історичні й культурні цінності, отруйні, сильнодіючі, радіоактивні, вибухові речовини, зброя та боєприпаси (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї). Згідно з приміткою до ст. 201 КК під контрабандою у великих розмірах необхідно розуміти переміщення через митний кордон предметів, якщо їх вартість у тисячу і більше разів перевищує офіційно встановлений на час вчинення злочину неоподаткований мінімум доходів громадян. У випадках, коли вартість предметів є меншою від зазначеного розміру, відповідальність (за відсутності інших ознак злочину) настає за МК як за порушення митних правил. У випадках коли порушення митних правил кваліфікується як адміністративне правопорушення то слід керуватися наступними статтями Кодекса про адміністративні правопорушення. Це ст.10 – порушення митних правил визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Ст.11 – порушення митних правил визначається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити. Ст. 14 – при вчиненні порушень митних правил підприємствами відповідальності підлягають службові особи - керівники цих підприємств.

Військовослужбовці, особистий склад органів внутрішніх справ та служби безпеки України, які несуть відповідальність за адміністративні правопорушення з дисциплінарними статутами, при скоєнні порушення митних правил несуть відповідальність на загальних підставах, але до них не може бути застосовано накладення штрафу. Згідно з діючим адміністративним законодавством, начальники митниць можуть замість накладення стягнень (конфіскація) передавати матеріали про правопорушення відповідним органам для вирішення питання про притягнення винних до дисциплінарної відповідальності (ст. 15 КпАП України).

Іноземні громадяни і особи без громадянства, які перебувають на території України, за порушення митних правил підлягають адміністративній відповідальності на загальних підставах.

Питання про відповідальність за адміністративні правопорушення, вчинені на території України іноземними громадянами, які згідно з чинними законами та міжнародними договорами України користуються імунітетом від адміністративної юрисдикції України, вирішується дипломатичним шляхом (ст. 16 КпАП України). Відповідальності за порушення митних правил підлягають особи, які досягли на момент вчинення правопорушення шістнадцятирічного віку (ст. 320 МК, ст. 13 КпАП України).

Закон визнається пом‘якшуючим покарання, якщо він встановлює більш м’який вид покарання. Так, при однаковом основном покаранні більш м’яким визнається закон який не передбачає додаткових покарань. Так при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого порушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (ст. 33 КпАП України). Обставинами, що пом'якшують відповідальність за порушення митних правил, визнаються: щире розкаяння винного; відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; вчинення правопорушення неповнолітнім; вчинення правопорушення вагітною жінкою, або жінкою яка має дитину віком до одного року.

Службова особа митного органу, яка розглядає справу про порушення митних правил, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законодавстві (ст. 34 КпАП України). Обставинами, що обтяжують відповідальність за порушення митних правил, визнаються: продовження протиправної дії, незважаючи на вимогу уповноважених на те осіб припинити її; повторне протягом року вчинення однорідного правопорушення, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню; вчинення правопорушення особою, яка, раніше вчинила злочин; втягнення неповнолітнього в правопорушення; вчинення правопорушення групою осіб; вчинення правопорушення в умовах стихійного лиха або за інших надзвичайних обставин; вчинення правопорушення в стані сп'яніння. Орган (службова особа), який накладає адміністративне стягнення, залежно від характеру адміністративного правопорушення може не визнати дану обставину обтяжуючою (ст. 35 КпАП України).

Також слід зазначити, що не можливо покарати за дії, що не вважалися на момент їх скоення суспільно небезпечними і неможливо карати більш суворим законом за правопорушення, які визнавалися на момент їх здійснення меньш небезпечними.

Глава 2. Структура та організація діяльності митної служби України

Стаття 11. Здійснення митної справи

Безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи України.

Митні органи, реалізуючи митну політику України, виконують такі основні завдання:

1)виконання та контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи;

2)захист економічних інтересів України;

3)забезпечення виконання зобов'язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладених в установленому законом порядку;

4)сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних та фізичних осіб;

5)застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів через митний кордон України;

6)здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, вдосконалення форм і методів їх здійснення;

7)контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей через митний кордон України;

8)здійснення спільно з іншими уповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку;

9)створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та пасажиропотоку через митний кордон України;

10)боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

11)розвиток міжнародного співробітництва у галузі митної справи;

12)ведення митної статистики;

13)ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності;

14)здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України.

Органи державної влади, Президент України в межах своїх повноважень, визначених Конституцією України та законами України, здійснюють керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України.

1. Покладання обов’язку на митні органи України безпосередньо здійснювати митну справу відповідає закріпленому в п. 2 ст. 4 Митного кодексу України (далі - МКУ) принципу митного регулювання, відповідно до якого здійснення митної справи є виключною компетенцією митних органів України.

Згідно з п. 17 ст. 1 МКУ “митні органи – спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи”.

Здійснення митної справи є засобом реалізації (досягнення) мети, визначеної для Державної митної служби України (далі - Держмитслужби) в цілому як для центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом: реалізація, тобто втілення в життя, митної політики держави – “системи принципів та напрямків діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів та економічної безпеки” (ст. 2 МКУ).

Поняття “засоби реалізації митної політики” є ширшим за поняття “завдання щодо здійснення митної справи”, бо включає, окрім митних операцій, організації та боротьби з контрабандою й порушеннями митних правил, міжнародного співробітництва, тощо, й інші заходи: роботу з кадрами, пропаганду митної політики в засобах масової інформації, відомчу нормотворчу діяльність, контроль за дотриманням законодавства брокерами й митними перевізниками, власниками складів тимчасового зберігання та інші.

Для здійснення митної справи митні органи мають відповідну структуру (управління, відділи, відділення, служби, сектори, тощо), кадрове, матеріально-технічне забезпечення, бюджетне фінансування (ч. 2 ст. 24 МКУ).

Безпосередність здійснення митної справи означає, з одного боку, неприпустимість передачі своїх повноважень у даній галузі іншим юридичним чи фізичним особам, а з іншого боку, неприпустимість втручання у митну діяльність інших органів державної влади, окрім випадків, передбачених Конституцією України, законами України.

2. Комплекс завдань, поставлених перед митними органами України зумовлений цілями та конкретним змістом митної політики, її принципами, а також напрямами державної діяльності в сфері зовнішньої та внутрішньої політики.

Митні органи виконують поставлені перед ними завдання, виступаючи необхідним й обов’язковим елементом державно-правового механізму митної політики, під яким розуміють “сукупність державних інституцій, задіяних у процесі формування і впровадження (реалізації – А.М.) митної політики їхню роль та відносини, що підпорядковані чіткій ієрархії правових норм та принципів”¹.

Таким чином, митні органи не є єдиним суб’єктом митної діяльності, виступаючи, разом із тим, невід’ємною частиною центральної виконавчої влади, на яку покладена реалізація митної політики.²

До складу органів державної влади та управління, що беруть учать у реалізації митної політики, окрім Держмитслужби, входять Кабінет Міністрів України, Міністерство економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерство фінансів України, Державна служба експортного контролю, Державна служба контролю за переміщенням культурних цінностей, Митно-тарифна рада України, Міжвідомча комісія з міжнародної торгівлі, тощо.

Проте, лише Держмитслужба України спеціально утворена з метою втілювати в життя митну політику як складову державної політики, застосовуючи у тому числі передбачені законодавством заходи тарифного та нетарифного регулювання. Відповідно до Положення про Держмитслужбу України, затвердженого Указом Президента України, Державна митна служба України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері митної справи³.

3. Завдання виконувати й контролювати виконання митного законодавства іншими юридичними та фізичними особами пов’язане з двоїстою природою митної служби. З одного боку, Держмитслужба входить до системи центральних органів виконавчої влади, її діяльність “має вторинний, підзаконний, виконавчо-розпорядчий характер...”⁴ , адже здійснюється на підставі та на виконання закону⁵; з іншого – Держмитслужба є органом державного надвідомчого контролю.

Контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи є митним контролем у широкому розумінні цього поняття й включає всю сукупність контрольних заходів Держмитслужби, спрямованих на забезпечення законності у сфері переміщення товарів, предметів, транспортних засобів через митний кордон. 4. Захист економічних інтересів держави є пріоритетним напрямком в роботі тим державних органів, які є суб’єктами забезпечення економічної безпеки, яка є складовою цілісної системи національної безпеки України. Серед них Рада національної безпеки та оборони України, Служба безпеки України, Державна податкова адміністрація України, Міністерство транспорту України, Міністерство закордонних справ України, інші міністерства та відомства.

З метою захисту економічних інтересів України, українських виробників та у випадках, передбачених Законом України “Про Єдиний митний тариф”, у разі ввезення на митну територію України і вивезення за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мита можуть застосовуватись особливі види мита: спеціальне мито, антидемпінгове мито, компенсаційне мито. Митні органи уповноважені контролювати дотримання суб’єктами переміщення законодавства, що регулює застосування заходів щодо захисту економічних інтересів України.

5. Шляхом забезпечення виконання міжнародних договорів з питань митної справи України бере участь у міжнародному митному співробітництві (ст. 34 МКУ), яке ґрунтується на принципі дотримання загальновизнаних у світових митних відносинах норм і стандартів щодо класифікації й кодування товарів, встановлення митних режимів, формування даних митної статистики, тощо.

Укладеними в установленому законом порядку вважаються міжнародні договори, згода держави на обов'язковість яких виражено шляхом підписанням договору, обміном документами, затвердженням, приєднанням до нього або будь-яким іншим способом, про який домовились.⁶

6. Захист права інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв'язків, інших юридичних і фізичних осіб, відбувається шляхом здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів, що містять об’єкти права інтелектуальної власності (див. Глава 45 МКУ).

Функція сприяння полягає у здійсненні митними органами заходів, які надають власникам товарів, що зареєстровані як об’єкти права інтелектуальної власності, фактичну можливість запобігти порушенню своїх прав ще на стадії переміщення через митний кордон. Такими заходами є: призупинення митного оформлення строком до 30 діб товарів, щодо яких є обґрунтована підозра, що вони є контрафактними (підробленими) (ч.2 ст. 257 МКУ); взяття таких товарів під митний контроль; інформування право власника про призупинення митного оформлення; надання можливості брати проби й зразки товару з метою проведення експертного дослідження товару; у разі встановлення факту контрафактності – порушувати справи про порушення митних правил за ст. 345 Митного кодексу України (ч. 5 ст. 257 МКУ).

7. Заходи тарифного (економічного) та нетарифного (адміністративного) регулювання складають дві основні групи заходів реалізації митної політики держави.

Застосовуються ці заходи, по-перше, на підставі закону, а не підзаконного акту, по-друге, лише при переміщенні товарів через митний кордон України. Отже, п. 5 ст. 11 МКУ визначає правову підставу застосування заходів тарифного чи нетарифного митного регулювання, а також окреслює предметну компетенцію митних органів України.

8. Здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон держави, разом із нарахуванням та стягненням податків та зборів є основними митними операціями, виконання яких покладено на митні органи України.

Вдосконалення форм і методів митного контролю та митного оформлення полягає у запровадженні таких прийомів і засобів, які, з одного боку дозволяють прискорити товарообіг та пасажиропотік, відповідають визнаним у світовій практиці митним стандартам і правилам, а з іншого забезпечують точне й неухильне виконання митними органами своїх завдань, не задають шкоди законним правам і інтересам суб’єктам переміщення (наприклад, введення у практику митної діяльності аналізу ризику вчинення митного правопорушення, електронне декларування, тощо).

9. Під валютними цінностями слід розуміти: іноземна валюта готівкою, платіжні документи (чеки, векселі, тратти, депозитні сертифікати, акредитиви та інші) в іноземній валюті, цінні папери (акції, облігації, купони до них, бони, векселі та інші) в іноземній валюті, золото та інші дорогоцінні метали у вигляді зливків, пластин та монет, а також сертифікати, облігації, варанти та інші цінні папери, номінал яких виражено у золоті, дорогоцінні камені.

Контроль за дотриманням правил переміщення валютних цінностей спрямований на недопущення незаконного переміщення через митний кордон України валютних цінностей.

10. У ст. 4. Закону України “Про захист прав споживачів” визначається, що держава забезпечує громадянам захист їх інтересів як споживачів, гарантує придбання або одержання іншими законними способами товарів (робіт, послуг) в обсягах, що забезпечують рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності. Захист митними органами прав споживачів передбачає, у першу чергу, завершення митного оформлення лише після закінчення державного санітарного, ветеринарного, фітосанітарного, радіологічного та інших видів контролю, перевірки дотримання суб’єктами переміщення вимог до якості товарів і послуг, передбачених міжнародною та державною системами якості товарів і послуг.

Здійснюючи заходи щодо захисту інтересів споживачів товарів і додержання учасниками зовнішньоекономічних зв'язків державних інтересів на зовнішньому ринку, митні органи взаємодіють і з іншими державними органами виконавчої влади – Міністерством економіки та з питань європейської інтеграції, Державним комітетом стандартизації, метрології, сертифікації, та захисту прав споживачів, Антимонопольним комітетом України.

11. Прискорення товарообігу та пасажиропотоку є завданням більшості митних установ та адміністрацій країн світу, пов’язане із процесом світового розподілу праці, а також розвитком туризму, утворенням спільних ринків робочої сили, іншими інтеграційними процесами.

12. Виконання правоохоронної функції митних органів передбачає організацію та здійснення ефективної боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил як силами власних підрозділів (відділень у регіональних митницях та служб у митницях), так і у взаємодії з іншими правоохоронними органами, наприклад, для здійснення контрольованої поставки наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, чи переміщення під негласним контролем (ст.ст. 317, 318 МКУ), а також для проведення спеціальних операцій на державному кордоні для запобігання вчиненню митних правопорушень.

13. Митні органи сприяють розвиткові міжнародного співробітництва в митній справі через участь у міжнародних митних та торгових організаціях, встановлення договірних відносин із суміжними державами, організацію спільного митного контролю за єдиною технологічною схемою, та в інших формах.

14. Ведення митної статистики передбачає об’єктивний та достовірний облік даних про переміщувані товари, предмети, транспортні засоби, інші операції із статистичною інформацією з питань митної справи (ст. 303 МКУ). Ведення митної статистики здійснюється за методологією, яка забезпечує порівнянність даних митної статистики зовнішньої торгівлі України з даними державної статистики інших держав (наприклад, Єдина методологія митної статистики зовнішньої торгівлі держав-участниць Співдружності Незалежних Держав від 09.12.94 р.).

15. Прядок ведення УКТ ЗЕД визначає Кабінет Міністрів України ( ст. 312 МКУ) й передбачає заходи щодо відстеження змін та доповнень до класифікації товарів, деталізацію її на національному рівні та введення додаткових одиниць виміру, розроблення пояснень та рекомендацій щодо застосування УКТ ЗЕД, прийняття рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД, та виконання інших функцій, необхідних для ведення УКТ ЗЕД.

16. Згідно із вимогою ч. 1 ст. 315 МКУ верифікація сертифікатів про походження товарів з України здійснюється митними органами у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України. Здійснення верифікації (встановлення достовірності) сертифікатів походження товарів з України може відбуватися в наступних двох формах: перевірка сертифікату на автентичність (справжність) шляхом проведення експертизи, перевірки правильності заповнення граф, наявності відбитку печатки й підпису уповноваженої особи, а також місця та дати видачі; перевірка правильності визначення країни походження товару, зазначеного в сертифікаті походження, на відповідність установленим правилам.

У відповідності до цих та багатьох інших завдань, покладених на митні органи, вони виконують складні та багатоманітні функції.⁷ А саме: захисну (економічну), фіскальну, правоохоронну, статистичну.

Перелік завдань, визначених у цій статті Кодексу не є вичерпним. На митні органи покладено виконання й інших завдань, що випливають з їх адміністративно-правового статусу органів державної влади у сфері митної справи.

17. Керівництво митною справою та контроль за діяльністю митних органів України в процесі виконання ними завдань щодо реалізації митної політики держави здійснюють органи державної влади, Президент України в межах повноважень, визначених Конституцією й законами України. Законодавче забезпечення здійснення митної справи здійснює вищий законодавчий орган держави. Відповідно до ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються організація і діяльність Державної митної служби України (шляхом прийняття відповідного Закону України), загальні засади митної справи. На основі й на виконання Конституції й законів України Президент України видає укази та розпорядження. Згідно зі ст. 106 Конституції України Президент України представляє державу в міжнародних відносинах, здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави, веде переговори та укладає міжнародні договори України, у тому числі й з питань митної справи; призначає за поданням Прем'єр-міністра України керівника Держмитслужби України - центрального органу виконавчої влади зі спеціальним статусом; має право утворювати, реорганізовувати та ліквідовувати за поданням Прем'єр-міністра України центральні органи виконавчої влид, діючи при цьому в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади. Керівництво митною справою здійснює також Кабінет Міністрів України – вищий орган у системі органів виконавчої влади (ст. 113 Конституції України). Кабінет Міністрів України забезпечує виконання Конституції і законів України, актів Президента України з питань митної справи; організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи; спрямовує і координує роботу Держмитслужби України, співробітництво з міністерствами, іншими органами виконавчої влади тощо.

Контроль за діяльністю митних органів України в процесі здійснення митної справи здійснюють уповноважені на те органи державної влади: Служба безпеки України (Закон України “Про службу безпеки України” від 25 березня 1992 р.), Рахункова палата України (Закон України “Про Рахункову палату” від 11 липня 1996 р.), Державна контрольно-ревізійна служба України (Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” від 26 січня 1993 р.).

У межах повноважень, визначених законодавством, контроль за діяльністю підпорядкованих митних органів України в процесі виконання ними завдань щодо реалізації митної політики держави здійснює центральний апарат Держмитслужби України.

Стаття 12. Митна служба України

Митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

1. Державна служба може розглядатися по різному: як вид діяльності людини, як соціально-правовий інститут, як система спеціальних органів держави, як духовна діяльність.

У даній статті митна служба як різновид державної служби подається як система митних органів, уповноважених безпосередньо здійснювати митну справу та спеціалізованих митних установ і організацій, головне призначення яких полягає в забезпеченні ефективної, безперервної, цілеспрямованої діяльності митних органів. Митна служба України побудована на принципах єдності, єдиноначальності, функціональної спеціалізації.

2. Відповідно до п. 17 ст. 1 МКУ митними органами є спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузі митної справи, на які відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено безпосереднє здійснення митної справи.

До системи митних органів Кодекс відносить спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи (центральний апарат Державної митної служби України), регіональні митниці й митниці. ЦА ДМСУ очолює вертикаль митних органів, виконуючи при цьому, як і регіональні митниці, дві функції: “виробничу” (здійснює в окремих випадках передбачені митним законодавством митні операції) та управлінську (здійснює управління підпорядкованими митними органами, спеціалізованими митними установами і організаціями). Отже, окрім питань, що є загальними для митних органів, ЦА ДМСУ вирішує і ряд специфічних задач, пов'язаних із керівництвом митною службою і розвитком митної справи.

Стаття 13. Спеціально уповноважений центральний орган

виконавчої влади в галузі митної справи

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи утворюється, реорганізовується та ліквідовується Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи спрямовує, координує та контролює діяльність митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій щодо виконання законодавства України з питань митної справи, в межах своїх повноважень видає накази, організує та контролює їх виконання.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів.

Спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи підпорядковані регіональні митниці, митниці, спеціалізовані митні установи та організації.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи очолює керівник, який призначається на посаду та звільняється з посади Президентом України в порядку, встановленому Конституцією України.

1. Дана стаття Кодексу визначає місце й роль у системі митної служби центрального апарату Державної митної служби України.

Згідно з п. 15 ст. 106 Конституції України Президент України утворює, реорганізовує та ліквідовує за поданням Прем’єр-міністра України міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання центральних органів виконавчої влади. Структуру центрального апарату Держмитслужби затверджує голова Держмитслужби

2. Внутрішньосистемними функціями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи є функції управлінська, координаційна, контрольна. Вони лежать в основі відомчого митного адміністрування й мають здійснюватися на основі аналітичного підходу, науковості, практичної доцільності, законності.

Держмитслужба України в межах своїх повноважень на основі та на виконання актів законодавства видає накази, а в разі потреби видає разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади спільні акти. Держмитслужба України організовує і контролює виконання наказів, спільних наказів. Контроль за їх виконанням покладається, як правило, за одним із заступників Голови Держмитслужби згідно з розподілом обов’язків.

Накази та спільні накази на відміну від листів, що мають роз’яснювальний характер, є нормативно-правовими актами й підлягають державній реєстрації в установленому законодавством порядку.

У випадках, передбачених законодавством, рішення Держмитслужби України є обов'язковими для виконання центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями всіх форм власності, а також громадянами (п. 8 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України №1022/2000 від 24 серпня 2000 р.).

3. Держмитслужба України має статус юридичної особи, тобто має відокремлене майно, може від свого імені набувати майнових і особистих немайнових прав і нести обов'язки, бути позивачами і відповідачами в суді, господарському або в третейському суді (ст. 23 Цивільного кодексу України). Статус юридичної особи відповідно до Митного кодексу України мають й інші митні органи – регіональні митниці, митниці (ст.ст. 14, 15 МКУ).

Держмитслужба здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів. Але виключно Конституцією і законами України визначаються організація, повноваження й порядок діяльності Держмитслужби (ч. 2 ст. 120 Конституції України).

4. Виходячи із принципу вертикального підпорядкування центральному апарату Держмитслужби підпорядковані митні органи, а також спеціалізовані митні установи й організації.

5. На чолі Держмитслужби знаходиться Голова, якого згідно з п. 10 ст. 106 Конституції України призначає Президент України за поданням Прем’єр-міністра України.

Стаття 14. Регіональна митниця

Регіональна митниця є митним органом, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво і координацію діяльності підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій.

Регіональна митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Створення, реорганізація та ліквідація регіональних митниць здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Керівник регіональної митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Для вдосконалення організаційної структури митної системи, посилення митного контролю, боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил, зміцнення виконавської дисципліни в 1997 році були утворені регіональні митниці.

Митна територія України поділена на регіони, в масштабах яких регіональні митниці контролюють та координують діяльність митниць та спеціалізованих митних установ і організацій, що розташовані в зоні її діяльності.

Регіональна митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справа та здійснює свою діяльність відповідно до митним органом, який забезпечує дотримання вимог законодавства України з питань митної справи та виконання інших завдань, покладених на митну службу України, в межах своєї компетенції і на території закріпленого за ним регіону.

Регіональна митниця у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, наказами регіональної митниці.

Регіональна митниця підпорядковується спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення про регіональну митницю.

У Положенні про регіональну митницю визначені докладно її основні завдання та функції. Основними завданнями регіональної митниці є :

- безпосереднє здійснення митної справи, контроль за додержанням підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями, а також іншими юридичними особами та громадянами вимог законодавства України з питань митної справи;

- захист економічних інтересів України;

- забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи, укладеними в установленому законом порядку;

- застосування відповідно до закону заходів тарифного та нетарифного регулювання при переміщенні товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

- здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, предметів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України; удосконалення форм і методів здійснення митного контролю й митного оформлення;

- здійснення спільно з іншими вповноваженими органами державної влади заходів щодо захисту інтересів споживачів товарів, а також захисту прав інтелектуальної власності в процесі зовнішньоекономічної діяльності;

- створення сприятливих умов для прискорення товарообігу та збільшення обсягів пасажиропотоку через митний кордон України;

- боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил;

- розвиток міжнародного співробітництва в галузі митної справи;

- ведення митної статистики;

- здійснення верифікації (підтвердження достовірності) сертифікатів про походження товару з України;

Регіональна митниця наділена спеціальними повноваженнями на здійснення контролю за діяльністю підпорядкованих митниць, спеціалізованих митних установ і організацій, а саме:

- здійснює контроль за дотриманням підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями вимог законодавства України з питань митної справи;

- організує роботу підпорядкованих митниць з виявлення й припинення контрабанди та порушень митних правил; координує взаємодію підпорядкованих митниць з правоохоронними органами, митними органами інших регіонів України, а також з митними органами суміжних країн;

- забезпечує ефективне застосування підпорядкованими митницями митно-тарифного механізму регулювання зовнішньоекономічної діяльності; координує їх діяльність з нарахування та справляння мита, інших податків і зборів, справляння яких відповідно до законів України покладено на митні органи;

- здійснює в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях контроль за раціональним використанням матеріальних і фінансових ресурсів відповідно до нормативів і кошторисів; за збереженням державної власності; за дотриманням фінансової та штатно-кошторисної дисципліни, організацією бухгалтерського обліку; вживає заходів для усунення недоліків і порушень, виявлених при проведенні перевірок оперативно-службової та ревізій фінансово-господарської діяльності підпорядкованих митних органів, спеціалізованих митних установ і організацій;

- координує та контролює діяльність підпорядкованих митниць, спеціалізованих митних установ і організацій з питань зберігання товарів, що перебувають під митним контролем і за якими власник не звернувся до закінчення передбачених законодавством України термінів зберігання; конфіскованих товарів і транспортних засобів; товарів, від яких власник відмовився на користь держави; товарів, власник яких невідомий, а також розпорядження цими товарами;

- координує діяльність підпорядкованих митниць, спеціалізованих митних установ і організацій з розбудови та облаштування об’єктів митної інфраструктури, забезпечує їх необхідними матеріально-технічними засобами;

- здійснює контроль за використанням підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями технічних засобів, комп’ютерної та іншої оргтехніки, забезпечення її своєчасного ремонту та обслуговування, постачання витратних матеріалів до неї;

- забезпечує належну організацію в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях роботи з підбору та розподілу кадрів; виховної та профілактично-попереджувальної роботи з працівниками; професійної підготовки, перепідготовки й підвищення кваліфікації працівників; здійснює контроль за проведенням атестації посадових осіб;

- здійснює в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях контроль за організацією роботи з охорони праці; створення безпечних умов праці, виконання вимог законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці; розробляє та забезпечує реалізацію підпорядкованими митницями, спеціалізованими митними установами й організаціями заходів щодо поліпшення умов праці, житлових, культурно-побутових умов, медичного обслуговування працівників;

- здійснює контроль за організацією в підпорядкованих митницях зберігання та застосування посадовими особами вогнепальної зброї, боєприпасів, спеціальних засобів та військово-технічного майна;

- організує та забезпечує здійснення в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях заходів щодо виявлення, попередження та припинення корупції, інших протиправних дій з боку працівників;

- контролює виконання працівниками підпорядкованих митниць, спеціалізованих митних установ і організацій Закону України “Про державну таємницю” та інших нормативних актів з питань охорони державної таємниці;

- контролює в підпорядкованих митницях, спеціалізованих митних установах і організаціях роботу з розгляду скарг, заяв та клопотань юридичних і фізичних осіб, вживає заходів до усунення причин, що призвели до порушення законних прав та інтересів суб’єктів підприємницької діяльності й громадян.

У відповідності із завданнями, викладеними у Положенні, визначається структура, штатна чисельність регіональної митниці, кошториc доходів і видатків на її утримання, що затверджуються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення про структурні підрозділи регіональної митниці та посадові інструкції їх працівників затверджуються начальником регіональної митниці.

Місце розташування та зона діяльності регіональної митниці визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Регіональній митниці підпорядковуються розташовані в зоні її діяльності митниці та спеціалізовані митні установи й організації, за винятком митниць та спеціалізованих митних установ і організацій, підпорядкованих безпосередньо спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи. Регіональна митниця організує, координує та контролює їх діяльність у межах повноважень, визначених Положенням про регіональну митницю.

Окремими нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи можуть бути визначені специфічні особливості діяльності окремих регіональних митниць.

Регіональна митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку із зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в банку.

Регіональна митниця, як юридична особа, має право бути позивачем та відповідачем у судах і укладати в межах наданих повноважень та виділених коштів з юридичними та фізичними особами договори, пов"язані з господарською діяльністю і т.п.

Регіональну митницю очолює начальник, який призначається та звільняється з посади наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Регіональна митниця та її посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст. 26 цього Кодексу).

до ст. 14 Митного кодексу України

Перелік діючих регіональних митниць станом на 01.10.2003

Стаття 15. Митниця

Митниця є митним органом, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця є юридичною особою і здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та положення, яке затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця підпорядковується регіональній митниці та спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи або спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи безпосередньо.

Створення, реорганізація та ліквідація митниць здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця діє в межах території, що визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

У складі митниці в пунктах пропуску через митний кордон України та на інших об’єктах чи територіях із значним обсягом зовнішньоекономічних операцій можуть створюватися митні пости на правах структурного підрозділу митниці.

Керівник митниці призначається на посаду та звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

На початку 90-х років XX століття більшість пунктів митного контролю розміщувались на прикордонній території. Лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків надміру посилила навантаження на прикордонні митниці. Для вдосконалення митної інфраструктури були створені внутрішні митниці. Збільшення їх кількості обумовлено тим, що прикордонні митниці технічно не могли оперативно вирішити цілий ряд важливих питань (встановлення країни походження товару, необхідність проведення товарознавчих експертиз і т.п.).

Митниця є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади в галузі митної справи, який безпосередньо забезпечує виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та виконання інших завдань, покладених на митну службу України.

Митниця у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, наказами регіональної митниці та наказами митниці.

Митниця здійснює свою діяльність під загальним керівництвом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи і безпосереднім керівництвом регіональної митниці. Окремі митниці можуть бути безпосередньо підпорядковані спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади в галузі митної справи (Бориспільська, Севастопольська, Центральна енергетична, Оперативна митниці).

Митниця здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення про митницю.

Положення про митницю розробляється на підставі Митного кодексу України, Положення про спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, Примірного положення про митницю, погоджується начальником регіональної митниці, якій вона підпорядкована, начальниками відповідних управлінь спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, та затверджується наказом цього органу.

У Положенні про митницю визначені докладно її основні завдання та повноваження.

Митниця здійснює повноваження, що випливають із покладених на митницю завдань, у тому числі ті, що делеговані їй спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Окремими нормативно-правовими актами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи можуть бути визначені специфічні особливості діяльності окремих митниць (Центральна енергетична, Оперативна митниці).

У відповідності із завданнями, викладеними у Положенні, визначається структура, штатна чисельність митниці, кошториc доходів і видатків на її утримання, що погоджуються керівником регіональної митниці та затверджуються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення про структурні підрозділи митниці та посадові інструкції працівників затверджуються начальником митниці.

Місце розташування та зона діяльності митниці визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця є юридичною особою, має самостійний баланс, гербову печатку із зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в банку.

Митниця, як юридична особа, має право бути позивачем та відповідачем у судах і укладати в межах наданих повноважень та виділених коштів з юридичними та фізичними особами договори, пов"язані з господарською діяльністю і т.п.

Митницю очолює начальник, який призначається та звільняється з посади наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митниця та її посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст.26 цього кодексу).

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи

Митниці прямого підпорядкування

Стаття 16. Митний пост

Для забезпечення виконання регіональними митницями та митницями завдань, визначених цим Кодексом та іншими законами України, можуть створюватися митні пости.

Митий пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює митний контроль та оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України.

Митні пости створюються в міру необхідності у населених пунктах, на залізничних станціях, в аеропортах, морських та річкових портах та інших об’єктах, розташованих у зоні діяльності регіональної митниці, митниці.

Типове положення про митний пост затверджується наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Створення, реорганізація та ліквідація митних постів здійснюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за поданням відповідної регіональної митниці, митниці. Керівник митного поста призначається на посаду і звільняється з посади керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митний пост є структурним підрозділом регіональної митниці, митниці, який безпосередньо здійснює виконання законодавства України з питань митної справи, справляння податків і зборів та інших завдань, покладених на митну службу України.

Митний пост у своїй діяльності керується Конституцією України, Митним кодексом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, а також наказами відповідної регіональної митниці, митниці яким він підпорядковується.

Окремими наказами спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи може визначати специфічні особливості діяльності окремих митних постів.

Митний пост підпорядковується регіональній митниці або митниці та здійснює свою діяльність відповідно до законодавства України та Положення про митний пост.

Положення про митний пост розробляється на підставі Митного кодексу України, Типового положення про митний пост та затверджується керівником митного органу, якому він безпосередньо підпорядкований.

У Положенні про митний пост докладно визначені його основні завдання та повноваження.

Митний пост здійснює інші повноваження, що випливають з покладених на митний пост завдань, в тому числі ті, що делеговані йому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, регіональною митницею, митницею.

Місце розташування та зона діяльності митного поста визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за поданням митного органу, якому він безпосередньо підпорядковується.

Штатна чисельність митного поста, кошторис доходів та видатків на його утримання визначає та здійснює митний орган якому від підпорядковується.

Пункти пропуску через державний кордон України розташовуються, в основному, за межами населених пунктів, тому вони повинні працювати автономно і мати на своїй території такі споруди:

-службовий блок, у якому розміщуються митні і прикордонні служби, а також інші служби;

-павільони митників та прикордонників;

-навіси;

-на в”їзді та виїзді спеціальні бар’єри і шлагбауми;

-бокси для ретельного догляду легкових і вантажних автомобілів;

-склад для конфіскованих вантажів;

-стоянки для затриманого транспорту;

-комплекс будинків і споруд господарського, технічного та інженерного призначення- гаражі, склади, мережі інженерного забезпечення, трансформаторні підстанції, котельні,насосні, споруди водопостачання ( артезіанська свердловина, резервуари), місцеві очисні споруди, дизельгенератор та ін.;

-споруди кінологічної служби.

Кошторис доходів та видатків на утримання митного поста погоджується з керівником відповідної регіональної митниці, митниці та затверджуються наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Митний пост не є юридичною особою, тобто не має самостійного балансу, поточних рахунків, інших рахунків у банках, гербової печатки, штампів, бланків, не має права оперативного управління відносно до закріпленого за ним майна, яке є державною власністю.

Митний пост очолює начальник, який призначається на посаду та звільняється з посади наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Начальник митного поста може мати заступників. Повноваження заступників визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи за поданням митниці та погодженням з регіональною митницею (для митних постів, підпорядкованих митницям) і за поданням регіональної митниці (для митних постів, підпорядкованих регіональній митниці).

Рішення та доручення начальника митного поста є обов’язковими для виконання всіма працівниками митного поста.

Митний пост та його посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст. 26 цього Кодексу).

Стаття 17. Спеціалізовані митні установи та організації

У межах бюджетних коштів, передбачених для утримання митної служби України, виключно для забезпечення виконання завдань, покладених на митні органи, відповідно до цього Кодексу та законів України в митній службі України можуть створюватися експлуатаційні, транспортні, інформаційно-аналітичні, кінологічні спеціалізовані установи та освітні організації.

Створення, реорганізація та ліквідація спеціалізованих митних установ та організацій здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи в межах повноважень, визначених цим Кодексом та законами України.

На теперішній час, для забезпечення виконання завдань, покладених на митні органи, створені такі спеціалізовані митні установи: Центральна митна лабораторія, Господарсько-експлуатаційне митне управління, Інформаційно-аналітичне митне управління, Кінологічний центр Держмитслужби України, Постачальне митне господарство, Автотранспортне митне господарство та такі освітні організації: Академія митної служби України, Київський центр підвищення кваліфікації, Хмельницький центр підвищення кваліфікації.

Спеціалізовані митні установи та організації є державними органами, які входять в єдину систему митних органів України, здійснюють комплексний контроль за діяльністю підпорядкованих відділів митних органів України в межах визначених для них завдань та обов’язків.

Cпеціалізовані митні установи та організації у своїй діяльності керуються Конституцією України, Митним кодексом України, іншими законами України, актами Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, рішеннями колегії та наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи та своїми наказами.

Зазначені органи здійснюють свою діяльність під загальним керівництвом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціалізовані митні установи та організації здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України та положення про них, яке розробляється на підставі Митного кодексу України, Положення про спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи та затверджується наказом цього органу.

У положеннях про спеціалізовані митні установи та організації визначені докладно їх основні завдання та повноваження.

У відповідності із завданнями, викладеними у положеннях, визначається структура, штатна чисельність цих органів, кошториc доходів і видатків на їх утримання, що затверджуються керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення про структурні підрозділи спеціалізованих митних установ та організацій, а також посадові інструкції їх працівників затверджуються начальником відповідного органу.

Місце розташування та зона діяльності зазначених органів визначаються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціалізовані митні установи та організації є юридичними особами, мають самостійний баланс, гербову печатку із зображенням Державного Герба України й своїм найменуванням, штампи, бланки, рахунки в банку, мають право бути позивачем та відповідачем у судах і укладати в межах наданих повноважень та виділених коштів з юридичними та фізичними особами договори, пов"язані з господарською діяльністю і т.п.

Спеціалізовані митні управління та організації очолює начальник, який призначається та звільняється з посади наказом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Спеціалізовані митні установи та організації та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством (ст. 26 цього Кодексу).

Кінологічний

центр

Академія

митної служби

України

Центральна

митна лабораторія

Київський

центр

підвищення

кваліфікації

Хмельницький

центр

підвищення

кваліфікації

Стаття 18. Митні лабораторії

У митній службі України створюються Центральна митна лабораторія, яка є спеціалізованою митною установою, і митні лабораторії, які є структурними підрозділами регіональних митниць, митниць.

Центральна митна лабораторія здійснює науково-методичне керівництво митними лабораторіями.

Центральній митній лабораторії, митним лабораторіям надається право на здійснення експертної діяльності в межах питань, віднесених до компетенції митної служби.

Створення, реорганізація та ліквідація Центральної митної лабораторії і митних лабораторій здійснюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Положення про Центральну митну лабораторію та положення про митні лабораторії затверджуються наказами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Створення митних лабораторій в Україні обумовлено об’єктивними умовами розвитку митної системи в цілому, швидко розвиваючоюся зовнішньою економічною діяльністю держави, частиною її митної політики. При здійсненні експортно-імпортних операцій суб’єкти ЗЕД вдаються до різних способів приховування справжнього найменування, фізико-хімічних характеристик, складу та призначення товарів з метою ухилення від сплати митних платежів. Саме митні лабораторії і є тим інструментом, на який покладено виконання функцій експертування вантажів, якщо така потреба виникає.

В період, з 1994 року і по теперішній час, створені Центральна митна лабораторія (ЦМЛ м.Київ 1994р.) і сім регіональних митних лабораторії (РМЛ) (м.Харків 1994р.; м.Львів 1995р.; м.Одеса 1995р.; м.Дніпропетровськ 1995р.; м.Донецьк 1999р.; м.Сімферополь 1999р.; м.Ужгород 1999р.).

ЦМЛ являється спеціалізованою митною установою у системі Державної митної Служби України (ДМСУ). ЦМЛ має статус юридичної особи, має свої печатки, штампи, бланки, рахунки у банку. ЦМЛ проводить науково-методологічне керівництво регіональними митними лабораторіями, проводить навчання та стажування працівників регіональних лабораторій, займається розробкою методик досліджень та експертиз.

Мережа регіональних митних лабораторій сформована при Східній, Західній, Кримській, Дніпропетровській, Донбаській, Чорноморській та Карпатській регіональних митницях. В подальшому, планується створення митних лабораторії у всіх десяти зонах діяльності регіональних митниць.

Регіональні митні лабораторії являються структурними підрозділами регіональних митниць ДМСУ. Регіональні митні лабораторії мають статус відділу митних досліджень регіональних митниць. Регіональні митні лабораторії мають свою печатку, штамп та індивідуальний номер на пломбувальному пристрої.

У своїй діяльності ЦМЛ та РМЛ керуються Конституцією України, Митним Кодексом України, Законом України “Про Державну Службу”, нормативними документами ДМСУ, іншими діючими нормативно-технічними та законодавчими документами, методиками досліджень та експертиз товарів.

Центральна митна лабораторія обслуговуває зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Київської РМ, Північної РМ, Центральної енергетичної митниці, Житомирської, Черкаської, Чернігівської, Новгород-Сіверської, Бориспільської митниць. Крім того, в ЦМЛ проводяться найбільш складні, спірні і повторні експертизи з усіх регіонів України і РМЛ.

Митна лабораторія Східної регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Східної регіональної митниці та підвідомчих митниць – Магістральної, Сумської, Полтавської, Куп’янської, Глухівської.

Митна лабораторія Західної регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Західної регіональної митниці та підвідомчих митниць – Волинської, Рава-Руської, Рівенської, Ягодинської, Івано-Франківської, Галицької. Крім того, митна лабораторія Західної регіональної митниці обслуговує зону діяльності Подільської регіональної митниці та підвідомчих їй митниць: Вінницької, Могильов-Подільської, Тернопільської, Вадул-Сиретської, Кельменецької.

Митна лабораторія Чорноморської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Чорноморської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Білгород-Дністровської, Котовської, Миколаївської, Роздільнянської, Придунайської, Херсонської.

Митна лабораторія Донбаської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Донбаської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Амвросієвської, Луганської, Маріупольської.

Митна лабораторія Дніпровської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Дніпровської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Бердянської, Запорізької, Криворізької, Кіровоградської.

Митна лабораторія Карпатської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Карпатської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Закарпатської, Чопської.

Митна лабораторія Кримської регіональної митниці обслуговує зону діяльності, яка знаходиться під оперативним управлінням Кримської регіональної митниці та підвідомчих митниць – Керченської, Червоноперекопської.

Центральній митній лабораторії та регіональним митним лабораторіям, Митним Кодексом надано право проведення митної експертизи, необхідної для безпосереднього провадження митної справи. Експертиза проб та зразків товарів відноситься до додаткових форм митного контролю, що передбачені ст.41 означеного Кодексу.

До основних завдань ЦМЛ та МЛ РМ відноситься безпосереднє проведення лабораторного контролю в митних цілях. Лабораторний контроль являється частиною митного контролю, необхідного у рамках діючого законодавства Держави.

Митні лабораторії проводять експертизи та дослідження лише за направленнями митних органів.

Різновидності лабораторного контролю, що проводяться МЛ РМ умовно можуть бути поділені на наступні групи: хімічні, класифікаційні, матеріалознавчі, товарознавчі, гемологічні, технічної експертизи документів, експертизи на віднесення до контролюємих списків, інші по необхідності.

До хімічної групи досліджень (експертиз) відноситься визначення якісного та кількісного хімічного складу речовин, товарів, субстанцій та їх фізико-хімічних властивостей.

Класифікаційні експертизи направлені на визначення технічних параметрів та властивостей, різноманітних характеристик товарів які являються критеріями класифікації згідно УК ТЗЕД, або впливаючих на код товару.

Матеріалознавчі експертизи проводяться з метою уточнення митного найменування товарів згідно УК ТЗЕД та дозволяють визначити вид матеріалу, з якого виготовлені різні товари.

Товарознавчі експертизи проводяться з метою визначення вартості товарів шляхом визначення якісних та кількісних характеристик, що впливають на вартість об’єктів дослідження (товарів та предметів, що переміщуються через кордон України).

Гемологічні експертизи направлені на визначення виду та класу дорогоцінних, напівдорогоцінних поділочних каменів, визначення їх природи, ваги, геометричних характеристик, якості та інших показників.

Технічна експертиза документів проводиться з метою визначення тотожності документів, печаток, штампів, банкнот, акцизних марок, голографічних етикеток. Ці дослідження дозволяють виявити сліди травлення та виявлення витравлених текстів, рельєфні відтиски, траси продавлювання рукописного тексту на послідуючу сторінку та інші спроби фальсифікації документів.

Експертизи на віднесення до контрольних списків. Даний вид досліджень необхідний для визначення наркотичних речовин та психотропних речовин, сильнодіючих препаратів та прекурсорів.

Другий вид контролюємих списків - це перелік товарів, що підпадають під дію Державної служби експортного контролю України. В цій частині діяльності в митних лабораторіях визначаються технічні характеристики, різноманітні фізико-хімічні параметри і властивості товарів відповідно до яких продукція, товар може бути віднесена до виробів подвійного призначення, потребуючих спеціальних видів контролю.

Інші види експертиз необхідні для митного оформлення продукції - це експертиза об’єктів невідомої природи, визначення культурної, історичної та художньої цінності та інш.

Експертний висновок митної лабораторії відноситься тільки до конкретного виду товару, конкретної партії товару визначеної поставки, від якої відбиралася проба на дослідження. На послідуючі поставки цього ж товару висновки митної лабораторії не розповсюджуються.

У відповідності з законом “Про метрологію та метрологічну діяльність” №113/98-ВР від 11.02.1998р. та з наказом Державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 4 грудня 2000 року №687 ЦМЛ та митні лабораторії регіональних митниць акредитовані Держстандартом України на технічну компетентність та об’єктивність. Акредитація лабораторій проводиться з метою юридичного визнання діяльності митних лабораторій та захисту громадян, національної економіки від наслідків недостовірних результатів вимірів.

Митні лабораторії України акредитовані на право проведення вимірів у сфері митних операцій у відповідності з галуззю акредитації. До галузі акредитації включено більшість груп товарів товарної номенклатури зовнішньо-економічної діяльності. Акредитація ЦМЛ та МЛ РМ у Держстандарті України надає висновкам лабораторії незалежний правовий статус та юридичні повноваження.

У відповідності з галуззю акредитації основними завданнями митних лабораторій є:

-проведення матеріалознавчих, хімічних, технічних досліджень і експертиз товарів, які перетинають митний кордон України, з метою встановлення їх виду та класифікації товарів (речовин, матеріалів, виробів); для успішної боротьби з незаконним обігом речовин і матеріалів, наркотичних препаратів, валютних, культурних, історичних цінностей тощо; захисту інтересів національних виробників; захисту інтересів споживачів;

• прийняття участі у веденні Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) (завдання покладено на ЦМЛ);

• надання митним підрозділам висновків з питань встановлення коду товарів з метою запобігання ухиленню від сплати митних платежів, а також з питань щодо їх експортного контролю.

Митні лабораторії відповідно до покладених на них завдань виконують такі функції:

• в рамках митного контролю проводять необхідні для митних операцій експертизи різного роду товарів з використанням фізико-хімічних та інструментальних методів дослідження та оформляють офіційні документи у вигляді висновку спеціаліста, протоколу, довідки; виконують роботи з метою надання рекомендацій для ідентифікації товарів на відповідність їх контрольним спискам (експортний контроль);

• здійснюють перевірку товарів на предмет віднесення їх до груп отруйних, сильнодіючих, психотропних, наркотичних, вогненебезпечних, вибухових, радіаційнонебезпечних речовин;

• проводять дослідження на предмет встановлення відповідності фактичних фізико-хімічних характеристик продукції нормам та стандартам, що діють на Україні;

• у межах повноважень здійснюють перевірку на якість та безпеку до вживання харчових продуктів за показниками, регламентованими нормативною документацією;

• розробляють пояснення та рекомендації з метою забезпечення єдиного тлумачення і застосування УКТ ЗЕД (функція ЦМЛ);

• відстежують зміни та доповнення, які вносяться до міжнародної основи УКТ ЗЕД; приймають участь у підготовці рішень щодо класифікації та кодування товарів в УКТ ЗЕД у відповідності до пропозицій рішень Комітету ВМО з питань Гармонізованої Системи (функція ЦМЛ);

• здійснюють ведення та зберігання еталонного примірника УКТ ЗЕД (у твердій та електронній копіях); приймають участь у поширенні інформації щодо застосування УКТ ЗЕД (функція ЦМЛ);

• надають методичну допомогу митним підрозділам щодо процедур відбору зразків (проб) товарів для проведення досліджень;

• проводять формування єдиного банку даних по експертній діяльності та колекції еталонних зразків товарів;

• розробляють методичні посібники та рекомендації для проведення експрес-аналізів у підрозділах митниць;

• проводять освоєння і впровадження нових технічних засобів і методів дослідження товарів.

Експертно-дослідницьку діяльність митних лабораторій на сьогоднішній день можна орієнтовно розділити на такі основні напрямки (мал. 2.1)

Мал. 2.1

				алкогольна продукція
	наркотики, прекурсори			Фітопрепара-ти
	нафтопродукти			вино, виноматеріа-ли			метали , сплави, брухт			лікарські субстанції
	полімери, фарби, лаки			харчові добавки			металеві вироби			косметичні засоби
	органічні та неорганічні речовини			тютюн			ювелірні вироби			засоби гігієни
	текстильні вироби			кондитерські вироби			мінерали			ветеринарні препарати
ХІМІЧНА

ЕКСПЕРТИ-ЗА		ЕКСПЕРТИЗА ХАРЧОВИХ ПРОДУКТІВ			МАТЕРІАЛО-ЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА			ЕКСПЕРТИЗА МЕДИЧНИХ ПРЕПАРАТІВ
НАПРЯМКИ ЕКСПЕРТНО-ДОСЛІДНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ МИТНИХ ЛАБОРАТОРІЙ
ГЕМОЛОГІЧ-НА ЕКСПЕРТИЗА			ЕКСПЕРТИЗА ДОКУМЕНТІВ			РОБОТИ ПО ЕКСПОРТ-НОМУ КОНТРОЛЮ			МИСТЕЦТВО-ЗНАВЧА ЕКСПЕРТИЗА
	дорогоцінне каміння			відбитки митного забезпечення			метали,			предмети культу
	напівдорогоцінне каміння			печатки субєктів ЗЕД			обладнання, прилади			живопис, книги
							технічні засоби
							засоби звязку
							мікросхеми

Найбільше розповсюдження в митних лабораторіях України отримало наступне аналітичне обладнання:

• Газові хроматографи з полум’яно-іонізаційним, масселективним та іншими детекторами;

• Високоефективні рідинні хроматографи;

• Атомно-адсорбційні спектрофотометри;

• ІЧ-Фурьє спектрофотометри з бібліотеками спектрів;

• УФ-VIS спектрофотометри;

• Рентгенофлуоресцентні спектрофотометри з програмним забезпеченням;

• Спектрографи;

• Поляриметри;

• Рефрактометри;

• Прибори для визначення температури плавлення;

• Набори обладнання для аналізу нафти по методам ASTM по 18 показникам наведеним у УКТ ЗЕД.

• Мікроскопи;

• Ваги і т.д.

• Усі необхідні хімічні реактиви та скляний посуд.

У митних лабораторіях України зібрані значні кількості ГОСТів, ТУ, технологічних регламентів та інших нормативних документів по самим різноманітним видам продукції.

В наступний час в ДМСУ розроблений перелік товарів, що потенційно можуть бути об’єктами не вірної класифікації згідно УКТ ЗЕД. Митне оформлення цих товарів здійснюється при обов'язковому застосуванні спеціальних заходів, до числа яких і відноситься лабораторний контроль. Нижче наведений перелік товарів, які досліджуються у митних лабораторіях з метою уточнення характеристик, визначаючих код УКТ ЗЕД. (табл. на мал. 2.2.). По цим товарам у разі сумнівів, для прийняття остаточного рішення в установленому порядку направляється запит у митну лабораторію. Порядок направлення запитів в митній лабораторії розроблений та затверджений відповідними технологічними схемами взаємодії митних лабораторій з іншими підрозділами регіональних митниць, підпорядкованих митниць. Як правило, митні лабораторії працюють з відділами тарифів та митної вартості, вантажними відділами, відділеннями боротьби з контрабандою та порушенням митних правил.

Мал. 2.2

мал.2.3

Типова схема митної експертизи в Державній митній службі України

1	Підготовка посадовою особою митного органу запиту до митної лабораторії
2	Підготовка посадовою особою митного органу пакету документації на обєкт досліджень (супровідні документи, сертифікати якості, нормативно-технічні дані тощо)
3	Відбір посадовою особою митного органу проб і зразків товару (в разі необхідності)
4	Направлення посадовою особою митного органу зразків товару та документації на нього до митної лабораторії
5	Проведення експертизи товару в митній лабораторії
6	Підготовка інспектором митної лабораторії висновку та протоколу досліджень
7	Направлення висновку митної лабораторії за результатами експертизи до митного органу

Етап 1. Митні лабораторії проводить експертизи та дослідження лише за направленням митних органів. Основні замовники – це відділи тарифів та вартості, вантажні відділи та відділення по боротьбі з контрабандою та порушеннями митних правил.

У разі виникнення сумнівів у вірності декларування вантажу чи при виявленні контрабандного товару посадова особа митного органу готує запит до митної лабораторії, в якому мають бути чітко визначені завдання на дослідження, тобто вказано, які відомості про товар (склад, властивості, призначення товару тощо) потрібно встановити або перевірити.

Етап 2. Проведення експертизи будь-якого типу товару потребує наявності відповідної документації на нього. Такими інформативними матеріалами є документація виробника товару, сертифікати контрольних органів, експертні висновки сторонніх організацій, нормативно-технічні дані тощо. Всі перелічені документи посадова особа митного органу повинна отримати від субєкта ЗЕД. Відсутність необхідної документації впливає на строки лабораторних досліджень.

Етап 3. Митна експертиза може проводитись суто за документами (в основному це стосується робіт з експортного контролю), або ж, як правило, вона потребує проб і зразків відповідних товарів, декларування яких викликає сумніви.

Етап 4. Запит митного органу на проведення дослідження разом із супровідною документацією, взятими пробами та зразками під митним забезпеченням та актом про їх відбір доставляються посадовою особою митного органу до митної лабораторії (до ЦМЛ або лабораторії при регіональній митниці).

Етап 5. Наявність запиту митного органу є підставою для митної лабораторії на проведення досліджень.

Митна експертиза передбачає:

-ознайомлення із супровідною документацією на товар;

-підбір і вивчення (у разі необхідності) додаткової довідкової, науково-технічної, нормативної літератури з даного питання;

-визначення переліку необхідних видів лабораторних досліджень, які слід провести відповідно до завдань, окреслених запитом митного органу;

-підготовка наданих проб і зразків товару для їх фізико-хімічних досліджень;

-проведення фізико-хімічних досліджень проб і зразків товару з використанням методів кількісного і якісного хімічних аналізів.

Експертиза здійснюється у необхідний для її проведення термін, який не повинен перевищувати одного місяця з дня надходження запиту до лабораторії, а також терміну зберігання товару. Дослідження проб і зразків товару, що швидко псуються, здійснюється негайно.

Контрольні проби і зразки під митним забезпеченням зберігаються в лабораторії протягом двох місяців, а ті з них, які мають обмежений термін зберігання (наприклад, продукти харчування) зберігаються протягом терміну, який не перевищує терміну їх зберігання. Після його закінчення контрольні проби і зразки списуються в установленому порядку. Непошкоджені під час досліджень зразки товару (з урахуванням терміну його зберігання) повертаються його власникові з оформленням відповідного акту. Проби і зразки, дослідження яких неможливе без їх пошкодження, знищуються лабораторією.

Етап 6. Результати проведеної експертизи оформлюються спеціалістом митної лабораторії у вигляді протоколу досліджень (у випадку надання митним органом проб і зразків товару) і висновку лабораторії.

В протоколі досліджень детально описується постановка задачі на дослідження, методи випробувань, одержані результати і загальний висновок. Протокол досліджень зберігається в архіві митної лабораторії.

Висновок лабораторії – це вихідний документ за результатами митної експертизи на запит митного органу. В ньому дається відповідь на поставлені митним органом запитання без наведення детального опису методів дослідження.

Етап 7. Висновок митної лабораторії передається митному органу, який направляв запит, для остаточного прийняття рішення, в тому числі і класифікаційного. Митне оформлення товарів, проби і зразки яких бралися для дослідження, може бути закінчене тільки після отримання митним органом, де зберігаються ці товари, результатів митної експертизи.

Визначення коду УКТ ЗЕД, дослідження, необхідні для митного оформлення продукції, як правило, проводяться у митних лабораторіях.

Таким чином, у наступний час визначена правова основа включення роботи митних лабораторій у цикл митного оформлення товарів у якості необхідної стадії митного контрою. І сама митна експертиза знайшла своє необхідне місце в ланцюжку митних операцій.

Стаття 19. Митна варта

Митна варта - спеціальні підрозділи митних органів, призначені для боротьби з порушеннями митних правил, охорони територій, будівель, споруд та приміщень митних органів, охорони та супроводження товарів і транспортних засобів, забезпечення охорони зон митного контролю.

Митна варта комплектується з осіб пройшли в установленому порядку строкову військову службу і здатні за своїми діловими і моральними якостями, освітнім рівнем і станом здоров”я виконувати завдання покладені на митну варту.

Організаційну структуру митної варти, порядок організації її роботи та штатну чисельність затверджує Голова Держмитслужби України. Нагляд за дотриманням законності в діяльності митної варти здійснюється Генеральним прокурором і підпорядкованими йому прокурорами відповідно до Закону України „Про прокуратуру”.

Стаття 20. Організація митної варти

Митна варта діє на основі цього Кодексу та положення, яке затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи.

Керівництво підрозділами митної варти здійснює керівник спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, а в регіональних митницях і митницях - відповідно керівники цих митних органів.

Особовий склад митної варти може забезпечуватися зброєю та спеціальними засобами, транспортом, радіо- і телефонним зв'язком, а також спорядженням відповідно до цього Кодексу, законів України та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі штатною структурою в підрозділах митної варти є відділи (сектори): оперативного реагування, а також охорони та супроводження.

Застосування фізичної сили, спеціальних засобів та зброї посадовими особами митної варити визначені в ст.ст. 423-426 цього Кодексу (див. Коментар до ціх статтей).

Стаття 21. Завдання митної варти

Завданнями митної варти є:

1) здійснення заходів, пов'язаних із виявленням, розкриттям, припиненням, профілактикою порушень митних правил, запобіганням таким порушенням;

2) охорона будинків, споруд, приміщень митних органів та інших об'єктів митної інфраструктури, зон митного контролю від будь-яких протиправних посягань;

3) фізичний захист співробітників митних органів, інших осіб, а також товарів, які перебувають у зоні митного контролю, від протиправних дій;

4) локалізація разом з іншими органами конфліктних ситуацій у зоні діяльності митних органів;

5) участь у ліквідації наслідків катастроф, аварій, стихійного лиха та екологічного забруднення в зоні діяльності митних органів.

Основні завдання митної варти:

1. Виявлення, попередження та припинення контрабанди та порушення митних правил поза місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон або поза місцем і часом митного оформлення чи провадження підготовчих дій до таких порушень у прикордонних районах за погодженням з Держкомкордоном.

2. Здійснення контролю за проходженням, охорона та супроводження підакцизних товарів та інших предметів, у тому числі транзитних, що переміщуються через митну територію України.

Митна варта відповідно до покладених на неї завдань виконує такі функції:

• Організовує та здійснює спеціальні заходи щодо запобігання незаконному переміщенню через митний кордон та поза пунктами пропуску через державний кордон товарів та інших предметів і транспортних засобів.

• Відповідно до вимог чинного законодавства здійснює адміністративне затримання осіб, які небезпідставно підозрюються в контрабанді чи порушенні митних правил, проводить відповідне документування їхньої протиправної діяльності.

Наказом ДМСУ від 21.06.2001 р. № 426 ДСК „Про затвердження Положення про організацію та проведення підрозділами митної варти Держмитслужби України оперативних заходів під час повсякденної служби, а також спеціальних митних операцій з виявлення, попередження й припинення контрабанди та порушень митних правил”

У разі здійснення заходів щодо припинення незаконного переміщення товарів та інших предметів поза митним контролем узгоджує свої дії та взаємодії з підрозділами Держкомкордону. Спільним наказом ДМСУ та Держкомкордону від 24.02.07 р. № 74/83 „Про затвердження Інструкції про порядок взаємодії підрозділів Деркомкордону України та підрозділів митної варти ДМС України”.

Стаття 22. Права митної варти

Для здійснення визначених у статті 21 цього Кодексу завдань підрозділи митної варти мають право:

1) розташовувати тимчасові пости, пересуватися будь-якими ділянками місцевості і водного простору в межах митної території України, а в межах контрольованого прикордонного району - за погодженням з відповідними органами охорони державного кордону України;

2) затримувати та проводити в установленому цим Кодексом порядку огляд товарів, транспортних засобів і громадян, які перетинають митний кордон України у пунктах пропуску;

3) проводити за рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або його заступника, керівника регіональної митниці (митниці) або його заступника у встановленому цим Кодексом порядку огляд та переогляд оформлених митними органами транспортних засобів і товарів, у тому числі тих, що переміщуються транзитом через територію України;

4) супроводжувати та охороняти товари, які перебувають під митним контролем, у тому числі ті, що переміщуються через територію України транзитом;

5) запрошувати осіб до митних органів для з'ясування обставин порушення митних правил. У невідкладних випадках з'ясування обставин і первинне документування такого порушення можуть здійснюватися в інших придатних для цього місцях.

Відповідно до чинного законодавства митна варта має право:

1. Розташовувати спеціальні наряди своїх підрозділів на об’єктах митних органів, на митному кордоні (де він збігається з державним), за погодженням з Держкомкордоном в межах прикордонного контрольованого району та прикордонної смуги.

Примітка

Прикордонний контрольований район – це ділянка місцевості, яка визначена у межах району, міста, прилеглої до державного кордону.

Прикордонна смуга –це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону.

2. Перевіряти документи на право переміщення товарів і предметів через державний кордон України у фізичних та юридичних осіб.

3. Використовувати необхідні технічні засоби митного контролю з метою виявлення фактів незаконної діяльності фізичних та юридичних осіб у справах про митні порушення.

4. Застосовувати спеціальні засоби та зброю в межах, необхідних для припинення протиправних дій порушників чинного законодавства.

Діяльність підрозділів оперативного реагування митної варти щодо припинення незаконного переміщення товарів та інших предметів через державний кордон України поза місцем розташування пунктів пропуску регламентується:

У разі затримання на державному кордоні, у межах прикордонної смуги та прикордонного контрольованого району контрабанди посадові особи митної варти спільно з посадовими особами підрозділів Держкомкордону проводять документування протиправної діяльності затриманих осіб.

При цьому складається:

• протокол про порушення митних правил;

• протокол опитування;

• акт огляду транспортного засобу;

• схема затримання протипорушників відповідно до місцевості на державному кордоні, яка підписується співробітниками митної варти, представниками підрозділів прикордонних військ та затриманим правопорушником.

У затриманих осіб відбирається пояснення на ім'я начальника митного органу стосовно їхніх протиправних дій, після чого затримані правопорушники доставляються до митного органу, де щодо них проводяться необхідні адміністративно-процесуальні дії. Затримані товари згідно зі ст. 377 Митного кодексу України вилучаються, передаються на склад митниці, а пакет документів за фактом контрабанди чи порушень митних правил співробітниками митної варти передається до відділу дізнання або відділу по боротьбі з ПМП.

У разі нападу злочинця чи злочинних угруповань на співробітників митної варти на державному кордоні, в межах прикордонної смуги та прикордонного контрольованого району військовослужбовці прикордонних військ надають їм допомогу у відбитті нападу та затриманню злочинців.

Співробітники митної варти при затриманні порушників державного кордону передають їх до найближчої прикордонної застави.

Підрозділи митної варти відповідно до наказу ДМСУ від 21.06.2001 р. № 426 ДСК виконують свої обов'язки залежно від обставин у формі повсякденної служби або спеціальної митної операції.

Примітка

Повсякденна служба – узгодженні за метою, місцем і часом проведення безперервні дії підрозділів з метою виконання службових завдань.

Спеціальна операція – сукупність узгоджених і взаємозв'язаних за місцем і часом дій підрозділів, які проводяться за єдиним замислом і планом у зазначеному районі з метою виявлення, попередження та припинення контрабанди і порушень митних правил на митній території України, а також поза місцем розташування пунктів пропуску через державний кордон.

Охорона і супроводження товарів застосовуються до товарів, на які законодавством України встановлено акцизний збір та які переміщуються транзитом через митну територію України, як альтернативна фінансовій заставі. Охорона і супроводження товарів застосовуються на підставі добровільного їх обрання власником підакцизних транзитних товарів як альтернатива наданню фінансових гарантій чи перевезень за умовами конвенції МДП 1975 р., так і разом з ними. Охорона і супроводження товарів обов'язкові в разі переміщення спирту , алкогольних напоїв та тютюнових виробів, не позначених марками акцизного збору.

Охорона і супроводження підакцизних товарів, що переміщуються автомобільним транспортом, здійснюється, як правило, у вигляді ескортування колони транспортних засобів чи поодиноких транспортних засобів підрозділами митної варти за участю, в разі потреби, підрозділів МВС.

Якщо формується колона більше п'яти автотранспортних засобів, для забезпечення руху її необхідно отримати в органах ДАІ МВС дозвіл, передбачений Правилами дорожнього руху. Колона, яка складається з десяти транспортних засобів, повинна додатково супроводжуватися патрульним автомобілем ДАІ за окрему плату, вноситься згідно з порядком, установленим МВС.

Обрання власником підакцизних товарів або уповноваженою ним особою охорони і супроводження товарів підтверджується укладенням відповідної угоди з митним органом, яка може бути кількох видів: на певний період, на певний обсяг вантажів або одноразова. Договір на супроводження складається у трьох примірниках між власником вантажу та митним органом (1-й – власнику вантажу; 2-й – митниці відправлення; 3-й – з митною вартою на митницю призначення), які завіряються підписами та печаткою сторін, учасників договору.

Плата за охорону і супроводження вноситься до або на момент реалізації положень угоди, тобто до або на момент митного оформлення товарів, щодо яких застосовується цей застережний захід. Розмір плати за охорону і супроводження товарів нараховується згідно з калькуляцією витрат на їх здійснення.

Розрахунок вартості охорони і супроводження товарів

підрозділом митної варти

1. Попередні дані для розрахунків:

• 50 км/год – середня швидкість на годину руху колони автотранспорту, що супроводжується митною вартою;

• 10 год – дозволений сумарний час руху колони автотранспорту на добу;

• 2,12 долара США/год – собівартість охорони і супроводження одним інспектором митної варти;

• 0,254 долара США/год – собівартість витрат 1 км пробігу.

2. Розрахункові формули

Формула вартості супроводження В_супр :

В_супр (дол.)=2  (С(дол./год)  Т_р(год)  W+S(км)  A(дол./км)  W_а),

де

2 – коефіцієнт, що враховує зворотний шлях групи супроводження до місця дислокації;

С – собівартість супроводження в годину на одну посадову особу митної варти;

Т_р – розрахунковий час руху колони транспортних засобів від митниці відправлення до митниці призначення з урахуванням зупинок (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484);

W – кількість супроводжуючих посадових осіб групи супроводження митної варти (для супроводження поодинокого транспортного засобу без використання автомобілів митниці – 2 чоловіки; для супроводження колони від двох до чотирьох транспортних засобів без використання автомобілів митниці – 3 чоловіки; якщо формується колона з п'яти і більше транспортних засобів – додатково один інспектор на два транспортних засоби);

S – довжина маршруту, яку визначає митниця відправлення (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484);

A – собівартість 1 км руху (враховуючи використання автотранспорту митної варти);

W_а – кількість автомобілів супроводження на колону, визначається митницею відправлення (якщо для організації охорони і супроводження використовуються службові автомобілі митних органів – додатково один інспектор-водій для кожного такого автомобіля).

Формула розрахункового часу, який витрачається групою митної варти на супроводження між пунктами транзиту:

Т_р (год) = 24(год)  S (км) / V(км/год)  10(год),

де

24(год) – кількість годин у добі;

S (км) – довжина маршруту транзиту (постанова Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484);

V(км/год) – середня швидкість руху колони автотранспорту на годину;

10(год), – сумарний час транзитного руху колони автотранспорту на добу.

3. Приклад розрахунку

Вихідні дані:

транспортні засоби – 4 одиниці (автотранспортні засоби заявлені для транзиту);

протяжність транзиту S – 1000 км (протяжність маршруту, яку визначила митниця відправлення);

кількість посадових осіб митних органів W – 5 чоловік (призначає митниця відправлення);

вартість супроводження С – 2,12 долара США (згідно з калькуляцією ДМСУ);

собівартість 1 км руху А – 0,354 долара США (згідно з калькуляцією ДМСУ);

курс долара США (для розрахунку на день проплати коштів за супроводження);

кількість машин супроводження W_а – 2 одиниці (призначає митниця відправлення).

Розрахунковий час, який витрачається групою на супроводження переміщення вантажу між пунктами транзиту (Т_р):

Т_р =24  1000 / 50  10 =48 год

Вартість супроводження підрозділом митної варти підакцизного транзитного вантажу (В_супр):

(В_супр) = 2 (2,12  48  5 + 1000  0,354  2)=2433,6 долара США

Потреба в залученні підрозділів Державної служби охорони (далі – ДСО) МВС для охорони і супроводження транспортних засобів визначається начальником митного органу й органу МВС згідно з пунктом 5 „Положення про порядок охорони і супроводження товарів митними органами із залученням у разі потреби підрозділів МВС”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1996 р. № 699.

Для здійснення охорони і супроводження складається Наказ начальника митниці, в якому зазначаються особовий склад групи супроводження, старший групи, автомобіль митниці та реєстраційний номер, відповідальна особа за контроль виконання наказу.

Згідно з наказом група охорони і супроводження виїжджає до митного підрозділу, де проводилося митне оформлення товару.

З метою фіксації початку виконання функцій охорони на території митниці відправлення складається акт про приймання під охорону і супроводження та доставлення в митницю призначення цих товарів. Акт завіряється підписом старшого зміни , штампом „Під митним контролем”, підписом та особистою печаткою інспектора митного органу, який проводив митне оформлення.

У випадку спільного здійснення функцій охорони і супроводження нарядами підрозділів митної варти та ДСО МВС старшим спільного наряду призначається старший групи супроводження митної варти. У разі виконання функцій по припиненню злочинних посягань на безпеку осіб, які забезпечують перевезення товарів, чи на самі товари керівництво покладається на старшого групи ДСО МВС.

Напрямок та маршрут руху дотримуються старшим групи охорони і супроводження, виходячи з переліку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484, шляхів транзиту підакцизних товарів та пункту пропуску на митному кордоні, через який буде здійснюватися вивезення їх з митної території України. Цей пункт обов'язково встановлюється митницею відправлення і зазначається у вантажній митній декларації типу „Транзит”. при визначенні пункту та маршруту руху митницею відправлення повинен враховуватися напрямок, обраний власником товарів або уповноваженою ним особою.

Довжина маршрутів з інших пунктів пропуску через митний кордон з урахуванням відстані до найближчих пунктів прийому-передачі товарів між групами охорони і митного супроводження, розраховується у відповідних регіональних митницях та затверджується наказами їхніх начальників.

Граничні терміни транзиту підакцизних товарів через митну територію України, встановлені постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.96 р. №484 „Про затвердження переліку шляхів і напрямків транзиту підакцизних товарів через територію України та пункти на митному кордоні, через які здійснюється ввезення і вивезення цих товарів, та граничні терміни транзиту підакцизних товарів автомобільним і залізничним транспортом через територію України”, не можуть бути продовженими за рахунок часу, витраченого на проведення вантажних операцій з цими товарами (перевантаження підакцизних транзитних товарів з одного транспортного засобу на інший або з одного виду транспорту на інший).

По закінченні процедури охорони і супроводження об'єкт передається митниці призначення для завершення митного оформлення відповідно до діючого законодавства, про що складається акт про доставлення в митницю призначення цих товарів, який завіряється підписом старшого зміни, штампом „Під митним контролем”, підписом та особистою номерною печаткою інспектора митного органу, який проводитиме митне оформлення (виїзд). Після чого група повертається до місця розташування митної варти.

По закінченні митного оформлення (виїзд) митниця призначення надає інформацію до чергової частини митної варти про зняття з контролю переміщення даного вантажу за формою „Транзит-6”.

Довжина маршрутів з інших пунктів пропуску через митний кордон з урахуванням відстані до найближчих пунктів приймання-передачі товарів між групами охорони і митного супроводження розраховується у відповідних регіональних митницях та затверджується наказами їхніх начальників.

Довжина основних маршрутів переміщення підакцизних вантажів із застосуванням охорони і супроводження (S, км)

Доманово – Київ – Бачівськ – 962

Доманово – Луцьк – Київ – Гоптівка – 1146

Доманово – Луцьк – Київ – Харків – Довжанський – 1511

Доманово – Луцьк – Тернопіль – Порубне – 548

Ягодин – Київ – Бачівськ – 938

Ягодин – Луцьк – Київ – Гоптівка – 1122

Ягодин – Луцьк – Київ – Харків – Довжанський – 1487

Ягодин – Луцьк – Тернопіль – Порубне – 524

Шигині (Раза-Руська) – Львів – Київ – Бачівськ – 1040

Шигині (Раза-Руська) – Львів – Київ – Харків – Гоптівка – 1224

Шигині (Раза-Руська) – Львів – Харків – Довжанський – 1589

Шигині (Раза-Руська) – Тернопіль – Умань – Одеса – 845

Шигині (Раза-Руська) – Тернопіль – Умань – Іллічівськ – 895

Шигині (Раза-Руська) – Тернопіль – Умань – Кучурган – 925

Шигині (Раза-Руська) – Стрий – Порубне – 397

Ужгород (Чоп) – Львів – Рівне – Київ – Бачівськ – 1210

Ужгород (Чоп) – Львів – Рівне – Гоптівка – 1394

Ужгород (Чоп) – Львів – Рівне – Київ – Довжанський – 1759

Ужгород (Чоп) – Івано-Франківськ – Чернівці – Дунаївці – Нова Ушиця – Могилів-Подільський – 660

Порубне – Новоград-Волинський – Київ – Нові Яриловичі – 815

Порубне – Новоград-Волинський – Ьачівськ – 1027

Порубне – Новоград-Волинський – Гоптівка – 1228

Порубне – Новоград-Волинський – Київ – Довжанський – 1594

Порубне – Кам'янець-Подільський – Хмельницький – Умань – Одеса – 780

Порубне – Кам'янець-Подільський – Хмельницький – Умань – Іллічівськ – 830

Порубне – Кам'янець-Подільський – Хмельницький – Умань – Кучурган – 860

Стаття 23. Розміщення підрозділів митної варти

Підрозділи митної варти розміщуються, як правило, в місцях розташування регіональних митниць і митниць.

За рішенням керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи особовий склад, транспорт, озброєння та спеціальні засоби підрозділів митної варти у разі оперативної необхідності можуть бути тимчасово переміщені в інші регіони України поза місцем основного розміщення.

В підрозділах митної варти є відділи (сектори) - оперативного реагування, а також охорони та супроводження, які є структурними одиницями регіонарьних митниць (митниць). Конкретне місця розташування підрозділів митниї вартості в зоні діяльності митного органу визначается начальником регіональної митниці (митниці).

Тимчасове переміщені особового складу підрозділів митної варти транспорт, озброєння та спеціальних засобів в інші регіони України поза місцем основного розміщення підрозділів проводиться за відповідним наказом керівника спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи.

Стаття 24. Майно, фінансування та матеріально-технічне забезпечення митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій є державною власністю. Управління цим майном здійснює Кабінет Міністрів України в порядку, встановленому законом.

Фінансування, матеріально-технічне забезпечення та розвиток інфраструктури митної служби України здійснюються за рахунок Державного бюджету України.

Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій є державною власністю. Майно- матеріальні цінності, речі, якими володіють митні органи та спеціалізовані митні установи. Майно митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій – сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей на певну дату. Чиста вартість майна- різниця між загальною вартістю матеріальних і нематеріальних цінностей з одного боку, і боргових прав з іншого. Поділяється на майно виробничого призначення ( входить до основних фондів ) та майно невиробничого призначення. Рахунки майна відображають послідовно здійснювані зміни переоцінок майна господарських одиниць з урахуванням темпів інфляції. Стан майна відображають у балансі ( форма 1 чинної в Україні бухгалтерської річної звітності ).

Основні засоби- це матеріальні активи, якими олодіє установа з метою використання їх у процесі виробництва або поставки товарів,надання послуг, здавання в оренду, для здійснення адміністративних і соціально- культурних функцій, очікуваний термін використання яких більше одного року. Об”єкт основних засобів являє собою закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і обладнанням або окремий конструктивний об”єкт, що виконує самостійні функції, окремий комплекс конструктивно об”єднаних предметів, котрі мають загальні пристрої, фундамент тощо, внаслідок чого кожний предмет виконує певну роботу і в цілому комплексі.

Для цілей бухгалтерського обліку основні засоби поділяють на 9 груп.Група основних засобів являє собою сукупність однотипних за технічними характеристиками, призначенням і умовами використання необоротних матеріальних активів.У бухгалтерському обліку для кожної групи основних засобів призначено свій субрахунок рахунка 10 “ Основні засоби “.

Придбані за грошові кошти основні засоби зараховуються на баланс за первісною вартістю за вирахуванням суми ПДВ та транспортних витрат.

Основні фонди, які передаються митним установам централізовано (автомобілі, компютерна техніка, ТЗМК та ін.)зараховуються на баланс по вартості відображеній в Авізоповідомленнях.

Запаси – необоротні активи в матеріальній формі, що належать установі і забезпечують її функціонування (або знаходяться у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується протягом одного року.Термін очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється Державною митною службою України або (при відсутності таких нормативних документів) установою самостійно в момент придбання запасів.Для відображення у бухгалтерському обліку інформації про оборотні матеріальні активи, що належать установі, реалізацію і витрачання яких планується здійснити протягом року, призначений клас 2 “ Запаси “ Плану рахунків.

Для обліку малоцінних та швиткозношувальних предметів (далі МШП ) призначений окремий розділ 111 Плану рахунків.МШП- предмети, що використовуються протягом одного року або нормального операційного циклу (якщо він триває не більше 1 року)

Для МШП характерна багаторазова участь у виробництві та збереження натуральної (речової) форми. Для контролю за збереженням МШП здійснюється маркування спеціального одягу, взуття, інвентарю, білизни фарбою, клеймуванням, прикріпленням жетонів.

2.Фінансування митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій (далі митні установи) здійснюється за рахунок коштів державного бюджету у відповідності до закону України про Державний бюджет. Фінансування здійснюється безпосередньо через розпорядників бюджетних коштів.

2.1. Розпорядник бюджетних коштів- це орган державної влади, якому надано право розпоряджатися бюджетними коштами.Головним розпорядником бюджетних коштів в митних органах, являється Державна митна служба України. Фінансування здійснюється згідно річного розпису асигнувань за кодами програмної класифікації видатків Державного бюджету:

5161010 –“ Керівництво та управління у сфері митної справи “-митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні управління;

5161020 – “ Розбудова та модернізація об”єктів митної системи”- митниці, регіональні митниці, спеціалізовані митні управління;

5161030- “підготовка кадрів для митної служби “- Академія митної служби;

5161040- “ Підвищення кваліфікації працівників органів Державної митної служби Київський та Хмельницький центри підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів.

2.2.Митні установи для забезпечення своєї діяльності і виконання покладених на них функцій складають і затверджують кошторис доходів і видатків у відповідності до бюджетних призначень, встановлених законом України про Державний бюджет.

Порядок складання, розгляду, затвердження і основні вимоги по виконанню кошторису доходів та видатків бюджетних установ затверджуються постановою кабінету Міністрів України.

Кошторис доходів і видатків митних установ представляє собою основний плановий документ, який надає повноваження щодо отримання доходів і здійснення видатків, визначає обсяг і спрямування коштів для виконання функцій і досягнення цілей, визначених на рік відповідно до бюджетних призначень.

Існують наступні кошториси доходів та видатків: індивідуальні, зведені та на централізовані поставки.

Індивідуальні кошториси доходів та видатків, складають митні установи по кожному коду програмної класифікації, які подаються на узгодження та подальше затвердження Держмитслужбою.

Зведені кошториси доходів та видатків представляють собою зведені показники індивідуальних кошторисів доходів та видатків митних установ по функціональній класифікації, які складаються Державною митною службою України і представляються в Міністерство фінансів України та Держказначейству.

В кошториси на централізовані поставки, які здійснюються Держмитслужбою, включаються асигнування тільки в тих випадках, коли проведення таких міроприємств за рахунок бюджету дозволено законодавством України.

Кошторис доходів та видатків митних установ має дві складові:

Загальний фонд, який містить обсяг надходжень загального фонду бюджету та розподіл видатків за повною економічною класифікацією на виконання митними установами основних функцій.

Спеціальний фонд кошторису утворюється за рахунок поступлень спеціального фонду бюджетуі розподіляється на видатки у відповідності до економічної класифікації на проведення видатків спеціального призначення, а також на реалізацію пріорітетних міроприємств, пов”язаних з виконанням основних функцій.Отже в спеціальному фонді кошторису вказуються кошти, які поступають із спеціального фонду державного бюджету на покриття відповідних видатків.

Формування доходів спеціального фонду проводиться на основі розрахунків доходів, які розраховуються по кожному виду доходів, які плануються на рік. При складанні таких розрахунків врвховуються наступні показники:

об”єм тих чи інших платних послуг, які будуть надаватися, а також інші розрахункові показники (площа приміщення і вартість обладнання, які здаються в оренду, кількість місць в гуртожитку і т.д.) і розмір плати в розрахунку на одиницю, який повинен встановлюватись у відповідності до законодавчої бази. При формуванні показників, на основі яких обраховуються доходи планового року, обов”язково враховується рівень їх фактичного виконання за останній звітний рік.

Спеціальний фонд кошторису представляє собою зведені показники по всіх видах надходжень і відповідні напрями використання по видах надходжень.

План асигнувань із загального фонду бюджету митних установ представляє собою помісячний розподіл видатків по кошторису для загального фонду по скороченій економічній класифікації, і регламентує взяття зобов’язань ( придбання товарів (робіт, послуг), укладання угод і здійснення інших аналогічних операцій на протязі бюджетного року, у відповідності до якого необхідно здійснювати платежі на протязі року.План асигнувань являється невідємною частиною кошторису доходів та видатків митної установи та затверджується одночасно.

Лімітна довідка про бюджетні асигнування представляє собою документ, який відображає затвердженні бюджетні призначення і їх помісячний розподіл.

Затверджені кошториси, плани асигнувань і штатні розклади митних установ скріплюються гербовою печаткою і підписуються Головою Держмитслужби.Форми кошторису доходів та видатків, плану асигнувань із загального фонду бюджету, зведені показники спеціального фонду кошторису, штатного розкладу і інших документів, які використовуються в процесі виконання бюджету затверджуються наказом Міністерства фінансів України.

В основі системи бюджетного обліку лежить бюджетна класифікація, яка представляє собою єдину систематизовану, функціональну групіровку доходів і видатків по однорідних ознаках і забезпечує загальнодержавне і міжнародне співставлення бюджетних даних. Бюджетна класифікація затверджується наказом Міністерства фінансів україни.

Детектори дорогоцінних металів. Тестер золота призначений для швидкого і точного визначення вмісту золота різних кольорів від 210 до 958 проби.

Детектори діамантів. Портативні детектори діамантів використовуються для визначення в оперативних умовах природних діамантів та їх штучних імітацій.

Детектор наркотиків. Призначений для виявлення головних рослинних наркотичних речовин, які не піддавалися попередній хімічній обробці.

Детектор валюти. Використовується для визначення справжності іноземної валюти.

Дозиметри. Переносний мікропроцесорний дозиметр призначений для вимірювання потужності польової еквівалентної дози та накопиченої дози гамма-випромінювання.

Каратоміри. Визначають розмір перснів,приблизну вагу перлів та дорогоцінних каменів в оправі та без неї.

Комплекти хімічних реактивів. Комплект індикаторів вибухових речовин призначений для виявлення вибухових речовин.

Засоби контролю аудіовізуальних матеріалів.

До них відносяться: відео- та аудіомагнітофон, засоби обчислювальної техніки, програвачі (платівок, лазерних компакт-дисків), слайдоскопи, кінопроектори, засоби стирання магнітних записів.

З метою вдосконалення обліку наявності і визначення потреб у технічних засобах, технічних засобах митного контролю і зв’язку затверджені норми оснащення технічними засобами окремих підрозділів і митних установ України.

3.6. Форменний одяг митних органів України.

Форменний одяг для виконання оперативної роботи.

Службові особи митних органів України забезпечуються форменним, спеціальним одягом та взуттям у відповідності до норм забезпечення речовим майном.

Спеціальним одягом та взуттям забезпечуються працівники митних установ при:

-виконанні робіт з огляду транспортних засобів (морських, річкових суден, залізничних вагонів, локомотивів, автотранспорту, літаків, вантажів, контейнерів і багажу що транспортується окремо);

-виконанні робіт з огляду поштових посилок і мішків з поштовою кореспонденцією, що прибувають із-за кордону і відправляються за кордон; працівники чергових служб митних органів України.

Оперативні підрозділи спеціального призначення (митна варта) в митних установах забезпечуються додатковим одягом.

3.7.Автомобільна служба митних органів.

Кількість автомобілів, що утримуються в підрозділах митних органів, визначається їх оперативно-службовою діяльністю, планами будівництва та експлуатації митних об’єктів і затверджується наказом Голови ДМСУ.

Поставку автомобілів для митниць здійснює Автотранспортне митне господарство ДМСУ.

Автомобілі, які надійшли на баланс митного підрозділу, підлягають реєстрації (перереєстрації) в органах ДАІ незалежно від їх технічного стану впродовж 10 днів від часу придбання (отримання) чи переобладнання.

Приймання передача автомобіля оформляється актом, який затверджується головою комісії, призначеної наказом начальника митної установи.

До експлуатації автомобілів допускається персонал, який знає їх устрій, правила експлуатації, а також хто засвоїв правила безпеки при поводженні з ними та має посвідчення відповідної категорії.

Після реєстрації автомобіль закріплюється за конкретним водієм наказом по митному органу.

Стаття 25. Земельні ділянки, службові та побутові приміщення, обладнання та засоби зв'язку митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій

Земельні ділянки для службових потреб, у тому числі для створення зон митного контролю, надаються митним органам, спеціалізованим митним установам та організаціям у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Попереднє відшкодування власникам земель їх вартості та збитків, відшкодування землекористувачам збитків, завданих вилученням земель, здійснюється відповідно до закону.

У разі якщо митне оформлення товарів і транспортних засобів здійснюється митними органами безпосередньо на територіях або в приміщеннях підприємств, зазначені підприємства, незалежно від форми власності та підпорядкування, зобов'язані надавати митним органам у тимчасове користування відповідні службові та побутові приміщення, а також необхідне обладнання та засоби зв'язку на договірних засадах.

До митних об’єктів відносяться будівлі, споруди та мережі інженерного забезпечення (електро-, тепло-, водо- та газопостачання, каналізація), які знаходяться на балансі митного органу. До експлуатації митних об’єктів відносяться всі роботи, пов’язані з утриманням та підтримкою їх належного стану. Безпосередньо експлуатацією митних об’єктів у митних органах займаються господпрсько- експлуатаційні відділи (ГЕВ). У Держмитслужбі України створено Господарсько- експлуатаційне митне управління (ГЕМУ), яке планує та здійснює контроль роботи митних органів з питань експлуатації митних об’єктів. Роботи з експлуатації митних об’єктів повинні організовувати та проводити фахівці, що пройшли навчання і мають відповідну кваліфікацію.

Все, що збудовано, носить загальну назву споруди.

Будівлями називають наземні споруди, в яких розміщені приміщення, необхідні для того чи іншого виду людської діяльності.

Підрозділи митних установ розміщуються в будівлях, які знаходяться на їхньому балансі, або в орендованих приміщеннях.

Ті будівлі, що знаходяться на балансі митних органів, обслуговуються за рахунок коштів, які виділяються митною службою на ці цілі (капітальний ремонт, поточний ремонт, ремонт обладнання, електромереж, водогону, опалення, придбання меблів та ін.).

Кількість необхідного обслуговуючого персоналу розраховується згідно з нормами і затверджується Державною митною службою України.

Норми чисельності враховують одну або декілька характеристик об’єктів, що обслуговуються.

Для виконання великих обсягів робіт з поточного та капітального ремонтів будівель, а також капітального будівництва об’єктів укладаються договори зі спеціалізованими організаціями, які мають ліцензію на виконання цих видів робіт. Відбираються будівельні організації на тендерній основі.

Поточний ремонт складається з систематичних і своєчасно виконаних робіт по попередженню завчасного зносу конструкцій, оздоблення та інженерного обладнання, а також робіт по усуненню дрібних пошкоджень і несправностей у конструкціях і обладнанні, виконуючих у процесі експлуатації будівель.

За видами проведення робіт розділяються на:

-поточний профілактичний ремонт- визначається і планується заздалегідь щодо часу виконання, обсягів та вартості робіт (проводиться не частіше одного разу на 3 роки );

-поточний непередбачений ремонт- виявляється в процесі експлуатації і виконується, як правило, в терміновому порядку.

До поточного профілактичного ремонту відносяться частковий ремонт і фарбування покрівель,заміна і фарбування водостічних труб, частковий ремонт дверей, очистка від забруднень, просте фарбування фасадів, т.ін.

Плани поточного профілактичного ремонту складаються на основі технічного огляду будівель та опису необхідних робіт. При проведенні поточного профілактичного ремонту збільшується термін експлуатації і підвищується довговічність будівлі.

Капітальний ремонт будівель містить у собі заміну й відновлення окремих частин або цілих конструкцій та інженерно- технічного обладнання будівель у зв’язку з їх фізичним зносом і руйнуванням, а також проведення робіт по підвищенню рівня благоустрою.

Капітальний ремонт ділиться на :

комплексний- при якому передбачається одночасне відновлення зношених конструкцій, інженерного обладнання та підвищення благоустрою будівель і проводиться один раз на 18-30 років.

вибірковий – включає в себе ремонт окремих елементів будівель чи обладнання і проводиться один раз на 6 років.

Реконструкція будівель, як правило, включає перепланування будівель (надбудови, прибудови, вбудови та ін.).

Згідно зі встановленою періодичністю після проведення профілактичного поточного ремонту впродовж 3-5 років неповинні проводитись ніякі ремонти (за винятком непередбаченого чи аварійного).

До початку ремонтних та будівельних робіт розробляється проектно-кошторисна документація (креслення та кошториси), згідно з якою й повинні проводитися необхідні роботи.

Обладнання та засоби зв’язку в митних установах обліковуються на балансі. Обладнання для зв’язку в основному постачається централізовано через Держмитслужбу. В митних установах передбачаються відповідні кошти по кошторису доходів та видатків на утримання зв’язку. Користування мобільним зв’язком та проводити оплату за дані послуги без дозволу Держмитслужби заборонено.

Глава 3. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами

Стаття 26. Взаємовідносини митних органів, спеціалізованих митних установ та організацій та їх посадових осіб з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами

Митні органи, спеціалізовані митні установи та організації та їх посадові особи при виконанні покладених на них завдань взаємодіють з іншими органами державної влади, органами місцевого самоврядування, а також з підприємствами та громадянами в порядку, встановленому законодавством.

У відносинах з митними органами інтереси підприємств та громадян можуть представляти митні брокери та інші особи на підставі відповідного договору, укладеного з підприємством, або нотаріально посвідченої довіреності (доручення), виданої громадянином.

У разі виявлення під час здійснення митних процедур працівниками митних органів ознак злочинів керівник митного органу чи особа, яка його заміщує, повідомляє про це відповідні правоохоронні органи або органи охорони державного кордону України.

Перелік примусових заходів, а також порядок їх застосування встановлюються цим Кодексом та іншими законами України.

Дивися пункти 8, 15 статті 1 цього Кодексу.