Реферат на тему:

Порушення правил водіння або експлуатації машин. Порушення правил польотів або підготовки до них

1. Порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, що спричинило потерпілому середньої тяжкості чи тяжкі тілесні ушкодження або загибель потерпілого,—

карається позбавленням волі на строк від двох до п’яти років.

2. Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, що спричинило загибель кількох осіб,—

карається позбавленням волі на строк від п’яти до десяти років.

1. Основним безпосереднім об’єктом цього злочину є правила водіння й експлуатації наземної військової техніки. Його додатковим обов’язковим об’єктом є життя і здоров’я людини.

2. Об’єктивна сторона злочину характеризується суспільне небезпечними діями або бездіяльністю у вигляді порушення правил водіння або експлуатації бойової, спеціальної чи транспортної машини, суспільне небезпечними наслідками у вигляді нещасних випадків з людьми, загибелі їх чи інших тяжких наслідків і причинним зв’язком між вказаними діяннями і наслідками. Формами цього злочину є: 1) порушення правил водіння бойової, спеціальної чи транспортної машини; 2) порушення правил експлуатації таких машин.

Бойові машини — це танки, броньовики, самохідні артилерійські та ракетні установки тощо. До спеціальних машин належать автокрани, грейдери, трактори, бульдозери, екскаватори, авто- та електрозавантажувачі, траншеєкопачі, санітарні машини, пересувні ремонтні майстерні тощо. Транспортними машинами є автомашини (легкові та вантажні), що призначені для перевезення особового складу, озброєння, іншого військового майна, причепи до них, мотоцикли, інші подібні механічні транспортні засоби.

Для кваліфікації злочину за ст. 415 важливо, щоб бойова, спеціальна або транспортна машина належала до військового майна. Про ознаки військового майна див. коментар до ст. 410. Порушення військовослужбовцем правил водіння або експлуатації машини, яка не є військовою бойовою, спеціальною чи транспортною машиною, не може кваліфікуватися за ст. 415. Проте, це не стосується випадків, коли, скажімо, транспортна машина, хоча й належить цивільній організації, була передана військовій частині в оренду.

Водіння — це процес безпосереднього управління рухом машини, з початку і до кінця якого водій повинен дотримуватися вимог військових статутів, правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів, які регулюють порядок безпеки руху бойових, спеціальних та транспортних машин, у т.ч. окремих їх видів, що використовуються у Збройних Силах та інших військових формуваннях України. Тобто правила водіння, порушення яких утворює склад злочину, передбаченого ст. 415, визначаються як нормативно-правовими актами, що мають загальний характер для всіх осіб, які безпосередньо здійснюють водіння, так і спеціальними актами військового законодавства.

Під експлуатацією машин слід розуміти їх використання за призначенням, крім безпосереднього водіння, та проведення необхідного технічного обслуговування з виконанням відповідних вимог безпеки. Порушення правил експлуатації може полягати у допуску до ео/ііиня особи, яка не має на це права, відданні розпорядження водієві про порушення правил водіння, випуску в рейс технічно несправної машини тощо. При цьому слід враховувати, що справним вважається повністю укомплектований транспортний засіб, технічний стан якого відповідає вимогам законодавства, правил, норм і стандартів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища.

Військовослужбовець, який керує трактором .чи іншою спеціальною самохідною машиною, може нести відповідальність за ст, 415 у тому разі, коли транспортна подія пов’язана з порушенням правил водіння або експлуатації такої машини. Якщо ж він порушив правила при проведенні певних робіт, техніки безпеки чи інші правила охорони праці, хоч би ці порушення і були допущені під час руху машини, його дії слід кваліфікувати за статтями КК, які передбачають відповідальність за порушення даних правил, а у відповідних випадках — за злочини проти життя і здоров’я громадян, знищення або пошкодження майна тощо.

Про поняття тілесні ушкодження середньої тяжкості і тяжкі тілесні ушкодження див. коментар до ст. ст. 121 і 122.

Загибель потерпілого внаслідок порушення правил водіння або експлуатації машини повністю охоплюється ч. 1 ст. 415. Проте, порушення правил водіння, поєднане з наступним ненаданням допомоги потерпілому, який перебуває в небезпечному для життя стані, потребує додаткової кваліфікації за ст. 136.

Заподіяння внаслідок порушення правил водіння або експлуатації машин наслідків у вигляді виведення з ладу повністю або на тривалий час цінної військової техніки, житла громадян, важливих споруд тощо слід кваліфікувати залежно від предмета злочину за ст. ст. 196 або 412.

3. Суб’єктом цього злочину може бути військовослужбовець івійськовозобов’язаний під час проходження зборів), що несе відповідальність за експлуатацію військової машини або безпосередньо керує нею. В останньому випадку немає значення, керує він машиною за наказом начальника або взяв її самовільно, є він штатним водієм, має достатній досвід керування машиною і чи вміє взагалі водити її (проте не несе відповідальності за діяння, передбачене ст. 415 військовослужбовець, який порушив правила водіння машини під час навчання під контролем інструктора).

За порушення правил експлуатації машин можуть бути притягнуті до відповідальності за ст. 415 тільки військовослужбовці, на яких відповідними актами законодавства покладеш обов’язки по експлуатації військової техніки і, зокрема, по контролю за її технічним станом: командири автомобільних підрозділів, техніки (старші техніки), заступники командирів частин і підрозділів по технічній частині, начальники автомобільних служб, чергові парку, механіки-водії, водії, старші машин тощо.

4. З суб’єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини. Якщо винний усвідомлював суспільне небезпечний характер своєї дії або бездіяльності, передбачав її суспільно небезпечні наслідки і бажав їх або свідомо допускав настання цих наслідків, то його дії слід кваліфікувати за відповідними статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти життя і здоров’я громадян.

5. Кваліфікуючою ознакою злочину є загибель кількох осіб.

Закон України “Про дорожній рух” від ЗО червня 1993 р.

Стройовий статут Збройних Сил України від 24 березня 1999 р. (ст, 162).

Правила дорожнього руху. Затверджені постановою КМ від 31 грудня 1993 р № 1094.

Інструкція про порядок використання автомобільної техніки у Збройних Силах України. Затверджена наказом МО № 10 від 10 січня І995 р.

Положення про проведення технічного огляду автомобілів, автобусів, мото-транспорту та причепів v Збройних Силах України. Затверджене наказом МО від 2 грудня 1996 р. № 423.

Положення по підготовці водіїв та тшшс фахівців автомобільної служби у Збройних Силах України та допуску їх до керування транспортними засобами. Затверджено наказок МО від 10 січня 1997 р, Лй 5,

Положення про службу безпеки дорожнього руху Держкомкордону. Затверджене наказом Голови Держкомкордону від 24 квітня 1998 р. N° 169.

Положення про органи безпеки дорожнього руху Міністерства оборони України. Затверджене наказом МО від 1 листопада 1999 р. № 330.

Постанова ПВС від 24 грудня 1982 р. № 7 “Про практику застосування судами України законодавства у справах про транспортні злочини “.

Порушення правил польотів або иідготовки до них

Порушення правил польотів або підготовки до них, а також порушення правил експлуатації літальних апаратів, що спричинило катастрофу або інші тяжкі наслідки,—

карається позбавленням волі на строк від п’яти до п’ятнадцяти років.

1. Основний безпосередній об’єкт злочину — порядок здійснення польотів та підготовки до них, а також порядок експлуатації військових повітряних апаратів. Його додатковим обов’язковим об’єктом є життя та здоров’я людини і право власності.

2. З об’єктивної сторони злочин характеризується суспільно небезпечним діянням (діями або бездіяльністю), суспільне небезпечними наслідками у вигляді катастрофи або інших тяжких наслідків, причинним зв’язком між вказаними діянням та наслідками, і може виражатися у порушенні правил: 1) польотів; 2) підготовки до польотів; 3) експлуатації повітряних апаратів.

Літальний апарат — це повітряне судно (апарат), що тримається в атмосфері за рахунок його взаємодії з повітрям, відмінної від взаємодії з повітрям, відбитим від земної поверхні, і здатне маневрувати в тривимірному просторі. До військових літальних апаратів належать літаки, у т.ч. безпілотні, гелікоптери, планери, аеростати тощо, які належать ЗС, ПВ, іншим військовим формуванням України та зареєстровані у реєстрі державних повітряних суден.

Порушення правил польотів може полягати в порушенні правил пілотування (ухилення від завданого ешелону польоту, порушення встановлених норм і схем набору висоти, виходу із зони аеродрому, зниження чи заходу на посадку), проведення різних повітряних операцій (десантування, бомбардування, будування інженерних споруд за допомогою вертольотів тощо), або інших правил польотів (взяття на борт судна кількості пасажирів, яка перебільшує встановлені нормативи, політ з виключеним радіозв’язком, несанкціоноване світлове чи інше електромагнітне випромінювання, вліт без дозволу в заборонені зони, передача управління літальним апаратом сторонній особі, політ літерного рейсу гелікоптером за правилами візуальних польотів у гірській місцевості вночі) тощо.

Порушення правил підготовки до польотів полягає у недоброякісному плановому або неплановому ремонті і технічному обслуговуванні повітряних апаратів, тобто в ремонті (технічному обслуговуванні) з відступом від стандартів, норм і правил, які визначають технологію їх проведення (наприклад, залишення тих вад, які треба було усунути, встановлення зіпсованих деталей). Порушенням вказаних правил є і випуск повітряного апарата в політ з незавершеним технічним обслуговуванням, заправка його некондиційним пальним чи спеціальними рідинами, неврахування стану ресурсів та строків служби повітряного судна і його комплектуючих, допуск до польоту з порушенням передполітного відпочинку чи нормативів робочого часу, вимог щодо медичного огляду, або недоброякісний ремонт і утримання аеродромів, засобів сигналізації, зв’язку тощо. - Порушення лровид експлуатації повітряних апаратів може ви-разитись в експлуатації несправних повітряних суден, або таких, що не зареєстровані та не мають посвідчення про придатність до польотів (або особливого посвідчення про придатність до польотів, яке видається для перельоту до місця ремонту після пошкодження, яке спричинило часткову втрату придатності.до польотів), використанні повітряних суден не за призначенням, неправильному розміщенні вантажу на борту повітряного апарата і т. ін.

Повністю охоплюється ст. 416 і не потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 269 незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин, що спричинило тяжкі наслідки, якщо воно вчинене членом екіпажу літака. Проте, відповідальність за вказані дії за відсутності таких наслідків, у т.ч. для членів екіпажу, настає за ч. 1 ст. 269.

Взагалі ж порушення правил польотів, підготовки до них і експлуатації повітряних апаратів передбачає порушення встановленого порядку організації, виконання і забезпечення польотів, здійснення нагляду і контролю за їх безпекою польотів, забезпечення безпеки польотів, її профілактику тощо. Правила польотів та підготовки до них, експлуатації повітряних апаратів встановлені в актах міжнародного і внутрішнього права, зокрема, в актах Комітету з використання повітряного простору України, порадниках з інженерно-авіаційного забезпечення та штурманській службі ЗС.

Указані правила можуть бути порушені під час як бойової підготовки, так і виконання випробувальних, демонстраційних, спеціальних польотів чи підготовки до них, участі у виставках і змаганнях тощо.

Якщо порушення правил польотів військових повітряних апаратів були поєднані з порушенням правил міжнародних польотів, то за вчинені умисно незаконний вліт в Україну або виліт із України члени екіпажу військового повітряного судна несуть відповідальність за ст. 331, а за інші порушення правил міжнародних польотів, які не потягли наслідків, передбачених ст. 416, — за ст. 334. У разі порушення не правил польотів, а правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою, що виконуються у будівництві за допомогою гелікоптерів, винна особа несе відповідальність за ст. 272, а за певних обставин — за ст. 425. Якщо порушення правил польотів екіпажем військового повітряного апарата полягали у вльоті в Україну, вильоті із України без відповідного дозволу, а так само у недодержанні зазначених у дозволі маршрутів, місць посадки, повітряних трас, коридорів або ешелонів і потягли наслідки, передбачені ст. 416, вони кваліфікуються за цією статтею.

Відхилення за межі повітряних трас у випадках обходу небезпечних явищ погоди, вимушена посадка в аварійних та інших ситуаціях, які загрожують безпеці польоту, та інші подібні діяння мають розглядатися з урахуванням положень ст. ст. 39 і 42.

Військовослужбовці, які вчинили порушення правил польотів військових повітряних апаратів після їх угону, несуть відповідальність за сукупністю злочинів, передбачених ст. ст. 278 і 416.

Не є порушенням правил польотів і кваліфікуються за ст. 282 такі діяння, як пуск ракет, проведення всіх видів стрільби, у т.ч. з метою впливу на гідрометеорологічні процеси, проведення вибухових робіт у повітрі, проведення іншої діяльності у повітряному просторі України (запуск і посадка космічних об’єктів, повітряних куль, зондів, навчальне бомбардування, десантування тощо).

Під катастрофою у ст. 416 слід розуміти зруйнування або пошкодження військового повітряного судна, яке було поєднане з загибеллю хоча б однієї особи із числа членів екіпажу або інших осіб.

До іншшс тяжких наслідків треба відносити аварію — суттєве пошкодження повітряного апарата чи його серйозну поломку, зруйнування чи суттєве пошкодження інших об’єктів (будинків, споруд, аеродрому чи інших шляхів сполучення), заподіяння великої матеріальної шкоди, заподіяння середньої тяжкості чи тяжких тілесних ушкоджень, зрив виконання бойового завдання тощо.

3. Суб’єктом злочину можуть бути військовослужбовці — члени екіпажу військового повітряного судна (командир судна, штурман, бортінженер тощо), а також інші особи, на яких відповідними нормативно-правовими актами покладені обов’язки по забезпеченню правил польотів чи підготовки до них (керівник польотів, технік літака, механік, диспетчер тощо), — військовослужбовці та військовозобов’язані під час проходження зборів.

4. З суб’єктивної сторони злочин характеризується в цілому необережною формою вини. Ставлення ж до порушення к.;;Ікретних правил може бути й умисним.

Чиказька конвенція про міжнародну цивільну авіацію від 7 грудня 1944 р, СРСР приєднався до Конвенції 14 листопада 1970 р.

Гельсінський договір з відкритого неба від 24 березня 1992 р Ратіфікований Україною 2 березня 2000 р.

Положення про об’єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху України. Затверджене постановою КМ від 19 липня 1999 р. Л’г 1281.

Положення про використання повітряного простору України. Затверджене наказом Комітету з використання повітряного простору України від 5 лютого 1996р. №16.

Положення про порядок реєстрації державних повітряних суден України. Затверджене наказом МО від 2 грудня 1998 р. № 435.

Положення про порядок перевірки стану льотної придатності державних повітряних суден України та про видачу і припинення чинності посвідчень про придатність до польотів. Затверджене наказом МО від 2 грудня 1998 р. № 435.

Положення про розпізнавальні знаки. Затверджене спільним наказом МО, Голови Держкомкордону, Командувача НГ від 14 серпня 1993 р. № 184/209/161.